Рішення

від 26.01.2017 по справі 906/1304/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "26" січня 2017 р. Справа № 906/1304/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

при секретарі Антонюк Н.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - дов. №1415 від 12.12.2016

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком"

до Управління праці та соціального захисту населення Хорошівської районної державної адміністрації Житомирської області

про стягнення 11625,41грн

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 11625,41грн компенсації за надані у 2015 році телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст.ст.48, 89, 102 Бюджетного кодексу України, Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Зазначив, що ПАТ "Укртелеком" надає телекомунікаційні послуги, в тому числі пільговим категоріям населення, в свою чергу Управління праці та соціального захисту населення як головний розпорядник коштів з виконання державних програм соціального захисту населення повинно відшкодувати заборгованість за надані послуги. Пояснив, що розмір витрат позивача за надані послуги пільговим категоріям споживачів підтверджується щомісячними розрахунками видатків на відшкодування витрат. Різниця в розрахунках виникла через те, що позивач надавав послуги з 01.01.2015 по 31.12.2015, а тому направити рахунок за грудень 2015 у вказаному місяці не було можливості.

Представник відповідача в засідання суду не з'явився. У надісланому до суду письмовому запереченні на позовну заяву №212/08 від 20.01.2017 відповідач просить розглядати справу без участі його повноважного представника. Крім того, у вказаному поясненні відповідач позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити в задоволенні позову. При цьому, зазначає, що Управління праці та соціального захисту населення є бюджетною організацією, видатки на відшкодування вартості наданих послуг здійснюються з місцевих бюджетів, які надходять з Державного бюджету України. Законом України "Про Державний бюджет на 2016 рік" не передбачено субвенцій на погашення послуг зв'язку, які надавалися пільговим категоріям населення. У діях управління відсутня вина, так як кошторисами на 2015 та 2016 не передбачено видатків на пільги окремим категоріям громадян з послуг зв'язку. Окрім того, вказано, що розрахунок за грудень 2015 року надійшов у січні 2016 року, а тому не обліковується в органах Держказначейства.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до приписів чинного законодавства України Публічне акціонерне товариство "Укртелеком", відокремленим підрозділом якого є Житомирська філії ПАТ "Укртелеком" (позивач) надає телекомунікаційні послуги споживачам.

Згідно ч.3 ст.63 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012, визначено, що установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу", Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про статус ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус" та Закону України "Про охорону дитинства" для певних категорій споживачів встановлені пільги з оплати за послуги зв'язку.

Отже, між сторонами виникли правовідносини щодо надання послуг зв'язку окремим категоріям споживачів на пільговій основі.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно приписів ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У період з січня 2015 року по грудень 2015 року позивачем понесено витрати на надання пільг на послуги зв'язку означеній категорії пільговиків на загальну суму 137943,86грн, на підтвердження чого позивачем подано зведений розрахунок заборгованості за вказані місяці і помісячні розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг (а.с. 10-50). При цьому, заборгованість станом на 01.01.2015 перед ПАТ "Укртелеком" складала 12396,61грн, про що свідчить розрахунок боргу за період 01.01.2015-31.12.2015 (а.с. 10). За вказаний період зараховано як погашення заборгованості по відшкодуванню пільгової вартості послуг зв'язку в сумі 138715,06грн. Тому, на момент звернення позивача до суду розмір компенсації витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям споживачів за січень-грудень 2015 року становить 11625,41грн (137943,86грн + 12396,61грн - 138715,06грн).

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться і у ч.1 ст.193 Господарського кодексу України.

Разом з тим, всупереч вимог законодавства відповідачем зобов'язання виконувались неналежним чином та не було погашено заборгованість перед позивачем у сумі 11625,41грн.

Згідно ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.6 ст.48 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Відповідно до ст.102 Бюджетного кодексу України видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу (державні програми соціального захисту), проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, згідно п.2 якого фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі.

Пунктом 3 вказаного Порядку визначено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Крім того, варто зазначити, що абз.2 п.12 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету передбачено, що погашення кредиторської заборгованості за зазначеними державними програмами соціального захисту населення, яка утворилася станом на початок року, провадиться першочергово.

Тому, сумами проведеного взаємозаліку спочатку погашалася заборгованість попередніх періодів, а саме - та, що існувала на початок 2015 року і становила 12396,61грн, про що свідчить розрахунок боргу за період 01.01.2015-31.12.2015 (а.с. 10).

Частиною першою статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено існування боргу по компенсації витрат за надання послуг зв`язку на пільговій основі в розмірі 11625,41грн.

Судом критично оцінюються посилання відповідача, в якості обґрунтування заперечень проти позовних вимог, на відсутність бюджетних коштів для компенсації витрат за надання послуг зв`язку на пільговій основі, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.617 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.218 Господарського кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

Окрім того, ст.1 Цивільного кодексу України визначено, що однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, у тому числі й органів державної влади.

Отже, наведені вище обставини не можуть бути підставою для звільнення відповідача від оплати наданих позивачем послуг з оцінки вартості майна.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі №11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005.

Як визначає ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.34 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 ГПК України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач позов щодо предмету та підстав не спростував, доказів сплати заборгованості в сумі 11625,41грн суду не надав.

При цьому, позивач довів суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за надані послуги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору у відповідності до ст.49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Хорошівської районної державної адміністрації Житомирської області (12101, Житомирська область, смт Хорошів, вул. Соборна, 1; ідентифікаційний код 03192566) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 18, код ЄДРПОУ 21560766) в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" (10014, м. Житомир, вул. Київська, 20, ідентифікаційний код 01184114):

- 11625,41грн - заборгованості за надані послуги;

- 1378,00грн - витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 27.01.17

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - у справу

2 - відповідачу (рек. з повід.)