Рішення

від 17.01.2017 по справі 910/18598/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2017Справа №910/18598/16

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Супер Профіль" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практікер Україна" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Схід Відбудова" простягнення грошових коштів

Суддя Дупляк О. М.

Представники сторін:

від позивача: Суткевич О. О. за довіреністю; від відповідача: не з'явився; від третьої особи:не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Супер Профіль" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практікер Україна" про стягнення грошових коштів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2016 порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 31.10.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2016 залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Схід Відбудова" та відкладено розгляд справи на 14.11.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2016 відкладено розгляд справи на 29.11.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2016 відкладено розгляд справи на 12.12.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2016 відкладено розгляду справи на 19.12.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2016 відкладено розгляд справи на 17.01.2017.

Через відділ канцелярії господарського суду 16.01.2017 від позивача надійшли клопотання про долучення доказів до матеріалів справи вих. б/н б/д та клопотання про уточнення позовних вимог б/н б/д, відповідно до якого позивач просить суд, у зв'язку з зміною найменування та місцезнаходження відповідача, стягнути 94 687, 18 грн основного боргу, 27 935, 34 грн штрафних санкцій, 3 989, 31 грн 3 % річних, 7 930, 22 грн індексу інфляції з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Укрспецторг (ідентифікаційний код 39320208; 02094, м. Київ, пр-т Ю. Гагаріна, 14, офіс 32).

В судове засідання 17.01.2017 представники відповідача та третьої особи не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи.

Таким чином, нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України).

Представник позивача в судове засідання 17.01.2017 з'явився, надав суду додаткові докази по справі, та заявлені позовні вимоги в судовому засіданні підтримав в повному обсязі з врахуванням поданого ним клопотання про уточнення позовних вимог.

Позовні вимоги викладені в клопотанні про уточнення позовних вимог вих. б/н б/д не відрізняються від позовних вимог викладених в позовній заяві, відповідно таке клопотання розцінено судом, як пояснення по справі.

В судовому засіданні 17.01.2017 позивачем було подано заяву вих. б/н від 17.01.2017, в якій позивач просив суд замінити відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Практікер Україна на Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Укрспецторг .

Розглянувши в судовому засіданні вказану заяву позивача від 17.01.2017 суд відмовив в її задоволенні, з нижчевикладених підстав.

Згідно положень ст. 25 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу.

Відповідно до п. 1.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції за приписом статті 25 ГПК у разі, зокрема, реорганізації суб'єкта господарювання у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі його правонаступника. Господарським судам необхідно враховувати, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Зміна типу акціонерного товариства з приватного на публічне не є його реорганізацією (стаття 5 Закону України "Про акціонерні товариства"). Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, порядок проведення якої викладено у статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов'язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу - наприклад, у разі задоволення позову до нього) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

Якщо ж зміна найменування юридичної особи пов'язана зі зміною організаційно-правової форми юридичної особи (статті 104 - 108 Цивільного кодексу України), то йдеться про її реорганізацію, що потребує вчинення господарським судом процесуальної дії, зазначеної в частині третій статті 25 ГПК; крім того, про винесення відповідної ухвали зазначається в описовій частині рішення, прийнятого по суті справи.

Із доданого позивачем до клопотання про уточнення позовних вимог витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 16.01.2017 вбачається, що організаційно-правова форма відповідача змінена не була, відбулася лише зміна найменування відповідача з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практікер Україна" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укрспецторг".

Враховуючи вищевикладене, в даному випадку відсутні підстави для вчинення господарським судом процесуальної дії, по заміні відповідача на його правонаступника, у відповідності до положень ст. 25 ГПК України, відповідно заява відповідача від 17.01.2017 задоволенню не підлягає.

Водночас суд зазначає, що враховуючи факт встановлення судом факт зміни найменування юридичної особи - відповідача не пов'язаної зі зміною організаційно-правової форми юридичної особи - відповідача, з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практікер Україна" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укрспецторг", у мотивувальній та резолютивній частинах рішення судом буде зазначено найменування відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укрспецторг".

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за договором реалізації товарів № 3217 від 03.07.2014, в частині оплати поставленого на реалізацію товару.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, викладеного позивачем не спростував.

У судовому засіданні 17.01.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилається позивач, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 03.07.2014 між позивачем, як постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю Пратікер Україна , як Практікер було укладено договір реалізації № 3217 (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставляти товари, визначені сторонами в додатку № 1 Специфікація/Прайс лист до договору (далі - товари), Практікер для їх продажу, а Практікер зобов'язується приймати товари на реалізацію та від свого імені і за обумовлену договором винагороду продавати ці товари третім особам (надалі - покупці).

Згідно до п. 1.2. договору Практікер надає постачальникові рекламні, маркетингові, інформаційні та інші послуги у порядку та згідно з додатком № 3 Умови загальних та спеціальних послуг Практікер та додатковими угодами до договору. Надання рекламних послуг, послуг передпродажної підготовки товарів та інших послуг підтверджується актами приймання наданих послуг.

У відповідності до положень п. 2.9. договору товари приймаються за кількістю та якістю у відповідному торговому центрі, куди товари поставляються на підставі транспортних накладних та інших супровідних документів, які підтверджують якість та повноту товару.

У випадку, якщо частина товару залишається нереалізованою через торгівельну мережу Практікер, Практікер має право повернути товар в період дії договору. Повернення товару здійснюватиметься за ціною, за якою прийнято товари (п. 4.1., 4.2. договору).

Відповідно до п. 5.1. договору постачальник зобов'язаний поставляти товари за цінами, зазначеними у специфікації/прас листі, затвердженому сторонами, у додатку № 1 до договору.

За умовами п. 5.4. договору Практікер сплачує постачальнику вартість товару виключно після його реалізації на користь кінцевих споживачів. Оплата таким чином відбувається по мірі реалізації товару, але в будь - якому випадку не раніше, ніж один раз кожні 14 (чотирнадцять) календарних дні. В разі якщо за 14 (чотирнадцять) календарних днів реалізації товару не відбувалося збудь - яких причин, оплата за такий період не проводиться до наступного платіжного періоду.

В п. 5.5.1 договору сторони визначили, що будь - яка сторона договору, не частіше ніж один раз в місяць, може ініціювати звіряння розрахунків між сторонами шляхом направлення акту звірки взаєморозрахунків в двох примірниках іншій стороні договору.

Відмова від підписання акту звірки не допускається, за виключенням виникнення розбіжностей даних постачальника з даними Практікер. В даному випадку підписання акту відкладається до моменту з'ясування причин невідповідності даних, але не більше трьох робочих днів з дати вказаної в акті, або підписується з зазначенням обґрунтованих зауважень.

Відповідно до п. 12.1.1. договору договір з усіма додатками до нього діє до 31.12.2014. Строк дії договору автоматично продовжується на кожний наступний рік, але не більше ніж на три роки.

В липні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю Практікер Україна та позивач підписали Протокол розбіжностей до договору від 09.07.2014, згідно якого узгодили абзац перший п.5.5.1. договору в наступній редакції: 5.5.1. Будь-яка сторона цього договору, не частіше ніж один раз в місяць може ініціювати звіряння розрахунків між сторонами шляхом направлення акту звірки взаєморозрахунків в двох примірниках іншій стороні цього Договору. Постачальник має право вибірково перевірити, чи фактичні залишки на складі відповідають даним, що вказані в актах звірки. У випадку виявлення порушень покупцем своїх зобов'язань стосовно своєчасності та/або повноти здійснення оплати згідно умов даного договору, постачальник має право призупинити поставки товару до моменту здійснення розрахунків .

В подальшому, між позивачем, як постачальником, Товариством з обмеженою відповідальністю Практікер Україна , як Практікер та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Практікер Україна (відповідачем), як новим покупцем 29.03.2015 було укладено додаткову угоду № 1 до договору, відповідно до п. 1 якої, сторони з метою врегулювання відносин, які між ними склалися вирішили замінити одну із сторін в зобов'язанні по договору, таким чином, всі права та обов'язки переходять від Практікер до нового покупця по договору. В додатковій угоді № 1 її сторони погодили, що у разі невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю Практікер Україна визначених зобов'язань, вони разом з Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Практікер Україна (відповідачем) несуть солідарну відповідальність за їх виконання.

На виконання умов договору, відповідно до видаткової накладної №СП-0000797 від 04.08.2014 позивачем було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю Практікер Україна товари на загальну суму в 119 284,56 грн. Відповідно до видаткової накладної №СП-0000801 від 05.08.2014 позивачем було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю Практікер Україна товари на загальну суму в 119 284, 56 грн. Та відповідно до видаткової накладної №СП-0000934 від 10.09.2014 позивачем було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю Практікер Україна товари на загальну суму в 109 870, 73 грн. Всього було подавлено товарів на загальну суму 348 439,85 грн.

Відповідно до акту прийомки-передачі послуг №УТ000000301 від 29.08.2014 позивач прийняв від відповідача надані останнім послуги на загальну суму у розмірі 8 100 грн.

У подальшому Товариством з обмеженою відповідальністю Практікер Україна відповідно до накладної про повернення постачальнику №УТПУ0000112 від 29.12.2014 та товарно-транспортної накладної №112 від 29.12.2014, було здійснено повернення позивачу товару на загальну суму у розмірі 114 713,75 грн.

Відповідачем 02.03.2015 було подано позивачу заяву № 163 від 02.03.2015 про припинення зобов'язань за договором шляхом зарахування зустрічних вимог в розмірі 8 100, 00 грн, яку останнім було підтверджено та встановлено зобов'язання відповідача перед позивачем на суму з урахуванням ПДВ у розмірі 180 626, 10 грн.

В квітні 2014 позивачем було надіслано лист №24 від 14.04.2015 відповідачу, у якому позивач вказав про те, що у зв'язку з неотриманням очікуваних економічних результатів від укладеного між ними договору, виявляє бажання розірвати договір з 01.05.2015.

В серпні 2015 року, а саме 12.08.2015 позивач звернувся до відповідача з претензією вих. №47, в якій просив повернути наявні залишки товарів шляхом, передбаченим розділом 4 договору та сплатити вартість фактично реалізованої продукції, шляхом перерахування відповідних коштів на вказаний поточний рахунок та вважати договір розірваним (таким, що втратив юридичну силу) з моменту отримання претензії .

У подальшому 01.09.2015, з метою врегулювання взаємовідносин між позивачем та відповідачем було складено та підписано акт звірки взаємних розрахунків №1, яким була зафіксована заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 124 931, 71 грн.

Відповідачем з 01.09.2015 було здійснено лише три платежі за реалізацію товару відповідно до умов договору : платіж на суму у розмірі 120,00 грн від 11.09.2015; платіж на суму у розмірі 704, 78 грн від 14.09.2015; платіж суму у розмірі 111, 95 грн від 16.09.2015.

Відповідно до видаткової накладної № 636 від 21.04.2016 відповідачем було повернуто позивачу товари на загальну суму у розмірі 16 887, 80 грн. Також згідно видаткової накладної №717 від 12.05.2016 відповідачем було повернуто позивачу частину товару на загальну суму у розмірі 12 420,00 грн.

В подальшому, 10.08.2016 між позивачем та відповідачем підписано заяву № 323 про припинення зобов'язань за договором шляхом зарахування зустрічних вимог в розмірі 29 307, 80 грн, та встановлено зобов'язання відповідача перед позивачем на суму з урахуванням ПДВ у розмірі 94 687, 18 грн.

За розрахунком позивача, сума заборгованості відповідача за договором на момент звернення із позовом до суду складає 94 687, 18 грн. Доказів сплати вказаної заборгованості та або доказів повернення відповідачем позивачу товару на відповідну суму матеріали справи не містять.

В грудні 2016 року позивач звернувся до відповідача із претензією вих. № 22-12/16/1 від 22.12.2016, в якій просив негайно сплатити на його користь заборгованість за поставлений товар в сумі 94 687, 18 грн. Зазначена претензія була направлена позивачем відповідачу цінним листом з описом 23.12.2016.

Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги позивача про стягнення з відповідача 94 687, 18 грн основного боргу, 27 935, 34 грн штрафних санкцій (пені в розмірі облікової ставки НБУ) за період прострочення з 13.08.2015 по 14.09.2016, 3 989, 31 грн 3 % річних та 7 930, 22 грн індексу інфляції за період прострочення з 13.08.2015 по 14.09.2016.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що між сторонами укладено договір поставки, з елементами договору про надання послуг.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України), є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч. 1, 3 ст. 692 ЦК України).

Відповідно до ст. 212 ЦК України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина).

Якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

Як встановлено судом в договорі сторонами було погоджено, що відповідач сплачує позивачу вартість товару виключно після його реалізації на користь кінцевих споживачів. Оплата таким чином відбувається по мірі реалізації товару, але в будь - якому випадку не раніше, ніж один раз кожні 14 (чотирнадцять) календарних дні. В разі якщо за 14 (чотирнадцять) календарних днів реалізації товару не відбувалося збудь - яких причин, оплата за такий період не проводиться до наступного платіжного періоду.

Отже, сторони в договорі визначили момент виникнення у відповідача обов'язку по оплаті поставленого товару відкладальною обставиною - фактом реалізації товару кінцевому споживачу.

Матеріали справи не містять доказів із яких би суд міг би достеменно встановити дати та об'єм реалізації відповідачем поставленого за договором позивачем товару кінцевому споживачу.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи вище вказане суд дійшов висновку, що строк виконання зобов'язання договором визначений моментом пред'явлення вимоги.

Вимога про оплату відповідачем заборгованості в розмірі 94 687, 18 грн була направлена позивачем відповідача в грудні 2016 року, докази чого наявні в матеріалах справи. Отже, відповідно до приписів с. 2 ст. 530 ЦК України відповідач був зобов'язаний сплатити на користь позивача 94 687, 18 грн протягом семи днів від дня пред'явлення вимоги, проте відповідач відповідного зобов'язання не виконав, і доказів іншого матеріали справи не містять.

При цьому, судом не приймається в якості доказу пред'явлення відповідачу вимоги про виконання зобов'язань за договором претензія направлена відповідачу в серпні 2015 року, оскільки така претензія на містить суми зобов'язання.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст. 193 ГК України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже з боку відповідача було допущено порушення умов договору, відповідно постачальник набув право вимагати оплати товару.

На підставі викладеного вище суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення основного боргу в сумі 94 687, 18 грн обґрунтовані, підтверджується зібраними у справі доказами, відтак підлягають задоволенню.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені за порушення строків оплати поставленого за договором товару задоволенню не підлягають з нижчевикладених підстав.

Відповідно до приписів ст. 549 ЦК України пенею, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. При цьому, згідно ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Закон України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулює договірні відносини між суб'єктами господарювання. Договір укладений між сторонами не містить положень щодо нарахування пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Таким чином, сторонами письмово не було досягнуто домовленості щодо забезпечення зобов'язань по договору неустойкою, таким чином вимоги про стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань по оплаті поставленого товару в розмірі 27 935, 34 грн не підлягають задоволенню. Крім того, як встановлено судом обов'язок у відповідача по оплаті заборгованості за договором виник тільки в грудні 2016 року, відповідно період прострочення визначений позивачем не є обгрунтованим.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат задоволенню не підлягають з огляду на відступність у відповідача перед позивачем прострочення виконання грошового зобов'язання в період визначений позивачем.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно зі ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укрспецторг" (02094, м. Київ, пр-т Ю. Гагаріна, 14, офіс 32; ідентифікаційний код 39320208) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Супер Профіль" (01011, м. Київ, вул. Рибальська, 13; ідентифікаційний код 32490658) в порядку визначеному Законом України "Про виконавче провадження", суму основної заборгованості у розмірі 94 687 (дев'яносто чотири тисячі шістсот вісімдесят сім) грн 18 коп. та суму судових витрат у розмірі 1 420 (одна тисяча двадцять) грн 31 коп.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.01.2017.

Суддя О. М. Дупляк