Рішення

від 17.01.2017 по справі 910/20607/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2017Справа №910/20607/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Насос

до Товариства з обмеженою відповідальністю Сівац Груп

про стягнення 2251588,65 грн.

Суддя Маринченко Я.В.

Представники сторін:

від позивача - Стародуб С.М. (представник за довіреністю);

від відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Насос звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю Сівац Груп про стягнення заборгованості за Договором поставки №2508 від 25.08.2015.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, на виконання умов зазначеного договору, поставив відповідачеві товар, однак відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору отриманий товар оплатив лише частково, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість в сумі 1627206,56 грн.

Крім того, позивач просить стягнути нараховані на вказану заборгованість пеню в розмірі 321478,88 грн., 3% річних в сумі 38394,74 грн., інфляційні втрати в розмірі 136920,68 грн. за порушення грошового зобов'язання та збільшення вартості продукції у відповідності до п.2 Додаткової угоди №1 до Договору поставки №2508 від 25.08.2015 в розмірі 127587,79 грн.

На підставі викладеного позивач просив стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 2251588,65 грн.

В ході розгляду справи позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 1627206,56 грн., пеню в розмірі 320677,24 грн., 3% річних в сумі 38148,99 грн., інфляційні втрати в розмірі 133942,37 грн. за порушення грошового зобов'язання та збільшення вартості продукції у відповідності до п.2 Додаткової угоди №1 до Договору поставки №2508 від 25.08.2015 в розмірі 126019,60 грн.

В обґрунтування поданої заяви позивач посилався на те, що позивачем було отримано від відповідача 20000 грн. в рахунок погашення заборгованості за договором, проте зазначена сума не була включена позивачем під час розрахунку суми заборгованості при подачі позовної заяви, у зв'язку з чим позивач зменшив розмір позовних вимог.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 2225994,76 грн.

Судом вищевказана заява позивача прийнята до розгляду, та отже, у відповідності до ст.ст. 22, 55 Господарського процесуального кодексу України, має місце нова ціна позову, з якої підлягає вирішенню спір по даній справі

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог та просив суд задовольнити позов.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, відзиву на Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, відзиву на позов не подав, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.

Відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25.08.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю Насос (далі - позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Сівац Груп (далі - відповідач, покупець) укладено Договір поставки №2508, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити, відвантажити та передати у власність покупця продукцію перелік якої та вартість якої визначена у специфікації наведеній Додатку №1 до даного договору, який є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти дану продукцію та оплатити її в порядку та на умовах, визначених цим договором (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.1.2 Договору, поставка продукції здійснюється на умовах DDP (Київ) - склад продавця за адресою: м. Київ, вул. Велика-Кільцева, 4-А.

Згідно з п.2.1 Договору, продавець бере на себе зобов'язання здійснити поставку продукції, та здійснити її відвантаження у зазначеному представником місці у спосіб передбачений для відвантаження даного виду продукції в строк до 21 вересня 2015 року включно.

У відповідності до п.п.2.4, 2.5 Договору, Датою завершення поставки продукції або кожної партії продукції є дата підписання уповноваженими представниками сторін відповідної видаткової накладної та/або товаротранспортної накладної на продукцію.

Право власності на продукцію переходить від продавця до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін відповідної видаткової накладної та/або товаротранспортної накладної на продукцію.

За умовами п.5.1 Договору, загальна вартість продукції з урахуванням поставки, відвантаження та всіх інших витрат продавця визначається за цінами визначеними в специфікації, наведеній у Додатку №1 до даного договору, який є його невід'ємною частиною.

Оплата за даним договором проводиться покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування на рахунок продавця грошових коштів протягом 30 календарних днів після фактичної поставки продукції (п.5.2 Договору).

Відповідно до п.6.1 Договору, винна сторона відшкодовує іншій стороні всі збитки понесені останньою в результаті невиконання або неналежного виконання винною стороною зобов'язань за даним договором.

Згідно з п.6.4 Договору, у випадку порушення покупцем строків оплати, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки національного банку України.

Відповідно до п.12.1 Договору, даний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами, і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором.

Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п.12.2 Договору).

Пунктом 1 Додатку №1 до Договору поставки №2508 від 25.08.2015 сторони погодили, що загальна вартість обладнання за даною специфікацією становить 1915641,17 грн. в тому числі ПДВ - 319273,53 грн.

Відповідно до п.2 вказаного Додатку вартість обладнання в гривнях розрахована за офіційним безготівковим курсом ПАТ Укрсоцбанк який на 25.08.2015 становив 26,40 грн. за 1 Євро. У разі зміни вказаного курсу більш ніж на 1% вартість обладнання в гривнях підлягає коригуванню.

Пунктом 3 зазначеного Додатку сторони визначили умови оплати, а саме попередня оплата в розмірі не менше ніж 30% від загальної вартості обладнання протягом 3-х днів з дати підписання договору та отримання рахунку-фактури. Решта 70% від загальної вартості обладнання протягом 30 днів з дати підписання договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов зазначеного договору поставляв відповідачеві товар визначений у специфікаціях, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними №296 від 25.12.2015 та №4 від 04.01.2016 на загальну суму 2557206,56 грн.

Однак відповідач поставлений товар оплатив лише частково, в зв'язку з чим у останнього утворилася заборгованість в сумі 1607206,56 грн., що підтверджується, зокрема, наявною в матеріалах справи довідкою про стан заборгованості відповідача перед позивачем станом на 14.11.2016.

Положеннями ст.712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Факт існування заборгованості в розмірі 1607206,56 грн. належним чином підтверджений матеріалами справи.

Крім того позивач звертався до відповідача з претензією №1 від 24.10.2016 з вимогами щодо погашення відповідачем існуючої перед Товариством з обмеженою відповідальністю Насос заборгованості, проте відповідач зазначену претензію залишив без відповіді та задоволення.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

На підставі викладеного, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 1607206,56 грн. заборгованості за поставлений товар.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Крім того, п.6.4 Договору, у випадку порушення покупцем строків оплати, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки національного банку України.

Разом з тим, відповідно до п.2 Додатку №1 до Договору поставки №2508 від 25.08.2015 сторони погодили, що вартість обладнання в гривнях розрахована за офіційним безготівковим курсом ПАТ Укрсоцбанк який на 25.08.2015 становив 26,40 грн. за 1 Євро. У разі зміни вказаного курсу більш ніж на 1% вартість обладнання в гривнях підлягає коригуванню.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості, відповідно до якого за видатковою накладною №296 від 25.12.2015 сума пені за період з 26.01.2016 по 26.07.2016 складає 252886,07 грн., сума інфляційних втрат становить 104710,23 грн., сума 3% річних складає 30153,95 грн. за період з 26.01.2016 по 09.11.2016 та за видатковою накладною №4 від 04.01.2016 сума пені за період з 04.02.2016 по 04.08.2016 складає 67791,17 грн., сума інфляційних втрат становить 29232,14 грн., сума 3% річних складає 7995,04 грн. за період з 04.02.2016 по 09.11.2016, а також збільшення вартості продукції, відповідно до Додатку №1 в сумі 126019,60 грн., суд дійшов висновку про його обґрунтованість і відповідність умовам закону та договору, внаслідок чого зазначені суми підлягають стягненню з відповідача.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона, як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, зокрема доказів оплати отриманої продукції у повному обсязі.

Щодо розподілу судового збору, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями ч.1 ст.4 Закону України Про судовий збір , судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За приписами ст.4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст.8 Закону України Про Державний бюджет України на 2016 рік мінімальна заробітна плата з 01.01.2016 становить 1378 грн.

Таким чином, враховуючи подання позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог, за подання до суду даної позовної заяви, позивачем мав бути сплачений судовий збір в розмірі 33389,92 грн.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору в сумі 33389,92 грн. покладаються на відповідача в повному обсязі.

Разом з тим, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача, що пунктом 1 ч. 1, ч. 2 ст. 7 Закону України Про судовий збір передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених п. 1 ч. 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сівац Груп (03067, м. Київ, вул. Виборзька, буд. 70; ідентифікаційний код 38513570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Насос (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 26, оф.-62; ідентифікаційний код 37242212) заборгованість в розмірі 1607206 (один мільйон шістсот сім тисяч двісті шість) грн. 56 коп., пеню в сумі 320677 (триста двадцять тисяч шістсот сімдесят сім) грн. 24 коп., три відсотки річних в розмірі 38148 (тридцять вісім тисяч сто сорок вісім) грн. 99 коп., інфляційні втрати в сумі 133942 (сто тридцять три тисячi дев'ятсот сорок дві) грн. 37 коп., збільшення вартості продукції в розмірі 126019 (сто двадцять шість тисяч дев'ятнадцять) грн. 60 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 33389 (тридцять три тисячi триста вісімдесят дев'ять) грн. 92 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписаний 23.01.2017

Суддя Я.В. Маринченко