Рішення

від 23.01.2017 по справі 910/22492/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2017Справа №910/22492/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю СБ Гарант Груп , м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю СБ ЛТД , м.Київ

про стягнення 138 815,05 грн.

Суддя Капцова Т.П.

Представники сторін:

від позивача: Ракитянська К.В., Крадожон Д.М.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю СБ Гарант Груп , звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю СБ ЛТД , про стягнення 161 118,88 грн., з яких: 125 578,60 грн. заборгованість, 30 663,56 грн. - пеня, 2461,97 грн. - 3% річних, 2414,75 грн. - інфляційні збитки.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором №26/8-15 від 26.08.2015р. в частині проведення оплати наданих позивачем послуг на суму 125 578,60 грн., що стало підставою для нарахування пені в сумі 30 663,56 грн., 3% річних в розмірі 2461,97 грн. та 2 414,75 грн. інфляційних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2016р. порушено провадження у справі №910/22492/16, розгляд справи призначено на 26.12.2016р.

21.12.2016р. позивач подав до суду заяву б/н від 19.12.2016р. про збільшення позовних вимог та клопотання №143 від 21.12.2016р. про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 26.12.2016р. розгляд справи, у зв'язку з неявкою відповідача, відкладався на 16.01.2017р.

16.01.2017р. у судове засідання з'явились представники позивача. Судом розглянуто заяву Товариства з обмеженою відповідальністю СБ Гарант Груп про забезпечення позову б/н від 06.12.2016р., відповідно до якої позивач просив суд накласти арешт на грошові кошти відповідача, мотивуючи свою заяву тим, що позовні вимоги до відповідача більш ніж у 100 разів перевищують розмір його статутного капіталу, який складає 1000 грн. Крім того, як зазначає позивач 04.03.2015р. була зареєстрована юридична особа Товариство з обмеженою відповідальністю СБ-ЛТД (код ЄДРПОУ 39674835), засновником якого є ТОВ Делія Бізнес , яке в свою чергу, також, є засновником відповідача, а її керівником є керівник відповідача, що на думку позивача є спробою відповідача уникати виконання зобов'язань за господарськими договорами.

Згідно зі ст.66 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 16, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери, тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання, тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Судом встановлено, що заява про забезпечення позову б/н від 06.12.2016р. не містить належного обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову, не містить посилання на докази, які підтверджують, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Посилання позивача на малий розмір статутного капіталу відповідача не приймається судом до уваги, оскільки статутний капітал не є величиною, яка відображає фінансові показники діяльності товариства. Твердження позивача про утворення нової юридичної особи, засновником якої виступило товариство, яке є засновником відповідача, а її керівником є керівник відповідача, також не приймаються судом до уваги, оскільки дані обставини не свідчать про те, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери, тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення.

Отже, всупереч вимогам ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України, позивачем у поданій заяві не наведено доказів, які підтверджують наявність обставин, з якими Господарський процесуальний кодекс України пов'язує застосування такого виду забезпечення позову як накладення арешту на майно, що належить відповідачеві, у зв'язку з чим, судом відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову б/н від 06.12.2016р.

Ухвалою суду від 16.01.2017р. розгляд справи відкладено на 23.01.2017р. у зв'язку з неявкою відповідача.

18.01.2017р. позивачем до суду подано заяву б/н від 18.01.2017р. про зменшення позовних вимог, відповідно до якої Товариством з обмеженою відповідальністю СБ Гарант Груп заявлено про стягнення 154 457,65 грн., з яких: 125 579,60 грн. - заборгованість за договором, 17 380,08 грн. - пеня, 2 486,16 грн. - 3% річних, 9 011,81 грн. - інфляційні збитки.

23.01.2017р. представники позивача до суду з'явились. У судовому засіданні представником позивача подано заяву про залишення без розгляду заяви б/н від 19.12.2016р. про збільшення позовних вимог у зв'язку з поданням заяви б/н від 18.01.2017р. про зменшення позовних вимог.

Відповідно до ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

За таких підстав, заява позивача б/н від 18.01.2017р. про зменшення позовних вимог прийнята судом.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомлено.

За приписами ч.1 ст.64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

З метою повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, судом за адресою місцезнаходження відповідача зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських були направлені ухвала про порушення провадження у справі від 12.12.2016р. та ухвали про відкладення розгляду справи від 26.12.2016р. та 16.01.2017р.

Пунктом 3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції визначено, що за змістом ст.64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

В матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0103040914718, яке свідчить про те, що відповідачем було отримано ухвалу суду про порушення провадження у справі від 12.12.2016р., у зв'язку з чим відповідач був повідомлений про розгляд справи судом.

Направлення ухвал суду про відкладення розгляду справи від 26.12.2016р. та від 16.01.2017р. на адресу відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підтверджується долученими до матеріалів справи витягами з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта щодо відстеження пересилання поштових відправлень та копіями реєстрів згрупованих поштових відправлень від 28.12.2016р. та від 18.01.2017р.

Крім того, ухвали суду від 26.12.2016р. та від 16.01.2017р. направлялись судом на адресу відповідача, яка вказана у договорі про надання охоронних послуг №26/8-15 від 26.08.2015р. ( додаток № 1 до вказаного договору), а саме: 03028, м.Київ, вул.Ракетна, буд.24. Ухвалу про відкладення розгляду справи від 26.12.2016р. було отримано відповідачем за вказаною адресою 30.12.2016р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103041283339. Ухвалу про відкладення розгляду справи від 16.01.2017р. відповідачем отримано 20.01.2017р., на підтвердження чого до матеріалів справи судом долучено витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта щодо відстеження пересилання поштових відправлень.

Таким чином, з огляду на те, що ухвала суду про порушення провадження у справі від 06.12.2016р. та ухвали про відкладення розгляду справи від 26.12.2016р. та від 16.01.2016р. були отримані відповідачем, останній вважається повідомленим про час та місце розгляду справи.

Оскільки відповідач не з'явився у судове засідання, незважаючи на належне повідомлення про дату, час та місце судового засідання, не надав суду відзиву та документів, витребуваних судом, суд на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами та доказами.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги про стягнення 154 457,65 грн. підтримали, просили позов задовольнити.

У судовому засіданні 23.01.2017р. відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Судом відповідно до вимог ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

26.08.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю СБ Гарант Груп (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю СБ ЛТД (замовник) було укладено договір про надання охоронних послуг №26/8-15 (далі - Договір), відповідно до п.1.1 якого виконавець зобов'язався надати замовнику послуги з охорони об'єктів, які зазначені у відповідних додатках до договору.

Згідно з п.1.2 Договору місце розташування об'єкту, підстави, на яких замовник розпоряджається об'єктом, час прийняття об'єкту під охорону, графік роботи об'єкту, кількість охоронників зазначаються у додатку №1 до даного договору.

Відповідно до п.4.1 Договору вартість наданих послуг визначається на основі домовленості, виходячи з принципів самоокупності та самофінансування діяльності виконавця, та міститься у додатку №4 до договору Протокол узгодження договірної ціни .

Пунктом 4.2 Договору сторони передбачили, що по закінченні звітного місяця сторони підписують акт приймання наданих виконавцем послуг. Послуги вважаються прийнятими, якщо: замовник підписав акт приймання наданих послуг, та не повідомив виконавця про неприйняття послуг протягом 5 робочих днів з моменту отримання акту наданих послуг.

У пункті 4.4 Договору сторони встановили, що розрахунки за послуги здійснюються замовником в гривнях щомісячно до 15 числа поточного місяця на підставі цього договору, шляхом перерахування грошових коштів на банківський поточний рахунок виконавця.

У разі затримання замовником оплати за послуги охорони більше, ніж на 15 календарних днів, рахуючи від дати, зазначеної у п.п.4.3-4.4 договору, виконавець має право без попередження замовника зняти охорону з об'єкту, склавши про це відповідний акт, та призупинити виконання договору (без його розірвання) до погашення заборгованості (п.6.3 Договору).

Пунктом 4.5 Договору сторони передбачили, що у випадку відмови замовника від прийняття наданих послуг, він повинен повідомити про це у письмовому вигляді виконавця протягом часу, передбаченого п.4.3 цього договору, вказавши та обґрунтувавши причини відмови.

Згідно з п.6.1 Договору сторони встановили, що договір набирає сили з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2015р., а в частині взятих на себе зобов'язань - до повного виконання сторонами зобов'язань по договору. В частині виконання грошових зобов'язань, зокрема щодо стягнення заборгованості за надані послуги, договір діє до їх повного виконання.

За змістом п.6.4 Договору, якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору жодна із сторін не заявить про його припинення, договір вважається продовженим на тих же умовах на кожен один наступний рік.

На виконання п.1.2 Договору, 26.08.2016р. сторонами договору погоджено дислокацію постів на об'єктах Товариства з обмеженою відповідальністю СБ ЛТД (додаток №1 до договору №26/8-15 від 26.08.2015р.).

Відповідно до протоколу узгодження договірної ціни від 26.08.2015р. (додаток №4 до договору №26/8-15 від 26.08.2015р.) договірна ціна за надання послуг охорони на об'єкті №1 становить 37 332 грн., на об'єкті №2 - 31 110 грн., на об'єкті №3 - 18 666 грн., фахівець з організації заходів охорони - 8 000 грн., а всього 95 108 грн.

11.12.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю СБ Гарант Груп та Товариством з обмеженою відповідальністю СБ ЛТД укладено додаткову угоду №1 від 11.12.2015р. до договору №26/8-15 від 26.08.2015р., якою, зокрема, вирішено виставити додаткові пости в кількості 10 чоловік з 12.12.2015р. та 10 чоловік з 26.12.2019р. Вартість послуг на додаткових постах визначено у сумі 4080 грн.

25.12.2015р. сторонами укладено додаткову угоду №2 до договору №26/8-15 від 26.08.2015р., відповідно до якої вирішено виставити додатковий цілодобовий пост в 2 секції ЖК Панорамне містечко з 27.12.2015р. Також, Товариством з обмеженою відповідальністю СБ Гарант Груп та Товариством з обмеженою відповідальністю СБ ЛТД затверджено дислокацію постів станом на 27.12.2015р. та підписано протокол узгодження договірної ціни від 25.12.2015р., згідно з яким договірна ціна за надання послуг охорони на об'єкті №1 становить 37 332 грн., на об'єкті №2 - 43 554 грн., на об'єкті №3 - 18 666 грн., фахівець з організації заходів охорони - 8 000 грн., а всього 107 552 грн.

12.05.2016р. Товариством з обмеженою відповідальністю СБ Гарант Груп та Товариством з обмеженою відповідальністю СБ ЛТД укладено додаткову угоду №4 до договору №26/8-15 від 26.08.2015р., якою погоджено виставити додатковий цілодобовий пост в 2 секції ЖК Олімпійське містечко з 14.05.2016р., затверджено дислокацію постів на 14.05.2016р., а також підписано протокол узгодження договірної ціни від 12.05.2016р., відповідно до якого договірна ціна за надання послуг охорони на об'єкті №1 становить 43 554 грн., на об'єкті №2 - 31 110 грн., на об'єкті №3 - 18 666 грн., фахівець з організації заходів охорони - 8 000 грн., а всього 101 330 грн.

За твердженнями позивача, в період з дати укладення договору по березень 2016 року відповідач приймав та сплачував надані йому охоронні послуги, проте в подальшому за послуги надані з 01.04.2016р. по 20.05.2016р. Товариство з обмеженою відповідальністю СБ ЛТД заборгувало 125 579,60 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 22.04.2016р. Товариством з обмеженою відповідальністю СБ Гарант Груп було виставлено рахунок №75 від 22.04.2016р. на оплату охоронних послуг за період з 01.04.2016р. по 30.04.2016р. на суму 95 108 грн.

30.04.2016р. сторонами підписано акт надання послуг №84 від 30.04.2016р., відповідно до якого за період з 01.04.2016р. по 30.04.2016р. позивачем надано, а відповідачем прийнято надання охоронних послуг на суму 95 108 грн.

19.05.2016р. Товариство з обмеженою відповідальністю СБ Гарант Груп повідомило відповідача про припинення надання послуг з охорони з 20.05.2016р, відповідно до п.6.3 договору №26/8-15 від 26.08.2015р., у зв'язку з наявністю у Товариства з обмеженою відповідальністю СБ ЛТД заборгованості за надані послуги (лист б/н від 19.05.2016р.). 20.05.2016р. складено акт зняття охорони.

Як встановлено судом, повідомлення про припинення надання послуг б/н від 19.05.2016р., рахунок на оплату №112 від 19.05.2016р. на суму 60 471,60 грн. та акт надання послуг за травень 2016р. на суму 60 471,60 грн. були направлені позивачем 19.05.2016р. на адресу відповідача, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та отримані останнім 07.06.2016р., що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 19.05.2016р. та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0209005567374.

Як вказує позивач, відповідач послуги, надані у період з 01.04.2016р. по 20.05.2016р., в сумі 125 579,60 грн. не оплатив, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

За змістом ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як встановлено вище, 26.08.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю СБ Гарант Груп та Товариством з обмеженою відповідальністю СБ ЛТД було укладено договір про надання охоронних послуг №26/8-15.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір №26/8-15 від 26.08.2015р. є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм ст.ст.901-907 Цивільного кодексу України.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України).

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає договір про надання охоронних послуг №26/8-15 від 26.08.2015р. зі змінами до нього як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтями 525, 615 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Позивачем заявлено до стягнення заборгованість у сумі 125 579,60 грн., з яких 65 108 грн. - заборгованість за період з 01.04.2016р. по 30.04.2016р., 60 471,60 грн. - заборгованість за період з 01.05.2016р. по 20.05.2016р.

Як встановлено судом, 30.04.2016р. сторонами підписано акт надання послуг №84 від 30.04.2016р. на суму 95 108 грн. Вказаний акт підписаний уповноваженими представниками сторін та також містить відбитки печаток Товариства з обмеженою відповідальністю СБ Гарант Груп та Товариства з обмеженою відповідальністю СБ ЛТД , що свідчить про прийняття відповідачем наданих позивачем послуг без заперечень та зауважень.

Як вбачається з платіжних доручень №9946 від 08.06.2016р. на суму 10 000 грн., №10110 від 24.06.2016р. на суму 5 000 грн., №10127 від 29.06.2016р. на суму 5 000 грн., №3739 від 16.09.2016р. на суму 10 000 грн. відповідачем частково, а саме на загальну суму 30 000 грн., оплачено надані за вказаним актом послуги на підставі рахунку позивача №75 від 22.04.2016р. на суму 95 108 грн. Проте, доказів погашення іншої частини заборгованості в сумі 65 108 грн. матеріали справи не містять.

Крім того, судом встановлено, що 07.06.2016р. відповідачем отримано акт надання послуг №99 від 20.05.2016р. за період з 01.05.2016р. по 20.05.2016р. на суму 60 471,60 грн., однак відповідачем вказаний акт не підписано.

Пунктом 4.5 договору №26/8-15 від 26.08.2015р. передбачено, що у випадку відмови замовника від прийняття наданих послуг, він повинен повідомити про це у письмовому вигляді виконавця протягом часу, передбаченого п.4.3 цього договору, вказавши та обґрунтувавши причини відмови. Разом з цим, матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачем позивача про відмову від прийняття наданих послуг, відповідачем таких доказів суду не надано.

За таких підстав, враховуючи положення пункту 4.5 Договору, господарський суд приходить до висновку, що відповідачем було прийнято послуги, надані за період з 01.05.2016р. по 20.05.2016р., за актом №99 від 20.05.2016р. на суму 60 471,60 грн.

Одночасно з цим, відповідно до п.4.4 Договору №26/8-15 від 26.08.2015р. розрахунки за послуги здійснюються замовником щомісячно до 15 числа поточного місяця.

Таким чином, оплата за послуги надані позивачем у період з 01.04.2016р. по 30.04.2016 р. мала бути здійснена відповідачем у термін до 15.04.2016р.

В подальшому, у травні 2016 року, сторони змінили порядок оплати і пунктом 2 додаткової угоди №4 від 12.05.2016р. до договору №26/8-15 від 26.08.2015р. встановили, що оплата послуг здійснюється замовником шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок виконавця грошових коштів у національній валюті згідно з п.4.4 договору про надання охоронних послуг на підставі виданого виконавцем рахунку.

Таким чином, додатковою угодою №4 від 12.05.2016р. сторони обов'язок замовника оплачувати послуги поставили в залежність від факту виставлення замовнику рахунку.

Судом встановлено, що рахунок №112 від 19.05.2016р. на оплату послуг, наданих у період з 01.05.2016р. по 20.05.2016р., на суму 60 471,60 грн. виставлено позивачем лише 19.05.2016р. та отримано відповідачем 07.06.2016р., що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 19.05.2016р. та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0209005567374. Станом на дату отримання відповідачем рахунку №112 від 19.05.2016р. строк оплати встановлений п. 4.4 Договору, настав.

Відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За таких підстав, оскільки на дату отримання відповідачем рахунку №112 від 19.05.2016р. строк оплати встановлений п. 4.4 Договору, настав, то відповідно до вимог ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України відповідач був зобов'язаний негайно, а саме 07.06.2016р., оплатити заборгованість в сумі 60 471,60 грн.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 12.12.2016р., 26.12.2016р. та 16.01.2017р. відповідача було зобов'язано надати належні докази часткової чи повної оплати визначеної позивачем заборгованості за надані послуги (засвідчені банком платіжні доручення, банківські виписки, довідки за відповідний період тощо). Проте, відповідач у судові засідання не з'явився та будь-яких належних та допустимих доказів погашення боргу у розмірі 125 579,60 грн., всупереч вимогам ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України, до матеріалів справи не надав.

За таких обставин, враховуючи, що відповідачем не був спростований факт порушення взятих на себе обов'язків щодо оплати наданих послуг, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю СБ Гарант Груп про стягнення 125 579,60 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст.1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з п.5.5 договору про надання охоронних послуг №26/8-15 від 26.08.2015р. сторони погодили, що у випадку затримки платежів, передбачених розділом 4 цього договору замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в цей період.

За приписами ст.3 вказаного вище Закону України розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, враховуючи встановлений судом факт порушення відповідачем умов договору про надання охоронних послуг №26/8-15 від 26.08.2015р. в частині оплати наданих послуг, позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення пені, проте Товариством з обмеженою відповідальністю СБ Гарант Груп допущено помилки при розрахунках та не враховано наступне.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.4.4 договору про надання охоронних послуг №26/8-15 від 26.08.2015р. розрахунки за послуги здійснюються замовником щомісячно до 15 числа поточного місяця на підставі цього договору.

Відповідно до п.1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013р., якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 Цивільного кодексу України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас, коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено по 1 серпня 2014 року або включно до 1 серпня 2014 року , то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.

Отже, останнім днем належного виконання відповідачем зобов'язання з оплати послуг за квітень 2016 року, відповідно до п.4.4 Договору, є 14.04.2016р., а тому, пеня підлягає нарахуванню на протязі 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, тобто з 15.04.2016р. по 14.10.2016р. включно.

Позивачем, одночасно з заявою про зменшення позовних вимог від 18.01.2017р. № 146 подано уточнюючий розрахунок заявлених до стягнення сум, в якому нараховано пеню за період з 16.04.2016р. по 06.12.2016р., тобто за період, що перевищує 6 місяців всупереч вимогам ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Таким чином, суд здійснює перерахунок розміру пені з урахуванням часткових оплат, заявленого позивачем періоду нарахування, з обмеженням його відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України та виходячи з суми заборгованості за послуги надані у квітні 2016 року.

Так, сума пені за порушення відповідачем зобов'язання з оплати послуг наданих у період з 01.04.2016р. по 30.04.2016р., складає 13 661,71 грн.:

- 5 264,72 грн. сума пені, нарахована за період з 16.04.2016р. по 07.06.2016р. з суми боргу 95 108 грн.;

- 1 339,40 грн. сума пені, нарахована за період з 08.06.2016р. по 23.06.2016р. з суми боргу 85 108 грн. (з урахуванням часткової оплати на суму 10 000 грн. згідно з платіжним дорученням №9946 від 08.06.2016р.);

- 361,14 грн. сума пені, нарахована за період з 24.06.2016р. по 28.06.2016р. з суми боргу 80 108 грн. (з урахуванням часткової оплати на суму 5 000 грн. згідно з платіжним дорученням №10110 від 24.06.2016р.);

- 5 148,80 грн. сума пені, нарахована за період з 29.06.2016р. по 15.09.2016р. з суми боргу 75 108 грн. (з урахуванням часткової оплати на суму 5 000 грн. згідно з платіжним дорученням №10127 від 29.06.2016р.);

- 1547,65 грн. сума пені, нарахована за період з 16.09.2016р. по 14.10.2016р. з суми боргу 65 108 грн. (з урахуванням часткової оплати на суму 10 000 грн. згідно з платіжним дорученням №3739 від 16.09.2016р.).

Крім того, позивачем нараховано пеню за період з 16.05.2016р. по 16.11.2016р. враховуючи порушення відповідачем зобов'язання з оплати послуг, які надавались у період з 01.05.2016 р. по 20.05.2016 р.

Як встановлено судом вище, рахунок №112 від 19.05.2016р. на суму 60 471,60 грн. за послуги надані у період з 01.05.2016р. по 20.05.2016р., мав бути оплачений відповідачем 07.06.2016р., а тому, розрахунок суми пені за порушення відповідачем зобов'язання з оплати вказаних послуг, здійснюється за період з 08.06.2016р. по 16.11.2016р. (дату визначену позивачем при проведенні розрахунку) та складає 8 376,80 грн.

Таким чином, за перерахунком суду загальний розмір пені склав 22038,51 грн. (13 661,71+ 8376,80=22038,51), а тому, вимоги позивача про стягнення пені у сумі 17 380,08 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що господарським судом на підставі поданих доказів були встановлені обставини невиконання відповідачем зобов'язань з оплати наданих послуг, вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних витрат, нарахованих на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, ґрунтуються на нормах закону.

За перерахунком суду, сума трьох відсотків річних від суми простроченого відповідачем зобов'язання з оплати послуг за квітень 2016 року складає 1647,12 грн., з яких:

- 413,17 грн. сума 3% річних нарахована за період з 16.04.2016р. по 07.06.2016р. за прострочення оплати 95 108 грн.;

- 111,62 грн. сума 3% річних нарахована за період з 08.06.2016р. по 23.06.2016р. за прострочення оплати 85 108 грн. (з урахуванням часткової оплати на суму 10 000 грн. згідно з платіжним дорученням №9946 від 08.06.2016р.);

- 32,83 грн. сума 3% річних нарахована за період з 24.06.2016р. по 28.06.2016р. за прострочення оплати 80 108 грн. (з урахуванням часткової оплати на суму 5 000 грн. згідно з платіжним дорученням №10110 від 24.06.2016р.);

- 486,36 грн. сума 3% річних нарахована за період з 29.06.2016р. по 15.09.2016р. за прострочення оплати 75 108 грн. (з урахуванням часткової оплати на суму 5 000 грн. згідно з платіжним дорученням №10127 від 29.06.2016р.);

- 603,14 грн. сума 3% річних нарахована за період з 16.09.2016р. по 06.01.2017р. за прострочення оплати 65 108 грн. (з урахуванням часткової оплати на суму 10 000 грн. згідно з платіжним дорученням №3739 від 16.09.2016р.).

Враховуючи що зобов'язання по оплаті послуг, наданих у період з 01.05.2016р. по 20.05.2016р., мало бути виконане 07.06.2016р., а також з огляду на визначену позивачем кінцеву дату періоду прострочення, сума 3% річних за прострочення оплати 60 471,60 грн. перераховується судом за період з 08.06.2016р. по 06.12.2016р. та складає 902,12 грн.

Таким чином, загальний розмір суми 3% річних за перерахунком суду складає 2549,24грн. (1647,12+902,12=2549,24), а тому вимоги позивача про стягнення 3% річних у розмірі 2 486,16 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо заявлених вимог про стягнення інфляційних втрат в сумі 9 011,81 грн., господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п.3.1 п.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України Про індексацію грошових доходів населення індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті Урядовий кур'єр . Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України Про інформацію є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж , і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п.3.2 п.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань ).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Такі висновки суду підтверджуються позицією Вищого господарського суду України, викладеною у постанові від 22.11.2016р., якою залишено без змін рішення Господарського суду Донецької області від 21.04.2016р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.09.2016р. у справі №905/711/16.

Перевіряючи правильність розрахунку суми інфляційних втрат, здійсненого позивачем, суд встановив, що Товариством з обмеженою відповідальністю СБ Гарант Груп не враховано викладені вище вимоги та розрахунок суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, виконано неправильно.

Враховуючи вказівки Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , щодо порядку нарахування інфляційних втрат, суд здійснює розрахунок з наступного місяця за місяцем в якому мав бути здійснений платіж, враховуючи часткові оплати, та залишкові суми основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено відповідні платежі, а також з врахуванням періодів часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто, мала місце дефляція), та з огляду на визначені позивачем межі періоду прострочення.

За перерахунком суду сума інфляційних втрат за прострочення відповідачем оплати послуг, наданих у період з 01.04.2016р. по 30.04.2016р., складає 4523,78 грн., з яких:

- 95,11 грн. сума інфляційного збільшення боргу за травень 2016р. нарахована враховуючи, що заборгованість на останній день травня 2016 року, становила 95 108 грн.;

- (-449,82 грн.) - сума дефляційного зменшення боргу нарахована за червень, липень та серпень 2016р., з огляду на те, що заборгованість станом на останній день червня 2016р., тобто 30.06.2016р., становила 75 108 грн. (враховуючи часткові оплати на суму 10 000 грн. згідно з платіжним дорученням №9946 від 08.06.2016р., на суму 5 000 грн. згідно з платіжним дорученням №10110 від 24.06.2016р., на суму 5 000 грн. згідно з платіжним дорученням №10127 від 29.06.2016р.);

- 4878,49 грн. сума інфляційних втрат нарахованих за вересень, жовтень, листопад та грудень 2016р. з огляду на те, що заборгованість станом на останній день вересня 2016р., тобто 30.09.2016р., становить 65 108 грн. (враховуючи часткову оплату на суму 10 000 грн. згідно з платіжним дорученням №3739 від 16.09.2016р.).

При перерахунку суми інфляційних втрат нарахованих позивачем за прострочення відповідачем оплати послуг наданих у травні 2016 р. на суму 60 471,60 грн., суд виходить наступного.

Оскільки судом встановлено, що зобов'язання з оплати послуг, наданих у період з 01.05.2016р. по 20.05.2016р., мало бути виконано відповідачем 07.06.2016р., то заборгованість на останній день червня 2016р. становить 60 471,60 грн., а відтак сума інфляційних втрат за прострочення оплати 60 471,60 грн. підлягає нарахуванню за період з липня по грудень 2016р. та складає 4271,27 грн.

Отже, за перерахунком суду загальний розмір інфляційних втрат складає 8 795,05 грн. (4 523,78 грн. + 4 271,27 грн. = 8 795,05 грн.).

Таким чином, позовні вимоги про стягнення інфляційних збитків у сумі 9 011,81 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 8 795,05 грн.

Згідно з ч.1 ст.49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову, судовий збір підлягає стягненню в відповідача на користь позивача у розмірі, що пропорційний розміру задоволених вимог, а саме у сумі 2313,61 грн.

Керуючись ст.ст.33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СБ ЛТД (03083, м.Київ, пр.Науки, буд.50, ЄДРПОУ 38918953) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СБ Гарант Груп (04655, м.Київ, вул.Глибочицька, буд.72, офіс 320, ЄДРПОУ 38062110) 125 579 (сто двадцять п'ять тисяч п'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 60 коп. - заборгованість, 17 380 (сімнадцять тисяч триста вісімдесят) грн. 08 коп. - пені, 2 486 (дві тисячі чотириста вісімдесят шість) грн. 16 коп. - 3% річних, 8795 (вісім тисяч сімсот дев'яносто п'ять) грн. 05 коп. - інфляційні збитки та 2313 (дві тисячі триста тринадцять) грн. 61 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.01.2017р.

Суддя Т.П. Капцова