Рішення

від 23.01.2017 по справі 911/3930/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. С. Петлюри 16 тел. 235-24-26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2017 р. Справа № 911/3930/16

за позовом громадської організації Альянс.Глобал , м. Київ,

до відповідача приватного підприємства Наукове-виробниче приватне підприємство МТС-Сервіс , м. Біла Церква,

про стягнення 21 900,00 грн.

Суддя О.В. Конюх

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, уповноважений, довіреність від 10.01.17 №1;

ОСОБА_2, керівник;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - громадська організація ГЕЙ-Альянс , м. Київ звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 08.11.2016 до відповідача - приватного підприємства Наукове-виробниче приватне підприємство МТС-Сервіс , м. Біла Церква, в якому просить стягнути з відповідача 21 900,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 23.07.2016 здійснив оплату виставленого відповідачем рахунку від 21.07.2016 на поставку товару в сумі 21 900,00 грн., однак відповідач товар не поставив, фактично товар був придбаний у іншого постачальника. Позивач листами від 08.09.2016 та від 26.09.2016 просив відповідача або здійснити поставку, або повернути отримані кошти, однак відповіді не отримав. У зв'язку з викладеним позивач просить суд стягнути з відповідача вказану суму в порядку ст. 1212 ЦК України як безпідставно отримані кошти, а також покласти на відповідача судові витрати, в тому числі 2000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.12.2016 порушено провадження у справі № 911/3930/16 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 10.01.2017.

Ухвалою від 10.01.2017 розгляд справи відкладено.

Після порушення провадження у справі, а саме 07.12.2016 позивач здійснив державну реєстрацію зміни найменування. Судом враховано, що зміна назви юридичної особи не є реорганізацією (пункт 1.4 постанови Пленуму ВГСУ від 26 грудня 2011 року N 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ), а відтак змінено назву позивача на громадську організацію Альянс.Глобал без здійснення заміни позивача правонаступником в порядку ст. 25 ГПК України.

13.01.2017 від позивача надійшла заява про зміну (уточнення) підстав позову, відповідно до якої позивач, не змінюючи предмет позову, зазначає про укладення між сторонами договору поставки від 04.11.2015 №041115, згідно якого відповідач був зобов'язаний поставити позивачу товар протягом 3-х робочих днів з моменту заявки. Оскільки відповідач своїх зобов'язань у встановлений строк не виконав, товар не поставив, виконання зобов'язання втратило інтерес для позивача, у зв'язку з чим він, керуючись нормами зобов'язального права, просить суд стягнути з відповідача сплачені грошові кошти.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. Враховуючи те, що подана заява про зміну підстав позову подана до початку розгляду справи по суті, належним чином направлена відповідачу (копії фіскального чеку Укрпошти та опису вкладення в лист від 13.01.2017 додані до заяви), суд прийняв зазначену заяву до розгляду.

Відповідач в судові засідання 10.01.2017 та 23.01.2017 не зявився, відзив на позов та витребувані судом документи не подав. Рекомендоване поштове відправлення, яким суд направляв відповідачу на належну адресу копію ували від 05.12.2016 про порушення провадження у справі, повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність адресата; рекомендоване поштове відправлення, яким суд направляв відповідачу копію ухвали від 10.01.2017 про відкладення розгляду справи, на адресу суду не повернулось.

Відповідно до роз'яснень та рекомендацій, викладених в підпункті 3.9.1 пункту 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час та місце розгляду справи у разі виконання судом вимог частини першої ст. 64, ст. 87 ГПК України. За змістом зазначених статей, зокрема, в разі якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно підпункту 3.9.2. пункту 3.9. постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до права суду, передбаченого ст. 75 ГПК України, справа розглянута за наявними матеріалами.

Розглянувши позов громадської організації Альянс.Глобал , м. Київ (далі по тексту - ГО Альянс.Глобал ), до відповідача - Наукового-виробничого приватного підприємства МТС-Сервіс , м. Біла Церква (далі по тексту - НВПП МТС-Сервіс ), всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Відповідно до частини 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

04.11.2015 між НВПП МТС-Сервіс (продавець) та громадською організацією ГЕЙ-Альянс , яка 07.12.2016 року змінила назву на громадську організацію Альянс.Глобал (покупець), було укладено договір № 041115, відповідно до умов якого продавець зобов'язаний поставити та передати у власність покупцеві рукавички нестерильні латексні в асортименті та кількості, що відповідає заявці покупця (пункт 1.1). Протягом 1 робочого дня з дати отримання замовлення покупця продавець повинен підтвердити покупцеві замовлення повністю або в частині, виходячи з наявності товару (пункт 1.4). Поставка товару здійснюється силами та за рахунок покупця протягом 3-х робочих днів з моменту заявки, місцем поставки є склад продавця (пункти 3.1, 3.2). Розрахунки за товар здійснюються на умовах попередньої оплати (пункт 4.1). У разі неналежного виконання продавцем пункту 3.1 договору, продавець сплачує покупцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості замовленої партії товару (пункт 8.3). Договір вступає в силу з дати його підписання та діє до 31.12.2015. Якщо за 30 календарних днів до закінчення строку жодна із сторін не повідомить про свій намір його розірвати, договір вважається пролонгованим до кінця наступного календарного року на тих самих умовах (пункт 10.1).

За своєю правовою природою укладений сторонам договір є договором поставки. Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Дана норма кореспондується зі ст. 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так сторонами передбачено попереднью оплату за товар (п. 4.1 договору).

Відповідачем було виставлено позивачу рахунок на оплату № 17 від 22.07.2016 на оплату 15 000,00 пар латексних рукавичок вартістю 21 900,00 грн.

Позивачем 23.07.2016 на підставі вказаного рахунку платіжним дорученням від 22.07.2016 №70А/419 було сплачено відповідачу обумовлену суму передоплати - 21 900,00 грн. Відтак,суд встановив, що позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання.

Суду не подано доказів поставки товару відповідачем позивачу на зазначену в рахунку та платіжному дорученні суму ані у строк, передбачений договором, ані станом на день розгляду справи.

Суд звертає увагу на те, що пунктами 3.1, 3.2 договору сторони передбачили, що поставка здійснюється на умовах склад продавця силами та за рахунок покупця. Разом із тим, відповідно до ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це . Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з частиною 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суду не подано доказів того, що вказаний товар був поставлений позивачу, а також не подано доказів того, що відповідач у будь-якій формі повідомляв позивача про готовність вказаного товару до поставки.

Відповідно до частини 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до свого права, передбаченого частиною 2 ст. 693 ЦК України , позивач звернувся до відповідача з листом № L-602-092616/70МА від 26.09.2016, в якому просив здійснити поставку обумовленого товару протягом 3 днів, або повернути кошти в сумі 21900,00 грн. Зазначений лист був направлений відповідачу на належну адресу, про що свідчить подані оригінали конверту та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 29.09.2016, яке повернулось на адресу позивача з посиланням на відсутність адресата.

Разом із тим, відповідно до позиції, викладеної в пункті 1.7 постанови Пленуму ВГСУ від 17 грудня 2013 року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред'явленою.

Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового або немайнового права та інтересу.

За таких обставин, суд вважає вимогу позивача про стягнення 21 900,00 грн. обґрунтованою, документально підтвердженою, відповідачем не спростованою та такою, що підлягає задоволенню.

У зв'язку із задоволенням позову, судові витрати в порядку ст. 49 ГПК України суд покладає на відповідача.

Позивач просив включити до складу судових витрат витрати на послуги адвоката у сумі 2000,00 грн.

Вбачається, що між позивачем (клієнт) та адвокатом ОСОБА_3 (адвокат, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №4432 від 29.03.2011) було укладено договір про надання правової допомоги від 03.11.2016 № 15/16, відповідно якого адвокат зобов'язується надавати правову допомогу клієнту без здійснення представництва його інтересів в суді (п. 1.3 договору). Клієнт доручає Адвокату скласти від імені та в інтересах клієнта позовну заяву, підготувати складену позовну заяву для подання до господарського суду (пункт 1.3). За прийняття доручення до виконання Адвокату виплачується 100% гонорару в сумі 2000,00 грн. в день на підставі виставленого рахунку-фактури шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок адвоката (пункт 4.1).

На підтвердження витрат на послуги адвоката суду подано копію рахунку-фактури №00000019/6 від 03.11.2016, виставленого адвокатом ОСОБА_3 платнику ГО ГЕЙ-Альянс , копію акту №000016/6 приймання-передачі наданих послуг (звіт про надання правової допомоги) від 07.11.2016, та квитанцію до прибуткового касового ордера № 19/16 від 03.11.2016, згідно якого адвокатом від позивача прийнято 2000,00 грн. згідно договору від 07.11.2016 №16/16.

Склад судових витрат визначений ст. 44 ГПК України і складається з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини третьої ст. 48 ГПК витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України Про адвокатуру .

Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. За таких обставин судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами (пункт 6.2 Постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013р. №7).

Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлює, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

По-перше, згідно договору №15/16 про надання правової допомоги від 03.11.2016 передбачено безготівкову форму оплати послуг адвоката, а суду подано копію прибуткового касового ордеру, який свідчить про отримання адвокатом готівкових коштів.

В порядку пункту 3.4 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою НБУ від 15.12.2004р. № 637, видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо. Якщо на доданих до видаткових касових ордерів документах, заявах, рахунках тощо є дозвільний напис керівника підприємства, то його підпис на видаткових касових ордерах не обов'язковий.

За таких обставин, витрати позивача (а не прибутки адвоката) мають бути підтверджені видатковим касовим ордером з підписами керівника та головного бухгалтера (а не копією квитанції до прибуткового касового ордеру), або у випадку безготівкового розрахунку - платіжним дорученням, які суду не подані.

По-друге, як на підставу сплати коштів адвокату позивач посилається на договір №15/16 про надання правової допомоги від 03.11.2016, однак, кошти згідно поданої копії квитанції до прибуткового касового ордеру сплачені адвокату на підставі іншого договору - №16/16 від 07.11.2016.

Крім того, суд окремо звертає увагу на те, що в касовому ордері, датованому 03.11.2016, міститься посилання на договір, датований пізніше - 07.11.2016.

За таких обставин, у суду відсутні підстави включати до судових витрат по справі витрати позивача на послуги адвоката як такі, що не підтверджені належними фінансовими документами.

З огляду на вищевикладене, керуючись статтями 2, 12, 22, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов громадської організації Альянс.Глобал задовольнити повністю.

2. Стягнути з Наукового - виробничого приватного підприємства МТС-Сервіс (09107, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 36210703)

на користь громадської організації Альянс.Глобал (01010, м. Київ, вул. Січневого Повстання, буд. 11-А, кім. 2, ідентифікаційний код 26255464)

21 900,00 грн. (двадцять одну тисячу дев'ятсот гривень нуль копійок) боргу ,

1378,00 грн. (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень нуль копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 27.01.2017.

Суддя О.В. Конюх