Рішення

від 26.01.2017 по справі 916/3429/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2017 р.Справа № 916/3429/16

За позовом: Державного підприємства „Білгород - Дністровський морський торгівельний порт»

до відповідача: Державної інспекції сільського господарства в Одеськії області

про стягнення 4361,39грн.

Суддя Малярчук І.А.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, згідно довіреності; ОСОБА_2, згідно довіреності №03 від 05.01.2017р.

від відповідача: не з`явився

В судовому засіданні 26.01.2017р. приймали участь представники:

від позивача: ОСОБА_2, згідно довіреності №03 від 05.01.2017р.

від відповідача: не з`явився

Суть спору: про стягнення з Державної інспекції сільського господарства в Одеській області на користь ДП „Білгород-Дністровський МТП» 3214,90грн. заборгованості, 2,33 грн. пені за період з 08.12.2015р. по 10.12.2015р., 160,61грн. три проценти річних за період з 11.02.2015р. по 08.12.2016р., 983,55грн. індексу інфляції за період з лютого 2015р. по жовтень 2016р.

Позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі, в їх обґрунтування зазначає, що 19.12.2014р. між ДП „Білгород-Дністровський МТП» та ДІ сільського господарства в Одеській області було укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №162/2-КД, відповідно до умов якого позивач забезпечував обслуговування та експлуатацію нежитлового приміщення п/п Бугаз смт. Затока, а відповідач, який орендує це приміщення на підставі договору оренди від 20.04.2005р., зобов'язаний брати участь у витратах позивача на надання вказаних робіт пропорційно до займаної площі нежитлового приміщення. 31.05.2015р. відповідач за актом приймання-передачі повернув орендоване майно орендодавцю, однак, за період з 01.01.2015р. по 31.05.2015р. не здійснював оплату спожитих за договором 19.12.2014р. послуг, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість, на яку нараховано позивачем пеню, три проценти річних, індекс інфляції.

Відповідач в судові засідання не з'являвся, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, у зв'язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, оцінивши пояснення представників сторін та їх правові позиції, суд встановив наступне:

19.12.2014р. між ДП „Білгород-Дністровський морський торговельний порт» (балансоутримувач) та Державною інспекцією сільського господарства в Одеській області (орендар) було укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №162/2-КД, згідно умов якого балансоутримувач забезпечує обслуговування та експлуатацію будівель, які вказані в Розрахунку щомісячних платежів за обслуговування та утримання будівель, відшкодування комунальних та інших послуг балансоутримувача (додаток №2), а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі нежитлових приміщень. Нежитлові приміщення, якими користується орендар, вказані у додатку №2 (п.1.1. договору).

Відповідно до п.п.1.2., 1.3. договору №162/2-КД від 19.12.2014р. загальна сума договору складає 19159,14грн., у т.ч. ПДВ 3193,19грн., з яких: відшкодування за водопостачання та водовідведення - 3218,24грн., у т.ч. ПДВ - 536,37грн.; відшкодування за утримання будівлі та прибудинкової території - 5767,40грн., у т.ч. ПДВ - 961,23грн.; відшкодування за опалення приміщення - 10173,50грн., у т.ч. ПДВ - 1695,58грн. Оплата здійснюється згідно виставлених рахунків-фактур та актів здачі-приймання послуг.

Відповідно до п.2.2.3. договору №162/2-КД від 19.12.2014р. орендар зобов'язується не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок балансоутримувача будівель за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівель, технічне обслуговування будівель відповідно до загальної площі приміщень, на ремонт відповідно до відновної вартості приміщень, а також за комунальні послуги. При несвоєчасному внесенні плати, сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки.

Згідно п.5.1. договору №162/2-КД від 19.12.2014р. цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.2014р. включно. Згідно ч.3 ст.631 ЦК України сторони встановили, що умови договору застосовуються до відносин, які виникли з 13.06.2013р.

Крім того, сторонами до договору №162/2-КД від 19.12.2014р. підписано додаток №1 „Перелік робіт щодо утримання та ремонту будівель та прибудинкових територій, комунальних та інших послуг» , де погоджено такі послуги: утримання будівлі та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, енергопостачання, опалювання приміщення.

Так, нерухоме майно, що визначене у договорі №162/2-КД від 19.12.2014р., відповідач, з врахуванням п.1 договору від 22.08.2012р. про внесення зміни до договору оренди від 20.04.2005р. (обліковий номер договору №2098409426) нерухомого майна, що належить до державної власності, орендував у РВ ФДМУ по Одеській області на підставі договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 20.04.2005р., відповідно до п.5.7. якого орендар зобов'язаний укласти з балансоутримувачем об'єкту оренди договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання об'єкту оренди, надання комунальних послуг орендарю та користування земельною ділянкою. Згідно до договору від 21.11.2013р. про внесення змін до договору оренди від 20.04.2005р. (обліковий номер договору №2098409426) нерухомого майна, що належить до державної власності, строк дії договору оренди продовжено до 31.05.2015р. включно.

31.08.2016р. позивач надіслав відповідачу заяву №1119 від 25.08.2016р. про визнання кредиторських вимог як до юридичної особи, яка перебуває в процесі припинення з 14.07.2015р.

19.09.2016р. позивач засобами кур'єрської доставки направив відповідачу рахунки-фактури №14 від 31.01.2015р. на суму 642,98грн., №26 від 28.02.2015р. на суму 642,98грн., №48 від 31.03.2015р. на суму 642,98грн., №87 від 30.04.2015р. на суму 642,98грн., №119 від 31.05.2015р. на суму 642,98грн., акти здачі - приймання послуг від 31.01.2015р. на суму 642,98грн., від 28.02.2015р. на суму 642,98грн., від 31.03.2015р. на суму 642,98грн., від 30.04.2015р. на суму 642,98грн., від 31.05.2015р. на суму 642,98грн.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані сторонами докази та викладені ними правові позиції, суд вважає заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з ДІ сільського господарства в Одеській області 3214,90грн. заборгованості правомірними, обґрунтованими, такими, що відповідають дійсним обставинам справи з огляду на наступні положення законодавства.

Відповідно до п.1 ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (п.1 ст.903 Цивільного Кодексу України).

Положеннями ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Таким чином, на думку суду, з огляду на наявні в матеріалах справи первинні документи, а саме, договір №162/2-КД від 19.12.2014р., акти здачі - приймання послуг, рахунки-фактури, за відсутності доказів їх оплати, суд дійшов висновку про існування заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 3214,90грн., вимога про стягнення якої підлягає судом задоволенню у повній мірі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2,33 грн. пені за період з 08.12.2015р. по 10.12.2015р.

У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Пунктом 1 ст.547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п.п.1, 2, 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши розрахунки пені, зроблений позивачем, суд встановив, що його зроблено вірно, у зв'язку з чим позовна вимога про стягнення з відповідача 2,33 грн. пені за період з 08.12.2015р. по 10.12.2015р. підлягає судом задоволенню у повній мірі.

Також, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 160,61грн. три проценти річних за період з 11.02.2015р. по 08.12.2016р., 983,55грн. індексу інфляції за період з лютого 2015р. по жовтень 2016р.

У відповідності до п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Перевіривши розрахунки трьох процентів річних та індексу інфляції, зроблені позивачем, суд встановив, що їх зроблено вірно, з огляду на що підлягають судом задоволенню у повній мірі позовні вимоги про стягнення з відповідача 160,61грн. три проценти річних за період з 11.02.2015р. по 08.12.2016р., 983,55грн. індексу інфляції за період з лютого 2015р. по жовтень 2016р.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

За таких обставин, суд повністю задовольняє позовні вимоги позивача, у зв'язку з чим стягненню з відповідача підлягає 3214,90грн. заборгованості, 2,33 грн. пені, 160,61грн. три проценти річних, 983,55грн. індексу інфляції.

Згідно ст.ст.44, 49 ГПК України судовий збір, сплачений позивачем за розгляд даного позову в сумі 1378грн., підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст.49, 82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов ДП „Білгород-Дністровський морський торговельний порт» повністю.

2. Стягнути з Державної інспекції сільського господарства в Одеській області (65026, м. Одеса, вул. Жуковського,22, оф.32, код ЄДРПОУ 38018166) на користь Державного підприємства „Білгород-Дністровський морський торговельний порт» (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул.Шабська,81, код 01125689) 3214 (три тисячі двісті чотирнадцять) грн. 90коп. заборгованості, 2 (дві) грн. 33коп. пені, 160 (сто шістдесят) грн. 61коп. три проценти річних, 983 (дев'ятсот вісімдесят три) грн. 55коп. індексу інфляції, 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 27 січня 2017 р.

Суддя І.А. Малярчук