Рішення

від 25.01.2017 по справі 918/1328/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 січня 2017 р. Справа № 918/1328/16

Господарський суд Рівненської області у складі судді Войтюка В.Р., розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Булат"

до відповідача : Приватної фірми "Азурит"

про стягнення заборгованості в сумі 87 098 грн. 81 коп.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 30 листопада 2016 року);

Від відповідача : не з'явився;

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 81-1 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКФ Булат" звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до відповідача - Приватної фірми "Азурит" про стягнення боргу за договором підряду №54 від 12 серпня 2015 року в сумі 87 098,81 грн., з яких: 61 000,00 грн. основний борг, 22 570,00 грн. пені, 1 027,81 грн. 3% річних та 2 517,88 грн. інфляційних втрат, позовні вимоги аргументувавши неналежним виконання відповідачем умов вказаного договору в частині повної оплати наданих послуг

Ухвалою суду від 21 грудня 2016 року порушено провадження у справі № 918/1328/16, розгляд справи призначено до слухання на 10 січня 2017 року.

Ухвалою суду від 10 січня 2017 року розгляд справи відкладено на 25 січня 2017 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, про місце дату та час розгляду справи повідомлений належним чином що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

12 серпня 2015 року між Приватною фірмою "Азурит" (відповідач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВКФ Булат" (позивач, виконавець) було укладено договір підряду №54 (надалі договір), відповідно до предмету якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виконати роботи по виготовленню та введенню в експлуатацію автомобільних тензометричних ваг типу "Булат-А-80-Н".

Пунктом 2.1. договору передбачено, що загальна сума договору складає 391 600,00 грн., в тому числі ПДВ 65 266,67 грн..

Пунктом 2.2.1. договору передбачено, що 100% від вартості обладнання, що складає 161 600,00 грн. замовник оплачує в термін до 15 банківських днів з моменту підписання цього договору.

Згідно пункту 2.2.2. договору слідує, що 100% від вартості вагової платформи, що складає 160 000,00 грн. замовник оплачує в термін 45 банківських днів з моменту підписання цього договору.

Пунктом 2.2.3. договору передбачено, що кінцевий розрахунок (в межах неоплаченої вартості після попередньої оплати) замовник виконує в термін 5-ти банківських днів від підписання замовником акту приймання-передачі виконаних робіт (накладних). Акт приймання-передачі (накладна) складається сторонами не пізніше ніж протягом 5 робочих днів після здачі ваг Держспоживстандарту.

З матеріалів справи слідує, що замовник в період з 12 серпня 2015 року по 17 травня 2016 року провів оплату на загальну суму 330 600,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (а.с. 18-23).

Згідно наявного в матеріалах справи акту здачі-приймання (надання послуг) №2 від 04 травня 2016 року позивач передав а відповідач прийняв роботи щодо виготовлення та введення в експлуатацію автомобільних ваг типу "Булат-А-80-Н", виконаних згідно договору на суму 391 600,00 грн..

Таким чином неоплаченими є роботи виконані позивачем згідно договору на суму 61 000,00 грн., доказів оплати вказаних робіт відповідач суду не надав.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 204 ЦК України презумується правомірність правочину.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до статті 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Відповідно до положень статті 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищевикладені обставини суд приходить до висновку, що позовні вимоги до відповідача про стягнення стягнення боргу за договором субпідряду №54 від 12 серпня 2015 року в сумі 61 000,00 грн. грн. є законними та обґрунтованими, а відтак такими, що підлягають до задоволення.

Як унормовано у положеннях частини 2 статті 193 ГК України, порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (така ж позиція викладена у статті 611 ЦК України).

У статтях 546, 549 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У частині першій статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Пунктом 2.3. договору передбачено, що за порушення термінів оплати сплачує пеню в розмірі 0,2% від суми недоплати за кожен день затримки платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

За прострочення термінів оплати позивач за період з 13 травня 2016 року по 13 листопада 2016 року нарахував відповідачу пеню в сумі 22 570,00 грн..

Здійснивши перерахунок нарахованої суми пені суд приходить до висновку, що до задоволення підлягає пеня в сумі 9 916,67 грн. (не більше подвійної облікової ставки НБУ згідно пункту 2.3. договору), відтак в задоволенні позову в частині вимог про стягнення пені 12 653,33 грн. слід відмовити.

Згідно з положеннями статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем, за період з 13 травня 2016 року по 13 листопада 2016 року нарахував відповідачу 2 501,00 грн. інфляційних втрат, та 1 027,81 грн. 3% річних.

Перевіривши правильність наданих позивачем розрахунків суд зазначає, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат в сумі 2 501,00 грн. є законними та обґрунтованими, разом з тим за розрахунком суду позовні вимоги про стягнення 3 % річних підлягають частковому задоволенню в сумі 927,53 грн., в задоволенні вимог про стягнення 100,28 грн. 3% річних слід відмовити.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно з вимогами статті 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як визначено статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

На підставі статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватної фірми "Азурит" (33014, м. Рівне, вул. Кн. Ольги 8, код ЄДРПОУ 23305044) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Булат" (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Василіянок 22, оф. 402, код ЄДРПОУ 36997703) 61 000 (шістдесят одну тисячу) грн. 00 коп. основного боргу, 9 916 (дев'ять тисяч дев'ятсот шістнадцять) грн. 67 коп. пені, 2 501 (дві тисячі п'ятсот один) грн. 00 коп. інфляційних втрат, 927 (дев'ятсот двадцять сім) грн. 53 коп. 3% річних та 1 178 (одна тисяча сто сімдесят вісім) грн. 22 коп. судового збору.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

4. Судові витрати в сумі 199,78 грн. залишити за позивачем.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

повне рішення складено 27 січня 2017 року

Суддя Войтюк В.Р.

Віддруковано 3 примірники:

1 - до справи;

2 - позивачу рекомендованим (76000, м. Івано-Франківськ, пл. Міцкевича, 8, оф. 13);

3 - відповідачу рекомендованим (033014, м. Рівне, вул. Кн. Ольги, 8).