Рішення

від 26.01.2017 по справі 925/1523/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ



ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2017 р.                                                   Справа № 925/1523/16

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді – Васяновича А.В.,

секретар судового засідання – Гень С.Г.,

за участі представників сторін:

від позивача – ОСОБА_1 - представник за довіреністю,

          від відповідача – ОСОБА_2 - представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна

компанія “Нафтогаз України”, м. Київ

до Чорнобаївського комунального підприємства теплових мереж,

смт. Чорнобай, Черкаської області

про стягнення 446 803 грн. 62 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулося публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Чорнобаївського комунального підприємства теплових мереж про стягнення 230 477 грн. 33 коп. пені, 15 019 грн. 38 коп. 3% річних та 221 306 грн. 91 коп. інфляційних втрат у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі – продажу природного газу від 18 грудня 2014 року за №3121/15-БО-36.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 06 грудня 2016 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 12 січня 2017 року.

Розгляд справи здійснюється після відкладення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву від 11 січня 2017 року та зазначав, що прострочення виконання зобов’язань з оплати спожитого природного газу мало місце не з вини підприємства, а в зв’язку з законодавчою невідповідністю між строками розрахунків споживачів за теплову енергію та строками розрахунків відповідача за спожитий природний газ.

Крім того відповідач зазначав, що у зв'язку з неповним відшкодуванням державою різниці між тарифами та собівартістю на теплову енергію для населення та бюджетних організацій (за наданими відповідачем відомостями, в т.ч. згідно з витягами з протоколів засідання територіальної комісії Черкаської області з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу), обсяг невідшкодованої різниці між тарифами та собівартістю по всіх споживачах становить на 01 червня 2016 року: 2013 рік - 337,00 тис. грн., 2014 рік - 810,70 тис. грн., 2015 рік - 521,40 тис. грн.

Згідно звітів про фінансові результати за 2013 – 2015 роки, збитки відповідача становлять: 2013 рік - 274,4 тис. грн., 2014 рік - 1219,3 тис. грн., 2015 рік - 629,9 тис. грн.

В зв’язку з чим відповідач стверджував про тяжкий фінансовий стан підприємства і стягнення штрафних санкцій в розмірі, заявленому позивачем може мати негативні наслідки для діяльності підприємства.

Разом з тим відповідач зазначав, що комунальне підприємство є соціально значущим підприємством, оскільки воно забезпечує централізоване теплопостачання населення та підприємств бюджетної сфери (школи, лікарні, дитячі дошкільні установи) в смт. Чорнобай.

Також відповідач вказував, що комунальне підприємство підпадає під дію Закону України “Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії”, а саме п.1 ст. 5, п. 1 ст. 7: на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ станом на 01 липня 2016 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються. Як зазначав відповідач на даний час комунальне підприємство проходить процедуру врегулювання заборгованості шляхом включення до реєстру.

Враховуючи вищенаведене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено господарським судом під час її розгляду, 18 грудня 2014 року між публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (продавець) та Чорнобаївським комунальним підприємством теплових мереж (покупець) було укладено договір купівлі - продажу природного газу за №3121/15-БО-36.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1.1. вищезазначеного договору продавець зобов’язався передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України продавцем за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець - прийняти та оплатити природний газ на умовах цього договору.

Згідно п. 2.1. договору продавець передає покупцеві з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року газ в обсязі до 770 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м.): січень – 180 тис. куб. м., лютий - 150 тис. куб. м., березень – 120 тис. куб. м., квітень – 20 тис. куб. м., жовтень – 50 тис. куб. м., листопад - 100 тис. куб. м., грудень – 150 тис. куб. м.

Згідно п. 5.2. договору ціна за 1 000 куб. м. природного газу становить 6 384 грн. 70 коп., крім того ПДВ - 20% - 1 276 грн. 94 коп., всього з ПДВ – 7 661 грн. 64 коп.

Водночас вартість газу змінювалася, про що сторонами укладалися відповідні додаткові угоди (а.с. 22-30, 32).

Позивач свої зобов’язання за договором купівлі – продажу виконав та поставив відповідачу природний газ протягом січня – квітня та жовтня – грудня 2015 року на загальну суму 3 656 490 грн. 24 коп., що підтверджується підписаними сторонами копіями актів приймання – передачі природного газу (а.с. 33-39).

Відповідно до п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як зазначав позивач, відповідач в свою чергу зобов’язання по оплаті поставленого газу виконав з порушенням строків визначених п. 6.1. договору, в зв’язку з чим позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню, 3% річних та інфляційних втрат.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов‘язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов‘язку не встановлений або визначений моментом пред‘явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов‘язок у семиденний строк від дня пред‘явлення вимоги, якщо обов‘язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем всупереч ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов договору купівлі - продажу, розрахунку з позивачем за поставлений природний газ.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення 15 019 грн. 38 коп. – 3 % річних та 221 306 грн. 91 коп. інфляційних втрат (розрахунок знаходиться в матеріалах справи).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов’язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов’язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Пунктом 7.2. договору купівлі – продажу передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору він зобов’язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

В пункті 9.3. договору визначено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

В зв’язку з несвоєчасною оплатою відповідачем вартості поставленого газу, позивачем було заявлено також вимогу про стягнення з відповідача 230 477 грн. 33 коп. пені (розрахунок штрафних санкцій знаходиться в матеріалах справи).

Здійснивши перевірку правильності нарахування пені, річних та інфляційних втрат за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій “ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.4.1.” судом встановлено, що розрахунок пені, річних та інфляційних втрат здійснено позивачем вірно, а тому заявлені до стягнення річні, інфляційні та пеня підлягають задоволенню.

Слід зазначити, що у своєму відзиві відповідач посилався на приписи ст. 233 ГК України та тяжкий фінансовий стан, водночас клопотання про зменшення розміру пені в порядку ст. 83 ГПК України відповідач не заявляв.

Також суд не вбачає підстав для зменшення пені, оскільки даний випадок в розумінні ст. 83 ГПК України не є винятковим, крім того показників фінансово-господарської діяльності підприємства за останній рік та належних доказів, що підтверджують відсутність коштів на рахунках у банківських установах суду не надано. Розмір нарахованих штрафних санкцій відповідає вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

За змістом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 06.06.12 у справі № 6-49цс12, від 24.10.11 у справі № 6-38цс11).

Отже, проценти, передбачені ст.625 Цивільного кодексу, не є штрафними санкціями (постанова Верховного Суду України від 17.10.11 у справі 6-42цс11) та санкціями взагалі.

Що стосується посилання відповідача на норми Закону України “Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії” слід зазначити наступне:

Згідно ст. 1 вищевказаного Закону процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості;

реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості (далі - реєстр), - державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Реєстр розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства;

учасники процедури врегулювання заборгованості - підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства (ч. 1 ст. 3 Закону України “Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії”).

Водночас доказів включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості матеріали справи не містять, а тому положення вказаного Закону на відповідача не поширюється.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 ГПК України суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Чорнобаївського комунального підприємства теплових мереж, вул. Спортивна, 3А, смт. Чорнобай, Чорнобаївського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 14193942 на користь публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, ідентифікаційний код 20077720 – 15 019 грн. 38 коп. 3% річних, 221 306 грн. 91 коп. інфляційних втрат, 230 477 грн. 33 коп. – пені та 7 002 грн. 05 коп. витрат на сплату судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Повне рішення складено 27 січня 2017 року.

Суддя                     А.В.Васянович