Постанова від 25.01.2017 по справі 904/3331/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2017 року Справа № 904/3331/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),

суддів Подобєда І.М., Чус О.В.

секретар судового засідання : Абадей М.О.,

представники сторін :

від позивача: представник не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_1, представник, довіреність б/н від 06.12.2016 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 підприємства "Софіївкатеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2016 року у справі №904/3331/16

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до відповідача: ОСОБА_2 підприємства "Софіївкатеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради, смт. Софіївка, Дніпропетровська область

про стягнення 989 723 грн. 17 коп.,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з ОСОБА_2 підприємства "Софіївкатеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради (надалі - ДП "Софіївкатеплоенерго" КП "Дніпротеплоенерго" ДОР) на свою користь інфляційних нарахувань у сумі 892 144 грн. 21 коп. та 3% річних у сумі 97 578 грн. 96 коп., нарахованих за неналежне виконання відповідачем умов договору поставки природного газу за для виробництва теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державних та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання № 184002-11БО, укладеного між ДП "Софіївкатеплоенерго" КП "Дніпротеплоенерго" ДОР та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Дніпротеплоенерго" (надалі - ПАТ по газопостачанню та газифікації "Дніпротеплоенерго") 01.10.2011 року, право вимоги за яким позивач отримав у відповідності з договором про відступлення права вимоги № 25/12, укладеного між ПАТ по газопостачанню та газифікації "Дніпротеплоенерго" та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 17.10.2012 року.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2016 року у справі №904/3331/16 (суддя Воронько В.Д.) позов задоволено частково; з ДП "Софіївкатеплоенерго" КП "Дніпротеплоенерего" ДОР на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" стягнуто 864 980 грн. 32 коп. інфляційних нарахувань, 94 580 грн. 94 коп. 3% річних та 14 393 грн. 42 коп. витрат по сплаті судового збору; в решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, просить Дніпропетровський апеляційний господарський суд зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права та зазначає, що позивач, звернувшись із позовною заявою 21.04.2016 року пропустив трьохрічний строк позовної давності та стверджує, що днем виникнення права пред'явлення вимоги за кожен період в даному випадку є 11 число місяця, наступного за звітнім, по кожному періоду окремо, а днем виникнення останнього зобов'язання, від якого починає перебіг строку позовної давності є 11.05.2012 року.

Позивач на виклик суду не з'явився, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертався, про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином (а.с. 137), з огляду на що колегія суддів вважає можливим переглянути справу в апеляційному порядку за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, дослідивши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

01.10.2011 року між ПАТ по газопостачанню і газифікації "Дніпропетровськгаз" в особі структурного підрозділу по експлуатації газового господарства, (позивач, постачальник) та Дердавного підприємства обласного комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" (відповідач, покупець) укладено договір про поставку природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання № 184002-11 БО (договір).

Згідно п. 1.1. договору постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2 цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом договору.

Згідно п. 1.2 постачальник передає покупцю в період 01.10.2011 року по 31.12.2011 року природний газ (надалі - газ) з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 1 107,0 тисяч куб. м.

Відповідно до акту прийому - передачі природного газу за лютий, березень та квітень місяці постачальник поставив покупцю природний газ у розмірі:

- у лютому місяці 2012 року - 155,240 тисяч куб. м. на суму 625 694 грн. 81коп.;

- у березні місяці 2012 року - 88,120 тисяч куб. м. на суму 355 167 грн. 67 коп.;

- у квітні місяці 2012 року - 155,240 тисяч куб. м. на суму 69 377 грн. 01 коп.

Відповідно п. 3.1 договору ціна за 1 000 тисяч куб. м. природного газу, на момент укладання договору, без урахування податку на дану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природній газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу становить 3 023 грн. 50 коп., крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;

- тариф на постачання природного газу за регульованим тарифом - 73 грн. 90 коп.;

- тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними газопроводами - 285 грн.

До сплати за 1 000 куб. м. природного газу - 3 442 грн. 87 коп., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 4 131 грн. 44 коп.

Згідно п. 4.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу та послуги з його транспортування здійснюється на підставі акта приймання - передачі, газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2012 року у справі № 13/5005/7046/2012 встановлено факт неналежного виконання Дочірнім підприємством обласного комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" "Софіївкатеплоенерго" договору купівлі-продажу природного газу від 01.10.2011 року №184002-11БО в частині розрахунків за отриманий природний газ; встановлений факт існування заборгованості покупця за період: лютий, березень, квітень 2012 року в розмірі 1 050 239 грн. 39 коп. та з ОСОБА_2 підприємства обласного комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" "Софіївкатеплоенерго" на користь ПАТ по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" стягнуто 1 050 239 грн. 49 коп. основного боргу, 5 532 грн. 60 коп. пені за період: з 01.02.2012 року по 17.04.2012 року, 2 041 грн. 92 коп. інфляційних втрат за період: з 01.02.2012 року по 23.03.2012 року, 4 402 грн. 37 коп. 3% річних за період: з 01.05.2012 року по 20.06.2012 року, 21 004 грн. 79 коп. судового збору.

В силу вимог частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

17.10.2012 року між ПАТ по газопостачанню та газифікації "Дніпротеплоенерго" (первісний кредитор) та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № 25/12, згідно п.1.1 якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги до боржника первісного кредитора ОСОБА_2 підприємства обласного комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" "Софіївкатеплоенерго" (боржник) за договором поставки природного газу за регульованим тарифом для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання від 01.10.2011 року №184002-11БО у сумі 1 050 239 грн. 49 коп.

Крім передачі вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, зазначеним а п.1.1 договору, до нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником зобов'язань за зазначеним вище договором (п.1.2 договору про відступлення права вимоги).

29.12.2012 року між ПАТ по газопостачанню та газифікації "Дніпротеплоенерго" (первісний кредитор) та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (новий кредитор) укладено додаткову угоду № 1 до договору про відступлення права вимоги № 25/12 від 17.10.2012 року, у п.1 якої сторони дійшли згоди змінити п.1.1, 1.2 договору і виклали їх у наступній редакції:

1.1 Первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги до боржника первісного кредитора ОСОБА_2 підприємства обласного комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" "Софіївкатеплоенерго" (боржник) за договором поставки природного газу за регульованим тарифом для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання від 01.10.2011 року №184002-11БО у сумі 1 083 221 грн. 17 коп., у тому числі наступні суми основного боргу та інших витрат, що зазначені у рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2012 року № 13/5005/7046/2012:

- 1050239 грн. 49 коп. - сума основного боргу;

- 5532 грн. 60 коп. - пені;

- 2041 грн. 92 коп. - інфляційні втрати;

- 4402 грн. 37 коп. - 3% річних;

- 21004 грн. 79 коп. - сума судового збору.

1.2. Крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, зазначеним а п.1.1 договору, до нового кредитора переходять права вимоги стягнення судових витрат, всіх штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за зазначеним вище договором .

Предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача 892144 грн. 21 коп. інфляційних втрат за період: квітень 2013 року-березень 2016 року та 97578 грн. 96 коп. 3% річних за період з 23.04.2013 року по 22.04.2016 року, нарахованих на суму, що стягнута вищезазначеним судовим рішенням, до якої входять суми основного боргу, пені, інфляційних втрат, 3% річних та судового збору.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що оскільки доказів погашення заборгованості, стягнутої за рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2012 року у справі № 13/5005/7046/2012 відповідачем не надано, позивач має право на стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних.

Статтею 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог зазначених Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

В силу статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 598 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 цього Кодексу).

Таким чином, чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, колегія суддів вважає, що відповідач обґрунтовано звернувся до суду з вимогами про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.

Однак, як правильно зазначив суд першої інстанції, положення ст. 625 Цивільного кодексу України в даному випадку мають бути застосовані виключно щодо вимог кредитора до боржника стосовно сплати суми основного боргу.

У п. 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р.

Належна до стягнення сума втрат від інфляції (864980 грн. 32 коп.) та сума 3% річних (94580 грн. 94 коп.) місцевим господарським судом визначена правильно, з урахуванням роз'яснень, викладених у п. 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що позивач, звернувшись із позовною заявою 21.04.2016 року пропустив трьохрічний строк позовної давності, посилаючись на те, що днем виникнення права пред'явлення вимоги за кожен період є 11 число місяця, наступного за звітнім, по кожному періоду окремо, а днем виникнення останнього зобов'язання, від якого починає перебіг строку позовної давності, є 11.05.2012 року.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

До вимог про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 названого Кодексу) (п.4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

В силу ст. 262 Цивільного кодексу України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

У зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків (п.4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Оскільки прострочення оплати за поставлений природний газ у лютому, березні та квітні 2012 року згідно п.4.1 договору від 01.10.2011 року №184002-11БО почалось відповідно з 10.03.2012 року, 10.04.2012 року та 10.05.2012 року, то передбачена статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність тривалістю у три роки закінчилась 10.03.2015 року, 10.04.2015 року та 10.05.2015 року.

Однак, до спливу загальної позовної давності ПАТ по газопостачанню та газифікації "Дніпротеплоенерго" було пред'явлено позов до відповідача про стягнення основного боргу за договором поставки природного газу від 01.10.2011 року №184002-11БО, який рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2012 у справі № 13/5005/7046/2012 задоволено у повному обсязі.

Після прийняття судом рішення у справі № 13/5005/7046/2012 про стягнення заборгованості за договором поставки природного газу від 01.10.2011 року №184002-11БО грошові кошти позивач не отримав (відповідних доказів суду не надано), а відтак він має право на нарахування передбачених ст.625 Цивільного кодексу України відсотків річних та інфляційних до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання боржником.

Таким чином, 3% річних та інфляційні виникають не одномоментно, а мають триваючий характер та нараховуються за весь час користування коштами і знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, тому строк позовної давності на зазначені вимоги спливає пропорційно за кожний період нарахування окремо. Що стосується вимог про стягнення 3% річних, то розрахунок строку позовної давності здійснюється щодо кожної дати окремо, а вимог про стягнення інфляційних - кожного місяця, та триває до моменту фактичного здійснення боржником оплати, враховуючи загальний трирічний строк позовної давності, в межах якого кредитор має право звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Колегія суддів, погоджуючись з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для застосування строків позовної давності, додатково відзначає, що інфляційні та 3 % річних нараховуються за весь час прострочення та їх нарахування припиняється лише у випадку припинення основного зобов'язання, а отже вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних мають триваючий у часі характер до повного погашення заборгованості, трирічний строк позовної давності щодо даних вимог має визначатися щодо кожного дня прострочення. А відтак, позивач, звернувшись до суду 21.04.2016 року з вимогами про стягнення інфляційних та 3% річних за період прострочення з 23.04.2013 року по 22.04.2016 року, дотримався трирічного строку позовної давності.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції є законними, обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 підприємства "Софіївкатеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2016 року у справі №904/3331/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя І.М. Подобєд

Суддя О.В. Чус

повний текст постанови складено 27.01.2017 року.