Постанова

від 24.01.2017 по справі 910/18249/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2017 р. Справа№ 910/18249/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Калатай Н.Ф.

Мальченко А.О.

за участі секретаря судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Хитров Л.В. довіреність № 7914-К-О від 28.12.16

від відповідача: Березовська Н.В. довіреність № б/н від 23.01.17

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Океніт"

на рішення Господарського суду міста Києва від 24 листопада 2016 року

у справі № 910/18249/16 (суддя Павленка Є.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Океніт"

про стягнення 984 269,79 грн.-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення 984 269,79 грн. (а.с. 2-4).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24 листопада 2016 року у справі № 910/18249/16 позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Океніт" на користь ПАТ КБ "Приватбанк" 984 269,79 грн. 79 заборгованості за кредитом (а.с. 52-54).

08 грудня 2016 року ТОВ "Океніт" звернулось з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 24 листопада 2016 року у справі №910/18249/16, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 24 листопада 2016 року скасувати у повному обсязі та прийняти нове рішення, відповідно до якого, відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 грудня 2016 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Океніт" на рішення Господарського суду міста Києва від 24 листопада 2016 року у справі №910/18249/16 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Агрикової О.В., Мальченко А.О.

15 грудня 2016 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Океніт" на рішення Господарського суду міста Києва від 24 листопада 2016 року у справі №910/18249/16 прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Агрикової О.В., Мальченко А.О. та призначено до розгляду на 10 січня 2017 року.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 10 січня 2017 року, у зв'язку з перебування судді Агрикової О.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) на лікарняному, для розгляду справи №910/18249/16, сформовано колегію суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Чорногуз М.Г., суддів Калатай Н.Ф., Мальченко А.О.

10 січня 2017 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Океніт" на рішення Господарського суду міста Києва від 24 листопада 2016 року у справі №910/18249/16 прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Калатай Н.Ф., Мальченко А.О.

24 січня 2017 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду розгляд справи відкладено на 24 січня 2016 року.

У судовому засіданні 24 січня 2017 року представник ТОВ "Океніт" надав пояснення, в яких підтримав доводи апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване рішення скасувати і прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник ПАТ Комерційний банк "ПриватБанк" у судовому засіданні 24 січня 2017 року надав пояснення, в яких заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

26 жовтня 2015 року ТОВ "Океніт" (далі - відповідач) підписано Заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг (надалі - заява), згідно якої відповідач висловив згоду з Умовами та правилами надання банківських послуг (надалі - Умови), тарифами ПАТ КБ "Приватбанк" (далі - позивач), що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua та разом з цією заявою становлять Договір банківського обслуговування. Відповідно до вказаної заяви відповідач просив відкрити йому поточний та картковий рахунок, зі своєї сторони банком було відкрито відповідачу поточний рахунок 26008055804392 та картковий рахунок 26059055801355 (а.с. 10).

По рахунку 26008055804392 станом на 13.01.2016 р. було встановлено кредитний ліміт у сумі 1 000 000 грн., на підтвердження чого позивачем надано довідку про розміри встановлених кредитних лімітів (а.с. 17).

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно з частини 2 статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Зазначена стаття не передбачає вичерпний перелік таких документів, тому наряду з листами та телеграмами можуть використовуватися й інші засоби зв'язку, наприклад електронний.

Відповідно до розділу 1 Загальних положень Умов та Правил надання банківських послуг Загальних положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua), Банк, що діє на підставі ліцензії НБУ від 29.07.2009 р. № 22, керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови та Правила надання банківських послуг.

Правила та Умови є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг Банку.

Відповідно до пункту 3.2.1.1.16 Умов, при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до "Умов" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів відповідача у вигляді електронного цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Відповідно до пункту 3.2.4.1.1 Умов Банк за наявності вільних грошових ресурсів зобов'язався здійснити овердрафтове обслуговування Позичальника, яке полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку, зазначеному в Заяві, відкритому в Банку, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, встановленого відповідно до пункту 3.2.4.1.3 договору, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо. Овердрафт (далі - кредит) надається для поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів Позичальника. Овердрафтове кредитування Позичальника здійснюється Банком в межах Ліміту і терміну, відповідно згідно п.п. 3.2.4.1.3, 3.2.4.1.4 Договору, з періодом безперервного користування кредитом згідно з п. А.4 Договору шляхом перенесення дебетового сальдо з поточного рахунку Позичальника на його позичковий рахунок. Виконання Банком розрахункових документів Позичальника здійснюється шляхом перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок Позичальника. Зазначений спосіб овердрафтового кредитування здійснюється Банком з моменту направлення Позичальнику відповідного повідомлення способом, визначеним на розсуд Банку, і зазначеним в п. А.2 Договору, до моменту його відміни Банком в порядку, визначеному цим пунктом.

Згідно з пунктом 3.2.4.1.3 Умов ліміт, за умовами договору, - сума грошових коштів, у межах якої Банк зобов'язується оплачувати розрахункові документи Позичальника понад залишок грошових коштів на його поточному рахунку. Ліміт розраховується за затвердженою внутрішньобанківською методикою на підставі даних про рух грошових коштів на поточному рахунку, балансу підприємства та звіту про фінансові результати на останню звітну дату, показника ліквідності діяльності, співвідношення власних і позикових коштів, платоспроможності, кредитної історії, на підставі непогашеної/их відкритої/их вантажної/их митної/их декларації/й, очищеної/их від передоплати, з урахуванням якості роботи Товариства з експорту та інших показників відповідно до внутрішньобанківських нормативів і нормативних актів НБУ.

У період дії договору ліміт перераховується Банком не менше одного разу на місяць не пізніше 10 числа кожного місяця, а також у разі настання умов, викладених у пункті 3.2.4.2.3.4 договору. Ліміт змінюється без підписання договорів про внесення змін до договору (якщо інше не буде погоджено сторонами), про що Банк має направити Товариству повідомлення із зазначенням розміру і дати зменшення або збільшення ліміту. На момент подачі Заявки Ліміт становить суму, зазначену в п. А.2 Договору.

Пунктом 3.2.4.6.1 Умов визначено, що овердрафтове обслуговування Позичальника здійснюється з моменту подачі останнім до Банку Заявки на отримання кредиту і з моменту надання розрахункових документів на використання коштів у рамках овердрафтового обслуговування в межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами.

Позивач зазначає, що відповідно до Договору, відповідачу було встановлено кредитний ліміт овердрафту на поточний рахунок 26008055804392, у зв'язку з волевиявленням відповідача в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і відповідача (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг" (далі - Умови).

Позивач зазначає, що ним було надано відповідачу грошові кошти в межах встановленого ліміту в розмірі 1 000 000,00 грн., що підтверджується випискою з поточного рахунку відповідача за період з 26.10.2015 р. по 06.09.2016 р., копія якої містяться в матеріалах справи (а.с. 19-24).

Проте відповідач свої зобов'язання за вказаним правочином виконав не в повному обсязі, внаслідок чого станом на 05.09.2016 р. в останнього утворилась перед Банком заборгованість за кредитом у розмірі 984 269,79 грн. за період з 15.02.2016 р. по 05.09.2016 р.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Так, згідно виписки банку за період 26.10.2015 р. по 06.09.2016 р., яка є первинним документом, що відображає рух коштів по поточному рахунку ТОВ "Океніт", який був відкритий позивачем для відповідача, відповідач спочатку здійснював внесення суми погашення за наданим (шляхом дебетування поточного рахунку на проведення платежів відповідача понад залишок коштів на його поточному рахунку) кредитом, проте в подальшому заборгованість за кредитом погашалась з порушенням умов, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем за тілом кредиту у сумі 984269,79 грн. (а.с. 19).

У зв'язку з тим, що відповідач свої обов'язки з погашення кредиту не виконав, позивачем 01.09.2016 р. було надіслано відповідачеві претензію від 19.08.2016 р. вих. № 600113ZRVKSOEQ, в якій викладена вимога про негайне погашення наявної заборгованості (прострочена заборгованості за кредитом - 984269,79 грн., прострочена заборгованості за відсотками - 345806,79 грн., заборгованості по комісії за користування кредитом - 0 грн., заборгованість з пені 1525437,3 грн.) (а.с. 25).

Факт направлення позивачем вказаної претензії підтверджується копією списку № 2370 згрупованих поштових відправлень, фіскального чеку УДППЗ "Укрпошта" від 01.09.2016 р. та опису вкладення в цінний лист (а.с. 26, 27).

Враховуючи те, що сума боргу за вищезазначеним договором, яка склала 984 269,79 грн., підтверджена належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів на підтвердження погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення простроченої заборгованості за кредитом у вищезазначеній сумі. Вимоги щодо стягнення пені та відсотків у вказаній справі не заявлялись.

Крім того, оскільки відповідачем, у процесі розгляду справи судом першої інстанції не було подано доказів в обґрунтування заперечень щодо позовних вимог, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до п. 2.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Враховуючи викладене та те, що відповідачем наявності зазначеної заборгованості не спростовано, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вказані позовні вимоги підлягають задоволенню.

У відповідності з п. 3 ч. 1 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог відповідач посилається на відсутність письмового договору на відкриття кредитної лінії, а відповідно і нікчемність кредитного договору в силу ч. 2 ст. 1055 ЦК України.

Поряд з цим, оскільки відповідачем підписано та скріплено печаткою підприємства Заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг, згідно якої він висловив згоду, в тому числі з Умовами та правилами надання банківських послуг (які разом з цією заявою становить Договір банківського обслуговування), у яких викладено умови щодо кредитного ліміту на поточний рахунок на підставі волевиявлення у електронній формі, відповідач погодився зі вказаними Умовами та правилами надання банківських послуг, а тому доводи апеляційної скарги є безпідставними.

Рішення Господарського суду міста Києва від 24 листопада 2016 року у справі №910/18249/16 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Океніт" на рішення Господарського суду міста Києва від 24 листопада 2016 року у справі №910/18249/16 задоволенню не підлягає.

Судові витрати, згідно до ст. 49 ГПК України покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п. 1 ч.1 ст. 103, ст.ст. 105 ГПК, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Океніт" на рішення Господарського суду міста Києва від 24 листопада 2016 року у справі №910/18249/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24 листопада 2016 року у справі №910/18249/16 залишити без змін.

3. Справу №910/18249/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді Н.Ф. Калатай

А.О. Мальченко