Ухвала

від 18.01.2017 по справі 906/32/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"18" січня 2017 р. Справа № 906/32/17.

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді: Кудряшової Ю.В.

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна агенція "Альфа-Харизма"

до: Житомирського об'єднаного управління пенсійного фонду України в Житомирській області

про стягнення 23966,54 грн. компенсації витрат

Присутні:

від позивача: ОСОБА_1, керівник,

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 04.01.2017.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача на користь позивача 11107,16 грн. компенсації частини фактичних витрат, пов'язаних зі сплатою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, 5569,06 грн. штрафних санкцій за несвоєчасну сплату коштів в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, 666,43 грн. 3% річних, 6623,89 грн. інфляційних.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ТОВ "Інвестиційна агенція "Альфа-Харизма" дотримано положень Закону України "Про зайнятість населення" та Порядку компенсації роботодавцям частини фактичних витрат, пов'язаних із сплатою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою КМУ від 13.03.2013 №153. Тому у позивача виникло право на отримання компенсації фактичних витрат у розмір 50% суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. З метою отримання зазначеної компенсації, позивач звернувся до відповідача з відповідною заявою вих. №2-0615/ПФУ від 19.06.2014. Проте 22.12.02014 (вих. №21086/04) відповідач відмовив в задоволенні заяви про компенсацію частини фактичних витрат, пов'язаних із сплатою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Посилаючись на положення ст.ст. 217, 230, 343 ГК України та ст. 625 ЦК України позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 06.01.2017 порушено провадження у справі та призначено судове засідання.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві. Представник пояснив, що заявлена до стягнення сума є компенсацією витрат понесених позивачем для сплати податків та зборів, тому вважає, що це є стягнення господарських витрат.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечила. Вважає, що справа не підсудна господарському суду та не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи. господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 1 Положення "Про Пенсійний фонд України", затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України,

Положеннями статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) визначено, що суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої).

Отже, за ознаками, наведеними у зазначеній нормі, Пенсійний фонд України та його територіальні органи охоплюється визначенням суб'єкта владних повноважень, здійснення яким владних управлінських функцій в межах наданих повноважень призводить до виникнення правовідносин, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Разом із тим слід зазначити, що за змістом положень статті 12 ГПК господарським судам підвідомчі справи у наведених у цій нормі спорах, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами: по-перше, господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; відсутності у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. При цьому згідно із зазначеною нормою господарським судам не підвідомчі справи у спорах, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції адміністративних судів.

Натомість відповідно до частини першої, пункту 5 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється саме на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також на публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Оскільки предметом спору у справі, яка розглядається, є стягнення суми компенсації фактичних витрат у розмір 50% суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, позивач у правовідносинах, які склалися між сторонами у справі, виконує владну управлінську функцію з організації надходження цього платежу до відповідного бюджету, правові підстави вважати цей спір таким, що виник із господарських відносин, відсутні.

Також суд вважає неправомірним застосування в даному випадку до спірних правовідносин положень 217, 230, 343 ГК України та 625 ЦК України, якими урегульовано загальні умови виконання цивільних та, відповідно, господарських зобов'язань.

Так, згідно з частиною другою статті 1 ЦК до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до положень частини першої статті 4 ГК не є предметом регулювання цього Кодексу, зокрема, фінансові відносини за участі суб'єктів господарювання, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів.

Оскільки єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стосовно якого заявлено вимогу про стягнення з відповідача у справі, що розглядається, є платежем до Державного бюджету України, а отже, доходом державного бюджету, відносини між сторонами спору є такими, що виникли із бюджетного законодавства, тому вони не можуть регулюватися нормами ЦК і ГК.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 18.05.2016 у справі №910/25212/14.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 80 ГПК господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Керуючись ст.ст. 80, 86 ГПК України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Припинити провадження у справі №906/32/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна агенція "Альфа-Харизма" до Житомирського об'єднаного управління пенсійного фонду України в Житомирській області про стягнення 23966,54 грн. компенсації витрат.

Суддя ОСОБА_3

Друк:

1 - в справу.