Рішення

від 25.01.2017 по справі 500/6277/16-ц

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 500/6277/16-ц

Провадження № 2/500/41/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2017 року

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Адамова А.С.,

при секретарі - Хачатрян А.Т.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 міської ради Одеської області, третя особа ОСОБА_5, про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

30.11.2016 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовними вимогами, якими просить визнати за нею в порядку спадкування за заповітом після смерті 12.10.2015 року чоловіка ОСОБА_6 право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,0574 га, яка знаходиться по вул. Кутузова, 33-35 в м. Ізмаїл Одеської області, кадастровий номер №5110600000:01:032:0342, наданої для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, мотивуючи тим, що приватним нотаріусом їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом спадкову частину земельної ділянки, у зв'язку із тим, що частка померлого не визначена в праві спільної сумісної власності.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги повністю, просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_4 міської ради у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з огляду на те, що частка померлого не визначена в праві спільної сумісної власності

Третя особа в судове засідання не з'явилася, однак надала до суду заяву, в якій визнала позовні вимоги ОСОБА_3 у повному обсязі та не заперечувала проти їх задоволення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що рішенням ОСОБА_4 міської ради №1460-ІV від 16.03.2006р. ОСОБА_6 та ОСОБА_5 передано безкоштовно в спільну власність земельна ділянка площею 0,0574 га по вул. Кутузова, №33-35 для будівництва і обслуговування жилого будинку та господарських будівель.

Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №109501, виданого 20.06.2007 року ОСОБА_4 міською радою, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №0107.50700229, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 є власниками (без визначення часток) земельної ділянки площею 0,0574 га, яка знаходиться по вул. Кутузова, 33-35 в м. Ізмаїл Одеської області, кадастровий номер №5110600000:01:032:0342, наданої для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, що підтверджено Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за №НВ-5103092282016 від 24.06.2016р.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії 1-ЖД №431424 від 13.10.2015 року, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану ОСОБА_4 міськрайонного управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_6 помер 12.10.2015 року.

Після смерті ОСОБА_6, згідно ст.1220 ЦК України, відкрилася спадщина на спадкове майно, до якого входить 1/2 частина земельної ділянки площею 0,0574 га, яка знаходиться по вул. Кутузова, 33-35 в м. Ізмаїл Одеської області, кадастровий номер №5110600000:01:032:0342.

Відповідно до заповіту, посвідченого 19.04.2007 року приватним нотаріусом ОСОБА_4 міського нотаріального округу в Одеській області ОСОБА_7 та зареєстрованого в реєстрі за №1856, ОСОБА_6 заповів, у тому числі, земельну ділянку по вул.Кутузова, №33-35 ОСОБА_3

Осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, незалежно від змісту заповіту після смерті ОСОБА_6 відповідно до ст. 1241 ЦК України, немає.

Інших спадкоємців немає.

Позивач ОСОБА_3 є спадкоємцем за заповітом та спадщину після смерті чоловіка вона прийняла фактично, оскільки на день смерті спадкодавця, час відкриття спадщини, та протягом шести місяців, проживала та була зареєстрована зі спадкодавцем за однією адресою.

На звернення позивача до приватного нотаріуса ОСОБА_4 міського нотаріального округу в Одеській області ОСОБА_8 з приводу отримання свідоцтва про спадщину їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом листом від 31.10.2016 року за №659/02-14, у зв'язку із тим, що частка померлого не визначена в праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1 ст. 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Відповідно до ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ч. 1 статті 1234 ЦК України визначено, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Згідно ч. 1 ст. 1235 ЦК України встановлено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно із п.п. 4.15 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів. Спадкоємець повинен надати нотаріусу правовстановлюючий документ, що підтверджує право власності спадкодавця на нерухоме майно.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Згідно п. 3.1 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до ст. 316 Цивільного Кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно листа відділу Держгеокадастру в ОСОБА_4 районі Одеської області від 29.12.2016р. за №22-1530-0.13-3271/2-16 ОСОБА_6 та ОСОБА_5 є власниками на праві спільної сумісної власності земельної ділянки площею 0,0574 га, яка знаходиться по вул. Кутузова, 33-35 в м. Ізмаїл Одеської області.

Згідно п.п. 3.1.-3.3. Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, розрахунок часток у спільній власності на об'єкти нерухомого майна виконується за заявами всіх співвласників об'єктів нерухомого майна. У разі невідповідності розмірів часток, указаних у правовстановлювальних документах, реальним часткам за згодою всіх співвласників здійснюється розрахунок відповідних часток нерухомого майна з метою отримання відповідних правовстановлювальних документів. Право кожного співвласника в спільній частковій власності визначається часткою, яка виражається в простих правильних дробах (1/2; 1/3; 3/5 тощо). При цьому вказані в правовстановлювальних документах розміри часток співвласників на об'єкт нерухомого майна в сумі повинні становити одиницю.

Таким чином, судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 спадщину після померлого чоловіка ОСОБА_6, осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині після смерті спадкодавців немає, інших спадкоємців немає, з огляду на встановлене позивач обґрунтовано вимагає визнання за нею права власності на спадкову власність.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до роз'яснень п. 24 ч.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.

Стаття 57 ЦПК України, передбачає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, що мають істотне значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності до того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до вимог ст.ст. 10, 11, 59, 60, 61 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, у тому числі, з огляду на те, що відповідач визнав позов. Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 213-215 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 міської ради Одеської області, третя особа ОСОБА_5, про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6, померлого 12.10.2015 року, право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,0574 га, яка знаходиться по вул. Кутузова, 33-35 в м. Ізмаїл Одеської області, кадастровий номер №5110600000:01:032:0342, наданої для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, (Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №109501, виданий 20.06.2007 року ОСОБА_4 міською радою, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №0107.50700229).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 26.01.2017р.

Суддя: ОСОБА_9