Ухвала

від 25.01.2017 по справі 820/11650/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2017 року м. Київ К/800/16653/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Приходько І.В.

суддів Бухтіярової І.О.

Веденяпіна О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальність Наукове виробниче підприємство Пульсар-92

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2014 р.

у справі № 820/11650/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальність Науково-виробниче підприємство Пульсар-92

до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Пульсар-92 (далі - позивач, ТОВ НВП Пульсар-92 ) подало до суду позов до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - відповідач, Західна ОДПІ), в якому просило визнати протиправними дії Західної ОДПІ щодо складання акта, скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.11.2013 № 0001512204, яким позивачу донараховано податкових зобов?язань з податку на додану вартість у сумі 111 885 грн. основного платежу та 27 971,45 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2013 р. позов задоволено в повному обсязі. Визнано протиправними дії Західної ОДПІ щодо складання акта камеральної перевірки № 803/20-33-22-04-07/38495646 від 18.10.2013 р. Скасовано податкове повідомлення-рішення Західної ОДПІ № 0001512204 від 21.11.2013 р.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2014 р. постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2013 р. скасовано, прийнято нову постанову. В задоволенні позову відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав невірного застосування норм матеріального та процесуального права.

Відповідач своїм процесуальним правом не скористався, заперечень на касаційну скаргу не надав, що не перешкоджає розгляду її по суті.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача з податку на додану вартість за серпень 2013 року, за результатами якої складений акт №803/20-33-22-04-07/38495646 від 18.10.2013 р.

За висновками акта перевірки позивачем порушено п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI внаслідок чого занижено податок на додану вартість до сплати за серпень 2013 року на суму 111 885 грн., з огляду на те, що відповідно додатку 5 Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2013 року (№ 9057760243 від 17.09.2013 р.) здійснено формування податкового кредиту по операціям на суму ПДВ 108 893,33 грн. від ТОВ Пульсар на підставі податкової накладної № 2 від 12.08.2013 р. на загальну суму 191667,00 грн. (сума ПДВ 38333,00 грн.), податкової накладної № 5 від 16.08.2013 р. на загальну суму 352 800 грн. (сума ПДВ 70560,00 грн.) не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001512204 від 21.11.2013 р. про донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 111 885,83 грн. основного платежу та 27 971,45 грн. штрафних фінансових санкцій.

Згідно з абзацами першим та другим пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У абзаці 9 наведеної норми визначено, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Абзацом 11 визначено, що у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, обґрунтовував свої висновки тим, що позивач у зв'язку з відмовою ТОВ Пульсар-92 (постачальник) виписати податкову накладну, до податкової декларації з ПДВ за серпень 2013 року додано заяву із скаргою на постачальника ТОВ Пульсар-92 . Супровідним листом № Л-32 від 24.10.2013 р. (отримано відповідачем 28.10.2013 р.) позивачем було надано податковому органу первинні документи щодо взаємовідносин з ТОВ Пульсар-92 , а саме: копії податкових накладних від 13.05.2013 р. № 2, від 14.06.2013 р. № 3; копія видаткової накладної від 14.06.2013 р. № 100000004; копія угоди від 23 квітня 2013 р. № 03/1804-2013; банківська виписка; копія заявки від 13.06.2013 р.; копія товарно-транспортної накладної № 0000000005, які згідно з абз.11 п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України підтверджують право включення суми по податковій накладні № 5 від 16.08.2013 р. до податкового кредиту та мали бути враховані при прийнятті оспорюваного рішення. Крім того, ч.3 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що підтвердження продавцем щодо прийняття його податкової накладної є квитанція у електронному вигляді у текстовому форматі надіслана протягом операційного дня, позивачем надано квитанцію №1 з Центрального порталу прийому звітності ДПС України , версії 2.1.5.71 , згідно якої податкова накладна № 2 від 12.08.2013 р. є зареєстрованою.

Однак, судова колегія вважає за правильне погодитись з висновками суду апеляційної інстанції, про помилковість висновків суду першої інстанції що позивачем були надані відповідачу первинні документи, які згідно чинного законодавства підтверджують право позивача на включення сум до податкового кредиту. У даному випадку спірним є питання правомірності віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними № 2 від 12.08.2013 р. на загальну суму 191 667 грн. (сума ПДВ 38 333 грн.) та № 5 від 16.08.2013 р. на загальну суму 352 800 грн. (сума ПДВ 70 560 грн.), у зв'язку з чим надіслані позивачем листом від 24.10.2013 р. копії податкових накладних від 13.05.2013 р. № 2, від 14.06.2013 р. № 3; копія видаткової накладної від 14.06.2013 р. № 100000004; копія угоди від 23 квітня 2013 р. № 03/1804-2013; банківська виписка; копія заявки від 13.06.2013 р.; копія товарно-транспортної накладної № 0000000005 не є тими документами що підтверджують факт сплати податку чи отримання позивачем товарів за господарськими операціями, за наслідками яких складені спірні податкові накладні.

Не знайшли свого підтвердження і доводи позивача, що податкова накладна №2 була зареєстрована у Реєстрі 27.08.2013 р., а скарга в цій частині була помилковою, оскільки ним надано докази реєстрації податкової накладної № 2 від 12.08.2013 р. на суму поставки без ПДВ 110 628,37 грн., ПДВ 22125,67 грн., у той час як згідно Додатку 8 до податкової декларації з ПДВ за серпень 2013 р. (заява про відмову постачальника ...) позивач заявив про порушення продавцем ТОВ Пульсар-92 порядку реєстрації податкової накладної № 2 від 12.08.2013 р. на суму поставки без ПДВ - 191 666,67 грн., сума ПДВ - 38 333,35 грн.

Доказів реєстрації податкової накладної № 2 від 12.08.2013 р. на вказану в заяві суму поставки позивачем не надано, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що позивач мав право включити ПДВ на суму 38333,35 грн. до податкового кредиту серпня 2013 року виключно за умови виконання положень абзацу 11 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За правилами підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Порядок проведення камеральної перевірки та його процедуру врегульовано статтею 76. Зокрема, така перевірка проводиться посадовими особами податкового органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення перевірки не обов'язкова.

Згідно з пунктом 76.2 цієї ж статті порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу, пунктом 86.2 якої передбачено, що за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами податкового органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Камеральні перевірки податкової звітності з податку на додану вартість платників податку - юридичних осіб, відповідно до п.200.10 ст.200 Податкового кодексу України, проводяться працівниками підрозділів оподаткування юридичних осіб протягом 30 днів, наступних за останнім днем граничного строку подання звітної податкової декларації до органу ДПС або днем фактичного подання уточнюючого розрахунку.

Згідно п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Таким чином, проведення податковим органом 18.10.2013 р. камеральної перевірки податкової звітності позивача за серпень 2013 року здійснено в межах строків встановлених п.200.10 ст.200 Податкового кодексу України.

Щодо доводів касаційної скарги про невиконання податковим органом вимог закону щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки, то згідно абзацу 12 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку є надходження заяви із скаргою покупця, поданої з дотриманням вимог абзацу11 цього пункту, виконання якого позивачем судом апеляційної інстанції не встановлено.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права та постановив обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для його скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів , -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальність Наукове виробниче підприємство Пульсар-92 відхилити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2014 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-239№ КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий суддя І.В.Приходько

Судді І.О.Бухтіярова

О.А.Веденяпін