Ухвала

від 25.01.2017 по справі 627/1208/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/790/784/17 Головуючий 1 інст. - Остапов М.О.

Справа № 627/1208/16-ц Доповідач - Кружиліна О.А.

Категорія: земельні

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2017 року м.Харків

Апеляційний суд Харківської області в складі:

головуючого Кружиліної О.А.

суддів Хорошевського О.М., Шаповал Н.М.

за участю секретаря Сементовської О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2

на рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 16 листопада 2016 року

за позовом ОСОБА_1 до сільськогосподарського виробничого кооперативу Колонтаївський про визнання недійсним договору оренди землі, -

в с т а н о в и в:

31 серпня 2016 року позивач звернулася до суду з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу Колонтаївський (далі по тексту - СГВК) про визнання недійсним договору оренди землі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що вона є власником земельної ділянки згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХР №119835, площею 7,0669 га, кадастровий номер 6323583700:02:000:0245, що розташована на території Колонтаївської сільської ради Краснокутського району Харківської області.

25 березня 2012 року позивачем було передано вказану земельну ділянку в оренду СГВК, підписано договір без номеру від 28 березня 2012 року, зареєстрований у Відділі Держкомзему Краснокутського району Харківської області 27.12.2012 року №632358374001651.

Позивач просила розірвати вказаний договір оренди землі оскільки договір було підписано ОСОБА_3, і не зазначено на підставі яких правоустановчих документів він діяв, а тому він не мав відповідних повноважень на його підписання, тим більше, що керівником СГВК на момент підписання у 2012 році був ОСОБА_4 У розділі Договору Орендна плата з пункту 9 по пункт 14 не зазначено розміру орендної плати, а зазначені цифри 3% і 5001,14 грн. не зрозумілі для позивача. Виходячи зі змісту статей 215,792 ЦК України та статей 15,19 Закону України Про оренду землі позивач посилалася на недійсність договору оренди землі та просила визнати його таким та розірвати.

Рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 16 листопада 2016 року позов ОСОБА_1 до СГВК Колонтаївський про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки залишено без задоволення.

Судові витрати покладені на позивача.

Не погодившись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильно застосовано судом норми матеріального та процесуального права.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, відповідно до статті 303 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Перевіряючи доводи сторін, суд першої інстанції забезпечив сторонам рівні можливості щодо надання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості, сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи і вирішив справу на засадах змагальності.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні дані та відповідні їм правовідносини, розглянув справу в межах заявлених позовних вимог і ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав доказів наявності підстав, передбачених статтею 203 ЦК України для визнання оспорюваного договору недійсним, що у даному випадку були порушені права позивача ОСОБА_1 як орендодавця.

Відповідно до положень статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом частини 2 статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно частини 1 статті 14 Закону України Про оренду землі договір оренди укладається у письмовій формі.

Відповідно до статті 18 цього Закону договір оренди землі набуває чинності після його державної реєстрації.

Згідно статті 15 Закону України Про оренду землі в редакції, який діяла на день виникнення спірних правовідносин укладення договору, істотними умовами договору в контексті заявлений по справі підстав позову були: орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її невиплату; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки. Відсутність у договорі оренди землі однієї із істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови у державний реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Відповідно до частини 3 статті 19 вказаного Закону України, яка діяла на день укладення договору, при передачі в оренду сільськогосподарських угідь для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строк дії договору оренди земельних ділянок визначається з урахуванням періоду ротації основної сівозміни згідно з проектом землеустрою.

Судом на підставі наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що 25 березня 2012 року ОСОБА_1 уклала з відповідачем договір оренди землі, за умовами якого ОСОБА_1 передала відповідачу свою земельну ділянку площею 7,0669 га ріллі, кадастровий номер 6323583700:02:000:0245 строком на 8 років, договір оренди був зареєстрований у Відділі Держкомзему у Краснокутському районі Харківської області 27 грудня 2012 року за №632358374001651.

На підставі рішення загальних зборів засновників СВК Колонтаївський від 02 березня 2009 року з ОСОБА_3 було укладено контракт, згідно якого його призначено виконавчим директором Кооперативу.

Пунктом 4.1. контракту зазначено, що він має право в порядку, визначеному контрактом укладати від імені кооперативу господарські договори.

Пункт 4.4. контракту визначає вичерпний перелік договорів які не має права укладати керівник кооперативу. Заборони щодо укладання та підписання договору оренди земельної ділянки в ньому не зазначено.

Відповідно до копії Наказу №4-ОК від 15 квітня 2014 року ОСОБА_3 звільнено з посади виконавчого директора СВК Колонтаївський на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України в зв'язку із закінченням строку трудового контракту.

Таким чином, виконавчому директорові СВК Колонтаївський ОСОБА_3 на момент підписання спірного договору було надано необхідні повноваження на підписання господарських договорів від імені Кооперативу, в тому числі і договорів оренди землі.

Крім того, відповідно до частини 3 статті 92 ЦК України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження, а таких даних матеріали справи не містять.

Згідно до наявної в матеріалах справи копії вищевказаного договору оренди земельної ділянки, пунктів 9-14, орендна плата вноситься орендарем у розмірі 3%, 5001,15 грн., що під час виконання цього договору сторони застосовували, як 3% від вартості орендованої земельної ділянки, що складає 5001,15 грн.; обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації. Орендна плата вноситься у строк до 30 грудня поточного року. Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами. Розмір орендної плати переглядається один раз у рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом. У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,2 % несплаченої суми за кожний день прострочення (а.с. 5 зворот).

Згідно до пунктів 16, 17, 18 вказаного договору оренди земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, із використанням земельної ділянки із дотриманням вимог чинного законодавства стосовно умов збереження стану об'єкта оренди. Передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту її відведення. У п. 26 договору не вказано про наявність чи відсутність обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки (а.с. 6).

У постанові Верховного Суду України від 9 грудня 2015 року по справі № 6-849цс15 за аналогічним позовом фізичної особи до сільськогосподарського виробничого кооперативу Колос про визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянки у справі про визнання недійсним договору оренди землі з підстав відсутності в ньому істотної умови, передбаченої пунктом першим частини першої статті 15 Закону України Про оренду землі , була викладена наступна правова позиція, яка у даній справі підлягає застосуванню відповідно до статті 360-7 ЦПК України.

З урахуванням частини першої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України,частини першої статті 15 Цивільного кодексу України правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд у таких справах повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Отже, оскільки у даній справі позивач не надав доказів про те, що були порушені умови статті 15 Закону України Про оренду земельної ділянки стосовно орендної плати із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її невиплату. Орендна плата за договором сплачувалася орендарю повністю і з цього приводу спору не виникало. Згідно до матеріалів справи з боку орендаря договір оренди був підписаний повноваженою особою; не доведено наявність обмежень орендованої земельної ділянки чи порушення відповідачем порядку сівозмін, таких вимог з боку орендодавця стосовно недотримання вимог земельного законодавства не заявлялося; сторони узгодили, що земельна ділянка передається в оренду без розроблення проекту її відведення, тому колегія суддів погоджується із висновками районного суду, що відсутність у спірному договорі оренди умов про порядок сівозмін та вказівки про наявність чи відсутність обмежень щодо використання земельної ділянки - не порушило прав орендодавця, що в цілому свідчить про несуттєвий характер таких порушень ст. 15 Закону України Про оренду земельної ділянки , що в цілому не впливає на дійсність цього договору оренди.

Згідно зі статтею 217 ЦК України правочин не може бути визнаний недійсним у цілому, якщо закону не відповідають лише його окремі частини й обставини справи свідчать про те, що він був би вчинений і без включення недійсної частини.

Відповідно до змісту договору оренди землі волевиявлення ОСОБА_1 було спрямоване на передачу в оренду земельної ділянки згідно до державного акту, доданого до спірного договору оренди в копії. Згідно до наявної в матеріалах справи копії акту прийому-передачі об'єкта оренди (земельної ділянки) за договором оренди від 25 березня 2012 року ОСОБА_1 передала в оренду належну йому на праві приватної власності земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 7,0669 га, кадастровий № 6323583700:02:000:0245, розташовану на території Колонтаївської сільської ради Краснокутського району Харківської області. Вказаний договір був зареєстрований у Відділі Держкомзему у Краснокутському районі Харківської області 27 грудня 2012 року за №632358374001651.

Наведене свідчить, що при укладанні спірного договору сторони досягли всіх істотних умов, а в подальшому СВК Колонтаївський належним чином виконувало свої зобов'язання за договором оренди землі та виплачувало орендодавцеві орендну плату за користування належною йому земельною ділянкою.

Висновки районного суду з цього приводу вмотивовані відповідно до вимог статті 214 ЦПК України і ґрунтуються на наявних у справі доказах, яким була надана належна оцінка, висновки суду доводами скарги не спростовані.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 308, 313, п.1 ч.1 ст. 314, 315, 317, 319, ЦПК України , -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 16 листопада 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга на ухвалу апеляційного суду може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий О.А. Кружиліна

Судді О.М. Хорошевський

ОСОБА_5