Постанова

від 26.01.2017 по справі 911/3105/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2017 р. Справа№ 911/3105/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Мальченко А.О.

Чорногуза М.Г.

при секретарі Вінницькій О.В.

За участю представників:

від позивача: Гопкало О.В. - представник за довіреністю № 7 від 17.10.2017

від відповідача: Бабич М.М. - представник за довіреністю № 382 від 14.12.2016

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Київобленерго

на рішення Господарського суду Київської області від 02.12.2016

у справі № 911/3105/16 (суддя Христенко О.О.)

за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку ЖКГ Комунальник

до Публічного акціонерного товариства Київобленерго

про зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про зобов'язання відповідача вчинити дії щодо списання недоведеної заборгованості за період з 16.07.2007 по 31.03.2013 на суму 88 053,35 грн. та пені на суму 13 092,08 грн. за період з 19.01.2011 по 26.03.2013 шляхом зняття вказаної заборгованості з бухгалтерського обліку.

Рішенням Господарського суду Київської області від 02.12.2016, повний текст якого складений 22.12.2016, у справі № 911/3105/16 позовні вимоги задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що:

- як вбачається з доданих позивачем до матеріалів справи рахунків на оплату активної електроенергії, відповідач при розрахунку суми за активну енергію, враховує сальдо на початок періоду та пеню як наявні за позивачем заборгованості. Крім того, на адресу позивача надходять попередження про припинення подачі електричної енергії у разі несплати наявної за позивачем заборгованості;

- наявність заборгованості позивача перед відповідачем за період з 25.03.2013 по 22.09.2016 не доведена жодними належними та допустимими доказами у справі, проте предметом розгляду у справі є зобов'язання вчинити дії щодо списання заборгованості за період з 16.07.2007 по 31.03.2013, яка, в порушення прийнятого господарським судом Київської області рішення у справі № 911/1682/13, рахується за позивачем, що вбачається з рахунків наданих суду;

- відповідно до ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу;

- вказаними нормами права передбачений перелік способів захисту прав та інтересів, який не є вичерпним, а тому суд може застосувати інші способи захисту. За загальним правилом, у разі порушення цивільного права чи інтересу, у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного засобу захисту, який залежить від виду порушення та від наявності чи відсутності між сторонами зобов'язальних правовідносин. Тобто потерпіла особа обирає саме той засіб захисту, який відповідає характеру порушення його права чи інтересу. Крім того, ст. 16 ЦК України, також допускає можливість встановлення способу захисту не лише судом, але й сторонами в договорі;

- оскільки на час прийняття рішення, відповідачем не виконані дії щодо списання з позивача заборгованості та пені, яка за рішенням господарського суду Київської області від 07.11.2014 у справі № 911/1682/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 18.03.2015, визнана необґрунтованою та неправомірно заявленою до ОСББ ЖКГ Комунальник , що заявлена вимога позивача підтверджується матеріалами справи, а тому підлягає задоволенню.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство Київобленерго звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 02.12.2016 у справі № 911/3105/16 скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач послався на те, що спірне рішення прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення.

В обґрунтування вказаної позиції відповідач послався на обставину, викладену у доповненнях до відзиву на позовну заяву (а.с. 217-219 т. 1), а саме на те, що обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, так як не забезпечує реального захисту права позивача.

Ухвалою від 18.01.2016 колегією суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Мальченко А.О., Чорногуз М.Г. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Київобленерго прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

Звертаючись до суду з цим позовом позивач просить зобов'язати відповідача вчинити дії щодо списання заборгованості за період з 16.07.2007 по 31.03.2013 на суму 88 053,35 грн. та пені на суму 13 092,08 грн. за період з 19.01.2011 по 26.03.2013, шляхом зняття вказаної заборгованості з бухгалтерського обліку.

В обґрунтування вказаних позовних вимог позивач посилається на наступні обставини.

Як слідує з матеріалів справи, між сторонами укладений договір про постачання електричної енергії № 773 від 16.07.2007 згідно з п. 1.1 якого відповідач постачає електричну енергію позивачу, а позивач оплачує відповідачу її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

За умовами вказаного договору, відповідач постачав позивачу, а останній оплачував електричну енергію.

Рішенням господарського суду Київської області від 07.11.2014 у справі № 911/1682/13 за позовом ПАТ Київобленерго до ОСББ ЖКГ Комунальник про стягнення 107 001,24 грн., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 18.03.2015, встановлено відсутність у ОСББ ЖКГ Комунальник перед ПАТ Київобленерго заборгованості в сумі 88 053,35 грн. за період з 16.07.2007 по 31.03.2013 та пені в сумі 13 092,08 грн.

Незважаючи на наявність вказаних судових рішень, відповідач у рахунках на оплату електроенергії виставляє спірну заборгованість як наявну та, з огляду на наявність такої заборгованості, направляє позивачу відповідні попередження про припинення подачі електроенергії, а на неодноразові звернення позивача з вимогою про приведення дебіторської заборгованість до достовірної відповідних дій не вичиняє.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив у повному обсязі, з підстав, зазначених у позові, з чим колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.

Частиною 1 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ч. 2 зазначеної статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів, можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частиною 1 ст. 20 Господарського кодексу України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Частиною 2 вказаної статті визначено, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:

- визнання наявності або відсутності прав;

- визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

- відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;

- припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

- присудження до виконання обов'язку в натурі;

- відшкодування збитків;

- застосування штрафних санкцій;

- застосування оперативно-господарських санкцій;

- застосування адміністративно-господарських санкцій;

- установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

- іншими способами, передбаченими законом.

Серед способів захисту, передбачених ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, не зазначено такого способу захисту, як зобов'язання вчинити дії щодо списання заборгованості шляхом зняття вказаної заборгованості з бухгалтерського обліку.

.

Водночас згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України та ч. 2 ст. 20 ГК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Тобто захист права іншим, ніж встановлений в ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, способом можливий за умови, якщо про це є вказівка або у законі або у договорі сторін.

Між сторонами відсутній відповідний письмовий правочин, за умовами якого на розгляд суду може бути переданий спір про зобов'язання відповідача вчинити дії щодо списання заборгованості шляхом зняття вказаної заборгованості з бухгалтерського обліку, в той час як чинне законодавство України не передбачає такого способу захисту у суді.

Отже, обраний позивачем спосіб захисту права шляхом зобов'язання відповідача вчинити дії щодо списання заборгованості шляхом зняття вказаної заборгованості з бухгалтерського обліку не відповідає визначеним цивільним та господарським кодексами способам захисту порушених прав у спірних правовідносинах.

Крім того, захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення.

Заявлена позивачем вимога про зобов'язання відповідача вчинити дії щодо списання заборгованості шляхом зняття вказаної заборгованості з бухгалтерського обліку не призводить до поновлення порушеного права позивача, оскільки лише наявність в бухгалтерському обліку юридичної особи запису про існування дебіторської заборгованості жодним чином не зобов'язує особу щодо якої вчинено такий запис на вчинення дій щодо сплати такої суми. У разі її задоволення, така вимога не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

Як вірно зазначено самим відповідачем в апеляційній скарзі, сам лише факт виставлення останнім позивачу у рахунках на оплату електроенергії неіснуючою заборгованості жодним чином не зобов'язує позивача таку заборгованість оплачувати, а у випадку припинення відповідачем електропостачання через несплату позивачем неіснуючої заборгованості, позивач не позбавлений права звернутися до суду з відповідним позовом для захисту своїх прав.

До того ж зобов'язання відповідача вчинити дії щодо списання заборгованості шляхом зняття вказаної заборгованості з бухгалтерського обліку є втручанням у господарську діяльність суб'єкта господарювання, що, як наслідок, призводить до порушення його вільного волевиявлення.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Згідно 4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції №18 від 26.12.2011 господарський суд, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити в позові, а не припиняти провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача вчинити дії щодо списання недоведеної заборгованості за період з 16.07.2007 по 31.03.2013 на суму 88 053,35 грн. та пені на суму 13 092,08 грн. за період з 19.01.2011 по 26.03.2013, шляхом зняття вказаної заборгованості з бухгалтерського обліку. Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким у задоволенні позову відмовляється.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце неправильне застосування норм матеріального права, тому рішення Господарського суду Київської області від 02.12.2016 у справі № 911/3105/16 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким у задоволенні позову відмовляється повністю.

Враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства Київобленерго підлягає задоволенню.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України всі судові витрати по справі, в тому числі і за звернення з апеляційною скаргою, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Київобленерго на рішення Господарського суду Київської області від 02.12.2016 у справі № 911/3105/16 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 02.12.2016 у справі № 911/3105/16 скасувати і прийняти нове рішення.

3. У позові відмовити повністю.

4. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку ЖКГ Комунальник (08162, Київська область, Києво-Святошинський район, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 1-б, ідентифікаційний код 34902824) на користь Публічного акціонерного товариства Київобленерго (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, 2-б, ідентифікаційний код 23243188) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 1 515 (одна тисяча п'ятсот п'ятнадцять) грн. 80 коп.

5. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Київської області

6. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/3105/16.

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді А.О. Мальченко

М.Г. Чорногуз