Справа № 286/70/17
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ЗАОЧНЕ
30 січня 2017 року м. Овруч
Овруцький районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Невмержицького С. С.
з секретарем Аврамчук Л. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Овручі справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2 ЛТД про захист прав споживача, визнання договору недійсним та стягнення коштів , -
В С Т А Н О В И В:
Позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача ТОВ ОСОБА_2 ЛТД про захист прав споживача, визнання договору недійсним та стягнення коштів.
В позові посилалась на те, що 14.11.2016 року вона уклала з відповідачем договір ревардингу №13124 та сплатила 56000,00 грн. вартості фінансування за даним договором. В подальшому зясувала, що даний договір порушує її права та містить ознаки недійсного правочину.
Тому позивач просила суд визнати недійсним договір ревардингу №13124 від 14.11.2016 року, укладений між нею та ТОВ ОСОБА_2 ЛТД , стягнути з відповідача на її користь 56000,00 грн., безпідставно набутого майна та судові витрати в сумі 1280,00 грн.
Позивачка в судове засідання не з явилася,але надала письмову заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує, погоджується на заочний розгляд справи.
Відповідач в судове засідання не з явився, будучи повідомлений про час та місце розгляду справи за його зареєстрованим місцем знаходження, в судове засідання свого представника не направив , а тому згідно ч.5 ст.74 ЦПК України незважаючи на його відсутність за зареєстрованим місцем знаходження, відповідач вважається повідомленим належним чином.
У зв'язку з чим, за письмовою згодою представника позивача, згідно до ст.224-225 ЦПК України, суд розглянув справу на підставі наявних у ній доказів та постановив заочне рішення.
У відповідності до ч.2 ст.197 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи наявність у справі достатніх матеріалів про права та правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.
Дослідивши докази у справі, суд вважає, що позов слід задовольнити, з наступних підстав.
Як встановлено судом, 14 листопада 2016 року між ТОВ ОСОБА_2 ЛТД та ОСОБА_1 укладено договір ревардингу №13124 (а.с.7-17).
Відповідно до розділу 1 вказаного договору ревардинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору ревардингу.
Згідно п. 2.1 договору, постачальник (ТОВ ОСОБА_2 ЛТД ) зобов язується придбати та передати на умовах ревардингу у користування майно (товар визначений у п. 3.1.цього договору), а отримувач (ОСОБА_1І.) зобов язується прийняти товар та сплачувати ревандингові платежі та інші платежі згідно з умов цього договору.
Відповідно до п. 2.2. договору строк користування отримувачем товаром складається з періодів (місяців) згідно з графіком сплати ревандингових платежів (додаток №2 до договору) та починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару за формою, встановленою постачальником.
Пунктом 3.1 договору передбачено, що товаром по даному договору є автомобіль Hyundai Sonata Stile 2,0 ВА (червоний).
Відповідно до п. 3.2 Договору вартість товару на момент укладення даного договору та розмір першого ревардингового платежу вказується в додатку №1 до даного Договору, який є його невідємною частиною.
Згідно з додатком №2 до договору вартість предмета ревардингу складає 280 000 грн. 00 коп., а перший ревардинговий платіж 140000,00 грн.
Відповідно до п. 4.1.1. договору постачальник зобов язаний передати у користування та володіння отримувача товар в порядку, встановленому даним договором.
Відповідно до п.5.1. договору, товар передається в користування отримувачеві протягом строку, який становить від пяти до ста двадцяти робочих днів з моменту сплати отримувачем на рахунок постачальника першого ревардингового платежу, платежу за передачу товару.
Пунктом 6.1. договору сторони передбачили, що з дати підписання акту приймання-передачі отримувач має право користуватися товаром згідно з його звичайним призначенням.
Відповідно до розділу І договору, Ревардинг це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору Ревардингу. Однак сьогодні в цивільному праві відсутні поняття ревардингу , договір ревардингу . Зогляду на системний аналіз умов спірного договору, можна співвіднести спірний договір із договором фінансового лізингу, і вважати його саме таким, оскільки Договір Ревардингу містить в собі ознаки, притаманні Договору фінансового лізингу. Крім того договір Ревардингу, як і договір фінансового лізингу, містить у собі ознаки договорів купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 1 ЗУ Про фінансовий лізинг , фінансовий лізинг це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобовязується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізінгоодержувачем сертифікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначеий строк не менше одного року за встановлену плату.
На виконання умов спірного договору, позивачем сплачено 56000,00 грн. як адміністративний платіж відповідно до договору №13124, що підтверджується банківською квитанцією (а.с.20).
Тому суд на підставі ст.8 ЦК України суд при вирішенні даної справи керується правовими нормами ЦК України, інших актів законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (застосовує аналогію закону).
Вирішуючи питання про наявність або відсутність підстав для визнання договору недійсним, суд виходить з наступного.
Як передбачено пунктом 3.6. договору, постачальник не відповідає перед отримувачем за невиконання будь-якого зобовязання щодо якості, комплектності, справності товару, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобовязаннями відповідає продавець.
В той же час договір не містить вказівки яка саме особа є продавцем та де знаходиться, куди має звертатися споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару.
Зазначені умови оспорюваного договору суперечать вимогам частини першої статті 808 ЦК України, яка передбачає, що якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.
Таким чином у вказаному договорі суттєво обмежені права позивача по відношенню до постачальника у разі неналежного виконання останнім обовязків, передбачених договором та законом. Звужені обовязки постачальника, які передбачені ч.2 ст.10 Закону України Про фінансовий лізинг , положеннями ЦК України, оскільки за даним договором лише п.4.1.1. передбачено єдиний обовязок постачальника передати у користування та володіння отримувача товар в порядку, встановленому цим договором (передати у власність обовязок відсутній), повністю виключена відповідальність постачальника за невиконання або неналежне виконання обовязків щодо передачі товару та його належної якості, одночасно значно розширені права постачальника.
Положеннями розділу 12 договору встановлено жорстку односторонню відповідальність одержувача не лише за будь-яке порушення зобов'язання, а й за розірвання договору за його ініціативою, що є обмеженням принципів свободи договору, справедливості, розумності та добросовісності та є несправедливими умовами договору згідно з вимогами статті 18 Закону України Про захист прав споживачів .
Передбачена у розділі 1 договору та додатку №2 до нього оплата вартості фінансування договору у розмірі 56000,00 грн., виходить за межі переліку передбачених законом платежів, у зв'язку з чим вказані положення договору є несправедливими.
Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Стаття 18 Закону України "Про захист прав споживачів" містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.
Так, за змістом частини п'ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.
Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону).
Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в частині другій статті 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.
Аналізуючи норму статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.
Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючиумови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2,3 частини третьої статті 18 Закону Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).
Як вже встановлено судом, аналіз змісту оскаржуваного договору ревардингу від 14.11.2016 року, укладеного між сторонами, дає підстави прийти до висновку, що в договорі виключені та обмежені права одержувача як споживача стосовно постачальника у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом (пункт 3.6.договору), звужені обов'язки постачальника (що в даному договорі фактично діє як лізингодавець), які передбачені в Законі України Про фінансовий лізинг , положеннях ЦК України, повністю виключена відповідальність постачальника за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі товару та передачі товару належної якості, одночасно значно розширені права постачальника.
Відповідно до частини другої статті 806 ЦК Українидо договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства, оскаржуваний договір за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.
Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до частини першоїстатті 220 ЦК Україниу разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Судом встановлено, що договір ревардингу від 14.11.2016 року, укладений між ТОВ ОСОБА_2 ЛТД та ОСОБА_1 , нотаріально посвідчено не було. Відповідно, виходячи з положень частини першої статті 220 ЦК України у зв язку з недодержанням сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним
На підставі викладеного суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог позивача та наявність підстав для визнання договору недійсним.
Відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Враховуючи, що позивачем 14.11.2016 року на рахунок відповідача сплачено 56000,00 грн. на виконання договору, що судом визнано недійсним, необхідно застосувати наслідки недійсності правочину та стягнути з відповідача на користь позивача одержані ним за недійсним договором кошти в сумі 56000,00 грн., як безпідставно набуте майно.
Оскільки суд прийшов до висновку про необхідність позов задовольнити, відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 1280,00 грн. на відшкодування понесених судових витрат.
Всього з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 57280,00 грн.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 213-215,224-225 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити.
Визнати недійсним договір ревардингу №13124 від 14 листопада 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством за обмеженою відповідальністю ОСОБА_2 ЛТД .
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2 ЛТД , код ЄДРПОУ 24530748, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційни номер НОМЕР_1, 56000 ( п"ятьдесяь шість тисяч) гривень безпідставно набутого майна та 1280 (одна тисяча двісті вісімдесят) гривень на відшкодування понесених судових витрат.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Овруцький районний суд Житомирської області в Апеляційний суд Житомирської області позивачем протягом десяти днів з дня його проголошення, відповідачем - в цей же строк з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення (крім відповідача), можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: ОСОБА_3
Суд | Овруцький районний суд Житомирської області |
Дата ухвалення рішення | 30.01.2017 |
Оприлюднено | 01.02.2017 |
Номер документу | 64353755 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Овруцький районний суд Житомирської області
Невмержицький С. С.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні