Рішення

від 25.01.2017 по справі 357/13494/16-ц

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/13494/16-ц

2/357/559/17

Категорія 38

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2017 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Дмитренко А. М. ,

при секретарі - Боженко Т. В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Білій Церкві залі суду № 1 справу за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківської міської ради Київської області, 3-я особа: ОСОБА_2, про визнання права власності в порядку спадкування за законом,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що 17.09.2007 року помер її чоловік ОСОБА_3, вона та їхній син ОСОБА_2 є спадкоємцями першої черги за законом, після смерті чоловіка залишилося спадкове майно, яке складається з житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями і спорудами під № 10 по вулиці О.Кошового в місті Білій Церкві та земельної ділянки площею 910 кв. м за вказаною адресою, яка була передана у власність спадкодавця для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд рішенням Білоцерківської міської ради № 304 від 25.11.1997 року, однак державний акт на цю земельну ділянку не виготовлявся. Позивач прийняла спадщину після смерті чоловіка у встановленому законом порядку, ОСОБА_2 відмовився від прийняття спадщини після смерті батька, нотаріусом оформлено на ім'я позивача свідоцтво про право на спадщину за законом на вказаний вище житловий будинок, однак державним нотаріусом Першої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори їй відмовлено в оформленні спадкових прав на земельну ділянку, оскільки не надано документ, що посвідчує державну реєстрацію права власності на земельну ділянку спадкодавцем. Позивач просила суд визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку площею 0,1000 кв. м, кадастровий номер 3210300000:03:027:0212, що розташована за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вулиця О.Кошового,10, після померлого 17.09.2007 року ОСОБА_3.

В судовому засіданні представник позивача надала заяву про уточнення позовних вимог, в якій просила суд визнати за позивачем право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку площею 910 кв. м, кадастровий номер 3210300000:03:027:0212, що розташована за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вулиця О.Кошового,10, після померлого 17.09.2007 року ОСОБА_3.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час розгляду справи повідомлений належним чином, до суду надіслано клопотання щодо розгляду справи без участі представника Білоцерківської міської ради Київської області.

3-я особа - ОСОБА_2 в судове засідання також не з'явився, про час розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Так, по справі встановлено, що 17.09.2007 року помер ОСОБА_3 -чоловік позивачки ОСОБА_1, що стверджується копіями свідоцтв про його смерть та про укладення шлюбу між ним і позивачкою 04.09.1976 року.

Після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняла позивач, оскільки вона була зареєстрована та проживала разом зі спадкодавцем до дня його смерті по вулиці О.Кошового,10 в місті Білій Церкві Київської області; син спадкодавця ОСОБА_2 відмовився від прийняття спадщини на користь матері ОСОБА_1, подавши про це письмову заяву 15.03.2008 року до Першої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори.

Всі наведені обставини стверджуються матеріалами спадкової справи № 194/2008 після померлого ОСОБА_3, копію якої надано до суду Першою Білоцерківською міською державною нотаріальною конторою.

З матеріалів даної спадкової справи також вбачається, що після смерті ОСОБА_3 державним нотаріусом Першої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори 15.09.2008 року оформлено свідоцтва про право на спадщину за законом на ім'я ОСОБА_1 на спадкове майно, а саме: на житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами під № 10 по вулиці Кошового в місті Білій Церкві Київської області, що належав померлому на підставі договору дарування від 07.02.1997 року, посвідченого Білоцерківською держнотконторою за реєстром № 2-431, зареєстрованого Білоцерківським МБТІ 10.02.1997 року за реєстром № 7691 в книзі 71; на транспортні засоби, грошові вклади з відповідними відсотками у ВАТ Державний Ощадний банк України .

22.07.2011 року позивач зареєструвала своє право власності на вказаний вище житловий будинок на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, про що свідчить копія Витягу з Реєстру про державну реєстрацію прав Білоцерківського МБТІ за № 30715329.

Постановою державного нотаріуса Першої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 03.11.2016 року ОСОБА_1 було відмовлено в оформленні спадкових прав та видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель і споруд площею 910 кв. м по вулиці О.Кошового,10 в м. Білій Церкві після померлого 17.09.2007 року ОСОБА_3, оскільки не подано відомості /інформація/ та документ, що посвідчує право власності про належність майна спадкодавцеві, що стверджується копією цієї постанови.

Згідно ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки /ст.1261 ЦК/.

За ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно зі ст.1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

За ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Як встановлено судом і вказано вище, після смерті спадкодавця спадщину за законом на все спадкове майно прийняла дружина спадкодавця -позивач по справі.

Як роз'яснено в п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року за № 7 Про судову практику у справах про спадкування , у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

В судовому засіданні встановлено, що за рішенням Білоцерківської міської ради № 304 від 25.11.1997 року Про передачу земельних ділянок у приватну власність , дозволено передати безкоштовно земельну ділянку для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд у приватну власність в розмірах згідно з додатком, в т.ч. ОСОБА_3 площею 910 кв. м по вулиці Кошового,10 в місті Білій Церкві, про що свідчить архівний витяг від 03.10.2016 року з наведеного рішення міської ради.

Згідно довідки Управління земельних ресурсів у місті Білій Церкві Київської області від 01.09.2008 року № 469 в матеріалах спадкової справи, земельна ділянка площею 910 кв. м по вулиці О.Кошового,10 в місті Білій Церкві передана у власність ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель і споруд за рішенням Білоцерківської міської ради № 304 від 25.11.1997 року, державний акт не виготовлявся.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

За ст.17 ЗК України 1990 року /в редакції на час передачі земельної ділянки у власність/ передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки.

А згідно ст.23 цього Кодексу, право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими,

селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Відповідно до ст.67 ЗК України 1990 року громадянам за рішенням сільської, селищної, міської ОСОБА_1 народних депутатів передаються у власність або надаються у користування земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих

будинків, господарських будівель, гаражів і дач.

Розмір ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) повинен бути не більше: у сільських населених пунктах - 0,25 гектара, селищах міського типу - 0,15 гектара, а для членів колективних сільськогосподарських підприємств і працівників радгоспів - не більше 0,25 гектара, у містах - 0,1 гектара.

Декретом КМ України Про приватизацію земельних ділянок від 26.12.1992 року № 15-92 /втратив чинність з 04.10.2006 року/ було передбачено, що сільським, селищним, міським Радам народних депутатів необхідно забезпечити передачу протягом 1993 року громадянам України у приватну власність земельних ділянок, наданих їм для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, у межах норм, установлених Земельним кодексом України /ст.1/.

Право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених статтею 1 цього Декрету, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю /ст.3/.

Як встановлено судом і вказано вище, ОСОБА_3 було передано у власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель за рішенням Білоцерківської міської ради від 25.11.1997 року на виконання приписів Декрету КМ України від 26.12.1992 року, на який вказано вище, у порядку та розмірах, передбачених ЗК України 1990 року /який діяв на той час/, але державний акт на право власності на цю земельну ділянку він за життя не оформив.

Відповідно до ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Як роз'яснено в п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року за № 7 Про судову практику у справах про спадкування , право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування /зі збереженням її цільового призначення/ при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

За ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

В інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування роз'яснено, зокрема, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися , якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Як вказано вище, позивачу нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку.

Відповідно до ст.125 ЗК України в редакції 2001 року право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстації цих прав.

У зв'язку із змінами в діючому законодавстві, державні акти на право власності на земельні ділянки на даний час не оформляються.

Згідно з п.9 ст.27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , підставою для державної реєстрації прав є також рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Позивач прийняла спадщину після смерті чоловіка, оформила право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами по вулиці Ігоря Сікорського /бувша О.Кошового/, 10 в місті Білій Церкві, але позбавлена можливості оформити у нотаріуса спадкові права на земельну ділянку площею 910 кв. м за вказаною адресою, яка була передана у власність спадкодавця за рішенням органу місцевого самоврядування для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель і споруд.

А тому суд вважає за можливе визнати за позивачем право власності на дану земельну ділянку в порядку спадкування за законом, оскільки іншого способу захисту прав позивача не існує.

Керуючись ст.ст. 1216, 1218, 1223, 1225, 1261, 1268, 1269, 1270 ЦК України, ст.ст. 125, 126 ЗК України /в редакції 2001 року/, ст.ст. 17, 23, 67 ЗК України /в редакції 1990 року/, Декретом КМ України Про приватизацію земельних ділянок від 26.12.1992 року № 15-92 /втратив чинність з 04.10.2006 року/, ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , ст.ст.10, 60, 79, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку площею 910 кв. м, кадастровий номер 3210300000:03:027:0212, що розташована за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вулиця Ігоря Сікорського /бувша О.Кошового/, 10, після померлого 17.09.2007 року ОСОБА_3.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя ОСОБА_4