Ухвала

від 24.01.2017 по справі 461/7773/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 461/7773/16-к Головуючий у 1 інстанції: Городецька Л.М.

Провадження № 11-сс/783/9/17 Доповідач: Стельмах І. О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2017 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді Стельмаха І.О.,

суддів Каблака П.І., Ревера В.В.,

з участю секретаря Петрук Ю.Ю.,

прокурора Олійник Х.В.,

представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт - адвоката Мицика О.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу прокурора прокуратури Львівської області Олійник Х.В. на ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 21 грудня 2016 року про відмову в задоволенні клопотання про накладення арешту на майно,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 21 грудня 2016 року в задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого управління ГУ НП у Львівській області Дзьоби Т.Б. про арешт майна відмовлено.

На ухвалу слідчого судді прокурор прокуратури Львівської області Олійник Х.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання про накладення арешту.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що слідчим суддею в порушення вимог п.1 ч.1 ст. 372 КПК України неправильно зазначено сторін кримінального провадження, які брали участь в розгляді клопотання, оскільки адвокат Кравчук П.І. не міг брати в ньому участі, так як жодній особі не повідомлено про підозру. Слідчий суддя приймаючи рішення не врахував положення ст.ст. 98, 170 КПК України, чим порушив вимоги ст. 370 КПК України щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення суду. Об'єкти нерухомого майна, які підлягають арешту, незаконно вибули з комунальної власності і є об'єктами кримінальних протиправних дій, а тому з метою запобігання подальшого їх відчуження на них слід накласти арешт. Слідчий суддя необґрунтовано відхилив клопотання прокурора про залучення до розгляду представника потерпілого уповноваженої особи Львівської міської ради. В мотивувальній частині ухвали слідчий суддя безпідставно покликався на положення ч.1 ст. 167 КПК України, оскільки органом досудового розслідування тимчасово не вилучалось будь-яке майно.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора Олійник Х.В. на підтримку апеляційної скарги, захисника Мицика О.В., який заперечив проти апеляційної скарги, вивчивши матеріали клопотання та кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скарги слід задовольнити частково з таких підстав.

Ухвала слідчого судді про відмову в задоволенні клопотання про накладення арешту на майно відповідає вимогам ст. 370 КПК України, є законною, вмотивованою та обґрунтованою.

Згідно з ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Статтею 171 КПК України встановлено обов'язкові вимоги, яким повинно відповідати клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч.2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Зокрема, як встановлено колегією суддів, відповідно до вимог, передбачених ст. 171 КПК України, до клопотання не долучені документи, що підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, а також не додані оригінали або копії документів та інших матеріалів (належним чином оформлені), якими старший слідчий обґрунтовує доводи клопотання.

В матеріалах клопотання наявні лише інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта.

При цьому, на переконання колегії суддів, клопотання слідчого є необґрунтованим і тому, що в такому не наведено підтверджень, що всі перелічені об'єкти майна перебували у власності територіальної громади м. Львова та відсутнє підтвердження його вибуття.

З матеріалів клопотання вбачається, що слідчий обґрунтовує таке, крім іншого, тим, що територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради була завдана майнова шкода в особливо великому розмірі, однак розмір такої шкоди не визначено.

Крім цього, в клопотанні слідчий наголошує на вимоги ст. 98 КПК України, відповідно до якої речовими доказами є в тому числі предмети, що були об'єктом кримінальних протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом. Разом з тим будь-яких підтверджень того, що вказане в клопотанні майно є речовими доказами не має.

Щодо покликання апелянта в апеляційній скарзі про те, що слідчим суддею невірно зазначено сторін кримінального провадження, а відтак адвокат, який брав участь у судовому засідання у кримінальному провадженні не мав права брати в ньому участі, то слід вказати на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Про наявність підстав розглядати клопотання в порядку, передбаченому ч.2 ст. 172 КПК України (без повідомлення іншого власника майна та його захисника), старший слідчий у своєму клопотанні фактично не зазначав й обґрунтованих підстав для цього не навів, вказавши при цьому, що просить при можливості розгляд даного клопотання розглядати без виклику особи, а саме власника майна.

Згідно положень ст. 64-2 КПК України, третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має права та обов'язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються арешту майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються арешту майна, та отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом. Представником третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути: особа, яка у кримінальному провадженні має право бути захисником; керівник чи інша особа, уповноважена законом або установчими документами, працівник юридичної особи за довіреністю - у випадку, якщо власником майна, щодо якого здійснюється арешт, є юридична особа.

З огляду на викладене доводи апеляційної скарги прокурора щодо неможливості участі в кримінальному провадженні захисника-адвоката Кравчука П.І. є безпідставними та необґрунтованими, а тому адвокат може брати участь у даному кримінальному провадженні в якості представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт.

З врахуванням вищенаведеного, слідчий суддя дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області Дзьоби Т.Б. про арешт майна.

Разом з тим, доводи апеляційної скарги прокурора про безпідставне покликання слідчого судді в мотивувальній частині ухвали на ч.1 ст. 167 КПК України колегія суддів вважає такими, що заслуговують на увагу.

Так, в ухвалі слідчий суддя покликався на ч.1 ст. 167 КПК України як на норму закону, що дає визначення поняттю арешту майна, що не відповідає змісту даної норми, при тому, що положення даної норми не підлягають застосуванню в даному кримінальному провадженні.

За таких обставин, апеляційну скаргу прокурора слід задовольнити частково виключивши з мотивувальної частини ухвали покликання слідчого судді на положення ч.1 ст. 167 КПК України.

Інші доводи апеляційної скарги щодо незаконності та необґрунтованості судового рішення колегія суддів вважає безпідставними, та такими, що не спростовують правильних висновків слідчого судді, ухвала слідчого судді відповідає вимогам закону й підстав для її скасування немає.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу прокурора прокуратури Львівської області Олійник Х.В. задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 21 грудня 2016 року про відмову в задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого управління ГУ НП у Львівській області Дзьоби Т.Б. про арешт майна залишити без зміни.

Виключити з мотивувальної частини ухвали покликання на ч.1 ст. 167 КПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

С у д д і :

І.О. Стельмах П.І. Каблак В.В. Ревер