Рішення

від 23.01.2017 по справі 910/22480/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2017Справа №910/22480/16

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ДЖИН-ДЖЕР" доТовариства з обмеженою відповідальністю "АВІПРО ФУД" провизнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно

Суддя Дупляк О. М.

Представники сторін:

від позивача: Бойко А.М. за довіреністю; від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЖИН-ДЖЕР" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІПРО ФУД" про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2016 порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 20.12.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2016 розгляд справи відкладено на 23.01.2017.

В судове засідання 23.01.2017 представник відповідача не з'явився, у відзиві на позовну заяву по справі від 16.12.2016 просив розгляд судових засідань проводити без участі відповідача.

Таким чином, нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України).

Представник позивача в судове засідання 23.01.2017 з'явився та заявлені позовні вимоги в судовому засіданні підтримав в повному обсязі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі - продажу нерухомого майна № 30/09/2016 від 30.09.2016, в той час як сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, і відбулося повне виконання договору.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з тих підстав, що при укладанні договору купівлі - продажу нерухомого майна № 30/09/2016 від 30.09.2016, відповідач діяв у відповідності до приписів ст. 207, 208, 655 Цивільного кодексу України.

У судовому засіданні 23.01.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилається позивач, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 06.09.2016 між позивачем, як покупцем та відповідачем, як продавцем було укладено попередній договір № 06092016/ПДКП про укладення договору купівлі - продажу нерухомого майна, відповідно до п. 1 якого покупець і продавець зобов'язуються в строк і на умовах договору, викладених в попередньому договорі, укласти в майбутньому договір купівлі - продажу на належне продавцю нерухоме майно - квартира № 27 заг. площею 161 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ділова, буд. 2-Б.

В подальшому, 30.09.2016 між позивачем, як покупцем та відповідачем, як продавцем було укладено договір купівлі - продажу нерухомого майна № 30/09/2016 (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1 якого продавець продав, а покупець купив належне продавцю на праві приватної власності нерухоме майно, а саме квартиру № 27, що розташована в будинку 2-б по вулиці Діловій в місті Києві.

Відповідно до п. 5 договору за попередньою домовленістю сторін, ціна на відчужуване нерухоме майно становить 310 000, 00 грн. Грошові кошти перераховані покупцем на рахунок продавця до підписання договору.

В пункті 9 договору сторони погодили, що продавець зобов'язаний за письмовою вимогою покупця забезпечити нотаріальне посвідчення договору.

Договір укладений письмово та містить завірені круглими печатками сторін підписи відповідальних представників сторін.

В день підписання договору сторонами також був підписаний акт № б/н приймання - передачі нерухомого майна по договору купівлі - продажу № 30/09/2016 від 30.09.2016, за яким продавець передав покупцю, а покупець прийняв нерухоме майно: а саме квартиру № 27, що розташована в будинку 2-Б по вулиці Діловій в місті Києві, загальною площею 161, 0 кв. м., житловою площею - 86, 1 кв. м.

Оплата покупцем придбаного за договором нерухомого майна підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень № 1 від 08.09.2016, № 2 від 09.09.2016, № 3 від 16.09.2016.

В жовтні 2016 року покупець двічі звертався до продавця з листами вих. № 0310/01 від 03.10.2016 та вих. № 1710/01 від 17.10.2016, в яких просив представника продавця з'явитися до нотаріальної контори приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача В. В. 10.10.2016 о 10:00 та 25.10.2016 о 14:00 для нотаріального посвідчення договору купівлі - продажу нерухомого майна та проведення державної реєстрації. Зазначені листи були отримані продавцем, про що свідчать відповідні відмітки.

Розглянувши листи покупця продавець надав йому у відповідь лист вих. № 03-11-02 від 03.11.2016, в якому вказав, що вважає недоцільним нотаріальне посвідчення договору, оскільки всі необхідні документи були підписані, в тому числі акт прийому - передачі.

Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача про визнання дійсним договору купівлі - продажу нерухомого майна № 30/09/2016 від 30.09.2016 та визнання за позивачем права власності на нерухоме майно, а саме: на квартиру № 27, яка знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Ділова, будинок 2-Б, загальною площею 161, 0 кв. м., житловою площею - 86, 1 кв. м.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 640 Цивільного кодексу України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Враховуючи наведені положення чинного законодавства, законом встановлена нотаріальна форма договору купівлі - продажу нерухомого майна, та його державна реєстрація.

Як встановлено судом, укладений між сторонами договір купівлі - продажу нерухомого майна не був посвідчений нотаріально.

Відповідно до ч. 2 статті 220 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Отже, вищезазначена стаття надає суду право визнати дійсним нотаріально не посвідчений договір, якщо сторони домовилися про усі його істотні умови, підтверджені письмовими доказами і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від нотаріального посвідчення такого договору (недобросовісна сторона). Таке рішення може бути прийняте судом на вимогу добросовісної сторони, яка виконала повністю або частково договір. Зміст положень ч. 2 дає підстави тлумачити їх таким чином, що вони не поширюються на випадки ухилення від нотаріального посвідчення договору усіх його сторін. Під ухиленням від нотаріального посвідчення договору має розумітися як активна протидія цьому, так і пасивне небажання вчинити цю дію.

Якщо суд задовольнить вимогу добросовісної сторони про дійсність нотаріально не посвідченого договору, то після набрання чинності рішення суду такий договір вважатиметься дійсним з моменту його укладення. Наступне нотаріальне посвідчення такого договору не вимагається.

Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню. При розгляді таких справ суди повинні з'ясувати, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.

З огляду на вищезазначені норми законодавства, договір на підставі ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України може бути визнаний дійсний у випадку, якщо сторонами були погоджені всі істотні умови договору, відбулося повне або часткове виконання договору, проте одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, а також втрачена така можливість.

Згідно зі ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

За приписами ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Судом встановлено, що сторонами було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договорів купівлі - продажу нежитлового приміщення, а саме: квартири № 27, яка знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Ділова, будинок 2-Б, загальною площею 161, 0 кв. м., житловою площею - 86, 1 кв. м. При цьому, позивачем, як покупцем за таким договором було виконано в повному обсязі зобов'язання щодо оплати вартості такого нерухомого майна (сплачено на рахунок відповідача 310 000, 00 грн). Водночас відповідачем було виконано зобов'язання щодо передачі майна позивачу, як покупцю, нерухомого майна, що підтверджено матеріалами справи.

Отже письмовими доказами наявними в матеріалах справи підтверджено, що сторони домовилися щодо усіх істотних умов такого договору, що відбулося виконання договору купівлі - продажу як з боку позивача так і з боку відповідача, та що відповідач ухилився від нотаріального посвідчення договорів (що підтверджується в тому числі твердженнями зазначеними відповідачем безпосередньо у відзиві).

За викладених обставин, суд дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість позовної вимоги позивача щодо визнання дійсним договору купівлі - продажу нерухомого майна № 30/09/2016 від 30.09.2016, укладеного між позивачем та відповідачем та задоволення позовних вимог у відповідній частині.

Щодо позовної вимоги про визнання права власності за позивачем на нерухоме майно суд зазначає наступне.

Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (ч. 3, 4 ст. 334 Цивільного кодексу України).

Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 Цивільного кодексу України).

В позовній заяві позивачем не наведено жодних обставин оспорення або невизнання відповідачем його права власності, і матеріали справи не містять відповідних доказів.

Частина 1 ст. 32 ГПК України передбачає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, із наведених норм випливає висновок, що обов'язковим при зверненні до суду з певною матеріально-правовою вимогою є доведення, зокрема, позивачем під час розгляду справи фактів порушення, невизнання, оспорювання своїх прав та законних інтересів, на захист яких заявлено позов. Факт доведення має відбуватися в порядку, передбаченому розділом 5 ГПК України (Докази) .

Оскільки позивачем не доведено факту оспорення або невизнання відповідачем його права власності на квартиру № 27, яка знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Ділова, будинок 2-Б, загальною площею 161, 0 кв. м., житловою площею - 86, 1 кв. м., у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання за позивачем права власності.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати дійсним договір купівлі - продажу нерухомого майна № 30/09/2016 від 30.09.2016 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЖИН-ДЖЕР" (03150, місто Київ, вулиця Ділова, будинок 2-б, квартира 27; ідентифікаційний код 40762044) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АВІПРО ФУД" (04123, місто Київ, вулиця Бестужева, будинок 36; ідентифікаційний код 37571165).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІПРО ФУД" (04123, місто Київ, вулиця Бестужева, будинок 36; ідентифікаційний код 37571165) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖИН-ДЖЕР" (03150, місто Київ, вулиця Ділова, будинок 2-б, квартира 27; ідентифікаційний код 40762044), в порядку визначеному Законом України "Про виконавче провадження" витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн 00 коп.

4. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.01.2017.

Суддя О. М. Дупляк