Рішення

від 24.01.2017 по справі 909/973/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2017 р. Справа № 909/973/16

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , секретар судового засідання Масловський А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс-Оптика", вул. Велика Васильківська, 17, м. Київ, 01004

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, вул. Глібова, 4, м. Івано-Франківськ, 76018

АДРЕСА_1, 76000

про стягнення 26888,07 грн.,

Представники сторін не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Плюс-Оптика" звернулось в суд із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 26888,07 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №ПО-01/09/10/54 від 01.09.10 в частині оплати отриманого товару.

Представник позивача в судове засідання не з"явився, проте 22.12.16 подав клопотання про розгляд справи без його участі вх.№18658/16, яке прийнято судом до розгляду та задоволено. В судовому засіданні 08.12.16 позовні вимоги підтримав в повному обсязі; щодо строку дії довіреності зазначив, що це технічна помилка, оскільки строк довіреності є один рік, тобто з 25.10.16 до 25.10.17.

Відповідач своїм конституційним правом на захист прав і охоронюваних законом інтересів не скористався, відзиву на позов не подав, явки в судове засідання уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином в судовому засіданні 22.12.16, що підтверджується формуляром (протоколом ) судового засідання.

В судовому засіданні 22.12.16 позовні вимоги в частині основного боргу визнав, проти нарахованих штрафних санкцій заперечив, проте контррозрахунку не подав.

Відповідно до ч.3ст.22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, за можливе розглянути справу в порядку, передбаченому статтею 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи із врахуванням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

01.09.10 між сторонами даного спору укладено договір поставки №ПО-01/09/10/54, відповідно до якого позивач (постачальник) зобов"язався поставити у зумовлені договором строки відповідачеві (покупцеві) товар, а покупець зобов"язався прийняти товар і розрахуватись з постачальником на умовах даного договору (п.1.1.договору).

Предметом поставки за цим договором є вироби медичного призначення, найменування, кількість, ціна асортимент яких визначаються згідно з прайс-листками та специфікаціями постачальника, які є невід"ємною частиною договору (п.1.3. договору).

Згідно п.2.1. договору, поставка товару здійснюється окремими партіями , що формуються постачальником на замовлення покупця..

Пунктом 7.1. договору, сторони погодили, що ціна товару, що поставляється вказується у видаткових накладних постачальника.

Відповідно до пункту 8.1 договору, покупець має сплатити за поставлений товар на умовах відстрочки платежу на протязі 30 календарних днів з дати поставки. Покупець зобов"язаний розрахуватись за поставлену партію товару негайно після спливу зазначеного строку.

Пунктом 11.1 договору в редакції додаткової угоди від 01.09.14, сторони погодили, що цей договір вступає в дію з дати його укладення і діє до 31.12.18.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення закріплено і у статті 712 Цивільного кодексу України: за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання умов договору, позивачем поставлено відповідачу товар на суму 12427,39 грн., що підтверджується видатковими накладними та актом звірки взаєморозрахунків станом на 24.11.16, які підписані сторонами та скріплені їх печатками , копії яких долучено до матеріалів справи.

В порушення умов договору, покупець прийняті на себе договірні зобов"язання не виконав, оплату за отриману продукцію не здійснив.

З метою досудового врегулювання спору позивачем 31.08.16 на адресу відповідача направлено претензію- вимогу з проханням оплатити в повному обсязі заборгованість за поставлений товар, докази направлення якої долучено до матеріалів справи. Проте, дана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, за документальними даними, поданими позивачем заборгованість відповідача перед ТОВ "Плюс-Оптика" за отриманий товар на час винесення рішення становить 12427,39 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Станом на день винесення судом рішення, відповідач доказів погашення заборгованості не надав, доводи позивача не спростував.

Судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо оплати отриманого товару, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 12427,39 грн. боргу обґрунтована та підлягає задоволенню.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом п. 9.2 договору поставки № №ПО-01/09/10/54 від 01.09.10, сторони погодили, що у разі прострочення покупцем оплати товару постачальник має право вимагати, а покупець зобов"язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період вчинення правопорушення у сфері господарювання, від суми заборгованості (невиконаного зобов"язання) за кожен день прострочення виконання зобов"язання, а у випадку прострочки оплати більш ніж на 10 (десять) календарних днів, понад встановлений для оплати строк - штраф у розмірі вартості поставки, за яку існує заборгованість.

На підставі вказаних правових норм та пункту договору, позивач за період з 01.05.16 по 09.07.16 на суму боргу 12203,95 грн. та за період з 10.07.16 по 01.11.16 на суму боргу 12427,39 грн. нарахував відповідачу пеню в сумі 2033,29 грн. та штраф в розмірі 12427,39 грн.

Відповідно до вимог частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірено правильність нарахування позивачем штрафу та задоволено за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах справи та є арифметично вірним.

Щодо стягнення пені, суд зазначає наступне.

Згідно ч.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даною правовою нормою визначено порядок нарахування пені, тобто протягом шести місяців від дня, коли зобов"язання повинно було бути виконане.

Cудом перевірено правильність нарахування позивачем пені та встановлено, що ним невірно взято період для нарахування штрафної санкції, а саме з 01.05.16, в той час як нарахування повинно проводитися, починаючи з 13.12.14.

Вимогу ухвали суду від 22.12.16 позивачем не виконано, тому суд беручи до уваги п. 9.2 договору поставки № №ПО-01/09/10/54 та неможливість виходу за межі позовних вимог, прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги в частині стягнення пені за необгрунтованістю.

За таких обставин, позов підлягає до задоволення в сумі 26876,54 грн., з яких: 12427,39 грн. - основного боргу та 12427,39 грн. - штрафу.

Відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, судові витрати понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи, слід покласти на сторони пропорційно задоволених вимог.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до 124 Конституції України, ст. 525, 526, 530, 546, 549, 610, 612, 614, 629, 712 ЦК України, ст. 173, 216, 230, 265 ГК України, керуючись ст. 4-7, 22, 43, 49, 55, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс-Оптика" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 26888,07 грн. задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, вул. Глібова, 4, м. Івано-Франківськ, 76018 (код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс-Оптика", вул. Велика Васильківська, 17, м. Київ, 01004 (код 37264865) - 12427,39 (дванадцять тисяч чотириста двадцять сім гривень тридцять дев"ять копійок) - основної заборгованості та 12427,39 (дванадцять тисяч чотириста двадцять сім гривень тридцять дев"ять копійок) - штрафу, а також 1340,35 (одну тисячу триста сорок гривень тридцять п"ять копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині позовних вимог про стягнення 2033,29 (двох тисяч тридцяти трьох гривень двадцяти дев"яти копійок) - пені відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.01.17

Суддя Максимів Т. В.