Рішення

від 24.01.2017 по справі 910/22737/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2017Справа №910/22737/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДСВ ЛОГІСТИКА

до Приватного підприємства К-ОФІС

про стягнення 816 184,63 грн.

Суддя Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача - Лепехо О.В. (дов. від 18.04.2016);

від відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

12.12.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю ДСВ ЛОГІСТИКА звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Приватного підприємства К-ОФІС про стягнення 788 367,44 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасної оплати послуг з організації та забезпечення перевезення імпортних, експортних, транзитних вантажів відповідно до договору на транспортно-експедиторське обслуговування № SC-36 від 10.10.2013.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 14.12.2016 порушено провадження у справі № 910/22737/16 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 12.01.2017.

10.01.2017 представник позивача через загальний відділ діловодства суду подав додаткові документи для долучення до матеріалів справи та письмові пояснення по суті спору.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.01.2017 у зв'язку із неявкою представника відповідача, невиконанням ним вимог ухвали про порушення провадження у справі, а також необхідністю витребування доказів по справі, розгляд справи відкладено на 24.01.2017.

20.01.2017 позивач через загальний відділ діловодства суду подав заяву про збільшення позовних вимог, у якій просив стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 816 184,63 грн., з яких 643 285,97 грн. - основний борг, 12 458,76 грн. - 3% річних, 58 776,90 грн. - інфляційні втрати та 101 621,01 грн. - пеня.

Представник позивача в судове засідання 24.01.2017 з'явився, заяву про збільшення позовних вимог підтримав.

Розглянувши в судовому засіданні 24.01.2017 заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, суд приходить до наступного висновку.

Частина 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до абз. 1 п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи те, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву про збільшення розміру позовних вимог до розгляду.

Отже, оскільки збільшення розміру позовних вимог, викладене позивачем у його письмовій заяві, прийняте господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є: стягнення 816 184,63 грн.

Представник відповідача у судове засідання 24.01.2017 не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

При цьому, відповідно до п. 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України

В судовому засіданні 24.01.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

10.10.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю ДСВ ЛОГІСТИКА (далі - позивач, експедитор) та Приватним підприємством К-ОФІС (далі - відповідач, замовник) укладено договір на транспортно-експедиторське обслуговування № SC-36, відповідно до п. 1.1 якого за цим договором експедитор за плату і за рахунок замовника, надає замовнику комплекс послуг з організації та забезпечення перевезення імпортних, експортних, транзитних вантажів замовника (далі - вантажі) і вантажів замовника в 20-ти, 40-ка і понад 40-футових контейнерах стандартів ISO (далі - контейнери з вантажами) від місця, вказаного замовником, до місця призначення, різними видами транспорту, за обумовленим маршрутом, включаючи організацію та забезпечення в залежності від маршруту.

Міжнародне перевезення вантажів замовника, транспортне експедирування та організацію якої здійснює експедитор в рамках надання послуг, передбачених цим пунктом договору, оформляється міжнародним перевізним документом.

Асортимент, кількість/обсяг вантажів, маршрут перевезення, способи транспортування і види транспорту, перевалки, зберігання, їх особливі умови, що вимагають більш детальної регламентації, умови фрахтування (букінга), а також спосіб доставки вантажів до місця призначення можуть обумовлюватися сторонами в письмових інструкціях замовника або в додаткових угодах (п. 1.3 договору).

Відповідно до п. 1.4 договору замовник своєчасно та в повному обсязі оплачує експедитору вартість послуг, виконаних в рамках цього договору.

Після надання усіх послуг за відповідною заявкою і отримання отримувачем вантажу за відповідним перевезенням в кінцевому пункті призначення експедитор складає акт за фактом виконання основних/додаткових послуг, що підтверджує обсяг виконаних послуг, який надає замовнику на підпис (п. 3.14 договору).

Відповідно до умов п. 4.1 договору вартість, ставки і тарифи виконуваних експедитором послуг, особливі умови перевезення в залежності від виду/асортименту вантажів, обумовлюються сторонами в заявках і/або додаткових угодах до цього договору, які підписуються сторонами. Ставки виражені в еквіваленті в доларах США за тону/одиницю/куб.м. вантажу. Оплата здійснюється в національній валюті України - гривні, за курсом НБУ станом на момент виставлення рахунку.

Згідно з п. 4.2 договору перелік і вартість послуг, а також ставки/розміри витрат експедитора, пов'язаних з наданням послуг і які підлягають компенсації замовником, вказуються в рахунках експедитора, які виставляються на підставі узгоджених сторонами заявок, додаткових угод і листів про погодження витрат експедитора, а також підписаних сторонами актів про виконані роботи (надані послуги). Сумою договору є сума всіх виставлених експедитором рахунків замовникові.

Оплата послуг проводиться замовником протягом тридцяти банківських днів з дати отримання рахунку експедитора (в тому числі, за допомогою електронного зв'язку в порядку, передбаченому цим договором), на розрахунковий рахунок останнього (п. 4.3 договору).

За умовами п. 4.4 договору сторони погодили, що після закінчення доставки в пункт призначення партії вантажу і належного оформлення перевізних документів і актів на виконані додаткові послуги, експедитором складається акт прийому-передачі надання послуг, що підтверджує факт виконання послуг, їх кількість і вартість.

Акти прийому-передачі наданих послуг, зазначені вище, можуть бути передані експедитором замовнику або його представнику особисто під розпис, або по факсу, електронній пошті, за погодженням сторін, з відміткою на документах П.І.Б. і посади представника замовника, який отримав документи, або відправлений з використанням поштового зв'язку. У разі, якщо акти були відправлені замовнику поштою, датою вручення вважається дата отримання, зазначена на поштовому повідомленні. Замовник підписує акт прийому-передачі виконаних послуг, передає його експедитору протягом трьох робочих днів з моменту отримання. У разі незгоди замовника з актом прийому-передачі послуг, останній зобов'язаний надати експедитору обґрунтовані заперечення в цей же строк. В разі не підписання акту і відсутності обґрунтованих заперечень в зазначений в даному пункті договору термін, акт вважається підписаним замовником, а відповідні послуги вважаються належним чином наданими експедитором і прийнятими замовником (п. 4.5 договору).

За умовами п. 4.7 договору датою платежу вважається дата платіжного доручення.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного взаєморозрахунку між сторонами за послуги по вантажах, відвантажених з порту по 31.12.2014 включно. У разі, якщо жодна зі сторін за 20 календарних днів до закінчення терміну дії цього договору не заявить про намір розірвати договір, термін дії цього договору автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік (п. 7.1 договору).

Позивач на виконання умов договору надав відповідачу відповідні послуги на загальну суму 684 706,06 грн., що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) від 16.01.2016 №211 на суму 31 708,36 грн., від 05.02.2016 №821 на суму 31 002,05 грн., від 05.02.2016 №822 на суму 118 060,39 грн., від 23.03.2016 №1760 на суму 30 732,27 грн., від 23.03.2016 №1761 на суму 64 013,59 грн., від 01.05.2016 №2965 на суму 30 179,34 грн. від 23.05.2016 №3500 на суму 63 748,90 грн., від 30.06.2016 №4582 на суму 7 980,76 грн., від 01.05.2016 №2966 на суму 80 113,62 грн., від 23.05.2016 №3501 на суму 227 166,78 грн., які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками товариств.

Також позивачем було висталено відповідачу рахунки на оплату №7400 від 19.12.2015 на суму 31 708,36 грн., №7690 від 26.12.2015 на суму 31 002,05 грн., №607 від 04.02.2016 на суму 118 060,39 грн., №947 від 18.02.2016 на суму 30 732,27 грн., №1757 від 23.03.2016 на суму 64 013,59 грн., №1777 від 21.03.2016 на суму 30 179,34 грн., №1567 від 14.03.2016 на суму 63 748,90 грн., №4698 від 30.06.2016 на суму 7 980,76 грн., №3060 від 01.05.2016 на суму 80 113,62 грн., №3385 від 24.05.2016 на суму 227 166,78 грн.

Позивач зазначав, що відповідачем частково оплачено вказані рахунки, а саме рахунок №7400 від 19.12.2015 на суму 4 708,36 грн, рахунок №1567 від 14.03.2016 на суму 16 711,73 грн., рахунок №3060 від 01.05.2016 на суму 20 000,00 грн., у зв'язку з чим заборгованість відповідача складає 643 285,97 грн.

Матеріали справи містять претензію позивача від 25.05.2016 №2093 на суму 734 085,05 грн., направлену на адресу відповідача, що підтверджується описом вкладення у цінний лист.

Доказів справи вказаної заборгованості відповідачем матеріали справи не містять.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідачем не виконано своїх зобов'язань щодо своєчасної оплати послуг з організації та забезпечення перевезення імпортних, експортних, транзитних вантажів відповідно до договору на транспортно-експедиторське обслуговування № SC-36 від 10.10.2013 на загальну суму 643 285,97 грн., у зв'язку із чим ним нараховано та заявлено до стягнення з останнього 12 458,76 грн. - 3% річних, 58 776,90 грн. - інфляційні втрати та 101 621,01 грн. - пеня.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.

У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Загальні умови перевезення визначаються Цивільним Кодексом України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з п. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Статтею 920 ЦК України визначено що, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання.

Відповідно до ч. 2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 173 ГК України, один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Позивач належним чином виконав умови договору на транспортно-експедиторське обслуговування № SC-36 від 10.10.2013, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) від 16.01.2016 №211 на суму 31 708,36 грн., від 05.02.2016 №821 на суму 31 002,05 грн., від 05.02.2016 №822 на суму 118 060,39 грн., від 23.03.2016 №1760 на суму 30 732,27 грн., від 23.03.2016 №1761 на суму 64 013,59 грн., від 01.05.2016 №2965 на суму 30 179,34 грн. від 23.05.2016 №3500 на суму 63 748,90 грн., від 30.06.2016 №4582 на суму 7 980,76 грн., від 01.05.2016 №2966 на суму 80 113,62 грн., від 23.05.2016 №3501 на суму 227 166,78 грн., які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками товариств, та виставив відповідачу рахунки на оплату №7400 від 19.12.2015 на суму 31 708,36 грн., №7690 від 26.12.2015 на суму 31 002,05 грн., №607 від 04.02.2016 на суму 118 060,39 грн., №947 від 18.02.2016 на суму 30 732,27 грн., №1757 від 23.03.2016 на суму 64 013,59 грн., №1777 від 21.03.2016 на суму 30 179,34 грн., №1567 від 14.03.2016 на суму 63 748,90 грн., №4698 від 30.06.2016 на суму 7 980,76 грн., №3060 від 01.05.2016 на суму 80 113,62 грн., №3385 від 24.05.2016 на суму 227 166,78 грн.

Відповідно до п. 4.3 договору оплата послуг проводиться замовником протягом тридцяти банківських днів з дати отримання рахунку експедитора (в тому числі, за допомогою електронного зв'язку в порядку, передбаченому цим договором), на розрахунковий рахунок останнього.

Проте відповідачем частково оплачено вказані рахунки, а саме рахунок №7400 від 19.12.2015 на суму 4 708,36 грн, рахунок №1567 від 14.03.2016 на суму 16 711,73 грн., рахунок №3060 від 01.05.2016 на суму 20 000,00 грн., у зв'язку з чим заборгованість відповідача складає 643 285,97 грн.

Доказів проведення оплати відповідачем вказаних сум у визначені строки матеріали справи не містять. Таким чином заборгованість відповідача складає 643 285,97 грн.

Отже, відповідач своїми діями (несвоєчасне та неповне проведення розрахунків за надані послуги) порушив умови договору на транспортно-експедиторське обслуговування №SC-36 від 10.10.2013 щодо належного та добросовісного виконання зобов'язань за договором, наслідком чого є неотримання позивачем коштів у сумі 643 285,97 грн.

Відповідач заперечень щодо стягнення вказаної суми не подав.

Згідно з положеннями ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановлено ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У зв'язку із простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з останнього 12 458,76 грн. - 3% річних, 58 776,90 грн. - інфляційні втрати.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт прострочення виконання грошового зобов'язання встановлений судом, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що розрахунок є арифметично вірним, а тому вказані суми нарахувань підлягають стягненню з відповідача у заявленому позивачем розмірі.

При цьому суд зазначає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 101 621,01 грн. задоволенню не підлягають, оскільки умовами укладеного між сторонами договору не передбачено нарахування пені за порушення відповідачем зобов'язань за договором в частині несвоєчасної оплати отриманих послуг за виставленими рахунками. Разом з тим, положення ст.231 ГК України та Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , не передбачають встановлення пені за порушення умов договору між сторонами, а лише встановлюють порядок нарахування та розмір такої пені у випадку, якщо сторони передбачили нарахування пені умовами договору.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства К-ОФІС (02094, м. Київ, вул. Червоноткацька, 71, код 37589743) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ДСВ ЛОГІСТИКА (08131, Київська область, с. Софіївська Борщагівка, вул. Мала Кільцева, буд. 10/1, літ. В, код 38857571) суму основного боргу у розмірі 643 285 (шістсот сорок три тисячі двісті вісімдесят п'ять) грн 97 коп., 3% річних у розмірі 12 458 (дванадцять тисяч чотириста п'ятдесят вісім) грн. 76 коп., інфляційні втрати у розмірі 58 776 (п'ятдесят вісім тисяч сімсот сімдесят шість) грн. 90 коп. та судовий збір у розмірі 11 753 (одинадцять тисяч сімсот п'ятдесят три) грн. 25 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складене та підписане - 30.01.2017.

Суддя В.О. Демидов