Рішення

від 24.01.2017 по справі 910/22932/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2017Справа №910/22932/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Ізумруд

до Приватного підприємства Серпанок

про стягнення 26 948,19 грн.

Суддя Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача - Іванова О.А. (дов. №8 від 12.09.2016);

від відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

14.12.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю Завод Ізумруд звернулось до господарського суду м. Києва з позовною заявою до Приватного підприємства Серпанок про стягнення орендної плати у розмірі 21 529,00 грн., пеню у розмірі 3 645,20 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 357,81 грн., 3 % річних у розмірі 415,88 грн.

На обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору оренди нежилого приміщення № 9 від 01.02.2016 в частині повної та своєчасної оплати орендної плати, що призвело до виникнення заборгованості.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.12.2016 порушено провадження у справі № 910/22932/16 та призначено до розгляду на 10.01.2017.

10.01.2017 позивач через загальний відділ діловодства суду подав додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 10.01.2017 у зв'язку із неявкою представника відповідача, невиконанням ним вимог ухвали про порушення провадження у справі, а також необхідністю витребування доказів по справі, розгляд справи відкладено на 24.01.2017.

У судове засідання 24.01.2017 з'явився представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання 24.01.2017 не з'явився, проте через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із необхідністю залучення кваліфікованого представника (юриста) та надання часу для ознайомлення з матеріалами судової справи.

Розглянувши в судовому засіданні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд відмовив в його задоволенні, виходячи з наступного.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою -п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Таким чином, відсутність у ПП Серпанок інших поважних представників, окрім директора, у якого відсутня юридична освіта, не може бути належними підставами для відкладення розгляду справи, враховуючи, що відповідач не був позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

З урахуванням викладених обставин, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи залишено судом без задоволення.

З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 24.01.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

01.02.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Завод Ізумруд (далі - позивач, орендодавець) та Приватним підприємством Серпанок (далі - відповідач, орендар) було укладено договір оренди нежилого приміщення № 9 (далі - договір), відповідно до п. 1 якого орендодавець зобов'язується передати, а орендар прийняти в тимчасове платне користування розташоване на другому поверсі будівлі літера А приміщення площею 141,40 кв.м., за адресою: 03134, м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, 11, та своєчасно сплачувати орендодавцю орендну плату.

Відповідно до п. 2.1 договору приміщення, що орендується, надається орендарю для розміщення їдальні (141,40 кв.м.).

Передача приміщення, що орендується, здійснюється за актом приймання-передачі, підписаним уповноваженими представниками сторін, який свідчить про фактичну передачу приміщення в оренду. У вищезазначеному акті сторони зобов'язуються зазначити технічний стан приміщення, а також засобів та комунікацій, що знаходяться в ньому (п. 3.3договору).

Відповідно до п. 4.1 договору щомісячний розмір орендної плати за користування приміщенням визначається орендодавцем та орендарем у Протоколі погодження розміру орендної плати (додаток №1), який є невід'ємною частиною цього договору.

Оплата за цим договором здійснюється у національній валюті України. Оплата орендної плати починає здійснюватися з моменту підписання акту приймання-передачі приміщення. Витрати орендаря на ремонт приміщення зараховуються в рахунок майбутніх орендних платежів з відтермінуванням початку внесення орендної плати до моменту виконання орендарем своїх зобов'язань у відповідні терміни, що прописані у п. 3.7 даного договору (п. 4.2 договору).

За умовами п. 4.3 договору орендна плата за поточний місяць вноситься орендарем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця, вказаний у цьому договорі щомісячно, не пізніше 10-го числа поточного місяця.

Індексація орендної плати у зв'язку з інфляцією здійснюється за письмовою згодою сторін на підставі додаткових угод (п. 4.5 договору).

Згідно з п. 4.7 договору сума вартості комунальних послуг (водопостачання, водовідведення, теплопостачання та ін.), отриманих орендарем, входить до суми орендної плати за користування приміщенням, що визначається у Протоколі погодження розміру орендної плати (додаток №1), який є невід'ємною частиною цього договору, та оплачується орендарем в повному обсязі у порядку, визначеному у Розділі 4 договору. Вартість електроенергії та водопостачання оплачується додатково, згідно показників контрольно-вимірюючих приладів, встановлених на комунікаціях приміщення і тарифу організації, яка надає цю послугу.

Виконані орендарем поліпшення стану приміщень, що орендуються після 01.11.2015, оплаті збоку орендодавця не підлягають (п. 4.8 договору).

Відповідно до п. 6.1.3 договору орендар зобов'язується своєчасно здійснювати орендні платежі, згідно з п. 4.1 та Протоколу погодження розміру орендної плати (додаток №1), комунальні платежі, згідно з п. 4.7 та Калькуляції вартості комунальних послуг (додаток №2), своєчасно відшкодувати вартість спожитої електроенергії, згідно з п. 4.7., та інші платежі, що обумовлені в договорі або додаткових угодах.

Повернення орендарем приміщення, що орендується, оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. В акті зазначається технічний стан приміщення, а також засобів та комунікацій, в якому приміщення було повернуто орендодавцю (п. 7.3 договору).

За умовами п. 8.2 договору у випадку прострочення сплати орендної плати орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період невиконання зобов'язання, від суми боргу за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 9.1 договору початок оренди - з моменту підписання акту приймання-передачі; закінчення оренди - 31.12.2016.

Відповідно до Протоколу погодження розміру орендної плати від 01.02.2016 (додаток №1) сторони погодили, що з 01.02.2016 по 31.12.2016 включно щомісячний розмір орендної плати за користування приміщенням площею 141,40 кв.м. складає 5 656,00 грн., у т.ч. ПДВ - 942,66 грн.

01.02.2016 між сторонами було складено та підписано Акт прийому-передачі приміщення в оренду, згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв в тимчасове платне користування приміщення площею 141,40 кв.м., розташоване на першому поверсі будівлі Літера А за адресою: 03134, м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, 11.

Додатковою угодою від 26.05.2016 до договору сторони дійшли згоди розірвати з 26.05.2016 договір оренди нежилого приміщення №9 від 01.02.2016, та цього ж дня 26.05.2016 склали та підписали Акт повернення приміщення з оренди, згідно якого орендар передав, а орендодавець прийняв з тимчасового платного користування приміщення площею 141,40 кв.м., розташоване на другому поверсі будівлі Літера А за адресою: 03134, м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, 11.

Матеріали справи містять претензію позивача від 01.06.2016 №1.03/274, надіслану на адресу відповідача, про стягнення заборгованості на суму 22 661,10 грн. за період з 01.02.2016 по 25.05.2016, у відповідь на яку відповідач листом від 29.08.2016 №2908/29-1 зупинив розгляд претензії до отримання оригіналу або належним чином засвідченої копії розрахунку пені.

Станом на час розгляду справи доказів сплати відповідачем вказаної заборгованості матеріали справи не містять.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідачем неналежним чином виконувались зобов'язання зі сплати орендних платежів, у зв'язку із чим у останнього виникла заборгованість у розмірі 21 529,00 грн., у зв'язку із чим ним було нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 3 645,20 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 357,81 грн. та 3 % річних у розмірі 415,88 грн.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Спір між сторонами виник у зв'язку з несвоєчасною сплатою відповідачем орендних платежів відповідно до договору оренди нежилого приміщення № 9 від 01.02.2016.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України встановлено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1, 4 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

З огляду на викладені норми вбачається обов'язок орендаря сплачувати оренду плату за весь час користування об'єктом оренди.

За умовами п. 4.3 договору орендна плата за поточний місяць вноситься орендарем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця, вказаний у цьому договорі щомісячно, не пізніше 10-го числа поточного місяця.

Відповідно до Протоколу погодження розміру орендної плати від 01.02.2016 (додаток №1) сторони погодили, що з 01.02.2016 по 31.12.2016 включно щомісячний розмір орендної плати за користування приміщенням площею 141,40 кв.м. складає 5 656,00 грн., у т.ч. ПДВ - 942,66 грн.

Таким чином, враховуючи визначений сторонами розмір місячної орендної плати відповідач за час користування спірним майном за період з 01.02.2016 по 25.05.2016 зобов'язаний був сплатити на користь позивача орендну плату.

Згідно із пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Матеріали справи свідчать, що всупереч прийнятих на себе договірних зобов'язань відповідач належним чином не виконував своїх обов'язків в частинні внесення орендної плати, в результаті чого виникла заборгованість, що за неоспореними відповідачем розрахунками позивача становить 21 529,00 грн.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 21 529,00 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем не надав.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором оренди нежилого приміщення № 9 від 01.02.2016, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 3 645,20 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 357,81 грн. та 3 % річних у розмірі 415,88 грн.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат на суму заборгованості, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Крім того, у частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, проте позивачем у розрахунку суми пені не враховані зазначені приписи ГК України.

За умовами п. 8.2 договору у випадку прострочення сплати орендної плати орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період невиконання зобов'язання, від суми боргу за кожен день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення пені також підлягає задоволенню у розмірі 3 645,20 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі з покладенням на відповідача судових витрат у справі на підставі положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства Серпанок (04119, м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, 8, код 32386770) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Ізумруд (03134, м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, 11, код 38440985) заборгованість з орендної плати у розмірі 21 529 (двадцять одну тисячу п'ятсот двадцять дев'ять) грн. 00 коп., пеню у розмірі 3 645 (три тисячі шістсот сорок п'ять) грн. 20 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 357 (одна тисяча триста п'ятдесят сім) грн. 81 коп., 3 % річних у розмірі 415 (чотириста п'ятнадцять) грн. 88 коп. та судовий збір у розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку у строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 30.01.2017.

Суддя В.О. Демидов