Рішення

від 23.01.2017 по справі 914/3222/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2017р. Справа№ 914/3222/16

За позовом: Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Українська страхова група , м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Україна , с. Чишки, Львівська обл., Пустомитівський р-н.

про стягнення 2395, 32 грн.

Суддя Долінська О.З.

При секретарі Думин В.Я.

За участю представників:

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився.

Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Українська страхова група до Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Україна про стягнення 2395, 32 грн. Ухвалою від 22.12.2016 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 12.01.2017 року.

В судове засідання 12.01.2017 року представник позивача не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, (докази містяться в матеріалах), вимоги ухвал суду виконав частково.

Через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх. № 538/17 від 10.01.2017 р. від представника відповідача поступило клопотання у якому просить у зв'язку із значною судовою загруженістю розгляд справи здійснити без присутності представника позивача на підставі поданих в позовній заяві документів.

В судове засідання 12.01.2017 року представник відповідача з'явився, вимоги ухвали суду виконав частково, відзиву не подав. Заявила усне клопотання про відкладення розгулу справи в зв'язку з необхідністю ознайомитися з матеріалами справи.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 12.01.2017 р. розгляд справи відкладено на 23.01.2017 р., в тому числі із врахуванням заявленого усного клопотання представником відповідача про відкладення розгулу справи в судовому засіданні.

Через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх. № 2446/17 від 23.01.2016 р. представник позивача подав пояснення у даній справі.

В судове засідання 23.01.2017 року представник позивача не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, (докази містяться в матеріалах справи), вимоги ухвали суду від 12.01.2017 р. виконав частково.

Через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх. № 2448/17 від 23.01.2016 р. представник позивача подав клопотання, в якому просить розгляд даної справи провести за відсутності представника позивача на підставі поданих в позовній заяві документів, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задоволити. Про прийняте рішення просить повідомити письмово, надіславши копію прийнятого рішення.

В судове засідання 23.01.2017 року представник відповідача не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, (докази містяться в матеріалах справи), причин неявки в судове засідання не повідомив, вимоги ухвали суду від 12.01.2017 р. не виконав, відзиву не подав.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Слід зазначити, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» , особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Господарським судом Львівської області встановлено, що ухвала про порушення провадження у справі від 22.12.2016 року надсилалася місцевим господарським судом на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Україна , (код ЄДРПОУ 33734888), яка зазначена у позовній заяві та у спеціальному витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме за адресою: 81144, Львівська область, Пустомитівський район, село Чишки.

Про відкладення розгляду даної справи на 23.01.2017 року на 12:15 год., представник відповідача ОСОБА_2, яка діє по довіреності №01/17 від 12.01.2017 року, виданій їй від ТзОВ ОСОБА_1 Україна , будучи присутньою в судовому засіданні 12.01.2017 року була повідомлена про час і місце розгляду справи під розпис (докази містяться в матеріалах справи).

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 Постанови Пленуму ВГС України №18 від 26.12.2011 року Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ).

Судом надавалась можливість сторонам подати суду належні і допустимі письмові докази в обґрунтування позовних вимог і заперечень на позов. Однак відповідач своїм правом не скористався, відзиву не подав, проти позову не заперечив у визначеному законом порядку.

За таких обставин, із врахуванням також того, що явка представників не визнавалось обов'язковою ухвалою суду, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 23.01.2017 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

28.01.2013 року між ПАТ СК Українська страхова група (надалі - Позивач) та ТзОВ

ОСОБА_1 Україна , був укладений поліс обов'язкового страхування цивільно-правової

відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/2234938, предметом якого

є страхування транспортного засобу ВАЗ 21043 державний № НОМЕР_1.

30.09.2013 року, на дорозі М-06-03 до м. Львова відбулось ДТП за участю транспортного засобу ВАЗ 21043 державний № НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 та транспортного засобу ЗАЗ ТF 69YO, державний № НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4.

Факт ДТП підтверджується довідкою ДАІ № 9275799, відповідно до якої в наслідок порушення Правил дорожнього руху водієм автомобіля НОМЕР_3, що належить ТзОВ ОСОБА_1 Україна (надалі - Відповідач), а саме: управління несправним транспортним засобом: заклинювання, відрив коліс. Відповідно до довідки ДАІ № 9275799 установлено, що автомобіль ЗАЗ , державний № НОМЕР_2 отримав такі механічні пошкодження: передня центральна частина даного ТЗ.

Сихівським районним судом м. Львова постановою від 22.11.2013 року у справі №464/10295/13-п пр. №3/464/2151/13 встановлено, що ОСОБА_3 керуючи ТЗ марки ВАЗ - 21043 д.н. якого ВС 5618 ВВ, який належить відповідачу, перед виїздом не перевірив і не забезпечив технічно-справний стан транспортного засобу, внаслідок чого відлетіло колесо автомобіля і здійснив зіткнення з автомобілем ЗАЗ-TF69YO, н.з. ВС 2677 СР, що призвело до отримання транспортним засобом технічних пошкоджень, чим порушив п. 2.3 (а) Правил дорожнього руху України. Вказаною постановою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Перебування водія ОСОБА_3 у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Україна підтверджується подорожнім листом службового легкового автомобіля № б/н від 30.09.2013 р. (належно завірена копія містяться в матеріалах справи).

Як вбачається із матеріалів справи, 01.10.2013 року до Позивача звернулась потерпіла особа ОСОБА_4 із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування й надала при цьому усі необхідні документи.

01.10.2013 року до Позивача звернувся страхувальник із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування й надав при цьому усі необхідні документи.

17.12.2013 року ПАТ СК Українська страхова група на підставі калькуляції № ЗСЦВ-522 від 02.10.2013 року, було складено страховий акт № ЗСЦВ-522 та розрахунок суми страхового відшкодування від 17.12.2013 р., згідно якого сума страхового відшкодування склала 2 395,32 грн., із врахуванням 510,00 грн. франшизи (2 905,32 грн. - 510,00 грн. 2395,32 грн.)

Як вбачається із матеріалів справи, позивач на підставі вищевказаних документів потерпілій стороні здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 2395 32 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 23119 від 19.12.2013 року.

У зв'язку з тим, що ДТП сталась внаслідок неналежного технічного стану автомобіля страхувальника (відповідача у даній справі), Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Українська страхова група після виплати потерпілій особі страхового відшкодування звернулась з регресною вимогою до свого страхувальника ТзОВ ОСОБА_1 Україна , згідно пп. Г п. 38.1.1 . ст. 38 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів .

Відповідач не скористався своїми процесуальними права, які передбачені ст. 22 ГПК України, явки свого представника в судове засідання не забезпечив, у визначеному законом порядку не заперечив проти позову, відзиву не подав, протилежного суду не довів і не спростував позовних вимог належними і допустимими письмовими доказами.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

За змістом ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Як вбачається із матеріалів справи, 30.09.2013 року, на дорозі М-06-03 до м. Львова відбулось ДТП за участю транспортного засобу ВАЗ 21043 державний № НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 та транспортного засобу ЗАЗ ТF 69YO, державний н.з. ВС2677СР, під керуванням ОСОБА_4.

Факт ДТП підтверджується довідкою ВДАІ Жовківського РВ № 9275799, відповідно до якої ДТП скоєно внаслідок порушення Правил дорожнього руху водієм автомобіля НОМЕР_3, що належить ТзОВ ОСОБА_1 Україна (надалі - Відповідач), а саме: управління несправним транспортним засобом: заклинювання, відрив коліс. Відповідно до довідки ДАІ № 9275799 установлено, що автомобіль ЗАЗ ТF 69YO, державний № НОМЕР_2 отримав такі механічні пошкодження: передня центральна частини.

Сихівським районним судом м. Львова постановою від 22.11.2013 року у справі №464/10295/13-п пр. №3/464/2151/13 встановлено, що ОСОБА_3, керуючи ТЗ марки ВАЗ - 21043 д.н. якого ВС 5618 ВВ, який належить відповідачу, перед виїздом не перевірив і не забезпечив технічно-справний стан транспортного засобу, внаслідок чого відлетіло колесо автомобіля і здійснив зіткнення з автомобілем ЗАЗ-TF69YO, н.з. ВС 2677 СР, що призвело до отримання транспортним засобом технічних пошкоджень, чим порушив п. 2.3 (а) Правил дорожнього руху України. Вказаною постановою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Перебування водія ОСОБА_3 у трудових правовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Україна підтверджується подорожнім листом службового легкового автомобіля № б/н від 30.09.2013 р. (належно завірена копія містяться в матеріалах справи).

Як вбачається із матеріалів справи, 01.10.2013 року до Позивача звернулась потерпіла особа ОСОБА_4 із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування й надала при цьому усі необхідні документи.

01.10.2013 року до Позивача звернувся страхувальник із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування й надав при цьому усі необхідні документи.

17.12.2013 року ПАТ СК Українська страхова група на підставі калькуляції № ЗСЦВ-522 від 02.10.2013 року, було складено страховий акт № ЗСЦВ-522 та розрахунок суми страхового відшкодування від 17.12.2013 р., згідно якого сума страхового відшкодування склала 2 395,32 грн. (2 905,32 грн. - 510,00 грн. франшиза) до виплати потерпілому в ДТП ОСОБА_4

Як вбачається із матеріалів справи, позивач на підставі вищевказаних документів потерпілій стороні здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 2395 32 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 23119 від 19.12.2013 року.

Згідно ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Частинами 1, 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Як уже зазначалося, Перебування водія ОСОБА_3 у трудових правовідносинах з Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Україна підтверджується подорожнім листом службового легкового автомобіля № б/н від 30.09.2013 р. (належно завірена копія містяться в матеріалах справи).

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до пп. а п. 2.3. Правил дорожнього руху , затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (із змінами і доповненнями), для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу.

Відповідно до пп. г п. 38.1.1 ст. 38 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху .

Сихівським районним судом м. Львова постановою від 22.11.2013 року у справі №464/10295/13-п пр. №3/464/2151/13 встановлено, що ОСОБА_3, керуючи ТЗ марки ВАЗ - 21043 д.н. якого ВС 5618 ВВ, який належить відповідачу, перед виїздом не перевірив і не забезпечив технічно-справний стан даного транспортного засобу, внаслідок чого відлетіло колесо автомобіля і здійснило зіткнення з автомобілем ЗАЗ-TF69YO, н.з. ВС 2677 СР, що призвело до отримання транспортним засобом ЗАЗ технічних пошкоджень, чим порушив п. 2.3 (а) Правил дорожнього руху України. Вказаною постановою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_3 на момент скоєння ДТП знаходився у трудових правовідносинах із ТзОВ ОСОБА_1 Україна , ДТП сталася з його вини у зв'язку із тим, що останній не перевірив технічний стан автомобіля перед виїздом, що встановлено Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 22.11.2013 року у справі №464/10295/13-п. Суд бере до уваги, що автомобіль є джерелом підвищеної небезпеки, і під час його експлуатації в порядку ст.ст. 1187 , 1188 ЦК України діє презумпція вини, тобто особа, яка здійснює діяльність пов'язана із використанням, зберіганням або утриманням ТЗ, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Відповідачем доказів зазначених обставин не подано.

З огляду на викладене, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи вимоги позивача, суд дійшов до висновку, що виплачене власнику автомобіля ЗАЗ TF69YO, державний № НОМЕР_2, страхове відшкодування в розмірі 2395,32 грн. платіжне доручення №23119 від 19.12.2013 року, підлягає до стягнення в порядку регресу з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Україна на користь позивача ПАТ СК Українська страхова група .

Відповідно до ст. 32 ГПК України , доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України , господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу вимог ст. 43 ГПК України , господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України , при задоволенні позову витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача, так як спір виник з його вини.

Керуючись статтями 2, 12 , 22 , 32 , 33 , 34 , 35 , 36 , 43 , 44, 49 , 75, 82 , 84 , 85, 116 Господарського процесуального кодексу України , суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Україна (81144, Львівська область, Пустомитівський район, село Чишки, код ЄДРПОУ 33734888) на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Українська страхова група (03038, м. Київ, вул. І. Федорова, 32-А, код ЄДРПОУ 30859524) 2395,32 грн., шкоди в порядку регресу та 1 378,00 грн. витрат понесених на сплату судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 27.01.2017 р.

Суддя Долінська О.З.