Рішення

від 25.01.2017 по справі 916/3060/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" січня 2017 р.Справа № 916/3060/16

Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І.,

при секретарі судового засідання Чебан К.В.

за участю представників сторін:

від прокуратури - ОСОБА_1 (посвідчення № 031666 від 26.01.2015р.);

від позивача - ОСОБА_2 (довіреність № 258 від 27.11.2014р.);

від відповідача - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств

до відповідача - фермерського господарства „Петров Олександр Олександрович»

про стягнення 187 458,14 грн.,-

ВСТАНОВИВ :

Керівник Білгород-Дністровської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача фермерського господарства «Петров Олександр Олександрович» про стягнення 187 458,14 грн., з яких 100 000 грн. - основна заборгованість за договором про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству № 2 від 25.05.2007р., 87 458,14 грн. - інфляційні нарахування, витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.11.2016р. порушено провадження по справі №916/3060/16 за даним позовом, розгляд справи призначено на 14.12.2016р.

13.12.2016р. до канцелярії господарського суду Одеської області від фермерського господарства „Петров Олександр Олександрович» надійшов відзив на позов (вх. № 2-6604/16), відповідно до якого відповідач зазначає, що прокурором при поданні позовної заяви було пропущено строк позовної давності, з огляду на що відповідач просить суд застосувати позовну давність та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.12.2016р. розгляд справи відкладено на 11.01.2017р., в зв`язку з неявкою в судове засідання представників позивача та відповідача.

Ухвалами господарського суду Одеської області від 11.01.2017р.:

- строк розгляду справи продовжено до 26.01.2017р. - згідно ст. 69 ГПК України;

- відкладено розгляд справи на 25.01.2017р. - згідно ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні 25.01.2017р.:

- представник прокуратури підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити;

- представник позивача підтримав позовні вимоги керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури, просив суд їх задовольнити.

Відповідач в судові засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судових засідань належним чином шляхом надсилання ухвал суду на адресу реєстрації, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, наявні в матеріалах справи.

Згідно із приписами ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 25.01.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутніх в судових засіданнях представників прокуратури та позивача, суд встановив наступне.

25 травня 2007 року між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств та фермерським господарством „Петров Олександр Олександрович» укладено договір про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству № 2 (надалі Договір), відповідно до умов якого Укрдержфонд підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств зобов'язується надати фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі фермерському господарству «Петров Олександр Олександрович» в сумі 100 000 грн., а фермерське господарство зобов'язується використати її за цільовим призначенням і повернути фінансову підтримку (допомогу) у визначений даним Договором строк.

Відповідно до розділу 2 Договору, на підставі довідки № 7, виданої згідно протоколу № 1, відповідно до рішення комісії від 04.05.2007р. та Порядку використання коштів передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року №1102 (у редакції постанови КМУ № 349 від 01.03.2007р.), фінансова підтримка (допомога) на поворотній основі надається для придбання вантажного автомобіля.

Положеннями п. 3.1. Договору визначено, що Укрдержфонд в особі Одеського відділення має право: вимагати від фермерського господарства документи, що підтверджують цільове використання коштів фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі; вимагати від фермерського господарства повернення фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі відповідно до графіка; вимагати для забезпечення договору про надання фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі підтвердження гарантії повернення коштів (договір застави).

За приписами п. 3.2.1. Договору, фінансова підтримка надається у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу зазначеної в договорі суми фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі на поточний рахунок фермерського господарства, відкритий у банківській установі.

Пунктом 3.4.2. Договору визначено, що фермерське господарство зобов'язане повернути кошти фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі Одеському відділенню Укрдержфонду фонду підтримки фермерських госдодарств згідно з встановленим графіком, а саме:

- до 01 грудня 2008 року - у сумі 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн.;

- до 01 грудня 2009 року - у сумі 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн.;

- до 01 грудня 2010 року - у сумі 25 000 (двадцять п'ять тисяч) грн.;

- до 01 грудня 2011 року - у сумі 25 000 (двадцять п'ять тисяч) грн.;

- до 01 грудня 2012 року - у сумі 20 000 (двадцять тисяч) грн.;

Кінцевий термін повернення заборгованості по фінансовій підтримці (допомозі) - до 01 квітня 2012 року.

Згідно з п. 4.1 договору № 1 від 31.05.2008р. договір про надання фінансової підтримки (допомоги) набуває чинності з дати його укладання та діє до часу повного погашення фермерським господарством заборгованості (фінансової підтримки).

Згідно п. 5.1 Договору, відповідно до чинного законодавства України у випадку прострочення терміну виконання зобов'язання по поверненню коштів фінансової підтримки (допомоги) Укрдержфонду в особі Одеського відділення Укрдержфонду фермерське господарство „Петров Олександр Олександрович» зобов'язане сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час простроченого платежу.

Платіжним дорученням №6 від 29 травня 2007 року Одеське відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств перерахувало на рахунок фермерського господарства „Петров Олександр Олександрович» 100 000 грн. фінансової підтримки, чим виконало свої зобов'язання по договору у повному обсязі.

Однак, фермерське господарство „Петров Олександр Олександрович» в порушення умов договору та вимог чинного законодавства, у встановлений договором строк кошти не повернуло, з огляду на що Одеське відділення Укрдержфонду підтримки фермерських господарств направляло відповідачу претензії з вимогою повернути кошти фінансової допомоги: № 015/106 від 01.10.2013р.; № 015/153 від 30.06.2015р.; № 015/78 від 29.04.2016р.

Претензії Одеського відділення Укрдержфонду підтримки фермерських господарств залишились без відповіді та задоволення.

З наведених підстав керівник Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств і звернувся до господарського суду Одеської області з даним позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача - фермерського господарства „Петров Олександр Олександрович» заборгованість за договором про надання фінансової підтримки № 2 від 25.05.2007р. у сумі 100 000 грн. та 87 458,14 грн. - інфляційних втрат.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до п. 6 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. N 1102 (у редакції, що діяла на момент надання фінансової допомоги), фінансова підтримка на конкурсних засадах на поворотній основі надається у розмірі, що не перевищує 100 тис. гривень, із забезпеченням виконання зобов'язання щодо повернення бюджетних коштів: новоствореним фермерським господарствам та фермерським господарствам з відокремленими садибами - строком від трьох до п'яти років для виробництва, переробки і збуту виробленої продукції, провадження виробничої діяльності; іншим фермерським господарствам - строком до п'яти років для придбання техніки, обладнання, поновлення обігових коштів, виробництва та переробки сільськогосподарської продукції, будівництва та реконструкції виробничих і невиробничих приміщень, у тому числі житлових (загальною площею не більш як 125 кв. метрів), для закладення багаторічних насаджень, розвитку кредитної та обслуговуючої кооперації, зрошення та меліорації земель.

Згідно з положеннями пп. 12, 13 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. N 1102 ( у редакції, до діяла на момент надання фінансової допомоги) фермерське господарство несе відповідальність згідно із законодавством за нецільове використання одержаних коштів та своєчасне і в повному обсязі повернення до державного бюджету коштів фінансової підтримки. Кошти фінансової підтримки, наданої фермерським господарствам на конкурсних засадах на поворотній основі, повертаються згідно з укладеними відповідно до цього Порядку договорами на відповідні рахунки Фонду і його регіональних відділень, відкриті в територіальних органах Державного казначейства, і протягом двох робочих днів перераховуються до державного бюджету.

Водночас, пп. 3 п. 3 ст. 30 Бюджетного кодексу України передбачено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині кредитування є повернення кредитів, наданих з державного бюджету фермерським господарствам.

Згідно з п. 3.2.1 договору № 2 від 25.05.2007р. Укрдержфонд в особі Одеського відділення зобов'язаний надати у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу визначену в договорі суму фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі на поточний рахунок фермерського господарства, відкритий у банківській установі.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме: копії платіжного доручення № 6 від 29.05.2007р., Одеським відділенням Українського державного фонду підтримки фермерських господарств було надано Фермерському господарству „Петров Олександр Олександрович» фінансову допомогу у розмірі 100 000 грн. згідно з договором № 2 від 25.05.2007р.

При цьому, відповідно до п. 3.4.2 договору № 2 від 25.05.2007р. фермерське господарство зобов'язалось повернути кошти фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі Одеському відділенню Укрдержфонду з кінцевим терміном - до 01 квітня 2012 року.

Проте, відповідачем вищенаведені умови договору № 2 від 25.05.2007р. виконані не були, отже, з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, суд доходить висновку про правомірність заявленої до стягнення керівником місцевої прокуратури основної заборгованості за відповідним договором у розмірі 100 000 грн., яка в свою чергу, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Що стосується вимог про стягнення 87 458,14грн. - інфляційних нарахувань, то суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. В силу вимог ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, суд, перевіривши розрахунок керівника місцевої прокуратури щодо сплати відповідачем інфляційних нарахувань у розмірі 87 458,14грн., здійснений за період з 01.04.2012р. по 29.06.2016р., встановив, що при здійсненні даного розрахунку було допущено арифметичну помилку, з огляду на що суд здійснив власний розрахунок інфляційних витрат за допомогою системи „Ліга - Закон» , згідно якого розмір інфляційних нарахувань складає 87 047,48грн. за визначений період.

Що стосується викладеної відповідачем у відзиві на позов заяви про сплив позовної давності стосовно заявлених позовних вимог керівника місцевої прокуратури, з посиланням на те, що п. 3.4.2 договору № 2 від 25.05.2007р. визначено кінцевим терміном повернення суми фінансової підтримки - до 01 квітня 2012 року, при цьому, прокурором пропущено 3-річний строк, в межах якого він мав звернутись до суду з даним позовом, - то суд вважає, що заява відповідача про застосування строків позовної давності не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом встановлено, що про порушення свого права позивач дізнався 01.04.2012р.

Як вбачається з матеріалів справи, керівник місцевої прокуратури звернувся в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до господарського суду Одеської області з відповідним позовом 05.11.2016р., що вбачається зі штампу поштової установи, наявної на конверті, в якому на адресу суду надійшла позовна заява.

Відповідно до п.4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів Вищий господарський суд України", якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Дійсно, за приписами ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст.ст. 253-255 ЦК України (ст. 260 ЦК України)

У ч.1 ст.261 ЦК України встановлено, що перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч. 5 ст.261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч.ч. 3,4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При цьому, ст. 268 ЦК України встановлено, що позовна давність не поширюється : на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом; на вимогу вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу; на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, крім випадків завдання такої шкоди внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі таким, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію; на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування);на вимогу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву, стосовно виконання зобов'язань, що випливають із Закону України "Про державний матеріальний резерв". Законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність.

Згідно до п. 31 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України, кредитування бюджету - операції з надання коштів з бюджету на умовах повернення, платності та строковості, внаслідок чого виникають зобов'язання перед бюджетом (надання кредитів з бюджету), та операції з повернення таких коштів до бюджету (повернення кредитів до бюджету). Для цілей цього Кодексу до кредитів з бюджету також належать бюджетні позички та фінансова допомога з бюджету на поворотній основі.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Бюджетного кодексу України, у разі надання кредитів з бюджету у позичальників виникає заборгованість перед бюджетом. Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості не поширюється.

З огляду на зазначені норми законодавства, суд доходить висновку, що строк позовної давності для захисту порушеного права позивача та про застосування наслідків спливу якого заявлено відповідачем, керівником місцевої прокуратури не пропущено.

Поряд з тим, суд вважає безпідставним посилання відповідача на постанову Верховного суду України від 16.09.2015р. у справі № 6-68цс15, оскільки з аналізу тексту зазначеної постанови вбачається, що Верховним Судом України надано правовий висновок щодо застосування судами п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦК України

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств зі стягненням з відповідача на користь позивача 100 000грн. - основої заборгованості за договором про надання фінансової підтримки № 2 від 25.05.2007р. та 87 047,48грн. - інфляційних нарахувань.

Згідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фермерського господарства „Петров Олександр Олександрович» (68120, Одеська область, Татарбунарський район, с. Струмок, вул. Суворова, 41, код ЄДРПОУ 33439152) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20990849) 100 000 (сто тисяч) грн. - основної заборгованості, 87 047 (вісімдесят сім тисяч сорок сім) грн. 48 коп. - інфляційних нарахувань.

3. Стягнути з фермерського господарства „Петров Олександр Олександрович» (68120, Одеська область, Татарбунарський район, с. Струмок, вул. Суворова, 41, код ЄДРПОУ 33439152) на користь прокуратури Одеської області (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, код ЄДРПОУ 03528552; рахунок №35213085000564 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172) 2 805 (дві тисячі вісімсот п`ять)грн. 68 коп. - витрат по сплаті судового збору.

4. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено та підписано 30.01.2017р.

Суддя Ю.І. Мостепаненко