Рішення

від 23.01.2017 по справі 922/4024/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2017 р.Справа № 922/4024/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Горбачовій О.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кентавр плюс", м.Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбуд-2007", м.Харків про стягнення 285994,83 гривень за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (дов.№б/н від 02.11.2016 року);

відповідача - ОСОБА_2 (дов. №156 від 27.12.2016 року).

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ТОВ "Кентавр плюс" звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача - ТОВ "Спецбуд-2007" 285994,83 грн., з яких 54231,84 грн. боргу, 178965,06 грн. проценти за користування чужими грошовими коштами, 843,84 грн. 3% річних, 705,01 грн. інфляційних, 51249,08 грн. неустойки, за договором купівлі-продажу №28/03-СБ від 28.03.2016 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.11.2016 р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 13.12.2016 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.12.2016 р. було відкладено розгляд справи на 10.01.2017 р.

10.01.2017 р. позивач надав до суду заяву (вх.№405) про виправлення описки у позові, зазначивши, що вірною назвою відповідача є Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецбуд-2007", що підтверджується витягом з ЄДР (а.с.47-56).

10.01.2017 р. відповідач надав до суду відзив (вх.№447), в якому зазначає про невірне зазначення у позові його назви, заперечує проти позову частково, визнає 47000,00 грн. боргу та нараховану до цієї суми інфляційні, 3% річних та пеню, просить суд зменшити пеню відповідно до боргу. До відзиву надані акт звірки та копії платіжних доручень: №43 від 07.07.2016 р. про сплату 2000,00 грн., №173 від 25.07.2016 р. про сплату 1000,00 грн., №229 від 19.08.2016 р. про сплату 1000,00 грн., №307 від 26.09.2016 р. про сплату 4231,84 грн., №347 від 24.10.2016 р. про сплату 1000,00 грн., №369 від 10.11.2016 р. про сплату 2000,00 грн., №13 від 12.04.2016 р. про сплату 5000,00 грн.

10.01.2017 р. позивач надав до суду заяву (вх.№449) про долучення документів (копій постанов ХАГС по справам №922/1207/15, №922/1056/15, 922/1804/15).

Судом було досліджено та долучено до матеріалів справи надані документи.

У судовому засіданні 10.01.2017 р. було оголошено перерву до 23.01.2017 р. до 10:45.

23.01.2017 р. позивач надав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх.№1889), в якій просить суд стягнути з відповідача на його користь 47000,00 грн. боргу, 181890,00 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 7416,98 грн. неустойки, 803,50 грн. 3% річних, 611,00 грн. інфляційних, крім того, судові витрати.

Судом було досліджено та долучено до матеріалів справи надані документи.

У судовому засіданні 23.01.2017 р. представник позивача підтримав заявлений позов, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, та просив суд його задовольнити.

У судовому засіданні 23.01.2017 р. відповідач проти позову заперечував частково, відзив підтримував.

Відповідно до ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Суд, розглянувши заяву позивача, визнав її такою, що не суперечить чинному законодавству та не порушує чиї - небудь права та охоронювані законом інтереси, відповідає вимогам ст. 22 ГПК України та підлягає прийняттю до розгляду.

За таких обставин, суд розглядає справу з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, колегія суддів вважає, що в межах наданих їй повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

28.03.2016 р. сторони уклали договір купівлі-продажу №28/03 (далі-Договір), за умовами якого позивач поставив товар, а відповідач його прийняв та зобов'язався оплатити його.

Поставка товару згідно специфікацій підтверджується наступними видатковими накладними:

- №КН-0000353 від 01.04.2016 р. на суму 22842,72 грн.;

- №КН-0000416 від 12.04.2016 р. на суму 25696,26 грн.;

- №КН-0000417 від 12.04.2016 р. на суму 14692,86 грн.

Загалом, позивачем поставлено товару на суму 63231,84 грн.

Згідно з п.п.3.1.1 Договору відповідач зобов'язався оплатити товар у відповідності до п.4 Договору, в якому зазначено, що оплата товару має бути здійснена протягом 15 календарних днів з дати відвантаження товару зі складу продавця.

Відповідач лише частково оплатив поставлений товар, що підтверджується наступними платіжними дорученнями: №43 від 07.07.2016 р. про сплату 2000,00 грн., №173 від 25.07.2016 р. про сплату 1000,00 грн., №229 від 19.08.2016 р. про сплату 1000,00 грн., №307 від 26.09.2016 р. про сплату 4231,84 грн., №347 від 24.10.2016 р. про сплату 1000,00 грн., №369 від 10.11.2016 р. про сплату 2000,00 грн., №13 від 12.04.2016 р. про сплату 5000,00 грн.

Відповідно до п.8.4.1 Договору за прострочення платежу сплачується неустойка у розмірі 0,5 % від суми боргу за кожен день прострочки.

Крім того сторони погодили у договорі процент річних за користування чужими грошовими коштами (п.4.4 Договору):

а) 36,5% річних за 30 календарних днів прострочки платежу;

б)182,5% річних за 60 календарних днів прострочки платежу, яка нараховується після спливу 30 днів прострочки;

в) 1095 % річних, яка нараховується після спливу 60 днів прострочки платежу.

Обчислення прострочки платежу за накладною від 01.04.2016 р. починається з 17.04.2016р., а за накладними від 12.04.2016 р. - з 28.04.2016 р.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог та заперечень проти них, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст.525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.6 ст.265 Господарського кодексу України, до відносин поставки, не врегульованих ГК України, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Згідно з ч.1 ст.691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Більш того, ч.1 та ч.2 ст.692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За таких обставин, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства та договору, вказана сума боргу відповідачем не оспорена належними та допустимими доказами, відповідач не надав суду доказів погашення боргу, те, що позовні вимоги обґрунтовані, правомірні, доведені матеріалами справи, суд задовольняє позовні вимоги в сумі основної заборгованості у розмірі 47000,00 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені, суд встановив наступне.

Відповідно до п.8.4.1 Договору за прострочення платежу сплачується неустойка у розмірі 0,5 % від суми боргу за кожен день прострочки.

Пеня як вид відповідальності передбачена Господарським кодексом України, а пеня як спосіб забезпечення виконання зобов'язання передбачена Цивільним кодексом України.

Згідно із ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За ч.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до абз.2 ч.1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В розумінні ст.ст.610,611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав свої зобов'язання по оплаті у термін, встановлений договором, вимога по стягненню з відповідача пені відповідає нормам чинного законодавства. Здійснивши перевірку розрахунку за вказаний позивачем період, суд прийшов до висновку, що пеня у заявлений позивачем період за подвійною обліковою ставкою НБУ підлягає задоволенню в сумі 7416,98 грн.

Щодо стягнення інфляційних та процентів за користування чужими грошовими коштами, суд зазначає наступне.

Позивач просить стягнути суд на його користь й 3% річних за користування чужими грошовими коштами, й відсоток за користування чужими грошовими коштами, встановлений п.4.4 Договору.

У договорі сторони погодили процент річних за користування чужими грошовими коштами (п.4.4 ):

а) 36,5% річних за 30 календарних днів прострочки платежу;

б)182,5% річних за 60 календарних днів прострочки платежу, яка нараховується після спливу 30 днів прострочки;

в) 1095 % річних, яка нараховується після спливу 60 днів прострочки платежу.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 61 Конституції передбачає, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Оскільки сторони у договорі погодили інший процент річних ніж 3%, то одночасне стягнення 3% річних та процентів, встановлених договором, протирічить приписам ст. 625 ЦК України та Конституції України.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення 611,00 грн. інфляційних, 181890,00 грн. річних за користування чужими грошовими коштами, підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв'язку з чим підлягають задоволенню. В частині стягнення 803,50 грн. 3% річних слід відмовити, у зв'язку з помилковим тлумаченням норм права.

Суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких, судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимог.

За таких обставин, суд, керуючись ст.526, 530, 612, 625 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст.34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбуд-2007" (код ЄДРПОУ 40303882, адреса: 61001, м.Харків, вул.Плеханівська, 92-А, корп.Б, кімн.904-В, п/р 26008052210836 в ПАТ КБ "Приватбанк" м.Харків, МФО 351533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кентавр плюс" (код ЄДРПОУ 33607805, юридична адреса: 61123, АДРЕСА_1; фактична адреса: 62495, Харківська обл., Харківський р-н, с.Васишеве, вул.Промислова,22, п/р 2600901539421 в Центральній філії ПАТ "Кредобанк", МФО 325365) 47000,00 гривень боргу, 181890,00 гривень процентів за користування чужими грошовими коштами, 7416,98 гривень неустойки, 611,00 гривень інфляційних, 3553,77 гривень судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 30.01.2017 р.

Суддя ОСОБА_3