Постанова

від 25.01.2017 по справі 904/7390/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2017 року Справа № 904/7390/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Широбокової Л.П. - доповідач,

суддів : Подобєд І.М., Орєшкіної Е.В.

при секретарі судового засідання Абадей М.О.

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність №01-2016/28 від 31.08.2016р.;

від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність №б/н від 17.11.2016р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "ПИЩЕМАШ, ЛТД", м. Дніпро на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2016р. у справі №904/7390/16

за позовом Комунального закладу "Дошкільний навчальний заклад (ясла-

садок) №16 "Зірочка" Кам`янської міської ради,

м. Кам'янське Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна

фірма "ПИЩЕМАШ, ЛТД", м. Дніпро

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2016р. (суддя Панна С.П.) позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Пищемаш, ЛТД» на користь Комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №16 «Зірочка» Кам'янської міської ради борг - 19 986,00 грн, витрати на оплату судового збору - 1378,00 грн, витрати на послуги адвоката - 3 000,00 грн. Рішення мотивоване порушенням відповідачем умов договору щодо постачання товару.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "ПИЩЕМАШ, ЛТД" звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на наступне:

- позивач отримав товар, втім документи, зокрема, другий екземпляр накладної Відповідачу не повернув;

- перерахування бюджетних коштів не могло бути здійснено без належних документів про поставку;

- кошти в сумі 19986,00 грн були перераховані на рахунок в ПАТ «Актабанк» , які Відповідач не отримав, бо в банку була введена тимчасова адміністрація, а рахунок Відповідача на час перерахування коштів був закритий;

- позивач повинен звернутися до банку із відповідною заявою про повернення спірних грошових коштів;

- представник Позивача не виступає в процесі як адвокат, оскільки кошти за послуги були перераховані їй як фізичній особі - підприємцю (на рахунок 2600), тому законні підстави для відшкодування суми судового збору відсутні.

Позивач проти апеляційної скарги заперечив. Зазначив наступне:

- Відповідачем не надано доказів, які свідчили б про отримання товару, товар Позивачу поставлений не був;

- Відповідач не надав доказів звернення до суду за захистом своїх прав як постачальника;

- Відповідач належним чином не повідомив Позивача про закриття рахунків та зміну банківських реквізитів, які були зазначені у договорі купівлі - продажу, а рішення про запровадження тимчасової адміністрації прийнято 16.09.2016р., після сплати коштів;

- Позивач не є клієнтом ПАТ «Актабанк» , тому не може захистити свої майнові права в порядку, визначеному Законом України «Про гарантування вкладів фізичних осіб» ;

- Якщо адвокат зареєстрований як СПД - ФОП і є платником єдиного податку, то він має право платити виключно єдиний податок, отже, ОСОБА_1 як адвокат може бути суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою підприємцем.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Апеляційним судом при перегляді справи встановлено, що 14.05.2014р. між Комунальним закладом „Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №16 „Зірочка» Кам'янської міської ради - покупець (надалі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "ПИЩЕМАШ, ЛТД" - продавець (надалі відповідач) було укладено договір купівлі-продажу №26 терміном дії - з моменту підписання до отримання однією із сторін письмового повідомлення від іншої сторони про розірвання договору (п.5.1. договору).

Предметом договору є постачання покупцю плити електричної ПЕ-6Д в кількості 1 штука та плити електричної ПЕ-6 в кількості 1 штука загальною вартістю 19 986,00 грн, що було обумовлено в п.1.1. договору та Специфікації №1, яка є невід'ємною частиною даного договору.

За умовами п. 4.1. договору оплата здійснюється протягом п'яти банківських днів з моменту отримання товару.

Умови поставки сторонами визначені в розділі 2 договору, а саме товар відвантажується зі складу продавця або доставляється продавцем на підставі видаткової накладної продавця. Втім, умовами договору не визначені конкретні строки поставки обумовленого товару.

На оплату товару продавець надав покупцю рахунок-фактуру №СФ-000026 від 14.05.2014р. на суму 19986,00 грн, який покупець оплатив в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №1 від 26.08.2014р.

20.05.2016р. позивач звернувся до відповідача з претензією №01-216/14 з вимогою поставити протягом 5-ти днів придбане обладнання. Отримання вимоги відповідачем підтверджено його відповіддю від 30.05.2016р., в якій він зазначає, що грошові кошти не отримав в зв'язку із закриттям рахунку у ПАТ Актабанк та пропонував позивачу звернутися з вимогами до ліквідаційної комісії банку.

Не погоджуючися з доводами відповідача позивач звернувся до суду з цим позовом та просив стягнути з останнього (з врахуванням заяви від 07.11.2016р. про часткову відмову від позовних вимог) суму грошових коштів за невиконане зобов'язання - 19 986 грн, витрати у справі, зокрема, витрати на адвоката - 3000 грн.

Правовідносини, що склалися між сторонами, є відносинами з постачання товару і відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України, що кореспондується із ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено вище судом, покупець сплатив за товар обумовлену суму 19 986 грн. Перерахування коштів з недотримання умов п.4.1. договору, а саме в якості попередньої оплати не звільняє постачальника від поставки товару, обумовленого договором.

Оскільки, в договорі строк поставки товару не обумовлений, то в силу ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України обладнання повинно бути поставлено в 7-ми денний термін з часу отримання вимоги, тобто до 02.06.2016р.

Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, у яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України та ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Доказів поставки обладнання відповідачем не надано. Відповідач стверджує, що поставка товару підтверджується повідомленням органів державного казначейства. Втім, як вбачається із листа Управління Державної казначейської служби України у м. Дніпродзержинську №09-20/2193 від 03.10.2016р. (а.с.73) для реєстрації зобов'язань на придбання електричних плит був наданий договір, рахунок та накладна. Документи, що підтверджують факт взяття бюджетного зобов'язання (договори, видаткові документи, рахунки та інші) в органах казначейства не зберігаються, а повертаються розпоряднику коштів. Тобто, у вказаному листі не стверджується про факт постачання обладнання, підтвердженням якого може бути лише відповідний документ про приймання товару, як то видаткова накладна, акт приймання-передачі, тощо, підписаний уповноваженою на отримання матеріальних цінностей особою. З вказаного листа Управління Державної казначейської служби України у м. Дніпродзержинську не вбачається, чи була підписана вказана накладна щодо отримання товару та чи уповноваженими особами.

За встановлених обставин апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності належних та допустимих доказів постачання обладнання, факт отримання якого заперечується позивачем. Отже, відповідач є таким, що порушив виконання зобов'язання, наслідки чого, зокрема передбачені ст. 693 Цивільного кодексу України, а саме , якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати, про що останнім заявлено позов.

Сплата покупцем попередньої оплати підтверджена платіжним дорученням №1 від 26.08.2014р., довідкою Управління Державної казначейської служби України у м. Дніпродзержинську, в якій також зазначено, що повернення коштів банком здійснено не було. Позивач виконав свої зобов'язання відповідно до умов договору та наданого продавцем рахунку-фактури, в яких було зазначено його банківські реквізити в ПАТ Актабанк .

Відповідач стверджує, що не отримав вказаних коштів в зв'язку із закриттям у вказаному банку своїх рахунків 11.08.2014р., про що ПАТ «АКТАБАНК» надав довідку від 19.09.2016 року за № 2868/09/2016.

Письмові зміни до договору в цій частині, як це передбачено п. 5.2. договору, не вносилися, доказів повідомлення покупця про зміну своїх банківських реквізитів відповідач не надав. Вказана довідка банку не містить даних щодо спірних грошових коштів, які не були повернуті на рахунки органу державного казначейства відповідно до положень п.22.6. ст. 22 закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні та Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена Постановою НБУ від 21.01.2004р. за №22.

За наведених обставин суд доходить висновку, що позивач здійснив сплату коштів відповідно до умов договору, та є таким, що виконав своє зобов'язання належним чином.

Запровадження у ПАТ Актабанк з 17.09.2014р. тимчасової адміністрації не впливає на суть правовідносин між сторонами, які склалися до цієї дати.

Доказів повернення коштів суду не надано. Отже, вимоги позивача щодо повернення попередньої оплати є законними та підлягають задоволенню.

Згідно із ст. 44 Господарського процесуального кодексу України оплата послуг адвоката відноситься до складу судових витрат і згідно із ст.48 цього Кодексу вони визначаються в порядку, передбаченому Законом України "Про адвокатуру". Статтею 12 цього Закону передбачено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Враховуючи наявні в матеріалах докази надання адвокатських послуг (договір-доручення про надання правової допомоги №45-22/08-16 від 22.08.2016 року, квитанцію №0.0.604756283.2 від 22.08.2014 року на суму 3000,00 грн, акт приймання-передачі виконаних робіт від 22.08.2016 року, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю гр. ОСОБА_1 ДП №2906 від 08.04.2015р.), а також складність справи та участь адвоката в судових засіданнях, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо співрозмірності заявлених до стягнення витрат на послуги адвоката та правомірності стягнення цих витрат в сумі 3000,00 грн.

Посилання відповідача, що представник Позивача не виступає в процесі як адвокат, оскільки кошти за послуги були перераховані їй як фізичній особі - підприємцю (на рахунок 2600), тому законні підстави для відшкодування суми цих витрат відсутні, суд вважає безпідставними, оскільки для відшкодування вказаних витрат не має значення на який саме рахунок вказані витрати сплачені замовником послуг, а відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про адвокатуру" такі витрати відшкодовуються в разі, якщо особа має статус адвоката та саме вона представляла інтереси сторони у справі. Інші доводи відповідача стосуються саме оподаткування послуг, які надаються адвокатами, та не стосуються відшкодування витрат у судовому процесі.

Враховуючи викладене, підстав для скасування чи зміни рішення суду відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України не вбачається, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області без змін.

Судові витрати по апеляційній скарзі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44-49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "ПИЩЕМАШ, ЛТД", м. Дніпро на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2016р. у справі №904/7390/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2016р. у справі №904/7390/16 залишити без змін .

Постанова набирає чинності з часу її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцятиденного строку.

Повний текст постанови складено 30.01.2017р.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя І.М. Подобєд

Суддя Е.В. Орєшкіна