Постанова

від 25.01.2017 по справі 906/915/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

25 січня 2017 року Справа № 906/915/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Саврій В.А.

судді Мамченко Ю.А. ,

судді Тимошенко О.М.

при секретарі судового засідання Кужель Є.М.,

розглянувши апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Житомирській області на рішення господарського суду Житомирської області від 15.11.16р. у справі №906/915/16 (суддя Тимошенко О.М.)

за позовом Фермерського господарства "Нона" (с.Биків Брусилівського району)

до 1. Головного управління Національної поліції в Житомирській області (м.Житомир)

2. Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області (м.Житомир)

3. Брусилівського районного відділу УМВС України в Житомирській області (смт.Брусилів Брусилівського району);

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Приватного акціонерного товариства "ТАКО"

про стягнення 77921,87 грн.

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю від 04.06.2011 р.;

відповідача-1 (Головного управління Національної поліції в Житомирській області): Шевчук В.О. - представник за довіреністю № 438/105/01/26-2015 від 02.07.2016 р.

відповідачів-2,3 - не з'явилися;

прокурор: Прищепа О.М. - посвідчення № 017284 від 30.05.2013 р.;

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: не з"явився;

ВСТАНОВИВ :

15.11.2016р. господарським судом Житомирської області прийнято рішення у справі №906/915/16 за позовом Фермерського господарства "Нона" до відповідачів: 1. Головного управління Національної поліції в Житомирській області, 2. Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області, 3. Брусилівського районного відділу УМВС України в Житомирській області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Приватного акціонерного товариства "ТАКО" про стягнення 77921,87 грн.

Позов Фермерського господарства "НОНА" до Брусилівського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Житомирській області на користь Фермерського господарства "НОНА" 71074,92 грн. в рахунок відшкодування шкоди, яка завдана Брусилівським районним відділом УМВС України в Житомирській області. Стягнуто з Брусилівського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області на користь Фермерського господарства "Нона" 1378,00грн. судового збору. В позові до Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області та до Головного управління Національної поліції в Житомирській області відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем належним чином доведено порушення його прав у вигляді заподіяння майнової шкоди Брусилівським РВ, тому позовні вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету України шкоди в сумі 71074,92 грн. було визнано судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, при цьому відшкодування шкоди позивачу підлягає за рахунок Державного бюджету України, розпорядником якого у спірних правовідносинах є Головне управління Державної казначейської служби України в Житомирській області. Оскільки Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області не перебуває в будь-яких стосунках з позивачем, тому суд відмовив в позові до 2-го відповідача. Оскільки державна реєстрація Брусилівського РВ не припинена, - відсутні підстави вважати Головне управління Національної поліції в Житомирській області правонаступником Брусилівського РВ, тому суд відмовив в позові відповідача-1.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням у справі, Головне управління Національної поліції в Житомирській області звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (арк.справи 121-125).

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що позивачем не було надано жодного належного та допустимого доказу неправомірних дій Брусилівського районного відділу УМВС України в Житомирській області. Судом не прийнято до уваги, що неправомірність рішення, дій або бездіяльності органу державної влади має підтверджуватись відповідним рішенням суду, які відсутні на час розгляду справи, а постанова про повернення вилучених речей, яка винесена слідчим СВ Брусилівського РВ УМВС України в Житомирській області від 26.11.2014р., відповідно до якої повернуто ПАТ Тако зерно кукурудзи, яке було вилучено під час огляду місця події від 23.10.2014р., та постанова про закриття кримінального провадження від 26.11.2014р., позивачем не оскаржені, не скасовані та є чинними.

Неправомірність дій (бездіяльності) службових осіб Брусилівського районного відділу УМВС України в Житомирській області щодо повернення спірного майна, має підтверджуватись належними доказами, зокрема, відповідним рішенням суду, яке може мати преюдиційне значення для справи про відшкодування збитків (аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду України від 25.10.2005р. у справі №32/421), проте такі рішення позивачем не надано, більш того провадження щодо визнання дій протиправними позивачем не ініціювалось.

Апелянт також стверджує, що обов'язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано шкоду, проте судом першої інстанції не прийнято до уваги, що позивач жодних доказів протиправності поведінки не подав та не навів.

Також апелянт зазначає, що положеннями КПК України передбачено спеціальний порядок оскарження дій чи бездіяльності слідчого, а саме, згідно з п.1 ч.1 ст.303 Кримінально-процесуального кодексу України може бути оскаржена бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна.

Звертає увагу, що ФГ Нона не зверталось до суду зі скаргою на бездіяльність слідчого, яка, за доводами позивача, полягає у тому, що слідчий повернув вилучене майно.

Тому апелянт вважає, що позивачем у даній справі не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів неправомірності дій слідчого при винесені указаної постанови, а надана оцінка протиправності дій слідчого під час повернення вилучених речей в кримінальному провадженні здійснена господарським судом поза компетенцією та всупереч вимогам законодавства.

Звертає увагу, що з матеріалів справи вбачається існування спору між ФГ Нона та ПАТ Тако щодо належності спірної кукурудзи, а тому захист прав позивача шляхом установлення приналежності майна (визнання права власності) при розгляді вказаної справи за участю таких сторін і при заявлених позивачем деліктних вимогах не може вважатися належним способом захисту прав позивача.

На підставі викладеного апелянт просить суд рішення господарського суду Житомирської області від 15.11.2016р. у справі №906/915/16 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, та стягнути з ФГ Нона на користь Головного управління Національної поліції України в Житомирській області судові витрати за подачу апеляційної скарги.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.12.2016р. апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Житомирській області прийнято до провадження та призначено до розгляду на 25.01.2017р. о 14:30 год. (арк.справи 120).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.12.2016р. повернуто апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області на рішення господарського суду Житомирської області від 15.11.16р. у справі №906/915/16 на підставі п.3 ч.1 ст.97 Господарського процесуального кодексу України.

03.01.2017р. на адресу суду від прокуратури Житомирської області надішли письмові пояснення (вх.№11/17 від 03.01.2017р., арк.справи 172, 173).

Прокурор підтримує апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Житомирській області в повному обсязі, вважає, що рішення господарського суд Житомирської області від 15.11.2016р. є незаконним, таким, що постановлене із порушенням норм матеріального і процесуального права.

У позові позивач просив стягнути майнову шкоду, завдану неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майновим правам юридичної особи, проте позивачем не надано, а судом не здобуто, жодного належного та допустимого доказу неправомірних дій Брусилівського районного відділу УМВС України в Житомирській області.

Неправомірність дій (бездіяльності) службових осіб Брусилівського районного відділу УМВС України в Житомирській області щодо повернення спірного майна, мало б підтверджуватись, зокрема, відповідним рішенням суду, яке може мати преюдиційне значення для справи про відшкодування збитків, проте такі рішення позивачем не надано, а провадження щодо визнання дій слідчого при прийнятті рішень щодо вилучення чи повернення вилучених речей протиправними, позивачем взагалі не ініціювалися (аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду України від 25.10.2005р. у справі №32/421).

Прокурор зазначає, що позивач не звертався до суду зі скаргою на бездіяльність слідчого, визнання неправомірними його дій, які, за доводами позивача, полягають у тому, що слідчий прийняв рішення про вилучення майна у однієї особи та передачу іншій.

Вважає, що надана оцінка протиправності дій слідчого під час вчинення процесуальних дій щодо вилучення та повернення вилучених речей в кримінальному провадженні здійснена господарським судом поза компетенцією та всупереч вимогам законодавства.

На підставі викладеного прокурор просить суд апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Житомирській області задоволити, рішення господарського суду Житомирської області від 15.11.2016р. у справі №906/915/16 скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

25.01.2017р. на електронну адресу суду від представника Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області надійшло клопотання, в якому представник підтримує апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Житомирській області та розглянути дану справу без участі представника ГУ ДКС України (арк.справи 176).

У судовому засіданні апеляційної інстанції 25.01.2016р. представник відповідача-1 вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, з підстав, викладених в ній; просив апеляційну скаргу задоволити, а рішення господарського суду Житомирської області скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник позивача апеляційну скаргу заперечив повністю; просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Житомирської області від 15.11.2016р. у справі №906/915/16 - без змін.

Прокурор підтримала доводи скаржника повністю; просила апеляційну скаргу задоволити, а рішення господарського суду Житомирської області від 15.11.2016р. у справі №906/915/16 скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Брусилівський районний відділ УМВС України в Житомирській області та Приватне акціонерне товариство "ТАКО" не забезпечили явку своїх представників у зазначене судове засідання, хоч про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені у встановленому законом порядку.

Враховуючи клопотання відповідача-2, приписи ст. 101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, ст. 102 ГПК України про строки розгляду апеляційної скарги та той факт, що неявка в засідання суду представників сторін, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників відповідачів-2,3 та третьої особи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, пояснень прокурора, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Згідно Державного Акту на право постійного користування землею серії ЖТ-23 від 16.09.1999 року (арк.справи 16), земельну ділянку площею 50,00га, яка знаходиться на території Озерської сільської ради, за рішенням Брусилівської районної ради від 03.06.1999 року передано у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1, який є засновником та керівником Фермерського господарства "Нона", що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців (арк.справи 28).

Як встановлено ст.1 Закону України "Про фермерське господарство", фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Як встановлено ч.2 ст.4 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (який діяв на час надання ОСОБА_3 земельної ділянки) земельні ділянки громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства передаються у приватну власність і надаються в користування, в тому числі на умовах оренди.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, ФГ "Нона" є користувачем вищевказаної земельної ділянки.

В ході розслідування Брусилівським районним відділом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області кримінального провадження №12014060130000346 встановлено наступне:

- 23.10.2014р. до Брусилівського районного відділу надійшло повідомлення від працівника ПАТ "Тако", який повідомив про те, що невідомі особи збирають належний цьому товариству врожай кукурудзи на полі, яке знаходиться за с.Долинівка Брусилівського району.

- В протоколі огляду місця події від 23.10.2014р., який складений начальником Брусилівського районного відділу, зафіксовано, що під час огляду місця події, виявлено зерно кукурудзи, яке вилучене і передане на зберігання до ТОВ "Долинівське" в кількості 17740 кг.

- Постановою слідчого Брусилівського районного відділу від 26.11.2014р. вказане кримінальне провадження закрито у зв'язку з відсутністю складу злочину.

- Постановою слідчого Брусилівського районного відділу від 26.11.2014р. вирішено вилучене зерно кукурудзи повернути товариству "Тако". Постанова слідчого мотивована тим, що не дивлячись на те, що поле, де відбувався збір зерна, належить засновнику ФГ "Нона" ОСОБА_3, однак кукурудза була посіяна товариством "Тако".

- 24.12.2014р. представник ПАТ "Тако" отримав вказане зерно від ТОВ "Долинівське", про що склав розписку.

- З пояснень громадян, які давались в ході кримінального провадження, з листа ПАТ "Тако" від 30.04.2014р. встановлено, що збір зерна здійснювало ФГ "Нона". При цьому засновник ФГ "Нона" ОСОБА_1 вказує на те, що посів зерна здійснено цим господарством. Представники ПАТ "Тако" вказують, що товариством випадково було здійснено посів кукурудзи на землях площею 29,05га, які належать ОСОБА_1 ПАТ "Тако" права користування цією землею не має.

Статтею 152 Земельного кодексу України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно ст.95 Земельного кодексу України, землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом.

Як встановлено ст.189 Цивільного кодексу України продукцією, плодами та доходами є все те, що виробляється, добувається, одержується з речі або приноситься річчю. Продукція, плоди та доходи належать власникові речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

В матеріалах справи відсутні докази права власності чи права користування Приватного акціонерного товариства "Тако" земельною ділянкою, на якій позивачем було зібрано врожай кукурудзи.

Таким чином, право на врожай належать виключно законному землекористувачу земельної ділянки, отже, як вірно було встановлено судом першої інстанції, кукурудза, яка була вилучена Брусилівським РВ, належить ФГ "Нона".

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 13 Конституції України встановлено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Згідно ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Пунктом 16 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 16.04.2004р. "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" встановлено, що вирішуючи спори про відшкодування власникам землі й землекористувачам шкоди, заподіяної самовільним зайняттям або забрудненням земельних ділянок та іншими порушеннями земельного законодавства, суди мають виходити з того, що відповідно до статті 156 ЗК , статті 1166 ЦК така шкода відшкодовується у повному обсязі.

Відповідно до ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичній або юридичній особі, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як встановлено ст.1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (ст.1174 ЦК України).

Згідно з ч.6 ст.1176 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній чи юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Отже, відповідальність органів державної влади, яким є Брусилівський РВ, за шкоду, яка завдана позивачу може наставати за одночасної наявності таких умов: факту незаконного рішення, дії чи бездіяльності Брусилівського районного відділу УМВС України в Житомирської області; наявності шкоди, завданої позивачу; причинно-наслідкового зв'язку між рішенням, дією чи бездіяльністю та завданою шкодою.

Законним власником вилученого у Фермерського господарства "Нона" врожаю кукурудзи в кількості 17740кг. і переданого у власність ПАТ "Тако" є Фермерське господарство "Нона".

Як вбачається з викладеного, неправомірні дії Брусилівського РВ щодо вилучення у позивача у визначеному законодавством порядку майна та прийняття незаконного рішення про передачу його у власність третій особі без достатньої правової підстави призвели до втрати позивачем належного йому на праві власності майна. Такими діями Брусилівський РВ в порушення норм ст.19 Конституції України фактично взяв на себе функції суду та перевищивши свої повноваження прийняв рішення про вилучення майна у однієї особи та передачу іншій. Ці дії перебувають в прямому причинно-наслідковому зв'язку з втратою належного позивачу майна.

Як встановлено ст.1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Колегія суддів вважає вірним порядок визначення розміру шкоди як вартість втраченого врожаю кукурудзи 2014 року: розрахунок шкоди позивачем здійснено у відповідності до інформаційної довідки Житомирської товарної агропромислової біржі від 11.11.2016р. (арк.справи 79), згідно якої вартість кукурудзи станом на 15.09.2016р. становить 4011-4234 грн. за тону. Розрахунок позивачем здійснено виходячи з мінімальної ціни 4011 грн./т., отже, 17740 кг х 4011,00 грн. = 71074,92 грн.

Рішенням Конституційного Суду України від 03.10.2001р. у справі №1-36/2001, за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 32 Закону України Про Державний бюджет України на 2000 рік та статті 25 Закону України Про Державний бюджет України на 2001 рік (справа про відшкодування шкоди державою), також визначено, що шкода, завдана незаконними діями державних органів, відшкодовується за рахунок державного бюджету.

Як встановлено ст.25 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.

Також, відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини від 1950 року, ратифікованої Україною 17.07.1997р., кожна людина, права і свободи якої викладені у цій Конвенції, порушуються, має ефективний засіб захисту у відповідному національному органі незалежно від того, що порушення було вчинене особами, які діяли в офіційній якості.

Право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном передбачено ст.1 Першого протоколу до Конвенції, відповідно до якої ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

За таких обставин, відшкодування шкоди позивачу підлягає за рахунок Державного бюджету України, розпорядником якого, у спірних правовідносинах, є Головне управління Державної казначейської служби України в Житомирській області.

При цьому, оскільки Головне управління Державної казначейської служби України не перебуває в будь-яких стосунках з позивачем, тому в позові до відповідача-2 суд першої інстанції відмовив правомірно.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав у вигляді заподіяння майнової шкоди Брусилівським районним відділом УМВС України в Житомирській області, тому позовні вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету України шкоди в сумі 71074,92 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки державна реєстрація Брусилівського райвідділу не припинена, - відсутні підстави вважати Головне управління Національної поліції в Житомирській області правонаступником Брусилівського РВ, тому господарський суд Житомирської області правомірно відмовив в позові до Головного управління Національної поліції в Житомирській області.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи скаржника про відсутність доказів неправомірних дій Брусилівського районного відділу УМВС України спростовується вищевикладеним та наявними в матеріалах справи доказами, а тому не визнаються апеляційним судом такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення; суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись, ст.ст.33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Житомирській області на рішення господарського суду Житомирської області від 15.11.16р. у справі №906/915/16 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Тимошенко О.М.