Ухвала

від 30.01.2017 по справі 520/1153/17

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 520/1153/17

Провадження № 1-кс/520/228/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2017 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора Одеської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_3 , розглянувши у судовому засіданні в м. Одесі клопотання прокурора Одеської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_3 про проведення обшуку у кримінальному провадженні за №42016162010000091 від 23.11.2016, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

30.01.2017 року в провадження слідчого судді надійшло клопотання про проведення обшуку.

Як вбачається з клопотання, 23.11.2016 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачені ч.5 ст.214 КПК України, відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 214 КПК України, та розпочато досудове розслідування в кримінальному провадженні №42016162010000091 за ч. 3 ст. 190 КК України про те, що ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 під приводом фіктивних договорів, шахрайським шляхом заволоділи грошовими коштами, які належать ПП «Корсар-2008» у розмірі 207 278 гривень, директором та засновником якого є ОСОБА_7 , чим заподіяли матеріальний збиток у великому розмірі.

Під час досудового розслідування допитано у якості потерпілого ОСОБА_7 , якого залучено до кримінального провадження як представника юридичної особи - ПП «Корсар-2008», ЄДРПОУ 36042862, яка є потерпілим, який надав свідчення про те, що з квітня по серпень 2014 року з банківського рахунку ПП «Корсар-2008» № НОМЕР_1 у ПАТ «Південний» у відділенні банку №9 за адресом м. Одеса вул. Єлісаветинська, 19, за підробними грошовими чеками було вкрадено у загальній сумі 73400 грн. групою осіб, а саме:

-ОСОБА_4 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Суворівським РВ ОМУ України в Одеській обл. 26 вересня 2005 року, за чеком ЛИ7568277 від 28 квітня 2014 року грошову суму 6000 грн., за чеком ЛЄ0065105 від 19 серпня 2014 року грошову суму 50 000 грн.;

-ОСОБА_5 , паспорт НОМЕР_3 , виданий Сувороським РВ ОМУ УМВС України в Одеській обл. 07 липня 2004 року, за чеком ЛИ7568278 від 29 квітня 2014 року грошову суму 7500 грн., за чеком ЛЄ0065106 від 14 жовтня 2014 року грошову суму 4000 грн.;

-ОСОБА_6 , паспорт НОМЕР_4 , виданий Татарбунарським РВ УМВС України в Одеській обл. 16 листопада 2006 року, за чеком ЛИ7568276 від 03 квітня 2014 грошову суму 5900 грн.;

-Невстановленою особою за чеком ЛЄ06510 від 07.07.2014 грошову суму 2000грн.

Крім цього, ОСОБА_7 повідомлено, що чекова книжка та печатка підприємства весь час з 2014 року знаходилась у ОСОБА_5 , яка також є засновником ПП «Корсар-2008». Повертати документи підприємства, у тому числі чекову книжку, печатку підприємства вона відмовляється.

Крім того, як пояснив ОСОБА_7 , ОСОБА_5 заволоділа електронними ключами до банківського рахунку та належним йому електронно-цифровим підписом для здачі податкової та іншої звітності, чим скористалась у свої корисливих цілях та перевела значні суми грошових коштів на підставних суб`єктів господарювання за фіктивними або нікчемними договорами, а саме:

- 28.07.2014 переведено 7 180 грн. на рахунок № НОМЕР_5 у Южному ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» м. Одеса, що належить ФОП ОСОБА_8 ідентифікаційний код НОМЕР_6 за тов. рах. № 1 від 25.07.2014;

- 13.08.2014 переведено 3 000 грн. на рахунок № НОМЕР_5 у Южному ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» м. Одеса, що належить ФОП ОСОБА_8 ідентифікаційний код НОМЕР_6 за тов. рах. № 2 від 13.08.2014;

- 05.09.2014 переведено 10 000 грн. у т.ч. ПДВ 1666,67 грн. на рахунок № НОМЕР_7 у Южному ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» м. Одеса, що належить ФОП ОСОБА_9 ідентифікаційний код НОМЕР_8 за ТМЦ рах. № 71 від 28.08.2014;

- 15.10.2014 переведено 8098 грн. на рахунок № НОМЕР_7 у Южному ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» м. Одеса, що належить ФОП ОСОБА_9 ідентифікаційний код НОМЕР_8 за ТМЦ рах. № 71 від 28.08.2014;

- 22.10.2014 двічі переведено 10 800 грн. у т.ч. ПДВ 1800 грн. на рахунок № НОМЕР_7 у Южному ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» м. Одеса, що належить ФОП ОСОБА_9 ідентифікаційний код НОМЕР_8 за ТМЦ рах. № 82 від 12.09.2014;

- 23.10.2014 переведено 18 900 грн. у т.ч. ПДВ 1890 грн. на рахунок № НОМЕР_7 у Южному ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» м. Одеса, що належить ФОП ОСОБА_9 ідентифікаційний код НОМЕР_8 за ТМЦ рах. № 108 від 20.10.2014;

- 31.10.2014 переведено 18 900 грн. у т.ч. ПДВ 3150 грн. на рахунок № НОМЕР_7 у Южному ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» м. Одеса, що належить ФОП ОСОБА_9 ідентифікаційний код НОМЕР_8 за ТМЦ рах. № 113 від 30.10.2014

- 28.11.2014 переведено 16 200 грн. у т.ч. ПДВ 2700 грн. на рахунок № НОМЕР_7 у Южному ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» м. Одеса, що належить ФОП ОСОБА_9 ідентифікаційний код НОМЕР_8 за ТМЦ рах. № 113 від 30.10.2014

- 24.12.2014 переведено 30 000 грн. у т.ч. ПДВ 5000 грн. на рахунок № НОМЕР_7 у Южному ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» м. Одеса, що належить ФОП ОСОБА_9 ідентифікаційний код НОМЕР_8 за ТМЦ рах. № 136 від 24.12.2014

Таким чином, шахрайським шляхом за невідомі ТМЦ (товарно-матеріальні цінності), які ОСОБА_7 як директор підприємства не отримував, було переведено 133 878 грн. на банківські рахунки фізичних осіб-підприємців, з якими ПП «Корсар-2008» не здійснював господарську діяльність, ОСОБА_7 особисто ніяких документів не підписував, чому кошти були переведені на рахунки саме цих підприємців йому не відомо.

Згідно Статуту, ОСОБА_7 як директор мав виключне право підпису усіх бухгалтерських документів, договорів і т.ін.

Щодо засновників ПП «Корсар-2008» ОСОБА_7 зазначив, що ними були він та його колишня співмешканка ОСОБА_5 , яка проживала спільно із ним у період з 2004 року по 2014 рік.

Також, ОСОБА_7 зазначено, що усі документи, комп`ютерна техніка, пов`язані із здійсненням господарської діяльності ПП «Корсар-2008», а також печатка підприємства, знаходились за адресою: АДРЕСА_1 , де знаходилось його робоче місце як директора зазначеного підприємства. Вказана квартира на праві приватної власності належить ОСОБА_5 .

Однак, з 2014 року по теперішній час ОСОБА_5 заборонила ОСОБА_7 доступ до зазначеного приміщення, та утримує у себе документи щодо здійснення господарської діяльності ПП «Корсар-2008», комп`ютерну техніку, та печатку підприємства, а також інші належні йому документи, на неодноразові вимоги ОСОБА_7 та прохання повернути зазначені документи, комп`ютерну техніку, та печатку підприємства, остання відповідала категоричною відмовою.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, встановлено, що квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на праві приватної власності належить ОСОБА_5 .

Своє клопотання прокурор обґрунтовує метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання речових доказів, зокрема для отримання відомостей, котрі є необхідними для належної кваліфікації вчиненого діяння, розкриття правопорушення та проведення необхідних експертиз.

У судовому засіданні прокурор підтримала клопотання в повному обсязі та просив його задовольнити.

Розглянувши клопотання, заслухавши думку прокурора, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 41 Конституції України право приватної власності є непорушним.

Згідно зКонституцією УкраїнитаЗаконом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

Згідно ст. 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», рішення ЄСПЛ є обов`язковими для виконання Україною відповідно до ст. 46 Конвенції.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово зазначав, що аби не суперечити ст. 8 Конвенції, втручання у приватне життя повинно здійснюватися «згідно із законом», мати легітимну мету та бути необхідним у демократичному суспільстві для досягнення цієї мети (рішення у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України», п. 42; «Шалімов проти України», п. 84; «Кузнецов проти України», п. 134).

У рішенні «Michaud v. France», п. 94-1175, ЄСПЛ вказав, що вираз «передбачене законом» вимагає насамперед, щоб втручання ґрунтувалося на внутрішньому праві.

Згідно рішення «S. and Marper v. the UK», п. 101, втручання буде таким, що є «необхідним у демократичному суспільстві», якщо воно відповідає вимогам «нагальної суспільної необхідності», зокрема є пропорційним його «законній меті», і якщо причини, наведені національними властями в його виправдання, є «суттєвими і достатніми».

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Геращенко проти України», п. 132, для винесення постанови про проведення обшуку житла чи іншого володіння особи суди відповідно до законодавства повинні переконатися в тому, що існують достатні підстави вважати, що розшукувані предмети знаходяться там».

Згідно ст. 223 КПК України слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.

Згідно ст. 234 КПК України обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Відповідно до ч. 5 ст. 234 КПК України, слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про обшук, якщо прокурор, слідчий не доведе наявність достатніх підстав вважати, що:

- було вчинено кримінальне правопорушення;

- відшукуванні речі і документи мають значення для досудового розслідування;

- відомості, які містяться у відшукуванних речах і документах, можуть бути доказами під час судового розгляду;

- відшукуванні речі, документи або особи знаходяться у зазначеному в клопотанні житлі чи іншому володінні особи.

Як вбачається з клопотання, прокурор просить надати дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , водночас жодних документів на підтвердження того, що речі та документи, з метою відшукання яких прокурор просить надати дозвіл на проведення обшуку знаходяться у вказаному житлі. Крім того, жодних документів на підтвердження того, що за вказаною адресою зареєстроване ПП «Корсар-2008» в судовому засіданні надано не було. Згідно інформаційної довідки з реєстру щодо об`єктів нерухомості вбачається, що за вказаною адресою розташована квартира, яка на праві власності належить ОСОБА_5 .

На підставі вищевикладеного, приходжу до переконання, що клопотання прокурора є необґрунтованим, невмотивованим, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 223, 233, 234, 369 ч.2, 370, 372 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання прокурора Одеської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_3 про проведення обшуку відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1