Рішення

від 24.01.2017 по справі 904/10874/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.01.2017 Справа № 904/10874/16

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіла К", м. Дніпро

про стягнення 79 635 грн. 02 коп.

Суддя ЗАГИНАЙКО Т.В.

Представники:

від позивача: Бірюков С.В. - адвокат, договір від 10.10.2016р. №11/16-1-АО;

від відповідача: не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з відповідача 79 635 грн. 02 коп., що складає 58 500 грн. 00 коп. - попередньої оплати, здійсненої за договором поставки від 19.08.2016р. №19/08-16, 15 000 грн. 00 коп. - збитків, 6 135 грн. 02 коп. - пені та 5 800 грн. 00 коп. - витрат на оплату послуг адвоката.

Відповідач відзиву на позов та інших витребуваних господарським судом документів не надав, його представник у судове засідання не зявився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, поштове повідомлення суду про час і місце судового засідання, спрямоване на адресу відповідача, було повернено відділенням поштового зв'язку через невручення у зв'язку з відсутністю адресата (а.с. 23-24).

За змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (абзац 3 пункту 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Оригінали документів, оглянуті у судових засіданнях, відповідають копіям, залученим до матеріалів справи.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу за допомогою технічних засобів представником позивача заявлено не було.

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

19.08.2016р. між відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіла К", як постачальником, та позивачем - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, як покупцем, було укладено Договір поставки №19/08-16 (надалі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець прийняти і оплатити продукцію згідно специфікації №1 (додаток №1), що є невід'ємною частиною договору, у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим договором.

Постачальник зобов'язується поставляти продукцію окремими партіями в кількості і асортименті, визначених у заявках замовлення (далі-заявках) покупця, що є невід'ємними частинами даного договору (пункт 1.2 Договору).

У відповідності до пункту 1.3 Договору загальна вартість даного договору визначається вартістю продукції, вказаних у специфікаціях до цього договору, що є невід'ємними частинами даного договору.

Поставка продукції здійснюється постачальником на умовах самовивозу (пункт 1.4 Договору).

Згідно з пунктом 2.1 Договору асортимент та ціна на продукцію, що поставляється, визначаються на підставі специфікації постачальника, погодженої покупцем, яка є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до Специфікації №1, яка є додатком №1 до Договору (надалі - Специфікація), сторони узгодили найменування, кількість та ціну товару: секції котла „Універсал-5" у кількості 26 шт. вартістю 3 750 грн. 00 коп. за 1 шт. без ПДВ. Згідно Специфікації ціна Договору складає 117 000 грн. 00 коп.

Відповідно до пункту 4.1. Договору поставка продукції здійснюється постачальником згідно графіку поставки продукції (додаток № 2), узгодженому обома сторонами даного договору.

Замовлення покупця на поставку продукції є обов'язковим для постачальника; в замовленні покупцем вказується місце і час поставки продукції; поставка замовленої продукції здійснюється постачальником з моменту отримання відповідного замовлення або протягом строку, визначеного в самому замовленні; допускається дострокова поставка продукції за умови наявності згоди покупця; про дату дострокової поставки постачальник повідомляє покупця по факсу або через представника у строк не менше одного дня; моментом здійснення поставки продукції постачальнику є їх отримання покупцем з відповідною відміткою в супроводжувальній первинній обліково-видатковій документації (товарно-транспортна накладна, видаткова накладна) (пункти 4.2.- 4.4 Договору).

Згідно з пунктом 5.1 Договору покупець здійснює попередню оплату у розмірі 50% від суми специфікації до договору; остаточний розрахунок здійснюється після оформлення акту здачі-приймання та отримання продукції покупцем.

Розрахунки за поставлену постачальником продукцію здійснюються у строк 5-ти банківських днів або у інший строк, попередньо домовлений між сторонами (пункт 5.2 Договору).

Відповідно до пункту 8.1 Договору договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2017 р.

Як вбачається на виконання умов Договору позивачем була здійснено попередню оплату за товар у розмірі 58 500 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 207 від 22.08.2016 р. (а.с. 15).

Календарним графіком поставки продукції згідно додатку №1 до Договору. передбачено, що початок виконання робіт - протягом 3х днів з моменту отримання передплати; зазначено початок робіт - 28.08.2016 р., постачання продукції покупцю - 10.09.2016 р.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, строк постачання продукції за Договором вважається таким, що настав.

На момент розгляду справи доказів поставки продукції позивачу відповідачем не надано.

Згідно частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання, а статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, позивач обґрунтовано вимагає від відповідача повернення попередньої оплати в розмірі 58 500 грн. 00 коп.

Пунктом 7.2.1 Договору передбачено, що за несвоєчасну поставку продукції постачальник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми договору за кожен день прострочення поставки. Сплата пені не звільняє постачальника від виконання своїх обов'язків.

Відповідно до положень статей. 216-217, 230-231 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки.

Відповідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, пеня згідно розрахунку становить 6 035 грн. 41 коп. (з 11.09.2016 р. по 14.11.2016р.).

Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Оскільки позивачі і відповідач є суб'єктами господарювання, то господарські відносини між ними регулюються Господарським кодексом України.

Статтею 224 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно із статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: - вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; - додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; - неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; - матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, а також вина; за відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про відшкодування збитків (постанова Верховного Суду України від 30.05.2006 у справі №42/266-6/492).

При цьому слід зазначити, що можливість використовувати відшкодування збитків як способу захисту порушених прав виникає із факту невиконання обов'язку.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.08.2016р. між позивачем - Фізичною особою-підприємцем, як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційним підприємством „Промтехпослуги", як покупцем, було укладено Договір поставки №8, відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити Товариству з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційному підприємству „Промтехпослуги" товар - секції котла „Універсал-5" у кількості 26 штук, тобто такий товар, який позивачу повинен був поставити відповідач.

Відповідно до пункту 2.5 Договору поставки від 15.08.2016р. №8 постачальник зобов'язався передати товар покупцю однією партією не пізніше 12.09.2016р.

У зв'язку з невиконанням відповідачем поставки товару позивачу відповідно до умов Договору позивачем було порушено умови Договору поставки від 15.08.2016р. №8.

Пунктом 5.2 Договору поставки від 15.08.2016р. №8 передбачено, що прострочення поставки товару більш 7 (семи) календарних днів постачальник зобов'язується сплатити покупцю штраф у розмірі 5 000 грн. 00 коп.

Як вбачається згідно платіжного доручення від 25.10.2016р. №238 позивачем було сплачено Товариству з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційним підприємству „Промтехпослуги" штраф у розмірі 5 000 грн. 00 коп. за договором від 15.08.2016р. №8.

Таким чином, сплачений позивачем штраф у розмірі 5 000 грн. 00 коп. є його збитками, які виникли через невиконання відповідачем поставки товару позивачу за Договором.

Що стосується решти вимоги щодо стягнення збитків у сумі 10 000 грн. 00 коп., які, як зазначає позивач, є його неотриманим прибутком згідно договору поставки, то суд вважає її необґрунтованою, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження неотримання ним прибутку у зв'язку з непоставкою відповідачем товару за Договором, розрахунку неотриманого прибутку позивачем також не надано.

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі у частині судового збору розподіляється між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Одночасно господарський суд відхиляє вимоги позивача щодо покладення на відповідача витрат на послуги адвоката у сумі 5 800 грн. 00 коп., оскільки на вимогу суду позивачем не надано оригіналу платіжного доручення від 18.11.2016р. №241 на суму 5 800 грн. 00 коп. про сплату за послуги адвоката, а тому витрати на послуги адвоката суд вважає непідтвердженими.

Керуючись статтями 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „СІЛА К" (49000, м. Дніпро, вул. Лазаряна, 3; ідентифікаційний код 37733266) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 58 500 грн. 00 коп. - попередньої оплати, 5 000 грн. 00 коп. - збитків, 6 035 грн. 41 коп. - пені та 1 203 грн. 24 коп. - витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СУДДЯ Т.В. ЗАГИНАЙКО

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 84 ГПК України,

„30" січня 2017р.