Рішення

від 31.01.2017 по справі 904/11294/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.01.2017 Справа № 904/11294/16 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД МЕТАЛЕВИХ КОНСТРУКЦІЙ", м. Кривий Ріг Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "ГРАНУМ", м. Апостолове Апостоловський район Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості по орендній платі за договором оренди у розмірі 122 318, 52 грн.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача - ОСОБА_1О, довіреність № 7 від 11.02.2014 року;

від відповідача - ОСОБА_2, директор, протокол №2016/12/21 від 21.12.2016 року.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД МЕТАЛЕВИХ КОНСТРУКЦІЙ" (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "ГРАНУМ" (далі - відповідач) суму 112 478, 85 грн. заборгованості по за договором оренди № 4/15 від 02.11.15р., а також судовий збір у розмірі 1 378, 00 грн.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.

Відповідач проти позову заперечує, вимоги позивача вважає необґрунтованими, оскільки позивачем передано на оплату відповідачу рахунки з неактуальними платіжними реквізитами.

В порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

07.10.2013 року між позивачем (орендодавцем) та відповідачем (орендарем) було укладено договір оренди №4/15 (далі - Договір), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування 95/100 часток комплексу, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Коломойцівська, 17, що складається з будівлі АПК-літ. А-3, виробничого корпусу літ. Б, контрольного посту літ. В, будівлі складу літ. Ж, киснево-розподільчої установки літ. З, котельні літ. И, насосної станції літ. К, складу готової продукції І, металевого складу ІІ, вимощення ІV, огорожі № 1-7. В цілому комплекс складається з: будівлі АПК літ. А-3, виробничого корпусу літ. Б, контрольного посту літ. В, будівлі складу літ. Ж, киснево-розподільчої установки літ. З, котельні літ. И, насосної станції літ. К, складу готової продукції І, металевого складу ІІ, вимощення ІV, огорожі № 1-7. 5/100 часток комплексу знаходяться у спільній частковій власності із Приватним акціонерним товариством "Криворізька будівельна компанія" та складаються з насосної станції літ. Г, матеріального складу літ. Д, будки стрілочника літ. Е (пункт 1.1. договору)

Відносини, що виникли між сторонами на підставі зазначеного договору оренди, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець (позивач у справі) передає або зобов'язується передати наймачеві (відповідач у справі) майно у користування за плату на певний строк.

На виконання умов договору 07.10.2013 року між орендодавцем (позивачем) та орендарем (відповідачем) було підписано акт приймання-передачі об'єктів згідно договору, за яким позивач передав відповідачу, а відповідач прийняв у тимчасове платне користування вказане в акті майно.

Пунктом 9.1 ОСОБА_3 сторони погодили, що договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та нотаріального посвідчення та діє до 06.10.2033р.

Відповідно до пункту 6.1 ОСОБА_3 у разі закінчення терміну дії договору або у разі дострокового розірвання договору до закінчення терміну дії договору, орендар зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дати припинення дії договору повернути майно орендодавцю по акту прийому - передачі.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ст. 762 ЦК України).

Так, у розділі 3 ОСОБА_3 сторонами погоджено умови щодо розміру та порядку сплати орендної плати, зокрема:

- за отримане в оренду майно орендар щоквартально сплачує орендодавцю орендну плату. Нарахування орендної плати починається з 07.10.2013. В останній робочий день кожного кварталу орендодавець виставляє орендарю рахунок за оренду майна за поточний квартал. Орендар повинен сплатити орендну плату протягом десяти банківських днів з моменту отримання рахунку (пункт 3.1 ОСОБА_3);

- розмір місячної орендної плати за орендовану площу складає 25 000 грн. 00 коп. без урахування ПДВ (пункт 3.2 ОСОБА_3);

- витрати, пов'язані з оплатою наданих комунальних послуг (електроенергія, газопостачання, водопостачання - каналізація, вивіз сміття), включені в орендну плату (пункт 3.3 ОСОБА_3).

31.12.2013 року позивач направив в адресу відповідача рахунок від 31.12.2013р. № 00000000435 за оренду майна за період 07 жовтня по 31 грудня 2013 року на 84193,55 грн. (з урахування ПДВ), в т.ч. за:

- жовтень 2013р. (25 дн.) - 24 193,55 грн.;

- листопад 2013р. - 30 000,00 грн.;

- грудень 2013р. - 30 000,00 грн.

05.02.2014 року сторонами укладено зворотній Акт приймання-передачі, відповідно до якого орендар повернув, а орендодавець прийняв цілісний майновий комплекс, що надавався в оренду.

31.03.2014 року позивачем виставлено рахунок №0000000000108 за оренду майна у період з 01.01.2014р. по 05.02.2014р. на суму 35 357,14грн. (з урахуванням ПДВ), в т.ч. за:

- січень 2014р. - 30 000,00 грн.;

- лютий 2014р. (5дн.) - 5 357,14 грн.

З огляду на те, що станом на 02.11.2016р. відповідач не виконав своїх зобов'язань з оплати орендних платежів за користування цілісним майновим комплексом, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за період з 07.10.2013р. по 05.02.2014р. в розмірі 119 550,69 грн.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

За змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи.

Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Так, рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/10024/16 встановлено факт укладення між сторонами ОСОБА_3, користування відповідачем об'єктом оренди на умовах укладеного із позивачем ОСОБА_3, а також порушення відповідачем зобов'язань щодо оплати наданих послуг.

Вказаним рішенням суду позовні вимоги задоволено в повному обсязі та стягнуто з відповідача на користь позивача суму 119 550, 69 грн. основного боргу, 1 793, 26 грн. судового збору.

На час розгляду справи №904/11294/16 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.16р. по справі №904/10024/16 набрало законної сили, що відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України є підставою для звільнення позивача від доказування обставин, встановлених під час розгляду справи №904/11294/16.

З огляду на викладене, позивач на підставі положень ч.2 ст.625 ЦК України нарахував до сплати відповідачу за період з 10.01.2014 року по 02.11.2016 року 3% річних на суму 9 839, 67 грн. та інфляційні за той самий період на суму 112 478, 85 грн.

Станом на час розгляду спору відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми 3% річних та інфляційних нарахувань.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Перевіривши здійснені позивачем нарахування, суд зазначає наступне.

За змістом пункту 3.1 ОСОБА_3 орендар повинен сплатити орендну плату протягом десяти банківських днів з моменту отримання рахунку.

Так, враховуючи наведене, те з огляду на те, що рахунки на оплату орендної плати №00000000435, №0000000000108 отримано 31.12.2013 року та 31.03.2014 року відповідно, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних за період з 17.01.14р по 02.11.16р. на суму 9 768, 46 грн. та інфляційних за період з лютого 2014 року по жовтень 2016 року на суму 112 122, 70 грн., тоді як в решті нарахувань 3% річних та інфляційних відмовляє за безпідставністю.

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.

Викладене є підставою для часткового задоволення позовних вимог.

З огляду на те, що матеріалами справи підтверджується обґрунтованість вимог позивача, заперечення відповідача відхиляються судом.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України сплата судового збору покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд , -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "ГРАНУМ" (53802, Дніпропетровська область, м. Апостолове, вул. Каманіна, буд.1-А; ЄДРПОУ 37861519) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД МЕТАЛЕВИХ КОНСТРУКЦІЙ" (50057, Дніпропетровська область, вул.Коломойцівська, буд.17; ЄДРПОУ 33265372) суму 112 122, 70 грн. інфляційних, 9 768, 46 грн . 3% річних, 1 828, 36 грн. витрат по сплаті судового збору.

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров

Повний текст рішення підписаний - 31.01.2017р.