Рішення

від 25.01.2017 по справі 910/21408/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2017Справа №910/21408/16 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СК КОМПЛЕКТ"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАНКО"

Про стягнення 624512,40 грн.

Суддя М.О. Лиськов

Представники сторін:

від позивача: Тернова В.О.

від відповідача: Медвєдєв Є.В. (дов. від 20.10.2016)

В судовому засіданні 25.01.2017 відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

23.11.2016 до канцелярії Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява № 272 від 21.11.2016 Товариства з обмеженою відповідальністю "СК КОМПЛЕКТ" (надалі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАНКО" (надалі - відповідач) про стягнення 624 512,40 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2016 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/21408/16, розгляд справи призначено на 14.12.2016.

30.11.2017 через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про застосування заходів забезпечення позову.

В судове засідання, призначене на 14.12.2016, представник позивача з'явився та надав документи на виконання вимог ухвали суду.

В судове засідання, призначене на 14.12.2016, представник відповідача не з'явився, однак через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

14.12.2016 ухвалою суду розгляд справи відкладено на 28.12.2016.

В судове засідання, призначене на 26.12.2016, представник позивача з'явився та надав додаткові документи.

В судове засідання, призначене на 26.12.2016, представник відповідача не з'явився, однак через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи та докази часткової сплати боргу.

26.12.2016 ухвалою суду розгляд справи відкладено на 25.01.2017.

В судове засідання, призначене на 25.01.2017, представник позивача з'явився та надав заяву про зменшення позовних вимог, у зв'язку із сплатою відповідачем основного боргу. Заява прийнята судом та подальший розгляд справи відбуватиметься з урахуванням положень вказаної заяви.

В судове засідання, призначене на 25.01.2017, представник відповідача з'явився та надав пояснення.

Крім того, позивач подав заяву про забезпечення позову, відповідно до якої просить суд накласти арешт на грошові кошти, що належить відповідачу на праві власності.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Разом з тим, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що грошові кошти, які є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення. При цьому в заяві про вжиття заходів забезпечення позову має міститись мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Проаналізувавши вищезазначену заяву та заслухавши пояснення представника позивача, суд визнав заяву позивача такою, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не обґрунтовано належним чином те, що невжиття заходів до забезпечення позову ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ :

26.09.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СК КОМПЛЕКТ" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДАНКО" (покупець) було укладено Договір поставки №26.09/2016.

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язується, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставляти продукцію нафтопродукти, а Покупець зобов'язується, на умовах, та в порядку визначених цим Договором, приймати й оплатити такий Товар.

За своєю правовою природою правовідносини, що виникли між сторонами є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 названого кодексу).

На виконання умов Договору, Позивач поставив Продукцію Відповідачеві на загальну суму 606 340грн., що підтверджується видатковими накладними (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).

Разом з тим, на момент подачі позову відповідач не здійснив оплату товару взагалі. Під час розгляду справи відповідачем було частково сплачено суму основного боргу в сумі 300 000 грн., а отже заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 306 340 грн.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Із матеріалів справи вбачається що відповідачем сплачено на користь позивача грошові кошти у розмірі 606 340 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 2557 від 14.12.2016, № 2585 від 14.12.2016, № 2690 від 23.12.2016, № 2761 від 29.12.2016 (належним чином засвідченні копії містяться в матеріалах справи), стягнення яких є предметом спору у даній справі.

Як вбачається з матеріалів справи, свого обов'язку щодо поставки товару відповідачем виконано лише після порушення провадження у справі.

Таким чином позивач просить стягнути з відповідача 16 444, 85 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, що встановлено п. 6.3. Договору.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Суд перевірив разрахунок пені здійснений позивачем, та вважає його не вірним, здійснивши власний перерахунок дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 16 399, 92 грн.

Крім того, позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1 727, 55 грн. 3відсотків річних.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та індексу інфляції, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судовий збір покладається на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів.

Таким чином на відповідача покладаються с удові витрати в сумі 1 374 грн. 28 коп. - судовий збір, щодо подання позовної заяви, разом з тим суд відмовляє в стягненні судового збору в сумі 689 грн. за подання заяви про забезпечення позову, у зв'язку із відхиленням такої заяви.

Щодо вимоги про стягнення з Відповідача витрат на юридичні послуги адвоката у розмірі 11 000 грн. потрібно зазначити наступне.

Відповідно до приписів статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру" (частина 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України). Згідно з приписами статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги (стаття 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У відповідності до абзацу третього пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/973 від 14.12.2007 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права", за яким у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

За змістом приписів частини 3 статті 48 та частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України можливе покладення на сторони у справі, як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу адвоката Позивачем до матеріалів справи додано копію ордеру серії ДН №000,82077 від 18.11.2016; копію квитанції до прибуткового касового ордеру №2 від 12.12.2016, відповідно до позивачем сплачено 11 000 грн. адвокатові Терновій В.О. з призначенням платежу "за договором № 18/11-2 від 18.11.2016" та Договір про надання правової допомоги № 18/11-2 від 18.11.2016, відповідно п. 1.1 якого Адвокат приймає доручення на здійснення Адвокатом такого виду адвокатської діяльності : Вивчення наданих клієнтом документів щодо взаємовідносин між Клієнтом та ТОВ Данко на підставі договору поставки…

Враховуючи вищевикладене та наявні в матеріалах справи документи, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, а також, враховуючи ціну позову, розумну необхідність у здійсненні таких витрат, обсяг проробленої роботи, суд вважає за можливе стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката, в сумі 11 000 грн.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В частині стягнення пені в сумі 44, 93 грн. - відмовити.

2. В іншій частині позовні вимоги - задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАНКО" (03035, м. Київ, вулиця Василя Сурікова, будинок 3, корпус 37, офіс 2; ідентифікаційний код: 32727466) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СК КОМПЛЕКТ" (04114, м. Київ, вулиця Полупанова, будинок 21, офіс 302; ідентифікаційний код 38975482) 16 399 грн. 92 коп. - пені, 1 727 грн. 55 коп. - три відсотки річних, 11 000 грн. 00 коп. - адвокатських витрат та 1 374 грн. 28 коп. - судового збору за подання позовної заяви.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 31.01.2017

Суддя М.О. Лиськов