Рішення

від 25.01.2017 по справі 910/21581/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2017Справа №910/21581/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Імперіал Буд Компані

До Товариства з обмеженою відповідальністю ТДН Групп

Про стягнення 754 415,46 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Дмитрієв С.О., Штундер Я.Г., Симбірська Є.В.

Від відповідача: Бойко М.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Імперіал Буд Компані (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ТДН Групп (далі - відповідач) про стягнення 754 415,46 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання, щодо поставки товару та не повернув перераховану позивачем передоплату за товар в розмірі 754 415,46 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.16. порушено провадження у справі № 910/21581/16 та призначено її до розгляду на 13.12.16.

В судових засіданнях 13.12.16., 20.12.16. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошувались перерви до 20.12.16., 12.01.17.

В судовому засіданні 12.01.17. відповідачем було подано письмові пояснення по справі, в яких Товариство з обмеженою відповідальністю ТДН Групп наголосило на тому, що він повністю виконав свій обов'язок перед позивачем щодо поставки товару.

В судовому засіданні 12.01.17. було оголошено перерву до 25.01.17.

25.01.17. через відділ діловодства суду та в судовому засіданні позивачем було подано письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 25.01.17. позивачем було підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні 25.01.17. проти позову заперечував.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/21581/16.

В судовому засіданні 25.01.17. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. (ст. 712 Цивільного кодексу України).

18.06.15. між позивачем (далі - Покупець) та відповідачем (далі - Постачальник) було укладено Договір поставки № б/н (далі - Договір), за умовами якого (п. 1.1) Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товари, кількість та часткове співвідношення яких (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, видами, марками, типами, розмірами визначаються в рахунку, який складається на підставі замовлення покупця та є невідємною частиною Договору (далі - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти Товар і сплатити за нього грошову суму, зазначену в рахунку та видатковій накладній, за окремою взаємною згодою сторін може складатись окрема специфікація до Договору.

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 8.4 з моменту його підписання повноважними представниками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з постачання товару.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Вартість Товару визначається у накладних та рахунках-фактурах. Покупець здійснює оплату вартості послуг на умовах 100% передоплати. Загальна сума Договору складається з суми усіх виставлених рахунків та підписаних сторонами видаткових накладних згідно Договору (розділ 2 Договору).

Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до ст.664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Відповідно до п. 3.1.1 Договору Постачальник зобов'язаний передати у власність Покупця будівельні матеріали у визначений строк, кількості, асортиментів та якості визначені Договором, при потребі виконати інші роботи згідно додатків до Договору.

Постачальник зобов'язується здійснити постачання партії товару Покупцеві в строк до чотирьох робочих днів з дати перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника (п. 3.1.5 Договору).

Згідно з п. 4.1 Договору, зобов'язання Постачальника по поставці товару вважаються виконаними з моменту передачі будівельних матеріалів на склад Покупця. Підписання Покупцем видаткової накладної, що свідчить про перехід права власності на будівельні матеріали до Покупця. Перехід випадкового знищення або пошкодження будівельних матеріалів переходить від Постачальника до Покупця одночасно з переходом права власності на них. Товар вважається переданим Постачальником і прийнятим Покупцем по кількості і якості з моменту підписання уповноваженими представниками обох сторін видаткової накладної (п. 4.2 Договору).

Відповідач, в межах Договору, виставив позивачу наступні рахунки на оплату, які містять посилання на Договір, а саме: № 392 від 30.09.15. на суму 121 800,00 грн., № 67 від 04.03.16. на суму 11 040,00 грн., № 82 від 11.03.16. на суму 96 824,00 грн., № 124 від 29.03.16. на суму 30 001,60 грн., № 422 від 31.05.16. на суму 55 000,00 грн., № 448 від 07.06.16. на суму 7 200,00 грн., № 695 від 26.07.16. на суму 3 800,00 грн., № 756 від 10.08.16. на суму 111 110,84 грн., № 788 від 17.08.16. на суму 7 574,00 грн., № 954 від 19.09.16. на суму 130 000,00 грн., № 964 від 20.09.16. на суму 66 000,00 грн., № 957 від 20.09.16. на суму 154 000,00 грн., № 969 від 20.09.16. на суму 23 160,00 грн., № 976 від 21.09.16. на суму 110 000,00 грн., № 1034 від 30.09.16. на суму 44 000,00 грн., № 1049 від 05.10.16. на суму 66 000,00 грн., № 1054 від 15.10.16. на суму 100 000,00 грн., а всього на суму 1 137 510,44 грн.

Судом встановлено, що у відповідності до наявних в матеріалах справи (доданих до матеріалів позовної заяви) банківських виписок по особовому рахунку позивача, Покупцем, на виконання розділу 2 Договору, було в повному обсязі та вчасно (шляхом здійснення 100% передплати) оплачено означені виставлені відповідачем рахунки на оплату, на загальну суму 1 137 510,44 грн.

При цьому суд звертає увагу на те, що кожна транзакція з перерахування грошових коштів містить посилання на номер рахунку-фактури та його дату і суму (призначення платежу).

Коли в призначенні платежу наявні посилання на, в даному випадку рахунок-фактуру, згідно якої здійснюється платіж на умовах 100% передоплати, тощо, такий період не може визначатись одержувачем самостійно, а платежі не можуть відноситись на погашення заборгованості (за умови її наявності) в хронологічному порядку, тобто, починаючи з такої, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення. Отже, зарахування коштів з чітким посилання платника на призначення платежу в погашення заборгованості за минулі (інші) періоди не може бути здійснено.

За таких обставин, враховуючи наведені вище умови спірного Договору, суд дійшов висновку, що строк поставки товару, який було оплачено за Договором на підставі вказаних вище рахунків-фактур та здійснених позивачем оплат на загальну суму 1 137 510,44 грн., є таким, що настав.

Відповідачем, по вказаним вище виставленим Постачальником та оплаченим позивачем рахункам-фактурам, було поставлено Товар на загальну сум 383 094,98 грн., що підтверджується скріпленими печатками та підписами сторін видатковими накладними: № 356 від 02.10.15. на суму 113 970,00 грн., № 39 від 05.03.16. на суму 10 464,54 грн., № 41 від 07.03.16. на суму 498,18 грн., № 51 від 14.03.16. на суму 96 593,80 грн., № 374 від 01.06.16. на суму 50 286,00 грн., № 375 від 30.06.16. на суму 4 306,52, грн., № 392 від 08.06.16. на суму 5 547,60 грн., № 586 від 27.07.16. на суму 380,00 грн., № 696 від 10.08.16. на суму 59 700,40 грн., № 695 від 09.08.16. на суму 41 347,94 грн.

Вказані видаткові накладні містять чітке посилання на Договір та виставлені самим відповідачем рахунки на оплату по Договору.

З огляду на те, що відповідач в поставку оплаченого позивачем Товару здійснив не в повному обсязі, вказане зумовило звернення позивача з даним позовом до суду з вимогами повернути передплату за непоставлений товар.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12. Про судове рішення рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зі змісту ст. 631 Цивільного кодексу України вбачається, що сторони здійснюють свої права і виконують свої обов'язки відповідно до договору протягом строку його дії.

При цьому, як визначено ч. 2 ст. 269 ГК України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно з ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що відповідачем не було здійснено поставку обумовленого Договором по спірним рахункам-фактурам та здійсненим по ним 100% передплатам Товару у визначені строки, а відповідно позивач має право на повернення суми здійсненої ним передоплати в порядку ч. 2 ст. 693 ЦК України, за приписами якої визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження поставки ним Товару на загальну суму 754 415,46 грн. по виставленим ним та оплаченим позивачем рахункам (№ 392 від 30.09.15. на суму 121 800,00 грн., № 67 від 04.03.16. на суму 11 040,00 грн., № 82 від 11.03.16. на суму 96 824,00 грн., № 124 від 29.03.16. на суму 30 001,60 грн., № 422 від 31.05.16. на суму 55 000,00 грн., № 448 від 07.06.16. на суму 7 200,00 грн., № 695 від 26.07.16. на суму 3 800,00 грн., № 756 від 10.08.16. на суму 111 110,84 грн., № 788 від 17.08.16. на суму 7 574,00 грн., № 954 від 19.09.16. на суму 130 000,00 грн., № 964 від 20.09.16. на суму 66 000,00 грн., № 957 від 20.09.16. на суму 154 000,00 грн., № 969 від 20.09.16. на суму 23 160,00 грн., № 976 від 21.09.16. на суму 110 000,00 грн., № 1034 від 30.09.16. на суму 44 000,00 грн., № 1049 від 05.10.16. на суму 66 000,00 грн., № 1054 від 15.10.16. на суму 100 000,00 грн.) згідно з умовами укладеного між ними Договору та у відповідності з приписами чинного законодавства, що регулює договірні зобов'язальні відносини.

Також, відповідачем не доведено існування обставин, які б свідчили про відсутність його вини у невиконанні відповідного зобов'язання, як то форс-мажорних обставин, що завадили здійснити поставку товару (надзвичайної і непереборної за наявних умов сили, дія якої може бути викликана винятковими погодними умовами і стихійним лихом (ураган, буря, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, землетрус, пожежа, просідання і зсув ґрунту, замерзання моря, закриття морських проток, які трапляються на звичайному морському шляху між портами відвантаження і вивантаження, інше стихійне лихо) або непередбаченими ситуаціями, що відбуваються незалежно від волі і бажання замовника або виконавця (війна, блокада, страйк, аварія), що призводять до порушення умов укладених контрактів.

Надані відповідачем до матеріалів справи (подані 12.01.17.) видаткові накладні в межах Договору містять посилання на інші (не спірні в межах даної справи) рахунки на оплату (інші номери, дати рахунків, а за їх відсутності вбачається що такі видаткові накладні були підписані між сторонами в червні, липні, вересні (25 число) 2015 року, тобто до першого спірного в межах даної справи рахунку на оплату, датованого 30.09.15.), по яким стягнення передплати за оплачений проте не поставлений товар, позивачем в межах даної справи не пред'являється, а тому такі видаткові накладні не приймаються судом в межах даної справи в якості належним та допустимих доказів.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань з поставки Товару по спірним рахункам-фактурам в межах Договору, внаслідок чого таке зобов'язання втратило для позивача господарський інтерес, позовні вимоги про стягнення 754 415,46 грн. передплати за непоставлений товар, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТДН Групп (02660, м. Київ, вул. Червоноткацька, б. 90; ідентифікаційний код 38293870) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Імперіал Буд Компані (02125, м. Київ, вул. Старосільська, б. 1 К; ідентифікаційний код 39388947) 754 415 (сімсот п'ятдесят чотири тисячі чотириста п'ятнадцять) грн. 46 коп. передплати за непоставлений товар, 11 316 (одинадцять тисяч триста шістнадцять) грн. 23 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.01.17.

Суддя Т.М. Ващенко