Рішення

від 24.01.2017 по справі 910/22690/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2017Справа №910/22690/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Міжгалузеве територіально- виробниче об'єднання "Комплекс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПЛАСТЕХ"

про стягнення 189 935,63 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Левко Г.С. (директор)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Міжгалузеве територіально-виробниче об'єднання "Комплекс" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПЛАСТЕХ" (відповідач) стягнення 189 935,63 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №19/15 від 10.11.2015 в частині оплати за поставлений товар, у зв'язку з чим, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 136620,40 грн. Також у зв'язку із прострочення грошового зобов'язання, позивачем нараховані: 41278,04 грн. - пені, 3278,88 грн. - 3% річних за незаконне користування чужими коштами, 8758,31 грн. - інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2016 порушено провадження у справі № 910/22690/16 та призначено її до розгляду на 24.01.2017.

23.01.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі та оригінали, витребувані судом.

24.01.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 24.01.2017 з'явився представник позивача, надав суду пояснення по суті позовних вимог, підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити та зазначив, що інших договорів, крім спірного, не укладалось. При цьому, представник позивача у судовому засіданні не підтримав раніше подане клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 24.01.2017 представник відповідача не з'явився, витребуваних документів не надав, про причини неявки суд не повідомив.

У відповідності до п.п. 3.9.1. п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвала Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі надсилалась на юридичну адресу відповідача (вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) та повернута з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення. Таким чином, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Також відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи вищенаведене, оскільки, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, відзиву на позовну заяву та будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, відповідачем суду не надано, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, враховуючи встановлені ст. 69 ГПК України строки вирішення спору, в судовому засіданні 24.01.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

10.11.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю Міжгалузеве територіально-виробниче об'єднання "Комплекс" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПЛАСТЕХ" (далі - покупець) укладено договір №19\15 (далі - Договір).

Відповідно до п 1.1. Договору, у порядку та на умовах, визначених цим Договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця обладнання, визначене в п. 1.2. Договору, іменоване надалі товар , а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар

Найменування, одиниці вимірювання, кількість, ціна одиниці та загальна сума товару, його асортимент визначаються в специфікаціях (рахунках-фактурах), що є невід'ємними частинами Договору (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору, оплата за поставлений постачальником товар здійснюється покупцем в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Згідно із п. 4.2 Договору, розрахунки за цим Договором здійснюються шляхом 75% передоплати, 25% вартості замовленого обладнання здійснюється по факту отримання інформації від постачальника про наявність товару на складі.

Пунктом 5.5 Договору встановлено, що товар вважається поставленим постачальником в день його фактичної передачі покупцеві за видатковою накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін, підписи яких скріплені печатками сторін.

Відповідно до п. 6.4 Договору, усі витрати, пов'язані гарантійною заміною/ремонтом несправного обладнання, відносяться на рахунок постачальника, за виключенням витрат на транспортування та монтаж/демонтаж обладнання. У випадку невиконання умов п. 3.2.4 і п. 4.2 цього Договору покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалась пеня, від суми несвоєчасної оплати за кожний день прострочення, крім цього покупець відшкодовує збитки постачальнику у вигляді прямого збитку та упущеної вигоди. Нарахування пені не припиняється після закінчення шести місяців від дня, коли зобов'язання повинно бути виконано.

Згідно із п. 9.1 Договору, строк дії цього Договору встановлюється: протягом року.

На виконання умов пункту 4.2 Договору, відповідачем перераховано суму попередньої оплати у розмірі 539000,00 грн., на підтвердження чого позивачем надано банківську виписку по рахунку позивача за 13.11.2015.

Позивач, в свою чергу, на виконання умов договору, поставив відповідачу товар на суму 713919,60 грн., що підтверджується видатковими накладними №175 від 21.12.2015 на суму 707175,60 грн. та № 186 від 24.12.2015 на суму 6744,00 грн.

11.03.2016 відповідач, відповідно до видаткової накладної №ВП-0000001, повернув частину товару на суму 38299,20 грн. у зв'язку з невідповідністю товару вказаним у специфікації до Договору характеристикам.

Позивач, звертаючись до суду зданим позовом зазначає, що відповідач в порушення умов Договору не виконав взяті на себе зобов'язання щодо повної оплати поставленої позивачем продукції, у зв'язку із чим, у відповідача утворилась заборгованість за договором №19\15 від 10.11.2015 у розмірі 136620,40 грн.

У зв'язку із наявністю заборгованості за договором та простроченням виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховані: 41278,04 грн. - пені, 3278,88 грн. - 3% річних, 8758,31 грн. - інфляційних втрат.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є Договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як підтверджено матеріалами справи, позивачем на виконання умов договору №19/15 від 10.11.2015 поставлено відповідачу, а останнім прийнято товар на загальну суму 713919,60 грн., що підтверджується видатковими накладними №175 від 21.12.2015 на суму 707175,60 грн.,та №186 від 24.12.2015 на суму 6744,00 грн.

Оскільки зазначені вище накладні підписані зі сторони відповідача та скріплені печатками підприємства, суд дійшов висновку, що відповідачем прийнято товар на суму 713919,60 грн.

Частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У свою чергу відповідач здійснив попередню оплату товару у розмірі 539000,00 грн. та повернув частину товару на суму 38299,20 грн. за видатковою накладною №ВП-0000001 від 11.03.2016.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за договором №19/15 від 10.11.2015 в частині своєчасної оплати за поставлений позивачем товар у розмірі 136 620,40 грн. (713919,60 - 539000,00-38299,20).

Матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем вартості поставленого позивачем товару у розмірі 136 620,40 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки, невиконане зобов'язання за договором у розмірі 136 620,40 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 136 620,40 грн.

Також позивачем заявлено до стягнення 41278,04 грн. - пені, 3278,88 грн. - 3% річних та 8758,31 грн. - інфляційних втрат за період з 25.12.2015 по 11.10.2016.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Зокрема сплата неустойки.

Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.1,3 ст.549 ЦК України).

Згідно з ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідальність у вигляді пені погоджена сторонами у 6.4 Договору, дк також погоджено, що нарахування пені не припиняється після закінчення шести місяців від дня, коли зобов'язання повинно бути виконано.

Суд, перевіривши розрахунок пені, надай позивачем, встановив, що останній є арифметично невірним. За розрахунком суду, здійсненим відповідно до умов Договору, встановив, що розмір пені становить 41 181,04 грн., а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування грошовими коштами, що підлягають до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, наданий позивачем, суд встановив, що розрахунок 3% та інфляційних втрат є вірним, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню у розмірі, заявленому позивачем - 3278,88 грн. 3% річних та 8758,31 грн. інфляційних втрат.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПЛАСТЕХ" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 21, код 33252803) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Міжгалузеве територіально-виробниче об'єднання "Комплекс" (79040, Львівська обл., м. Львів, вул. Городоцька, буд. 357, код 13798347) 136 620,40 грн. основного боргу, 41 181,04 грн. пені, 3278,88 грн. 3% річних, 8758,31 грн. інфляційних втрат та 2847,58 грн. витрат зі сплати судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 30.01.2017.

Суддя С.О. Турчин