Рішення

від 24.01.2017 по справі 910/22381/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2017Справа № 910/22381/16 За позовом Комунального підприємства "Київський метрополітен"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "К.Ф.Імпекс"

про стягнення 76 065,36 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Акімова А.В. (представник за довіреністю № 171 від 26.12.2016р.);

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Київський метрополітен" (надалі - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "К.Ф.Імпекс" (надалі - відповідач) суми заборгованості за Договором № 150-У(Ор)-11 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду від 10.08.2011р. в розмірі 76 065,36 грн., з яких 68 961,17 грн. сума основного боргу, 6 456,04 грн. пені та 648,15 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами договору, не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання щодо повної та своєчасної сплати орендних платежів.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надав, явку свого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2016р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 17.01.2017р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2017р. розгляд справи відкладено до 24.01.2017р.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача, належним чином повідомленого про час та місце судового засідання, не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 24 січня 2017 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.08.2011 року між позивачем (Орендодавець) та відповідачем (Орендар) було укладено Договір № 150-У(Ор)-11 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 29.04.2010 року № 590/4028 передає, а Орендар приймає в оренду нерухоме майно (частину вестибюлю (переходу), визначену відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрметротунельпроект", тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіоском) Орендаря), що знаходиться за адресою: станція метро "Лук'янівська", для торгівлі непродовольчими товарами.

Об'єктом оренди є частина вестибюлю (переходу), визначена відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрметротунельпроект", тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіоском) Орендаря), загальною площею 13,25 кв.м., згідно з викопіюванням з Схем тимчасового розташування МАФ, що складає невід'ємну частину договору (п. 2.1. Договору).

Як визначено в п. 2.2. Договору вартість об'єкта оренди згідно із затвердженим 01.06.2011р. звітом про експертну (незалежну) оцінку станом на 31.10.2010р. становить 89 220,00 грн. без ПДВ.

Згідно з п. 2.4. Договору об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Комунального підприємства "Київський метрополітен".

Відповідно до п. 3.1. Договору за користування об'єктом оренди Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі рішення Київради від від 29.04.2010 року № 590/4028 та Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 28.09.2006 №34/91 та на дату підписання договору місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною цього Договору становить 140,28 грн. за 1м2 орендованої площі, що в цілому за об'єкт оренди станом на червень 2011 року складає 1 858,75 грн. без ПДВ.

Відповідно до п. п. 3.2., 3.3. Договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць і може бути змінений на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики розрахунку та порядку використання орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, відповідних цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством України.

Згідно п. 3.4. Договору орендар додатково сплачує орендодавцю разом з орендною платою податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою.

Пунктом 3.5. Договору сторони погодили, що оплата по договору проводиться орендарем, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.

Згідно п. 3.6. Договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Сторони в п. 4.2. Договору визначили обов'язок орендаря вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

Цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і відповідно до рішення Київської міської ради від 29.04.2010 року № 590/4028 діє з 10.08.2011 року до 08.08.2014 року. Після закінчення строку дії цього договору його дія може бути продовжена на підставі рішення Київради (п.п. 9.1., 9.3. Договору).

На виконання умов даного договору, орендодавець передав, а орендар прийняв частину вестибюлю станції метро "Лук'янівська", визначену тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіоском), загальною площею 13,25 кв.м., про що свідчить наявний в матеріалах справи Акт прийому-передачі майна в оренду від 10.08.2011р. (Додаток №1 до Договору), який підписаний уповноваженими особами сторін, а також скріплений печаткою позивача.

У зв'язку з неналежним виконанням орендарем умов договору, а також зважаючи на те, що останнім не було вчасно передано (повернуто) орендодавцю за актом приймання-передачі, як це передбачено в п. 4.14. Договору, позивач звернувся до суду про виселення відповідача з орендованого приміщення.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 16.12.2015р. у справі №910/27722/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2016р. відповідача виселено з нерухомого майна (частини вестибюлю (переходу), згідно з викопіюванням з Схеми тимчасового розташування МАФ, що знаходиться за адресою: станція метро "Лук'янівська", загальною площею 13,25 м. кв., привести у первісний стан та повернути позивачу за актом приймання-передачі. Зобов'язано відповідача демонтувати тимчасові огороджуючи конструкції (кіоск), що знаходиться за адресою: станція метро "Лук'янівська", загальною площею 13,25 м. кв.

Відповідно до наявного в матеріалах справи акту державного виконавця від 20.10.2016р. відповідача було виселено з нерухомого майна (частини вестибюлю (переходу), згідно з викопіюванням з Схеми тимчасового розташування МАФ, що знаходиться за адресою: станція метро "Лук'янівська", загальною площею 13,25 м. кв. та демонтовано тимчасові огороджуючі конструкції (кіоск) відповідача, що знаходиться за адресою: станція метро "Лук'янівська", загальною площею 13,25 м. кв.

Факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань встановлено судом при розгляді справи №910/27722/15 та відповідно до ст. 35 ГПК України вказана обставина не потребує доказування при розгляді даної справи.

З урахуванням викладеного та у зв'язку з неповерненням об'єкту оренди орендодавцю у порядку та строки, передбачені договором, суд приходить до висновку про те, що відповідач використовував орендоване ним приміщення до 20.10.2016р.

Відповідно до п. 4.14. Договору орендар після припинення дії договору оренди та у разі відмови у продовженні договору оренди зобов'язаний протягом 30 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі орендодавцю. При цьому оплата по договору нараховується орендодавцем та сплачується орендарем до дати фактичного повернення об'єкта оренди та підписання акту прийому-передачі.

Спір у даній справі виник внаслідок того, що відповідач не сплачує орендну плату за користування об'єктом оренди за період з травня 2015 р. по жовтень 2016р. (20.10.2016р.), у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість за Договором у розмірі 68 961,17 грн., за наявності якої позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню та 3 % річних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди комунального майна.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк

Згідно статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Частина 1 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлює для орендаря обов'язок за користування об'єктом оренди вносити орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено факт наявності заборгованості з орендної оплати, які в силу п. п. 3.6., 4.2. Договору відповідач мав сплачувати позивачу щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця.

Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Приймаючи до уваги те, що факт наявності боргу зі сплати орендної плати у відповідача перед позивачем за період з травня 2015 р. по жовтень 2016р. (20.10.2016р.) в розмірі 68 961,17 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем, в порядку статей 4-3, 33 ГПК України не спростований, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 68 961,17 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 6 456,04 грн. пені та 648,15 грн. 3% річних.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 6.2. Договору за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру встановленого законодавством України.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами ст. 3 Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірено наведений у матеріалах справи розрахунок пені та встановлено, що позивачем при нарахуванні пені за травень 2016р. (сума боргу 3 939,37 грн.) допущено арифметичну помилку та вказано, що за період з 11.05.2016р. по 26.05.2016р. сума пені становить 695,90 грн.

Судом здійснено перерахунок суми пені за названий період та встановлено, що її розмір становить 65,44 грн. В іншій частині, розрахунок позивача відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства, а розмір нарахованої пені не перевищує розрахованого судом.

З урахуванням викладеного, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню на суму 5 825,58 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено наведений у матеріалах справи розрахунок 3% річних та встановлено, що розмір відсотків річних не перевищує розрахованого судом, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 648,15 грн. за заявлений позивачем період є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, укладеного з позивачем.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/22381/16 підлягають частковому задоволенню та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 68 961,17 грн. сума основного боргу, 5 825,58 грн. пені та 648,15 грн. 3% річних.

Судовий збір позивача у розмірі 1 366,57 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "К.Ф.Імпекс" (ідентифікаційний код 25638554, адреса: 01015, м. Київ, вул. Цитадельна, буд. 7, літ. А) на користь Комунального підприємства "Київський Метрополітен" (ідентифікаційний код 03328913, адреса: 03056, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 35) 68 961,17 грн. (шістдесят вісім тисяч дев'ятсот шістдесят одну гривню 17 коп.) суми основного боргу, 5 825,58 грн. (п'ять тисяч вісімсот двадцять п'ять гривень 58 коп.) пені, 648,15 грн. (шістсот сорок вісім гривень 15 коп.) 3% річних та 1 366,57 грн. (одну тисячу триста шістдесят шість гривень 57 коп.) судового збору.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.01.2017р.

Суддя С.М. Морозов