Рішення

від 23.01.2017 по справі 910/21001/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2017Справа №910/21001/16

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агродім-4" доУповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" Славкіної Марини Анатоліївни провизнання протиправним та скасування рішення про нікчемність правочину

Суддя Дупляк О. М.

Представники сторін:

від позивача: Грищенюк Д. І. за довіреністю; від відповідача: Оснач О.П. за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агродім-4" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" Славкіної Марини Анатоліївни про визнання протиправним та скасування рішення про нікчемність правочину.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 05.12.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2016 відкладено на 19.12.2016.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 19.12.2016 продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 17.01.2017.

В судовому засіданні 17.01.2017 судом оголошувалася перерва до 23.01.2017.

В судове засідання 23.01.2017 представники сторін з'явилися та надали суду усні пояснення щодо заявлених позовних вимог, в яких позивач заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, а відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив.

Позовні вимоги мотивовані незаконністю та безпідставністю рішення у формі повідомлення № 11/1-47238 від 23.09.2016 Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" про нікчемність правочину щодо погашення заборгованості за кредитним договором № 31-2012 від 28.02.2012, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агродім - 4", за рахунок коштів, розміщених на депозитному рахунку за договором банківського вкладу Комфорт № 2084-НВ від 01.02.2013, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" та Публічним акціонерним товариством "Шкіряне підприємство "Світанок".

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з тих підстав, що рішення у формі повідомлення № 11/1-47238 від 23.09.2016 Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" про нікчемність правочину щодо погашення заборгованості за кредитним договором № 31-2012 від 28.02.2012 повністю відповідає приписам Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

У судовому засіданні 23.01.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються сторони, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 29.11.2013 між відповідачем, як заставодержателем та Публічним акціонерним товариством Шкіряне підприємство Світанок , як заставодавцем було укладено договір застави майнових прав (надалі - договір ЗМП від 29.11.2013).

Відповідно до пункту 1.1 договору ЗМП від 29.11.2013 договір укладений в забезпечення виконання зобов'язань в тому числі за кредитним договором № 31-2012 від 28.02.2012 (із змінами та доповненнями), укладеним між відповідачем та Приватним сільськогосподарським підприємством Агрофірма імені Потриваєва , яке в подальшому було замінено на позивача (надалі - кредитний договір).

Договором ЗМП від 29.11.2013 передбачено, що за умовами кредитного договору відповідач є кредитором, а позивач - позичальником, згідно з умовами якого позивачу надано кредит у формі поновлювальної кредитної лінії в сумі 101 228 401, 35 грн зі сплатою позивачем на користь відповідача 25% річних, строком користування до 24.01.2014, а також в забезпечення всіх інших виплат та штрафних санкцій, визначених в кредитному договорі та в договорі ЗМП від 29.11.2013.

Згідно умов договору ЗМП від 29.11.2013 заставодавець надає заставодержателю в заставу майнові права, які полягають в праві вимоги грошових коштів в сумі 40 000 000,00 грн, що станом на дату підписання договору знаходяться на вкладному рахунку № 26150100009, відкритому у відповідача, код банку 380537, та належать заставодавцю на підставі договору строкового банківського вкладу КОМФОРТ №2084-НВ від 01.02.2013, укладеного між відповідачем та заставодавцем.

Відповідно до п. 1.2 договору ЗМП від 29.11.2013 на момент укладання договору застави розмір майнового права, що передається в заставу, сторони оцінюють в 40 000 000,00 грн.

Згідно п. 1.4. договору керуючись ст. 212, 512-519 Цивільного кодексу України, заставодавець уклав на користь заставодержателя договір відступлення права вимоги (з відкладальною обставиною) від 29.11.2013, відповідно до якого відкладальною обставиною є повне або часткове невиконання позичальником умов кредитного договору та/або заставодавцем договору застави.

Відповідно до п. 3.2.6 договору ЗМП від 29.11.2013 заставодержатель має право: задовольнити за рахунок предмета застави всі свої вимоги у повному обсязі, визначеному на момент звернення стягнення, включаючи суму основного боргу за кредитом, проценти, неустойку, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання, всі інші вимоги, що випливають з кредитного договору, а також витрати пов'язані зі зверненням стягнення на предмет застави.

На виконання умов договору ЗМП від 29.11.2013 відповідач 14.11.2014 звернувся до Публічного акціонерного товариства Шкіряне підприємство Світанок щодо дострокового погашення заборгованості по кредитному договору на суму 16 352 694, 07 грн та щодо готовності повернути депозитні вклади, в тому числі за договором строкового банківського вкладу КОМФОРТ № 2084-НВ від 01.02.2013.

Отже із наявних матеріалів справи вбачається, що 01.02.2013 між відповідачем, як банком та Публічним акціонерним товариством Шкіряне підприємство Світанок , як вкладником також був укладений договір строкового банківського вкладу КОМФОРТ №2084-НВ, згідно з яким вкладник вносить, а банк приймає на рахунок № 26150100009 грошові кошти в розмірі 40 000 000, 00 грн.

Наявними у справі доказами підтверджено, що 14.11.2014 заборгованість позивача за вказаним вище кредитним договором в сумі 16 352 694, 07 грн було погашено шляхом перерахування грошових коштів з депозитного рахунку Публічного акціонерного товариства "Шкіряне підприємство "Світанок", відкритого на підставі договору банківського вкладу № 2084-НВ від 01.02.2013. Вказані обставини підтверджуються наявним в матеріалах справи витягом з акту від 09.02.2015 перевірки правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком в період з 21.11.2013 по 20.11.2014.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 20 листопада 2014 року №733 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20 листопада 2014 року №123 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Всеукраїнський Акціонерний Банк", згідно з яким з 21 листопада 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк".

Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20 березня 2015 року №63, розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіну Марину Анатоліївну.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22 лютого 2016 року №213 продовжено строк здійснення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та повноваження ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіної Марини Анатоліївни на два роки до 19 березня 2018 року включно.

Наявним в матеріалах справи витягом з акту б/н від 09.02.2015 підтверджується, що уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічному акціонерному товаристві "Всеукраїнський Акціонерний Банк" було проведено перевірку правочинів (в тому числі), вчинених (укладених) банком в період з 21.11.2013 по 20.11.2014. Зокрема, відповідачем виявлено нікчемність правочину щодо погашення заборгованості позивача в сумі 16 352 694, 07 грн за кредитним договором №31-2012 від 28.02.2012.

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" Славкіної Марини Анатоліївни 23.09.2016 було направлено позивачу та Публічному акціонерному товариству Шкіряне підприємство Світанок повідомлення про нікчемність правочину щодо погашення заборгованості за кредитним договором №31-2012 від 28.02.2012, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" та позивачем, за рахунок коштів, розміщених на депозитному рахунку за договором банківського вкладу №2084-НВ від 01.02.2013, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" та Публічним акціонерним товариством "Шкіряне підприємство "Світанок", з підстав, визначених п.7 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

За твердженнями позивача, вказане рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" Славкіної Марини Анатоліївни є неправомірним та необґрунтованим, а вчинений правочин не містить умов, які передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку. До того ж, позивачем наголошено, що перевірка правочинів банку на предмет відповідності їх законодавству вчиняється уповноваженою особою саме у період дії тимчасової адміністрації. Вказані обставини у сукупності і стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

У ч.1 ст. 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у разі: 1) неприведення банком своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, після віднесення його до категорії проблемних, але не пізніше ніж через 180 днів з дня визнання його проблемним; 2) зменшення розміру регулятивного капіталу або нормативів капіталу банку до однієї третини від мінімального рівня, встановленого законом та/або нормативно-правовими актами Національного банку України; 3) невиконання банком протягом 10 робочих днів поспіль 10 і більше відсотків своїх зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами; 4) одноразове грубе або систематичне порушення банком законодавства у сфері готівкового обігу, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

Частиною 1 ст.77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що банк може бути ліквідований: 1) за рішенням власників банку; 2) у разі відкликання Національним банком України банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Національний банк України має право відкликати банківську ліцензію з власної ініціативи у разі, якщо: 1) виявлено, що документи, надані для отримання банківської ліцензії, містять недостовірну інформацію; 2) банк не виконав жодної банківської операції протягом року з дня отримання банківської ліцензії; 3) встановлено систематичне порушення банком законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

Національний банк України приймає рішення про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протягом п'яти днів з дня отримання такої пропозиції Фонду.

Як зазначалось вище, на підставі постанови Правління Національного банку України від 20 листопада 2014 року № 733 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20 листопада 2014 року № 123 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Всеукраїнський Акціонерний Банк", згідно з яким з 21 листопада 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк".

Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20 березня 2015 року №63, розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіну Марину Анатоліївну.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Частиною 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Тобто, з наведеного вбачається, що нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" наведено перелік підстав, за наявності яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними.

Зі змісту повідомлення №11/2-47238 від 23.09.2016 вбачається, що правочин щодо погашення заборгованості за кредитним договором №31-2012 від 28.02.2012, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" та позивачем, за рахунок коштів, розміщених на депозитному рахунку за договором банківського вкладу №2084-НВ від 01.02.2013, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" та Публічним акціонерним товариством "Шкіряне підприємство "Світанок" визнано нікчемним з посиланням на те, що фактично банк уклав правочин, умови якого передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо невстановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Проте, наразі, суд вважає посилання відповідача на нікчемність означеного правочину безпідставними оскільки, у даному випадку фактично заставодавцем було здійснено виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором №31-2012 від 28.02.2012, що ніяким чином не може вказувати на надання чи то позивачу, чи то Публічному акціонерному товариству "Шкіряне підприємство "Світанок" будь-яких переваг банком.

При цьому, у даному випадку слід зауважити, що навпаки, вчинення спірного правочину призвело до виконання грошового зобов'язання (задоволення кредиторських вимог), а саме повернення грошових коштів в сумі 16 352 694, 07 грн Публічному акціонерному товариству "Всеукраїнський акціонерний банк".

До того ж, судом прийнято до уваги, що права позивача внаслідок дій відповідача було порушено шляхом висування Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" Славкіною Мариною Анатоліївною вимоги у повідомленні №11/2-47238 від 23.09.2016 про негайне погашення заборгованості за кредитним договором №31-2012 від 28.02.2012.

Твердження позивача про порушення відповідачем Порядку виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення, який затверджено Рішенням № 826 від 26.05.2016 виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та виявлення нікчемності правочину у процедурі ліквідації, суд вважає безпідставними з огляду на наступне.

За приписами ч.2 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, в судовому засіданні 19.12.2016 судом було зобов'язано відповідача копію розпорядчого акту, яким було визнано спірний правочин нікчемним. Відповідачем 16.01.2017 були надані суду письмові пояснення, в яких відповідач зазначав, що на момент провадження перевірки правочинів у відповідача відповідно до положень ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб діючим законодавством не вимагалась наявність відповідного розпорядчого акту.

З витягу з акту перевірки вбачається, що фактично виявлення нікчемних правочинів було здійснено до 09.02.2015, тобто до моменту відкликання банківської ліценції у Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк". І посилання позивача на Рішення № 826 від 26.05.2016 виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є необґрунтованим, оскільки спірні правовідносини виникли до набуття законної сили вказаним рішенням. Тобто, посилання позивача у даному випадку на порушення вимог закону щодо моменту здійснення відповідачем перевірки правочинів банку є юридично неспроможними.

З приводу посилань відповідача на те, що повідомлення про нікчемність правочину не є управлінським рішенням Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" Славкіної Марини Анатоліївни, а отже не може бути визнано незаконним та скасовано, суд зауважує наступне.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Слід зазначити що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У ст.11 Міжнародного пакту про політичні та громадянські права, який ратифіковано Указом №2148-08 від 19.10.1973 Президії Верховної Ради Української РСР, кожен має право при визначенні його прав і обов'язків у будь-якому цивільному процесі на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.

Одночасно, у рішенні №7-рп/2013 від 11.07.2013 Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_6 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що зобов'язання повинні ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004 Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав). Аналогічну позицію наведено у постанові від 29.05.2013 Вищого господарського суду України по справі №5011-5/14825-2012.

Способи захисту за своїм призначенням можуть вважатись визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Тобто, метою застосування судом певного способу захисту прав та законних інтересів осіб є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Отже, останнє направлене на настання певних юридичних наслідків. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом України у листі від 01.04.2014 "Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України".

Наразі, суд вважає за необхідне захистити права позивача шляхом визнання незаконним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" Славкіної Марини Анатоліївни про нікчемність правочину щодо погашення заборгованості за кредитним договором №31-2012 від 28.02.2012, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" та позивачем, за рахунок коштів, розміщених на депозитному рахунку за договором банківського вкладу №2084-НВ від 01.02.2013, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" та Публічним акціонерним товариством "Шкіряне підприємство "Світанок".

У даному випадку суд повторно зауважує, що фактично порушення прав позивача внаслідок дій відповідача полягає саме у висуванні Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" Славкіною Мариною Анатоліївною вимоги у повідомленні №11/2-47238 від 23.09.2016 про негайне погашення заборгованості за кредитним договором №31-2012 від 28.02.2012.

Отже, виходячи з наведеного вище, приймаючи до уваги позицію Конституційного суду України, враховуючи висновки суду щодо відсутності підстав вважати нікчемним правочин щодо погашення заборгованості за кредитним договором №31-2012 від 28.02.2012, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" та позивачем, за рахунок коштів, розміщених на депозитному рахунку за договором банківського вкладу №2084-НВ від 01.02.2013, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" та Публічним акціонерним товариством "Шкіряне підприємство "Світанок", суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог позивача до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" Славкіної Марини Анатоліївни про визнання протиправним та скасування рішення відповідача у формі повідомлення про нікчемність наведеного вище правочину.

Всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно зі ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин та враховуючи викладене вище позов підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ст. 49 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати по сплаті судового збору, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення у формі повідомлення № 11/1-47238 від 23.09.2016 Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд.27Т; ідентифікаційний код 19017842) Славкіної Марини Анатоліївни про нікчемність правочину щодо погашення заборгованості за кредитним договором № 31-2012 від 28.02.2012, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд.27Т; ідентифікаційний код 19017842) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агродім - 4" (31000, Хмельницька область, м. Красилів, вул. Будівельна, буд. 17; ідентифікаційний код 33707812), за рахунок коштів, розміщених на депозитному рахунку за договором банківського вкладу Комфорт № 2084-НВ від 01.02.2013, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд.27Т; ідентифікаційний код 19017842) та Публічним акціонерним товариством "Шкіряне підприємство "Світанок" (79024, м. Львів, вул. Промислова, буд. 53; ідентифікаційний код 00307891).

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд.27Т; ідентифікаційний код 19017842) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агродім - 4" (31000, Хмельницька область, м. Красилів, вул. Будівельна, буд. 17; ідентифікаційний код 33707812), в порядку визначеному Законом України Про виконавче провадження судовий збір в сумі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31.01.2017.

Суддя О. М. Дупляк