Рішення

від 24.01.2017 по справі 910/7748/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2017Справа №910/7748/16

за позовом Керівника Київської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Девелопер"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про внесення змін до договору

Суддя Отрош І.М.

Прокурор: Винник О.О. - представник на підставі посвідчення № 036704 від 15.12.2015;

Представники сторін:

від позивача: Рог О.В. - представник на підставі довіреності № 225-КМГ-3416

від 26.10.2016;

від відповідача: Шатрук В.В. - представник за довіреністю б/н від 03.01.2017;

від третьої особи: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

26.04.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Керівника Київської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Київської міської ради з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Девелопер" про внесення змін до договору.

Так, позовні вимоги обґрунтовані тим, що Київською міською радою прийнято рішення "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру орендної плати у відповідність до положень 288 Податкового кодексу України", відповідно до якого орган місцевого самоврядування вирішив внести зміни до договорів оренди земельних ділянок в частині річної орендної плати, встановивши її у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки та покладено на орендарів обов'язок забезпечити оформлення внесення відповідних змін до договорів оренди земельних ділянок. Так, як вказує прокурор, відповідно до ст. 288.5.1 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки. У позовній заяві прокурор зазначив, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, що, в свою чергу, свідчить про наявність підстав для перегляду розміру орендної плати у разі законодавчої зміни її розміру. Однак, за твердженням прокурора, станом на дату подання позову розмір річної орендної плати за Договором оренди земельної ділянки від 06.10.2006, зареєстрованим у книзі записів державної реєстрації договорів за № 63-6-00376, не приведений у відповідність до вимог ст. 288.5.1 Податкового кодексу України та рішення Київської міської ради "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру орендної плати у відповідність до положень 288 Податкового кодексу України".

За таких обставин, керівник Київської місцевої прокуратури № 2 звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради з вимогою про внесення змін до вищевказаного договору, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Девелопер", а саме, про внесення змін до п. 4.2 Договору оренди земельної ділянки від 06.10.2006, зареєстрованого у книзі записів державної реєстрації договорів за № 63-6-00376, та викладення його у редакції: "річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3% (три відсотки) від її нормативної грошової оцінки".

Відповідно до поданого відзиву на позов відповідач заперечує проти позову з тих підстав, що прокурор у позові зазначає, що позивачем було направлено у 2010 році відповідачеві лист про внесення змін до договору оренди, однак жодних доказів отримання відповідачем такого листа прокурор та позивач не надають, крім того даний лист не містить підпису посадової особи Київради. Будь-яких інших листів щодо внесення змін до договору оренди до матеріалів справи не додано, а відповідач вказує, що ним такі листи не отримувались. За наведених обставин, відповідач вказує, що позивачем не було направлено відповідачу пропозиції про знесення змін до договору оренди, як це передбачено приписами ст. 641 Цивільного кодексу України. Також відповідач вважає, що направленню позивачем пропозицій про внесення змін до договору оренди повинно передувати прийняття Київською міською радою відповідного рішення. Так, відповідач наголошує на тому, що прокурор посилається на рішення Київської міської ради Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України від 28.02.2013 №89/9146, однак спірний договір відсутній у визначеному даним рішенням переліку договорів, до яких слід внести зміни. За наведених обставин, відповідач вважає, що на даний час відсутні підстави для внесення змін до договору оренди землі, оскільки визначений законом порядок не дотриманий позивачем.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.06.2016 у справі № 910/7748/16 (суддя Ващенко Т.М.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2016, позов Київської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Київської міської ради задоволено повністю.

Постановою Вищого Господарського суду України від 02.11.2016 рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2016 скасовано; справу № 910/7748/16 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Внаслідок проведеного повторного автоматизованого розподілу судової справи, справу № 910/7748/16 передано на розгляд судді Отрош І.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2016 справу № 910/7748/16 прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 10.01.2017. До участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

04.01.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від прокуратури надійшли пояснення, відповідно до яких прокурор підтримав позов в повному обсязі.

06.01.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з метою ознайомлення з матеріалами справи та надання письмових пояснень.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2017 розгляд справи відкладено на 24.01.2017, враховуючи обґрунтованість клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, неявку представника третьої особи у судове засідання та необхідність подання доказів.

24.01.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

24.01.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Девелопер" з вимогами до Київської міської ради про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 06.10.2006, зареєстрованого у книзі записів державної реєстрації договорів за № 63-6-00376.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2017 зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Девелопер" до Київської міської ради про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 06.10.2006, зареєстрованому у книзі записів державної реєстрації договорів за № 63-6-00376, повернуто без розгляду на підставі ст. 60, п. 3 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

У судове засідання 24.01.2017 з'явились прокурор та представники сторін. Прокурор та позивач підтримали позовні вимоги, представник відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позов.

Представник третьої особи у судове засідання 24.01.2017 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою, відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується повідомленням про вручення №0103040754273.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 Господарського процесуального кодексу України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в судовому засіданні 24.01.2017 за відсутності представника третьої особи, та з урахуванням процесуальних строків розгляду справи відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору, з урахуванням також клопотання третьої особи про розгляд справи без участі представника.

У судовому засіданні 24.01.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення прокурора, представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно зі статтею 121 Конституції України в редакції від 02.03.2014, чинній на дату звернення прокурором з даним позовом до суду, на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування (ст. 13 Конституції України).

Держава, через Верховну Раду України, шляхом прийняття Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі", з метою забезпечення прав на землю громадян, юридичних осіб та держави, врегулювання і впорядкування земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, встановила єдиний для всіх порядок набуття прав на земельні ділянки в Україні та порядок їх використання.

Статтями 142-144 Конституції України передбачено, що до матеріальної основи органів управління місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Відповідно до п "в" ст. 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Стаття 84 Земельного кодексу України вказує, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Стаття 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначає, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на землю.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (п.5 ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Таким чином, органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у даних спірних правовідносинах є Київська міська рада.

Інтерес держави полягає у додержанні громадянами, юридичними особами незалежно від форм власності, державними органами та органами місцевого самоврядування встановленого нею порядку використання землі та вимог земельного законодавства.

Недотримання вимог чинного законодавства при виконанні Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Девелопер договору оренди земельної ділянки в частині неприведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України порушує інтереси держави щодо забезпечення додержання передбаченого ст.19 Конституції України принципу здійснення органами державної влади та органами місцевого самоврядування своїх повноважень.

Прокурор у позовній заяві зазначає, що внаслідок невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Девелопер зобов'язань по внесенню змін до договору оренди землі в частині розміру орендної плати, до місцевого та державного бюджету не надходять грошові кошти, що негативно впливає на формування дохідної частини бюджету, що обумовлює необхідність звернення Керівником Київської місцевої прокуратури № 2 з даним позовом на підставі ст.ст. 23, 24 Закону України "Про прокуратуру", ст. 29 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з цим, Керівником Київської місцевої прокуратури № 2 встановлено неналежне виконання Київською міською радою повноважень щодо приведення розміру річної орендної плати за землю за договором від 06.10.2006 у відповідність до положень ст. 288 Податкового кодексу України. Так, посадовими особами Київської міської ради досі не забезпечено внесення змін до договору оренди земельної ділянки в частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до норм діючого законодавства.

З огляду на вищевикладене, Керівник Київської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до суду з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Девелопер про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 06.10.2006, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Девелопер . Таким чином, прокурором належним чином обґрунтовано підстави для здійснення представництва інтересів держави у даній справі.

Судом встановлено, що 06.10.2006 між Київською міською радою (далі - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Девелопер (далі - орендар, відповідач) укладено договір оренди земельної ділянки (далі - Договір), за умовами якого орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 23.12.2004. № 906/2316 та п. 2 рішення Київської міської ради від 19.07.2005. № 873/3448 передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) на п'ятнадцять років земельну ділянку розташовану на території мікрорайонів № 2, 3, 4 житлового масиву Осокорки-Північні у Дарницькому районі міста Києва розміром 90195 кв.м для будівництва, експлуатації та обслуговування комплексу багатоповерхових житлових будинків з об'єктами культурно-побутового призначення (кадастровий номер 8000000000:90:290:0030), нормативна грошова оцінка якої становить 4455752,16 грн.

Пунктом 3 Договору встановлено, що договір укладено на 15 років.

Згідно з п.п. 4.1., 4.2. Договору, визначена ним орендна плата за земельну ділянку становить платіж, який відповідач вносить позивачу за користування земельною ділянкою у грошовій формі. Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 1,5 % від її нормативної грошової оцінки на період будівництва об'єкту та після введення в експлуатацію об'єкта: 0,03% від нормативної грошової оцінки частини земельної ділянки, яка визначається пропорційно житловій площі фонду, 2,5% від нормативної грошової оцінки частини земельної ділянки, яка визначається пропорційно площі нежитлового фонду.

Відповідно до п. 4.3. Договору розмір орендної плати може змінюватися за згодою сторін шляхом прийняття відповідного рішення Київською міською радою та внесення змін до цього Договору.

Відповідно до п. 4.7. Договору розмір орендної плати може переглядатись у випадках, передбачених законом, за згодою сторін, але не частіше, ніж один раз у рік.

У відповідності до п. 11.1. Договору всі зміни та/або доповнення до нього вносяться за згодою сторін.

Договір зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 06.10.2006 за № 63-6-00376.

Дослідивши зміст укладеного між Київською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Девелопер (орендар) договору оренди земельної ділянки від 06.10.2006, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 06.10.2006 за № 63-6-00376, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди землі, що перебуває у комунальній власності.

За змістом ст. 1 Закону України Про оренду землі в редакції від 20.12.2005, чинній на дату укладення спірного договору від 06.10.2006, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про оренду землі в редакції від 20.12.2005, чинній на дату укладення спірного договору від 06.10.2006, об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом. (ст. 4 Закону України Про оренду землі в редакції від 20.12.2005, чинній на дату укладення спірного договору від 06.10.2006).

Судом встановлено, що 26.02.2010 Київською міською радою прийнято рішення № 31/3469 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок, укладених між Київською міською радою та суб'єктами господарювання", відповідно до якого орган місцевого самоврядування вирішив внести зміни до договорів оренди земельних ділянок в частині річної орендної плати, встановивши її у трикратному розмірі земельного податку, встановленого Законом України Про плату за землю .

Вищевказаним рішенням на орендарів покладено обов'язок у місячний термін звернутись до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) із клопотанням щодо організації робіт по внесенню відповідних змін до договорів оренди земельних ділянок. Додатком до вказаного рішення зазначено перелік договорів, оренди земельних, до яких слід внести зміни. Так, п. 6 Додатку визначено договір від 06.10.2006 №3-6-00376 (спірний договір) (копія рішення та додатку подана у судовому засіданні 10.01.2017).

Судом встановлено, що до матеріалів позову прокурором долучено копію листа від 09.06.2010. № 05-532/176/2, яким Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) інформує відповідача про прийняття Київською міською радою рішення № 31/3469 та інформує про порядок внесення змін до Договору. В той же час, як вбачається з копії вказаного листа, останній не містить жодного підпису уповноваженої особи.

Так, прокурор в обґрунтування позовних вимог вказує на те, що Київською міською радою прийнято рішення "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру орендної плати у відповідність до положень 288 Податкового кодексу України", відповідно до якого орган місцевого самоврядування вирішив внести зміни до договорів оренди земельних ділянок в частині річної орендної плати, встановивши її у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки та покладено на орендарів обов'язок забезпечити оформлення внесення відповідних змін до договорів оренди земельних ділянок. Так, як вказує прокурор, відповідно до ст. 288.5.1 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки. У позовній заяві прокурор зазначив, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, що, в свою чергу, свідчить про наявність підстав для перегляду розміру орендної плати у разі законодавчої зміни її розміру. Однак, за твердженням прокурора, станом на дату подання позову розмір річної орендної плати за Договором оренди земельної ділянки від 06.10.2006, зареєстрованим у книзі записів державної реєстрації договорів за № 63-6-00376, не приведений у відповідність до вимог ст. 288.5.1 Податкового кодексу України та рішення Київської міської ради "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру орендної плати у відповідність до положень 288 Податкового кодексу України".

За таких обставин, керівник Київської місцевої прокуратури № 2 звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради з вимогою про внесення змін до вищевказаного договору, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Девелопер", а саме, про внесення змін до п. 4.2 Договору оренди земельної ділянки від 06.10.2006, зареєстрованого у книзі записів державної реєстрації договорів за № 63-6-00376, та викладення його у редакції: "річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3% (три відсотки) від її нормативної грошової оцінки".

За змістом ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Скасовуючи рішення попередніх інстанцій та направляючи дану справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України в постанові від 02.11.2016 №910/7748/16 вказав на відсутність в матеріалах справи як рішення Київської міської ради "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок, укладених між Київською міською радою та суб'єктами господарювання" від 26.02.2010 року, так і рішення Київської міської ради "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень ст. 288 Податкового кодексу України" та додатків до них, що ставить під сумнів правомірність прийнятих у справі рішень та вказує на невідповідність їх висновків положенням ст. ст. 4 7 , 43 ГПК України щодо прийняття рішення за результатами обговорення усіх обставин справи, які підтверджені належними та допустимими доказами, з оцінкою цих доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності. Також колегія суддів Вищого господарського суду України зазначила, що для правильного вирішення спору необхідним є вирішення питання про залучення до участі у справі відповідного органу, уповноваженого здійснювати функції у сфері земельних відносин (Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради), оскільки його участь буде сприяти правильному вирішенню спору.

Суд зазначає, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2016, якою справу № 910/7748/16 прийнято до провадження, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги прокурора підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на момент укладення договору), орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю"). Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю", та перевищувати 10 відсотків їх нормативної грошової оцінки. У разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати.

На момент укладання договору оренди розмір та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку регулювались Законом України "Про плату за землю" (чинного на момент укладання договору оренди землі), статтею 2 якого встановлено, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

З 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України, положеннями якого передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (ст. 288 Податкового кодексу України).

Пунктом 288.5 статті 288 зазначеного Кодексу у редакції, чинній на дату подання позову до суду , встановлено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території; (ст. 288.5.1 Податкового кодексу України в редакції від 01.01.2017, чинній на дату розгляду спору ).

За ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

При цьому, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки (ст. 274.1 Податкового кодексу України в редакції від 01.01.2017, чинній на дату розгляду спору ).

Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до ч. 1 ст. 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом ; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 Цивільного кодексу України).

Нормами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Частиною 4 ст. 188 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Частиною 5 ст. 188 Господарського кодексу України передбачено, що якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

При цьому, як встановлено нормами ст. 189 Господарського кодексу України, ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Суб'єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.

Проаналізувавши положення законодавства України, суд дійшов висновку, що як на момент укладення спірного договору, так і на момент розгляду спору в суді, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності була/є регульованою ціною, що, в свою чергу, свідчить про наявність підстав для перегляду розміру орендної плати - у разі законодавчої зміни її граничного розміру.

Відповідно до п. 2.18 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", вирішення спорів про внесення змін до договору пов'язане із застосуванням положення частини першої статті 626 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договір є узгодженим волевиявленням двох або більше сторін, і тому суд не може зобов'язати іншу сторону договору внести зміни до нього. Отже, зацікавлена сторона у випадках, передбачених законом, може просити суд про внесення зміни до договору згідно з рішенням суду, а не про зобов'язання відповідача внести такі зміни до договору.

Згідно з п. 2.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

Судам слід враховувати, що розмір орендної плати за землю визначається сторонами у договорі, в тому числі може визначатися шляхом встановлення відсоткового відношення до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідає чинному законодавству України, зокрема, приписам частини першої статті 15, статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. При цьому надсилання відповідачеві пропозицій щодо внесення змін до договору оренди є правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання останнім вимог частини другої статті 188 ГК України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до господарського суду з позовом про зміну умов договору.

Зазначеного висновку дійшов Верховний Суд України у своїй постанові від 20.11.2012 року у справі № 28/5005/640/2012 з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002, де визначено, що надсилання відповідачу про внесення змін до спірного договору оренди є виключно правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання вимог ст. 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору оренди земельної ділянки не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про зміну умов договору за наявності спору, тобто відсутності згоди на зміну умов договору.

За наведених обставин, доводи відповідача щодо неотримання будь-якого повідомлення із пропозиціями щодо внесення змін до договору оренди як підстави для відмови у позові у зв'язку з недотримання процедури внесення змін до договору оренди землі судом не приймаються.

Крім того, справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 288.1 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства.

Пунктом 288.5 статті 288 зазначеного Кодексу у редакції, чинній на дату подання позову до суду , встановлено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

В той же час, як встановлено ст. 288.5.1 Податкового кодексу України в редакції від 01.01.2017 , чинній на дату розгляду спору, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території.

При цьому, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки (ст. 274.1 Податкового кодексу України в редакції від 01.01.2017, чинній на дату розгляду спору).

Згідно з п. п. 34, 35 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міської ради належить вирішення на пленарних засіданнях питань регулювання земельних відносин; затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України.

Так, як передбачено п. 5.6. розділу 5 Ставка земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження) Положення про плату за землю в місті Києві, що є додатком №3 до рішення Київської міської ради Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві від 23.06.2011 N 242/5629 в редакції від 22.12.2016, чинній на дату розгляду спору, плата за користування земельними ділянками, які використовуються юридичними і фізичними особами, в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (крім комунальної власності), встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, за винятком земельних ділянок, ставка податку за які справляється у розмірі, визначеному пунктами 5.3 - 5.5 цього Положення.

Тобто, нормами Податкового кодексу України з урахуванням передбачено п. 5.6. Положення про плату за землю в місті Києві, що є додатком №3 до рішення Київської міської ради Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві від 23.06.2011 N 242/5629 в редакції від 22.12.2016 визначено нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки (в межах міста Києва), які використовуються юридичними і фізичними особами незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі, що складає 3% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок у м. Києві.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що річний розмір орендної плати за земельні ділянки, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, що є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, тобто не менше розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території, що для території міста Києва визначено у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок - у випадку використання юридичними і фізичними особами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 02.12.2014 у справі № 21-271а14.

Суд зазначає, що на дату розгляду даної справи Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Девелопер не надано суду доказів внесення змін до п. 4.2. договору оренди земельної ділянки від 06.10.2006, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблений запис від 06.10.2006 за № 63-6-00376 у книзі записів державної реєстрації договорів, що свідчить про невиконання сторонами обов'язку щодо оформлення внесення змін до договору оренди з метою приведення у відповідність до вимог законодавства істотних умов договорів оренди земельних ділянок, відповідно до статті 30 Закону України "Про оренду землі", статей 40, 41, 286, 288 Податкового кодексу України.

При цьому, внесення до Податкового кодексу України (норм, на які посилався прокурор у позові) змін в процесі судового розгляду даного спору та, відповідно, застосування у зв'язку з цим судом норм, що є чинними на дату прийняття рішення по справі, не виходить за межі заявлених прокурором предмету та підстав позову, оскільки, як передбачено п. 3.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26 грудня 2011 року N 18, посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв'язку з цим господарський суд, з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Таким чином, враховуючи, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати та внесення в цій частині відповідних змін до договору оренди земельної ділянки в порядку ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (законом, а саме нормами Податкового кодексу України встановлено нижній граничний розмір орендної плати, що не відповідає умовам договору оренди землі, у зв'язку з чим дані умови договору повинні бути приведені у відповідність з імперативними нормами закону).

Щодо доводів відповідача стосовно неприйняття позивачем відповідного рішення про внесення змін до договору оренди, яке повинно передувати внесенню змін до договору оренди землі, суд зазначає наступне.

До матеріалів справи позивачем 10.01.2017 долучено рішення Київської міської ради від 16.02.2010 №31/3469, яким вирішено внести зміни до договорів оренди земельних ділянок, в тому числі спірного, встановивши річну орендну плату у трикратному розмірі земельного податку, встановленого Законом України Про плату за землю .

Разом з тим, з 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України, положеннями якого передбачено граничну нижню межу розміру орендної плати за земельну ділянку.

З урахуванням вказівок Вищого господарського суду України у постанові від 02.11.2016 №910/7748/16, якою дану справу направлено на новий розгляд, позивачем 10.01.2017 було долучено до матеріалів справи копію рішення Київської міської ради від 28.02.2013 №89/9146 Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України . Суд зазначає, що позивачем подано додаток до даного рішення не у повному обсязі; у наданих позивачем матеріалах серед наведеного в додатку переліку договорів, до яких слід внести зміни, спірний договір оренди землі від 06.10.2006 відсутній. Однак дане рішення Київської міської ради із додатком - переліком договорів, що яких слід внести зміни, доступне для перегляду у системі Ліга:Закон . Суд, дослідивши дане рішення та додаток на предмет наявності серед наведеного в додатку переліку договорів, до яких слід внести зміни, спірного договору оренди землі від 06.10.2006, зазначає, що даний договір у переліку відсутній.

В той же час, суд наголошує на наступному.

Як передбачено приписами ст. 16 Закону України Про оренду землі , укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

В той же час, положеннями ст. 30 даного Закону, зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

При цьому, обов'язок щодо приведення розміру орендної плати у відповідність з законом встановлено для обох сторін договору оренди земельної ділянки .

Так, наведені норми ст. 30 Закону України Про оренду землі не встановлюють спеціального порядку внесення змін до договору оренди землі державної або комунальної власності, як це має місце при укладенні такого договору (на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця), відтак відсутність відповідного рішення Київської міської ради щодо внесення змін до договору оренди не може спростовувати наявність у сторін договору обов'язку з приведення у відповідність до вимог законодавства істотних умов договорів оренди земельних ділянок.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Положеннями статті 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, а також те, що розмір орендної плати за землю законодавчо було змінено, суд приходить висновку про наявність підстав для внесення змін до договору в частині, що стосується розміру орендної плати за користування земельною ділянкою, а тому позовні вимоги Керівника Київської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Девелопер" про внесення змін до договору оренди землі від 06.10.2006 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За наведених обставин, сплачений прокуратурою судовий збір покладається на відповідача у зв'язку з задоволенням позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Внести зміни до п. 4.2. договору оренди земельної ділянки, укладеного між Київською міською радою (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; ідентифікаційний код: 22883141) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Девелопер (01001, м. Київ, вул. Ольгинська, 3, кімната 50/3; ідентифікаційний код: 25413476), зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 06.10.2006 за № 63-6-00376, виклавши його у такій редакції: Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3% (три відсотки) від її нормативної грошової оцінки .

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Девелопер (01001, м. Київ, вул. Ольгинська, 3, кімната 50/3; ідентифікаційний код: 25413476) на користь Прокуратури міста Києва (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9; ідентифікаційний код 02910019) 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 31.01.2017

Суддя І.М. Отрош