Рішення

від 24.01.2017 по справі 910/21032/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2017Справа №910/21032/16

За позовом Приватного підприємства "Анастасія"

до Відкритого акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк

"Трансбанк"

третя особа 1 , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Новація"

третя особа 2 , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

третя особа 3 , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шнирьова Галина Миколаївна

про визнання зобов'язань припиненими та зобов'язання вчинити дії

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Коновал Д.В. (довіреність № 177 від 21.03.2016)

від відповідача: не з'явився

від третьої особи 1: не з'явився

від третьої особи 2: не з'явився

від третьої особи 3: не з'явився

вільний слухач: ОСОБА_3

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Анастасія" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Трансбанк" (відповідач) в якому просить суд:

- визнати припиненим кредитний договір № 27 від 08 серпня 2002 року та договір застави від 08 серпня 2002 року укладені між Приватним підприємством "Анастасія" та Відкритим акціонерним товариством "Акціонерний комерційний банк "Трансбанк";

- зняти заборону на відчуження нежилого приміщення загальною площею 292,80 кв.м., яке знаходиться в місті Києві по вул. Вишгородській, буд. 33 та яке належить приватному підприємству "Анастасія", яка була накладена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шнирьовою Г.М. 08 серпня 2002 року у зв'язку з посвідченням договору застави від 08 серпня 2002 року укладеного між Приватним підприємством "Анастасія" та Відкритим акціонерним товариством "Акціонерний комерційний банк "Трансбанк" та виключити вказану заборону на відчуження майна з Державного реєстру іпотек.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 порушено провадження по справі № 910/21032/16 та призначено її до розгляду 08.12.2016.

В судове засідання 08.12.2016 з'явився представник позивача, заявив клопотання про залучення до участі у справі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Новація".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2016 залучено до участі у справі №910/21032/16 третіх осіб 1-3, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Новація", Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шнирьову Галину Миколаївну та відкладено розгляд справи на 27.12.2016.

23.12.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про зміну предмету позову та документи по справі.

26.12.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про вихід за межі позовних вимог.

В судовому засіданні 27.12.2016 суд відклав розгляд заяви про зміну предмету позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2016 продовжено строк вирішення спору у справі № 910/21032/16 на 15 днів та розгляд справи відкладено на 24.01.2017.

13.01.2017 через відділ діловодства суду від третьої особи 3 надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що від відповідача до третьої особи 3 не надходило листів та повідомлень про зняття вказаної заборони на відчуження нежилого приміщення загальною площею 292,80 кв.м., яке знаходиться в місті Києві по вул. Вишгородській, буд. 33. Також нотаріусом зазначено, що відповідно до п. 5.1. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, заборона на відчуження нерухомого майна може бути знята нотаріусом за наявності рішення суду. У своїх поясненнях третя особа 3 просила суд здійснювати розгляд справи без її участі.

16.01.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення щодо позовних вимог про вчинення дій спрямованих на зняття обтяження предмету застави та заява про зміну предмету позову.

Представник позивача в судовому засіданні 24.01.2017 надав суду пояснення щодо заяви про зміну предмету позову від 16.01.2017, просив суд її прийняти до розгляду і здійснювати розгляд згідно вимог заявлених у даній заяві.

Так, у своїй заяві Приватне підприємство "Анастасія" (позивач) просить суд:

визнати припиненими зобов'язання за кредитним договором № 27 від 08 серпня 2002 року та за договором застави від 08 серпня 2002 року, які були укладені між Приватним підприємством "Анастасія" та Відкритим акціонерним товариством "Трансбанк".

зняти заборону на відчуження нежилого приміщення загальною площею 292,80 кв.м., яке знаходиться в місті Києві по вул. Вишгородській, буд. 33, заборона зареєстрована 12.01.2005 року 15:00:59 за № 1601640 реєстратором - Приватним нотаріусом Шнирьова Г.М., на підставі договору застави 4512, 08.08.2002, приватний нотаріус, Шнирьова Г.М. (власник Приватне підприємство "Анастасія", код: 30576827), та була накладена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шнирьовою Г.М. 08 серпня 2002 року у зв'язку з посвідченням договору застави від 08 серпня 2002 року укладеного між Приватним підприємством "Анастасія" та Відкритим акціонерним товариством "Трансбанк", та виключити вказану заборону на відчуження майна з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

В силу приписів ч. 4 ст. 22 ГПК України, до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи наведене, оскільки заява про зміну предмету позову подана позивачем з дотриманням приписів ст. 22 ГПК України, суд дійшов висновку про прийняття вказаної заяви до розгляду, у зв'язку із чим, позовні вимоги розглядаються в її редакції.

Оскільки, судом прийнято до розгляду вказану вище заяву про зміну предмету позову, то раніше подана заява про зміну предмету позову від 23.12.2016 підлягає залишенню судом без розгляду.

Представник відповідача в судове засідання 24.01.2017 не з'явився, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав.

У відповідності до п.п. 3.9.1. п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвала суду від 27.12.2016 направлялась на юридичну адресу відповідача (вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) та була повернута на адресу суду поштовим відділенням зв'язку.

Таким чином, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи вищенаведене, оскільки, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, відзиву на позовну заяву та будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, відповідачем суду не надано, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача надав суду пояснення по суті позовних вимог, просив суд їх задовольнити.

Представник третьої особи 1 в судове засідання 24.01.2017 не з'явився. Проте, в матеріалах справи наявна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Новація", в якій останнім повідомлено, що до третьої особи 1 не передавалась інформація про наявність у Приватного підприємства "Анастасія" заборгованості перед АКБ "Трансбанк" за кредитним договором № 27 від 08 серпня 2002 року та/або за договором застави від 08 серпня 2002 року, укладених між АКБ "Трансбанк" та ПП "Анастасія". Також третьою особою 1 повідомлено, що у ТОВ "Юридична фірма "Новація", відсутня інформація про те, що АКБ "Трансбанк" зверталось за зверненням стягнення на предмет застави за договором застави від 08 серпня 2002 року. У своїх поясненнях третя особа 1 просить суд здійснювати розгляд справи без участі її представника.

Представник третьої особи 2 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, витребуваних судом пояснень по суті спору не надав.

Представник третьої особи 3 в судове засідання 24.01.2017 не з'явився. Проте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шнирьовою Г. М. до суду подано пояснення по суті спору. Також у своїх поясненнях третя особа 3 просила суд здійснювати розгляд справи без її участі.

Судом враховано, що у відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з урахуванням строків вирішення спору передбачених ст. 69 ГПК України, в судовому засіданні 24.01.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

08.08.2002 між Акціонерним комерційним банком "Трансбанк" (відповідач) та Приватним підприємством "Анастасія" (позичальник, позивач) було укладено кредитний договір №27 (надалі - кредитний договір), відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит на поточні потреби (на поповнення обігових коштів) у сумі 140000,00 грн. на строк до 07.08.2003 включно зі сплатою 28 процентів річних.

Пунктом 4.1. кредитного договору сторони погодили, що позичальник зобов'язується використати кредит на зазначені у кредитному договорі цілі і забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату процентів за користування кредитом з розрахунку 28 процентів річних щомісячно згідно із умов цього договору.

Згідно із п. 2.1. договору, в забезпечення зобов'язань за договором банком прийнято договір застави на нежитлове приміщення загальною площею 292,8 кв.м., що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Вишгородська, 33.

Строк дії цього договору відраховується з моменту списання суми кредиту з рахунку банку до моменту зарахування на рахунок банку основної суми заборгованості, суми нарахованих процентів згідно умов цього договору та простроченої заборгованості (п. 7.7. договору).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між Акціонерним комерційним банком "Трансбанк" як заставодержателем та Приватним підприємством "Анастасія" як заставодавцем укладено договір застави від 08.08.2002 (далі - договір застави).

Договір застави посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шнирьовою Г.М. та зареєстрований в реєстрі за №4512.

Відповідно до п. 1.1. договору застави, заставодавець передає в заставу заставодержателю 23/100 частини від нежилих приміщень (в літері А) в будинку площею 1300,9 кв.м. (або 46/100 частин від нежилих приміщень-пл. 641,0 кв.м.) загальною площею 292,80 квадратних метрів, яке знаходиться в місті Києві по вулиці Вишгородській, 33, та є забезпеченням повернення отриманої заставодавцем позики за кредитним договором №27 від 08 серпня 2002 року, у сумі 140000,00 грн. з строком повернення до 07 серпня 2003 року включно згідно умов кредитного договору, процентів за користування цією позикою, та іншої заборгованості, в тому числі: пені, відшкодування збитків та витрат, завданих прострочкою виконання та (або) пов'язаних зі зверненням стягнення на майно.

Пунктом 2.1. договору застави передбачено, що зобов'язання, забезпечене заставою, вважається виконаним, якщо наявне погашення заставодавцем позики згідно умов кредитного договору, процентів, пені та відшкодовані збитки, витрати, пов'язані з простроченням виконання зобов'язань за кредитним договором та втрати по зверненню стягнення на майно на момент фактичного задоволення.

Договір вступає в дію з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором (п. 4.1. договору застави).

Договір припиняє чинність у разі виконання умов кредитного договору, погашення заборгованості згідно п. 3.2.2., а також в інших випадках, передбачених ст.ст. 28, 29 Закону України "Про заставу".

У зв'язку з укладенням сторонами договору застави, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шнирьовою Г.М. до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна внесено заборону відчуження частини нежилого приміщення під літ. А, розмір частки: 46/100, загальною площею 292,80 кв.м., за адресою м. Київ, по вул. Вишгородській, буд. 33 (зареєстровано в реєстрі за №14); реєстраційний номер обтяження 1601640 від 12.01.2005.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що незважаючи на погашення заборгованості за кредитним договором, відповідачем не здійснено заходів щодо зняття заборони накладеної відповідно до договору застави і заходів щодо виключення такої заборони з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

26.03.2016 позивач направив на адресу відповідача лист вих. № 25/03/16 від 25.03.2016 щодо визнання кредитного договору та договору застави припиненими, видачу повідомлення про погашення позики, листа про виконання умов договору позики, заяви про зняття заборони і виключення запису з реєстру іпотек. Вказаний лист було повернуто позивачу поштовим відділенням зв'язку.

Зважаючи на викладені обставини, позивач звернувся до суду з позовом про визнання припиненими зобов'язань за кредитним договором та договором застави, зняття заборони на відчуження частини нежилого приміщення загальною площею 292,80 кв.м., яке знаходиться в місті Києві по вул. Вишгородській, буд. 33 та виключення вказаної заборони на відчуження майна з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року. Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Статтею 374 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 (чинного на час укладення кредитного договору), за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) у власність (в оперативне управління) гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості.

Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір №27 від 08.08.2002, згідно із яким позивачу надано кредитні кошти у сумі 140000,00 грн. на строк до 07.08.2003 включно зі сплатою 28 процентів річних.

Як встановлено судом, позивачем на виконання умов кредитного договору було здійснено погашення наданого відповідачем кредиту у сумі 140000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 192 від 18.11.2002 на суму 8000,00 грн., № 211 від 19.12.2002 на суму 5000,00 грн., № 213 від 17.01.2003 на суму 10 000,00 грн., № 231 від 10.02.2003 на суму 7000,00 грн., № 238 від 11.03.2003 на суму 6 000,00 грн., № 240 від 10.04.2003 на суму 9000,00 грн., № 249 від 12.05.2003 на суму 5000,00 грн., № 267 від 11.08.2003 на суму 5000,00 грн., №294 від 06.08.2003 на суму 85000,00 грн.

Згідно із розрахунком позивача сума процентів за користування кредитом становить 32033,55 грн.

Проценти за користування кредитом були повністю сплачені позивачем відповідачу згідно із наданими позивачем платіжними дорученнями № 100 від 28.08.2002 року на суму 2577,53 грн., № 01 від 27.09.2002 на суму 3 221,92 грн., № 186 від 28.10.2002 суму 3 329,32 грн., № 195 від 26.11.2002 на суму 3 142,14 грн., №212 від 27.12.2002 на суму 3 089,21 грн., № 220 від 29.01.2003 на суму 2 905,10 грн., № 234 від 27.02.2003 на суму 2 411,07 грн., № 239 від 31.03.2003 на суму 2519,23 грн., № 248 від 30.04.2003 на суму 2248,44 грн., № 262 від 29.05.2003 на суму 2 182,47 грн., № 274 від 26.06.2003 на суму 1 994,52 грн., № 290 від 30.07.2003 на суму 2 021,37 грн., № 295 від 07.08.2003 на суму 391,23 грн.

Згідно із інформацією на офіційному сайті Національного банку України, 28.02.2014 Національним банком України прийнято рішення про затвердження ліквідаційного балансу, а непродані активи банку та перелік вимог кредиторів передано юридичній особі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "НОВАЦІЯ".

У заяві від 24.01.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Новація" повідомлено, що до третьої особи 1 не передавалась інформація про наявність у Приватного підприємства "Анастасія" заборгованості перед АКБ "Трансбанк" за кредитним договором № 27 від 08 серпня 2002 року та/або за договором застави від 08 серпня 2002 року, які були укладені між АКБ "Трансбанк" та ПП "Анастасія". Також третьою особою 1 зазначено, що у ТОВ "Юридична фірма "Новація" відсутня інформація про те, що АКБ "Трансбанк" зверталось за зверненням стягнення на предмет застави за договором застави від 08 серпня 2002 року.

Відповідно до ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджено факт повернення позивачем відповідачу кредиту у сумі 140000,00 грн. та погашення процентів за користування кредитом на суму 32033,55 грн.

Натомість, відповідачем обставин наведених у позові жодними доказами не спростовано, доказів, які б підтверджували наявність не виконаних зобов'язань позивача за кредитним договором та власного розрахунку заборгованості по кредитному договору надано не було.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу Української РСР, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено виконання позивачем кредитного договору щодо сплати суми кредиту та процентів за користування кредитом, а докази протилежного в у суду відсутні, то зобов'язання за кредитним договором №27 від 08.08.2002 є припиненими.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про припинення зобов'язань за кредитним договором №27 від 08.08.2002, у зв'язку із чим дана вимога підлягає задоволенню судом.

Згідно із статтею 178 Цивільного кодексу Української РСР, виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), заставою і поручительством. Крім того, зобов'язання між громадянами або з їх участю можуть забезпечуватися завдатком, а зобов'язання між соціалістичними організаціями - гарантією.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між сторонами укладено договір застави від 08.08.2002 (посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шнирьовою Г.М. та зареєстрований в реєстрі за №4512), відповідно до умов якого позивач передав в заставу відповідачу 23/100 частини від нежилих приміщень (в літері А) в будинку площею 1300,9 кв.м. (або 46/100 частин від нежилих приміщень-пл. 641,0 кв.м.) загальною площею 292,80 кв.м., яке знаходиться в місті Києві по вулиці Вишгородській, 33.

Стаття 181 Цивільного кодексу Української РСР визначає, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає в силу договору чи закону. Заставою може бути забезпечена дійсна вимога. Застава може мати місце також щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог. Відносини застави регулюються Законом України "Про заставу", іншими актами законодавства.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про заставу" від 2 жовтня 1992 року № 2655-XII (в редакції від 21.12.2000 чинній на час укладення договору застави), застава - це спосіб забезпечення зобов'язань. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає в силу договору чи закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України "Про заставу", застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання.

Предметом застави можуть бути майно та майнові права. Предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення (ч. 1, ч. 2 ст. 4 ЗУ "Про заставу").

Статтею 28 Закону України "Про заставу" право застави припиняється, зокрема, з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання.

З огляду на вищевикладене, оскільки забезпечені заставою зобов'язання за кредитним договором №27 від 08.08.2002 припинені, що підтверджується матеріалами справи, то зобов'язання за договором застави від 08.08.2002, в силу приписів ч. 3 ст. 3, ст. 28 Закону України "Про заставу", п. 2.1. договору застави, теж є припиненими.

Згідно із наявними в матеріалах справи Інформаційними довідками з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, на підставі укладеного між сторонами договору застави від 08.08.2002, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шнирьовою Г.М. до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна було внесено заборону відчуження частини нежилого приміщення під літ. А, розмір частки: 46/100, загальною площею 292,80 кв.м., за адресою м. Київ, по вул. Вишгородській, буд. 33; реєстраційний номер обтяження 1601640 від 12.01.2005.

Частина 1 статті 316 Цивільного кодексу України встановлює, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до п. 57 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв'язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

Тобто, внаслідок припинення зобов'язань за договором застави підстави для утримання майна під обтяженням відсутні, а тому обтяження такого майна припиняється.

Відповідно до підпункту 5.1 пункту 5 глави 15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012, нотаріус знімає заборону відчуження майна, зокрема за рішенням суду.

Таким чином, зняття заборони на відчуження нежилого приміщення (літ. А), загальною площею 292,80 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, буд. 33, переданого в заставу за договором від 08.08.2002 може бути здійснено нотаріусом за рішенням суду.

Оскільки, як встановлено судом вище, зобов'язання за договором застави від 08.08.2002 є припиненими, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про зняття заборони на відчуження нежилого приміщення загальною площею 292,80 кв.м., яке знаходиться в місті Києві по вул. Вишгородській, буд. 33 та виключення вказаної заборони на відчуження майна з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Враховуючи вищевстановлені обставини, суд задовольняє повністю позовні вимоги Приватного підприємства "Анастасія" до Відкритого акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Трансбанк" про визнання припиненими зобов'язань за кредитним договором та договором застави, зняття заборони на відчуження частини нежилого приміщення загальною площею 292,80 кв.м., яке знаходиться в місті Києві по вул. Вишгородській, буд. 33 та виключення вказаної заборони на відчуження майна з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати припиненими зобов'язання за кредитним договором № 27 від 08 серпня 2002 року, укладеним між Приватним підприємством "Анастасія" (04114, м. Київ, вул. Кобзарська, будинок 19, квартира 2, ідентифікаційний код 30576827) та Відкритим акціонерним товариством "Акціонерний комерційний банк "Трансбанк" (03150, м. Київ, вул. Фізкультури, будинок 9, ідентифікаційний код 16293211)

Визнати припиненими зобов'язання за договором застави від 08 серпня 2002 року, зареєстрованим в реєстрі за номером 4512, укладеним між Приватним підприємством "Анастасія" (04114, м. Київ, вул. Кобзарська, будинок 19, квартира 2, ідентифікаційний код 30576827) та Відкритим акціонерним товариством "Акціонерний комерційний банк "Трансбанк" (03150, м. Київ, вул. Фізкультури, будинок 9, ідентифікаційний код 16293211).

Зняти заборону на відчуження нежилого приміщення загальною площею 292,80 кв.м., яке знаходиться в місті Києві по вул. Вишгородській, буд. 33, заборона зареєстрована 12.01.2005 року 15:00:59 за № 1601640 реєстратором - Приватним нотаріусом Шнирьова Г.М., на підставі договору застави №4512, 08.08.2002, приватний нотаріус, Шнирьова Г.М. (власник Приватне підприємство "Анастасія", код: 30576827), та була накладена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шнирьовою Г.М. 08 серпня 2002 року у зв'язку з посвідченням договору застави від 08 серпня 2002 року укладеного між Приватним підприємством "Анастасія" (ідентифікаційний код 30576827) та Відкритим акціонерним товариством "Трансбанк" (ідентифікаційний код 16293211), та виключити вказану заборону на відчуження майна з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Трансбанк" (03150, м. Київ, вул. Фізкультури, будинок 9, ідентифікаційний код 16293211) на користь Приватного підприємства "Анастасія" (04114, м. Київ, вул. Кобзарська, будинок 19, квартира 2, ідентифікаційний код 30576827) судові витрати у розмірі 4134,00 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 30.01.2017.

Суддя С.О. Турчин