Рішення

від 18.01.2017 по справі 910/18678/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.01.2017Справа №910/18678/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "Національний депозитарій України"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Мост"

про стягнення заборгованості за надані послуги.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Бондаревська Г.В., за довіреністю;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Національний депозитарій України" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Мост" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за надані послуги.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.10.2016 було порушено провадження у справі № 910/18678/16, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 23.11.2016.

10.11.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано документи на виконання вимог ухвали господарського суду міста Києва від 13.10.2016 про порушення провадження у справі № 910/18678/16.

23.11.2016 представник позивача у судове засідання з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 13.10.2016 позивач виконав.

Представник відповідача 23.11.2016 у судове засідання не з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 13.10.2016 відповідач не виконав.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 77 ГПК України, у зв'язку з нез'явленням 23.11.2016 в засідання представника відповідача та неподанням витребуваних доказів, розгляд справи було відкладено на 14.12.2016.

14.12.2016 представник позивача у судове засідання з'явився та подав клопотання про продовження строку розгляду справи.

Представник відповідача 14.12.2016 у судове засідання не з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 23.11.2016 відповідач не виконав.

Розглянувши судовому засіданні 14.12.2016 клопотання представника позивача про продовження строку розгляду справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення вищезазначеного клопотання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.12.2016 було продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів; розгляд справи відкладено на 21.12.2016.

21.12.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано письмові пояснення по справі.

Судове засідання 21.12.2016 не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Нечая О.В. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.12.2016 розгляд справи було призначено на 18.01.2017.

У судове засідання 18.01.2017 представник позивача з'явився, надав суду свої пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 18.01.2017 не з'явився.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представника позивача, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

16.08.2011 між Публічним акціонерним товариством Національний депозитарій України (далі - депозитарій, позивач) та Приватним акціонерним товариством Страхова компанія Мост (далі - емітент, відповідач) було укладено Договір про обслуговування емісії цінних паперів № Е-4137 (далі - Договір), відповідно до умов якого емітент доручає, а депозитарій зобов'язується надавати емітенту послуги щодо обслуговування випуску(ів) цінних паперів емітента: прийом на зберігання від емітента глобального(их) (тимчасового(их) глобального(их) сертифікату(ів) випуску(ів) цінних паперів емітента, відкриття та ведення рахунку емітента у цінних паперах, виконання операцій емітента з випуском(ами) цінних паперів на підстав розпоряджень (наказів) емітента або його представника - відповідно до положення про депозитарну діяльність, що затверджується рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Регламенту здійснення депозитарної діяльності депозитарію цінних паперів та чинного законодавства України.

Відповідно до п. п. 2.3.6 Договору емітент зобов'язаний оплачувати послуги депозитарію згідно з умовами та строками, передбаченими цим Договором та тарифами Депозитарію.

Позивач зазначає суду про те, що на підставі Договору та поданих емітентом до депозитарію документів, депозитарій 05.09.2011 відкрив емітенту рахунок у цінних паперах, 06.09.2011 прийняв на зберігання та обслуговування глобальний сертифікат випуску акцій Емітента за реєстраційним № 399/1/11 від 31.08.2011 (на загальну суму випуску 30 000 000,00 грн) та 15.03.2012 прийняв на зберігання та обслуговування тимчасовий глобальний сертифікат випуску акцій емітента за реєстраційним № 20/1/12-Т від 12.03.2012 (на загальну суму випуску 300 000 000,00 грн).

Цінні папери випусків відповідача, що оформлені прийнятими на зберігання глобальним та тимчасовим глобальним сертифікатами датами приймання на зберігання були зараховані до системи депозитарного обліку Центрального депозитарію.

10.07.2012 Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку видала відповідачу Свідоцтво про реєстрацію випуску акцій № 20/1/2012 на загальну суму випуску 330 000 000,00 грн, на підставі якого емітент оформив глобальний сертифікат за реєстраційним № 20/1/12 від 17.07.2012 та передав його на зберігання та обслуговування депозитарію, що підтверджується Актом приймання-передавання глобального сертифікату від 17.07.2012, підписаним емітентом та депозитарієм та скріплений відповідними печатками.

Позивач у своєму позові, крім того, зазначає про те, що частина послуг, надання яких передбачається Договором, зокрема, облік Центральним депозитарієм зобов'язань емітента за цінними паперами випусків емітента стосовно кожного випуску цінних паперів на підставі депонованих глобальних сертифікатів випусків цінних паперів емітента; зберігання глобальних сертифікатів випусків цінних паперів емітента, обслуговування випусків цінних паперів емітента на рахунку у цінних паперах Емітента, надаються Центральним депозитарієм на постійній основі без необхідності надання емітентом окремих розпоряджень Центральному депозитарію. Станом на сьогоднішній день позивач не отримував рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про скасування реєстрації випуску цінних паперів відповідача та анулювання Свідоцтва про реєстрацію випуску акцій емітента, на підставі якого відповідачем був оформлений та депонований до депозитарію глобальний сертифікат за реєстраційним № 20/1/2012, а тому глобальний сертифікат за реєстраційним № 20/1/2012 продовжує зберігатися в Центральному депозитарії, а цінні папери, що оформлені цим глобальним сертифікатом, відповідно, продовжують обліковуватися в системі депозитарного обліку Центрального депозитарію.

Таким чином, позивач зазначає про те, що продовжує надавати відповідачу депозитарні послуги у порядку та на умовах, визначених Договором, а у відповідача існує зобов'язання щодо оплати наданих депозитарієм послуг у порядку та строки, що встановлені Договором. При цьому, відповідач свої зобов'язання по оплаті послуг позивача за Договором виконує неналежним чином, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за період з 01.07.2013 по 31.08.2016 включно в розмірі 39 900,00 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про депозитарну систему України власник рахунка у цінних паперах - особа, якій професійним учасником депозитарної системи України та/або Національним банком України відкрито рахунок у цінних паперах.

Глобальний сертифікат - документ, що містить інформацію про випуск цінних паперів, оформляється емітентом після завершення емісії цінних паперів, зберігається Центральним депозитарієм цінних паперів (далі - Центральний депозитарій), а у випадках, встановлених цим Законом, - Національним банком України, та є підставою для зберігання і обліку відповідних цінних паперів та обліку зобов'язань емітента за відповідним випуском цінних паперів;

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України Про депозитарну систему України рахунок у цінних паперах емітента відкривається емітенту Центральним депозитарієм або, у випадках, встановлених цим Законом, - Національним банком України на підставі договору про обслуговування випусків цінних паперів.

На рахунку в цінних паперах емітента на підставі договору про обслуговування випусків цінних паперів у порядку, встановленому Комісією, а у випадках, встановлених цим Законом, - Національним банком України, зберігаються та обліковуються цінні папери власних випусків емітента та обмеження прав на цінні папери.

Кількість цінних паперів на рахунку у цінних паперах емітента має бути цілим числом та не може бути від'ємним.

Договір про обслуговування випусків цінних паперів укладається між емітентом і Центральним депозитарієм або між емітентом і Національним банком України, відповідно до якого Центральний депозитарій або Національний банк України здійснює обслуговування корпоративних операцій емітента відповідно до встановленої цим Законом компетенції.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3.1 Договору емітент оплачує послуги депозитарію згідно з цим Договором відповідно до затверджених тарифів Депозитарію, що є чинними на дату надання послуг. Тарифи депозитарію не повинні перевищувати максимального розміру, що встановлюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Пунктом 3.2 Договору визначено, що оплата послуг депозитарію здійснюється емітентом на підставі рахунків-фактур або Актів про надання послуг, наданих депозитарієм.

Судом встановлено, що у період з 01.07.2013 по 11.10.2013 (включно) на клієнтів депозитарію (в т.ч. на емітента) поширювалась дія тарифів, затверджених Рішенням Правління Національного депозитарію № 1/7 від 02.04.2012 (зі змінами), відповідно до яких вартість послуги депозитарію за обслуговування випуску цінних паперів (інші цінні папери) складала 0,0005% від номінальної вартості випуску цінних паперів, але не менше 20,00 грн та не більше 1 000,00 грн за один місяць.

Рішенням Правління Центрального депозитарію № 1/8 від 08.10.2013 (яке вступило в силу 12.10.2013 та діяло до 31.05.2015) було затверджено Перелік та вартість послуг (тарифів) депозитарію щодо здійснення депозитарної діяльності, відповідно до якого вартість послуги з обслуговування випуску цінних паперів залишилась незмінною та становила 0,0005% від номінальної вартості випуску цінних паперів, але не менше 20,00 грн та не більше 1 000,00 грн за один місяць. В період з 01.02.2015 по 31.08.2016 включно на клієнтів депозитарію поширювалась дія тарифів, затверджених Рішенням Правління Національного депозитарію № 1/8 від 08.10.2013, зі змінами згідно з Рішенням Правління № 1/8 від 25.12.2014, відповідно до яких вартість послуги Центрального депозитарію за обслуговування випуску цінних паперів складала 0,00055% від номінальної вартості випуску цінних паперів, але не менше 22,00 грн та не більше 1 100,00 грн за один місяць.

В якості доказів наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за Договором, позивачем були надані суду копії Актів про надання послуг на загальну суму 39 900,00 грн, які у відповідності до умов п. 3.2 Договору є належним та допустимим доказом на підтвердження факту надання позивачем послуг відповідачу.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26 грудня 2011 року N 18 (далі - Постанова № 18) згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується те, що Позивачем було належним чином доведено наявність у відповідача заборгованості за Договором, в розмірі 39 900,00 грн.

В свою чергу, відповідачем не було надано суду жодного доказу на спростування доводів позивача щодо наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за Договором, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 39 900,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім основної заборгованості позивач також просить суд стягнути з відповідача на свою користь штраф в розмірі 3 500,00 грн, інфляційні втрати в розмірі 14 510,88 грн та 3% річних в розмірі 1 808,59 грн.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 6.7 Договору у випадку порушення емітентом умов оплати послуг депозитарію відповідно до розділу 3 цього Договору емітент зобов'язаний сплатити на користь депозитарія штраф у розмірі 100 грн. Штраф сплачується на підставі рахунку на оплату штрафу, що направляється емітенту. У випадку несплати емітентом штрафу до кінця календарного місяця, якому був складений рахунок на оплату штрафу, розмір штрафу збільшується на 100 грн за кожен наступний календарний місяць прострочення оплати послуг.

Враховуючи наявність факту порушення емітентом умов оплати послуг депозитарію відповідно до розділу 3 Договору, вимоги про стягнення штрафу є обґрунтованими. Судом здійснено перерахунок заявленого до стягнення з відповідача розміру штрафу та встановлено, що позивачем вірно визначено розмір вказаного показника.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перерахунок заявлених до стягнення з відповідача сум 3% річних та інфляційних втрат та встановлено, що позивачем вірно розраховані вказані суми.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за Договором, з урахуванням штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, в загальному розмірі 59 719,47 грн підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 4, 49, 82 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Мост" (01004, м. Київ, Бессарабська площа, будинок 7, літ. Б; ідентифікаційний код: 33545697) на користь Публічного акціонерного товариства "Національний депозитарій України" (04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, будинок 17/8; ідентифікаційний код: 30370711) заборгованість в розмірі 39 900 (тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот) грн 00 коп., штраф в розмірі 3 500 (три тисячі п'ятсот) грн 00 коп., інфляційні втрати в розмірі 14 510 (чотирнадцять тисяч п'ятсот десять) грн 88 коп., 3% річних в розмірі 1 808 (одна тисяча вісімсот вісім) грн 59 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн 00 коп.

Повне рішення складено 31.01.2017.

Суддя О.В. Нечай