Рішення

від 26.01.2017 по справі 910/180/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26.01.2017Справа №910/180/17 За позовом Приватного підприємства «Кремавтотранс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «САМСАР-ТРАНС» про стягнення боргу у розмірі 31  522,39 грн. Суддя Демидов В.О. Представники сторін: від позивача - не з'явився; від відповідача - не з'явився; ВСТАНОВИВ: 04.01.2017 Приватне підприємство «Кремавтотранс» звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «САМСАР-ТРАНС» про стягнення боргу у розмірі 31  522,39 грн. за виконання перевезення, а також витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 3152,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасної оплати послуг з перевезення вантажів відповідно до договору №08/11/2016 про організацію міжнародних перевезень вантажів. Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.01.2017 порушено провадження у справі № 910/180/17 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 26.01.2017. 19.01.2017 позивач через загальний відділ діловодства суду подав додаткові документи для долучення до матеріалів справи. У судове засідання 26.01.2017 представники сторін не з'явилися, причини неявки суду не повідомили, про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені. При цьому, відповідно до п. 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України В судовому засіданні 26.01.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи. 08.11.2016 між Приватним підприємством «Кремавтотранс» (далі – позивач, перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «САМСАР-ТРАНС» (далі – відповідач, експедитор) було укладено договір №08/11/2016 про організацію міжнародних перевезень вантажів, відповідно до п. 1 1 якого предметом договору є взаємовідносини сторін, що виникають при плануванні, організації і здійсненні перевезень автомобільним транспортом у міжнародному сполученні експортно-імпортних вантажів, що надаються безпосередньо замовниками експедитора, для перевезення транспортом перевізника. За умовами п. 2.1 перевізник надає послуги з перевезення вантажу на підставі заявки, яка подається експедитором в  письмовій формі до початку завантаження, і є невід'ємною частиною договору. Заявка вважається прийнятою до виконання, якщо вона підтверджена підписами уповноважених осіб та скріплена печатками сторін. Допускається обмін заявками по факсимільному зв'язку або електронною поштою сторін. Факс-копія заявки має юридичну силу оригіналу. Згідно з п. 2.2 договору у заявці вказується кількість і характеристики вантажу, спосіб навантаження, маршрути, вантажовідправники та вантажоодержувачі, адреси місць навантаження і розвантаження вантажу із зазначенням контактних осіб та їх телефонів, дати та час навантаження, розвантаження (терміни доставки) вантажу, адреси проведення митного оформлення під час навантаження і розвантаження вантажу, суми фрахту, умови оплати, валюта платежу. Відповідно до п. п.4.2, 4.3 договору ціни, відповідні конкретному перевезенню (групі однотипних перевезень) узгоджуються додатково перед кожним перевезенням (групою перевезень) і визначаються в заявці на перевезення вантажу. Ціни є договірними і визначаються винятково виходячи з конкретної ситуації та транспортного ринку. Згідно з п. 5.1 договору оплата за надані послуги згідно цього договору здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок перевізника, протягом 30 днів згідно виставленого рахунку, тільки за умови надання експедитору СMR накладної з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу без претензій за кількістю і якістю. Цей договір вступає в силу з моменту підписання і до 31.12.2016. але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань. Якщо жодна зі сторін не виявила бажання розірвати договір за 15 днів до закінчення терміну його дії, то він вважається пролонгованим на той же строк і на тих же умовах (п. 10.6 договору). Заявкою на перевезення №77 від 08.11.2016, підписаною представниками обох сторін, сторонами було погоджено всі істотні умови перевезення, а саме: маршрут – Гданск (Польща) – Київ (Україна); автомобіль – Volvo ВІ 5041 АО/ ВІ 5053 ХР; вартість послуги – 1150 Євро; форма і термін оплати – кошти у розмірі 1150 Євро сплачуються у гривні за курсом НБУ, встановленим на дату вивантаження через 14 банківських днів після отримання оригіналів документів; дата завантаження – 16.11.2016; митний перехід – Ягодин, дата доставки – 21.11.2016, розмитнення – Київ. Згідно зі ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням. Відповідно до ч.1 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Згідно частини 1 статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Частиною 1 статті 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Аналогічні норми містить і ст. 207 Цивільного кодексу України. Частиною 1 статті 218 ЦК України передбачено, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. З огляду на вказане суд приходить до висновку про існування між сторонами господарських правовідносин щодо перевезення вантажу. Позивач на виконання умов заявки №77 від 08.11.2016 здійснив перевезення вантажу, що підтверджується міжнародними товаротранспортними накладними типу CMR №557402, №557438. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідачем не виконано своїх зобов'язань щодо своєчасної оплати послуг з міжнародного перевезення вантажів у розмірі 1150 Євро, що за курсом НБУ, встановленим на дату розвантаження 22.11.2016 (1,00 євро * 27,410778 грн). склало 31  522,39 грн. Крім того позивач зазначав, що з метою досудового врегулювання спору, підготовки позовної заяви та юридичного супроводу справи підприємством понесені витрати на правову допомогу адвоката у суму 3152,00 грн. Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову з таких підстав. У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Відповідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Загальні умови перевезення визначаються Цивільним Кодексом України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Згідно з п. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Згідно ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу. Статтею 920 ЦК України визначено що, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами). Відповідно до 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання. Відповідно до ч. 2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 173 ГК України, один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Суд враховує, що Закон України «Про автомобільний транспорт» та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 №363, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568 визначають товарно-транспорту накладну як обов'язковий документ, який має оформлюватись при перевезенні вантажів автомобільним транспортом. Відповідно до пунктів 1, 11.1 даних Правил товарно-транспортна накладна є основним документом на перевезення вантажів та єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Позивач належним чином виконав умови заявки на перевезення, що підтверджується товарно-транспортними накладними типу CMR №557402, №557438, які оформлені належним чином, містять підписи уповноважених осіб отримувача вантажу та штамп митного контролю та відповідного складу. Заявкою №77 від 08.11.2016, підписаною обома сторонами, сторонами було погоджено, зокрема, і вартість послуги – 1150 Євро, а також форму і терміни оплати – кошти у розмірі 1150 Євро сплачуються у гривні за курсом НБУ, встановленим на дату вивантаження через 14 банківських днів після отримання оригіналів документів. Доказів проведення оплати відповідачем вказаних сум та у визначені строки матеріали справи не містять. Таким чином заборгованість відповідача складає 1150 Євро, що за курсом НБУ, встановленим на дату розвантаження 22.11.2016 (1,00 євро * 27,410778 грн). склало 31  522,39 грн. Отже, відповідач своїми діями (не своєчасне та не повне проведення розрахунків за надані послуги) порушив умови заявки №77 від 08.11.2016 щодо належного та добросовісного виконання зобов'язань за договорами з міжнародного перевезення вантажів, наслідком чого є неотримання позивачем коштів у сумі 31  522,39 грн. Відповідач заперечень щодо стягнення вказаної суми не подав. Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 31  522,39 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю. Щодо вимоги про стягнення з відповідача витрат на юридичні послуги адвоката у розмірі 3152,00 грн. потрібно зазначити наступне. Відповідно до приписів статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру" (частина 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України). Згідно з приписами статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом. Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги (стаття 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"). Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У відповідності до абзацу третього пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/973 від 14.12.2007 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права», за яким у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат. За змістом приписів частини 3 статті 48 та частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України можливе покладення на сторони у справі, як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). На підтвердження понесення витрат на правову допомогу адвоката позивачем до матеріалів справи додано: договір доручення від 21.12.2016 про надання правової допомоги у спорі, що виник з ТОВ «САМСАР-ТРАНС», копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №507 від 16.05.2008, акт приймання-передачі наданих послуг від 26.12.2016 до договору про надання правової допомоги від 21.12.2016, підписаний обома сторонами, відповідно до якого загальна вартість послуг складає 3152,00 грн., квитанцію до прибуткового касового ордера №06/12 від 26.12.2016 про сплату 3152,00 грн. Пунктом 6.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 за №7 передбачено, що вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат. Враховуючи вищевикладене та наявні в матеріалах справи документи, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, а також, враховуючи ціну позову, розумну необхідність у здійсненні таких витрат, обсяг проробленої роботи та квитанцію до прибуткового касового ордера №06/12 від 26.12.2016 про сплату 3152,00 грн., суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача документально підтверджені витрати за надання правової допомоги у розмірі 3152,00 грн. За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі з покладенням на відповідача судових витрат у справі на підставі положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд – ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «САМСАР-ТРАНС» (02090, м. Київ, вул. В. Сосюри, буд. 8, код 40691398) на користь Приватного підприємства «Кремавтотранс» (39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Першотравнева, буд. 3, оф. 4, код 23808302)    суму основного боргу у розмірі 31 522 (тридцять одну тисячу п'ятсот двадцять дві) грн 39 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 3152 (три тисячі сто п'ятдесят дві) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повне рішення складене та підписане – 31.01.2017. Суддя                                                                                                              В.О. Демидов