Рішення

від 23.01.2017 по справі 914/3019/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2017р. Справа№ 914/3019/16

Господарський суд Львівської області у складі судді Галамай О.З.

при секретарі судового засідання Прокопів І.І.

розглянув справу

за позовом Публічного акціонерного товариства Львівобленерго , м. Львів

до відповідача ОСОБА_1 відділу м. Львова, м. Львів

про стягнення 10 525,75 грн. пені, 1 323,11 грн. трьох відсотків річних та 3 440,88 грн. інфляційних нарахувань.

В судове засідання з'явились:

від позивача: ОСОБА_2 - представник, довіреність № 119-4533/2 від 12.12.2016р.

від відповідача: ОСОБА_3 - представник, довіреність №49 від 05.01.2017р.

Представникам сторін в судовому засіданні роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Фіксація судового процесу технічними засобами в порядку ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Публічним акціонерним товариством Львівобленерго до відповідача: ОСОБА_1 відділу м. Львова про стягнення 10 525,75 грн. пені, 1 323,11 грн. трьох відсотків річних та 3 440,88 грн. інфляційних нарахувань.

Ухвалою суду від 01.12.2016р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 14.12.2016р. Ухвалою суду від 14.12.2016 р. розгляд справи було відкладено з підстав, викладених у ній.

Представник позивача в судовому засіданні 23.01.2017р. позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві, додаткових поясненнях у справі ( вх.№ 2190/17 від 20.01.2017 р.) та пояснень, наданих в судовому засіданні. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що в порушення умов Договору про постачання електричної енергії №90519 від 16.10.2006 р., відповідач не здійснював вчасної оплати за поставлену йому електричну енергію, в зв'язку з чим останньому відповідно до п.4.2.1 Договору про постачання електричної енергії №90519 від 16.10.2006 р. та відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховано пеню в розмірі 10 525,75, грн., три відсотки річних в розмірі 1 323,11 грн. та інфляційні втрати в розмірі 3 440,88 грн., які просить стягнути з відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо заявлених позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (вх.№50268/16 від 14.12.2016 р.) та пояснень, наданих в судовому засіданні. Зокрема зазначив, що КЕВ м. Львова є структурним підрозділом органу державної виконавчої влади - Міністерства оборони України, є бюджетною організацією і фінансується виключно за рахунок коштів Державного бюджету України. Оскільки кошти на сплату електроенергії надійшли невчасно, відповідачем було допущено прострочення зобов'язання за договором, однак зважаючи на те, що споживач фінансується з державного бюджету і на сплату штрафних санкцій грошових коштів не виділяється, представник відповідача просить суд відмовити в позові повністю, так як прострочення виникло не з вини КЕВ м. Львова. Разом з тим, відповідач просить суд у випадку задоволення позовних вимог, зменшити розмір заявленої до стягнення пені за несвоєчасну сплату боргу за використану спожиту електричну енергію на 90%.

В судовому засіданні 23.01.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

16.10.2006 р. між ВАТ Львівобленерго (перейменоване у ПАТ Львівобленерго відповідно до вимог Закону України Про акціонерні товариства ) (Постачальник) та Військовою частиною А2847 (Споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 90519 (в подальшому - Договір), відповідно до умов якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю зазначеною в додатку №9 Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії , а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

24.12.2015 року між Публічним акціонерним товариством Львівобленерго (Постачальник електричної енергії), Військовою частиною А2847 (Первісний споживач) та ОСОБА_1 відділом м. Львова (Новий споживач) укладено Додаткову угоду до Договору про постачання електричної енергії № 90519 від 16.10.2006 р. про заміну сторони в зобов'язанні та переведення боргу, відповідно до умов якої Новий споживач стає стороною за договором про постачання електричної енергії № 90519 від 16.10.2006 р. і є повним правонаступником усіх його прав та обов'язків за цим договором (п.2 Додаткової угоди).

Під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (надалі - ПКЕЕ) (п. 2.1. Договору).

Відповідно до 2.2.2. Договору Постачальник зобов'язується постачати Споживачу електроенергію, як різновид товару, в обсягах та відповідно до умов цього Договору та додатків до нього. Відповідно до п2.3.3. Договору споживач зобов'язується оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків № 2 Порядок розрахунків та № 9 Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії .

За умовами пункту 7.1. Договору облік електроенергії, спожитої споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ.

Відповідно до п. 7.5. Договору на підставі показів засобів обліку електричної енергії та умов додатка №9 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» оформлюються такі документи: акт про використану електричну енергію (акт про прийняття-передавання товарної продукції); акт результатів замірів електричної потужності.

Докази поставки позивачем електроенергії відповідачу підтверджуються наявними в матеріалах справи актами про використану електричну енергію (містяться в матеріалах справи).

Обсяг фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії, з урахуванням розрахункової величини втрат на ділянці мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової належності електромереж, визначається згідно з умовами договору за показами розрахункових засобів обліку, знятих відповідно до додатку №9 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» (п. 8. Додатку №2 до Договору «Порядок розрахунків» .)

В пункті 1-5 «Порядку розрахунків» (Додаток №2 до Договору) сторони погодили, що розрахунок споживача з постачальником електричної енергії за регульованим тарифом здійснюється за чинними тарифами, які встановлюються відповідно до положень нормативно-правових документів НКРЕ, згідно з договором про постачання електричної енергії. Розрахунковим періодом вважається період з 20 числа попереднього місяця до 19 числа поточного місяця (включно) та прирівнюється до календарного. Величина коштів, яку має оплатити споживач за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію, визначається як добуток обсягу електричної енергії, спожитої (переданої) між датами зняття показів засобів обліку, на тариф, який діяв на кінець розрахункового періоду. Остаточний розрахунок споживача за електричну енергію спожиту протягом розрахункового періоду здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка, відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених ПКЕЕ. Плата за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності проводяться споживачем на зазначений у договорі поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії. Плата за перетікання реактивної електричної енергії, за передачу (транспортування) електричної енергії, яка постачається постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом, плата за надання споживачу додаткових послуг, плата у рахунок відшкодування завданих збитків, сума пені, сума боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних сплачуються на поточний рахунок постачальника електричної енергії, який зазначається у договорі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем виставлялися відповідачу рахунки за активну та реактивну енергію спожиту за лютий-вересень 2016 року (містяться в матеріалах справи).

Відповідно до п. 6 «Порядку розрахунків» (Додаток №2 до Договору) тривалість періоду для оплати отриманих рахунків має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку. Дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.

Як стверджує позивач та свідчать матеріали справи, оплата за одержану електричну активну та реактивну енергію оплачувалася відповідачем поза строками, встановлених п. 6 «Порядку розрахунків» (Додатку №2 до Договору).

У зв'язку з тим, що поставлена електрична енергія оплачена споживачем всупереч строку, встановленому в Додатку №2 до Договору, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 10 525,75, грн., три відсотки річних в розмірі 1 323,11 грн. та інфляційні втрати в розмірі 3 440,88 грн.

Відповідач в свою чергу, не заперечує щодо прострочення оплати, однак стверджує, що прострочення виникло не з його вини, а через відсутність бюджетних асигнувань на оплату електричної енергії. Просить суд зменшити розмір нарахованої позивачем за несвоєчасну сплату боргу за використану спожиту електричну енергію пені (10 525,75, грн.) на 90%.

Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням електроенергії регулюються, зокрема, Законом України "Про електроенергетику", Правилами користування електричною енергією , затвердженими постановою НКРЕ №28 від 31.07.1996 року (далі ПКЕЕ ).

Статтею 26 Закону України «Про електроенергетику» та пунктом 1.3. Правил користування електричною енергією встановлено, що споживання електричної енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Згідно статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Як вбачається із матеріалів справи, 16.10.2006 р. між ВАТ Львівобленерго (перейменоване у ПАТ Львівобленерго відповідно до вимог Закону України Про акціонерні товариства ) (Постачальник) та Військовою частиною А2847 (Споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 90519 (в подальшому - Договір), відповідно до умов якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю зазначеною в додатку №9 Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії , а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

24.12.2015 року між Публічним акціонерним товариством Львівобленерго (Постачальник електричної енергії), Військовою частиною А2847 (Первісний споживач) та ОСОБА_1 відділом м. Львова (Новий споживач) укладено Додаткову угоду до Договору про постачання електричної енергії № 90519 від 16.10.2006 р. про заміну сторони в зобов'язанні та переведення боргу, відповідно до умов якої Новий споживач стає стороною за договором про постачання електричної енергії № 90519 від 16.10.2006 р. і є повним правонаступником усіх його прав та обов'язків за цим договором (п.2 Додаткової угоди).

Відповідно до 2.2.2. Договору Постачальник зобов'язується постачати Споживачу електроенергію, як різновид товару, в обсягах та відповідно до умов цього Договору та додатків до нього. Відповідно до п2.3.3. Договору споживач зобов'язується оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків № 2 Порядок розрахунків та № 9 Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії .

За умовами пункту 7.1. Договору облік електроенергії, спожитої споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ.

Відповідно до п. 7.5. Договору на підставі показів засобів обліку електричної енергії та умов додатка №9 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» оформлюються такі документи: акт про використану електричну енергію (акт про прийняття-передавання товарної продукції); акт результатів замірів електричної потужності.

Докази поставки позивачем електроенергії відповідачу підтверджуються наявними в матеріалах справи актами про використану електричну енергію (містяться в матеріалах справи).

Обсяг фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії, з урахуванням розрахункової величини втрат на ділянці мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової належності електромереж, визначається згідно з умовами договору за показами розрахункових засобів обліку, знятих відповідно до додатку №9 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» (п. 8. Додатку №2 до Договору «Порядок розрахунків» .)

В пункті 1-5 «Порядку розрахунків» (Додаток №2 до Договору) сторони погодили, що розрахунок споживача з постачальником електричної енергії за регульованим тарифом здійснюється за чинними тарифами, які встановлюються відповідно до положень нормативно-правових документів НКРЕ, згідно з договором про постачання електричної енергії. Розрахунковим періодом вважається період з 20 числа попереднього місяця до 19 числа поточного місяця (включно) та прирівнюється до календарного. Величина коштів, яку має оплатити споживач за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію, визначається як добуток обсягу електричної енергії, спожитої (переданої) між датами зняття показів засобів обліку, на тариф, який діяв на кінець розрахункового періоду. Остаточний розрахунок споживача за електричну енергію спожиту протягом розрахункового періоду здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка, відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених ПКЕЕ. Плата за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності проводяться споживачем на зазначений у договорі поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії. Плата за перетікання реактивної електричної енергії, за передачу (транспортування) електричної енергії, яка постачається постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом, плата за надання споживачу додаткових послуг, плата у рахунок відшкодування завданих збитків, сума пені, сума боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних сплачуються на поточний рахунок постачальника електричної енергії, який зазначається у договорі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем виставлялися відповідачу рахунки за активну та реактивну енергію спожиту за лютий-вересень 2016 року (містяться в матеріалах справи).

Відповідно до п. 6 «Порядку розрахунків» (Додаток №2 до Договору) тривалість періоду для оплати отриманих рахунків має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку. Дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.

Як стверджує позивач та свідчать матеріали справи, оплата за одержану електричну активну та реактивну енергію оплачувалася відповідачем поза строками, встановлених п. 6 «Порядку розрахунків» (Додаток №2 до Договору). Відповідач даний факт не заперечив.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Положенням статті 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Однак, відповідно до ст. 3 даного Закону, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У п.4.2.1 Договору встановлено, що споживач несе відповідальність за внесення платежів, передбачених договором, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

Пунктом 7 Додатку №2 Порядок розрахунків до Договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати платежів, обумовлених договором, постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування пені, суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми.

Враховуючи порушення Споживачем термінів оплати за отриману електроенергію, позивачем правильно в межах шестимісячного строку нараховано відповідачеві пеню в розмірі 10 525,75 грн. Однак відповідачем подано суду клопотання про зменшення розміру нарахованої позивачем за несвоєчасну сплату боргу за використану спожиту електричну енергію пені в розмірі 10 525,75, грн. на 90%. Суд, розглянувши дане клопотання, зазначає наступне.

Приписами п. 3 ч. 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зазначена стаття кореспондується з ч. 3 статті 551 Цивільного кодексу України, згідно якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 2.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013р. передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням господарського суду (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України, пункт 3 статті 83 ГПК). У вирішенні пов'язаних з цим питань господарському суду слід враховувати викладене в підпункті 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з подальшими змінами), а також в абзацах першому-четвертому пункту 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами). Судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.

Як зазначив Пленум ВГС України в пп. 3.17.4. п. 3.17. Постанови від 26.12.2011р. №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Винятковість в даному випадку обґрунтовується тим, що відповідач належить до державного сектору, тому вина, за яку настає відповідальність у вигляді стягнення пені, відповідача є неповною, оскільки проведення ним розрахунків за договором залежить, в тому числі, від державного фінансування.

Додатковою підставою для зменшення розміру пені Відповідач-1 зазначає важке матеріальне становище у Міністерстві оборони України та необхідність значного фінансування Збройних Сил України під час проведення антитерористичної операції, що заслуговує на увагу суду при прийнятті рішення.

Враховуючи наведене, в тому числі ступінь вини відповідача, винятковість випадку та те, що в матеріалах справи відсутні, сторонами не наведені доводи та не подані докази того, що порушення відповідачем зобов'язання завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд дійшов висновку про можливість зменшення нарахованої пені в розмірі 10 525,75 грн. на 80%, а тому, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 2 105,15 грн. пені . В стягненні 8 420,60 грн. пені суд відмовляє.

Відповідно до ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За несвоєчасне виконання договірних зобов'язань, відповідно до п. 7 Додатку №2 "Порядок розрахунків", враховуючи положення статті 625 Цивільного кодексу України, позивачем нараховано відповідачу 1323,11 грн. - 3 % річних та 3 440,88 грн. - інфляційних втрат, які підлягають до стягнення з відповідача.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Згідно вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 3, 4, 4 1 , 4 2 , 4 3 , 4 4 , 4 5 , 4 6 , 12, 22, 32, 33, 34, 35, 36, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Квартирно відділу м. Львова (79019, м. Львів, вул. Заводська, 30-А, ідентифікаційний код юридичної особи код ЄДРПОУ 25544764) на користь Публічного акціонерного товариства Львівобленерго (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 3, код ЄДРПОУ 00131587) - 2 105,15 грн. пені, 1 323,11 грн. трьох відсотків річних, 3 440,88 грн. інфляційних нарахувань та 1378,00 грн. - судового збору.

3. У решті позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Наказ видати у відповідності до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 30.01.2017 р.

Суддя Галамай О. З.