Рішення

від 25.01.2017 по справі 914/2872/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2017р. Справа№ 914/2872/16

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Трускавецького В.П.,

при секретарі судового засідання Краєвському І.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства Яворівський завод залізобетонних конструкцій , с. Воля Старицька, Львівська обл., до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю Шольц-Груп , м. Львів, про: стягнення 41.859,26 грн. Представники: позивача:ОСОБА_1 - представник (довіреність від 10.04.2016 р.), відповідача:не з'явився.

Присутнім представникам учасників судового процесу права і обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), роз'яснено. Заяв про відвід суду не поступало. Клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу учасниками судового процесу заявлено не було.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Публічного акціонерного товариства Яворівський завод залізобетонних конструкцій до Товариства з обмеженою відповідальністю Шольц-Груп про стягнення 41.859,26 грн. Ухвалою суду від 14.11.2016 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 28.11.2016 р. Ухвалами суду розгляд справи відкладався на 14.12.2016 р., на 11.01.2017 р. та на 25.01.2017 р.

Рух справи відображено в попередніх ухвалах та протоколах суду.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач у порушення умов Договору №01/07/13 від 01.07.2013 р. не сплачував орендної плати протягом вересня 2015 р. - лютого 2016 р. включно, внаслідок чого в нього утворилась заборгованість в загальній сумі 41.859,26 грн.

24 січня 2017 року позивачем подано до суду додаткові письмові пояснення по суті справи з додатками, зокрема, копіями податкових накладних зареєстрованими позивачем в єдиному державному реєстрі податкових накладних, картки рахунку №361 на 8 та 2 аркушах, копії рахунків та акті виконаних робіт.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовні заяві та письмових пояснення, крім того надав усні пояснення по суті справи.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, причин повторного неприбуття не повідомляв, хоча був належно повідомлений про час, місце та дату розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (долучено до матеріалів справи), вимог попередніх ухвал суду не виконав, повторно подав 17.01.2017 р. клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№172/17), яке було відправлене ним на електронну пошту суду 11.01.2017 р. (вх.№1264/17), крім того, 18.01.2017 р. представник відповідача ознайомився з матеріалами справи, що підтверджує клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, на якому власноручно розписався представник відповідача. Відтак, зазначені обставини свідчать, що відповідач належним чином був повідомлений про розгляду справи даною справи.

Поданим 14 грудня 2016 року відзивом (вх.№50280/16) відповідач заперечив проти позовних вимог повністю. Свої заперечення обґрунтовує тим, що позивачем не подано суду доказів на підтвердження позовних вимог, зокрема, не подано первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували наявність заборгованості. Крім того, відповідач звертає увагу суду, на те, що орендна плата нарахована позивачем є більша, ніж встановлена договором. Також, у відзиві представник відповідача зазначає, що договір припинився 31.12.2015 р., а тому нарахування орендної плати за січень та лютий 2016 року є неправомірним.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (підпункт 3.9.2 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 р. № 18 (із змінами та доповненнями).

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку. Строки, що встановлюються судом (наприклад, строк для усунення недоліків позовної заяви чи апеляційної скарги), повинні відповідати принципу розумності. Визначаючи (на власний розсуд) тривалість строку розгляду справи, суд враховує принципи диспозитивності та змагальності, граничні строки, встановлені законом, для розгляду справи при визначенні строків здійснення конкретних процесуальних дій, складність справи, кількість учасників процесу, можливі труднощі у витребуванні та дослідженні доказів тощо. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. Таким чином, з метою дотримання балансу прав та інтересів сторін у справі, дотримання розумності строку розгляду справи та за умови достатності наявних у справі матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, суд здійснює розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, суд встановив наступне.

Між сторонами у справі був укладений Договір №01/07/13 від 01.07.2013 р. (надалі - Договір). За умовами цього Договору Орендодавець (позивач у справі) зобов'язується передати Орендарю (відповідач у справі) в тимчасове оплатне користування бетонне мощення та побутове приміщення загальною площею 29 кв.м. (надалі - Орендоване майно), а Орендар зобов'язаний прийняти предмет оренди, добросовісно використовувати його для здійснення господарської діяльності та своєчасно і в повному об'ємі сплачувати орендну плату. Предмет оренди - бетонне мощення, побутове приміщення загальною площею 29 кв.м., яке знаходиться на території ПАТ ЯЗЗБК за адресою: с. Воля Старицька, вул. Польова-Бічна, 3, Яворівського району, Львівської області. Предмет оренди належить Орендодавцю на правах приватної власності. Крім цього, Орендодавець зобов'язується надати Орендарю протягом дії цього договору наступні послуги по:

- зважуванню з використанням автомобільної ваги вантажопідйомністю 30 тонн;

- подачі та витяжці залізничних вагонів;

- зважуванні залізничних вагонів;

- додаткову площадку, площа якої визначається відповідно до зайнятості її металоломом.

Орендар зобов'язується оплачувати передане йому в оренду майно, а також надані йому Орендодавцем послуги на умовах, що прописані нижче. (п. 1 Договору).

Згідно з пунктом 2 Договору Орендодавець передає Орендарю Орендоване майно на підставі Акту передавання-приймання протягом трьох робочих днів від дати укладення цього договору. Повернення Орендованого майна відбувається із обов'язковим складенням акту передавання-приймання.

Абзацами першим - п'ятим пункту 3 Договору встановлено, що вартість оренди бетонного мощення за один місяць користування - 2000,00 грн., в тому числі ПДВ - 333,33 грн. Вартість оренди побутового приміщення за один місяць становить 258,00 грн., в тому числі ПДВ 43,00 грн. Вартість зважування з використанням автомобільної ваги - 1,00 грн. за зважування 1000 кг вантажу. Вартість інших наданих послуг - згідно виставленого рахунку, але не більше тарифів, що затверджені Укрзалізницею в аналогічних чи однорідних послугах. Вартість додаткової площадки визначається відповідно до зайнятості її металобрухтом із розрахунку 7,50 грн. за 1 кв.м.

Орендар до 5 числа кожного місяця сплачує Орендодавцю підсумовану вартість орендної плати та вартість наданих послуг шляхом безготівкового переказу коштів на банківський рахунок Орендодавця. (абз. 6 п. 3 Договору).

Абзацом 8 п. 3 Договору передбачено, що зазначена у цьому розділі орендна плата підлягає індексації в передбаченому законодавством України порядку.

Пунктом 7 Договору встановлено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2013 р. Якщо жодна з сторін за 20 днів до закінчення дії Договору не відмовиться від цього договору, дія Договору вважається продовженою на наступний рік з аналогічною пролонгацією на невизначений термін на тих самих умовах.

Так, 01 липня 2013 року Актом передавання-приймання до Договору оренди №01/07/13 від 01.07.2013 р. позивач передав відповідачу орендоване майно.

01 червня 2014 року Додатковою угодою №1 до Договору №01/07/13 від 01.07.2013 р. сторони внесли зміни до п. 3 Договору, зокрема абзаци 1, 2, 3, 5 пункту 3 виклали в такій редакції:

- вартість оренди бетонного мощення за один місяць користування - 3000,00 грн., в тому числі ПДВ - 500,00 грн.

- вартість оренди побутового приміщення за один місяць становить 387,00 грн., в т.ч. ПДВ - 64,50 грн.

- вартість зважування з використанням автомобільної ваги - 1,50 грн. за зважування 1000 кг вантажу.

- вартість додаткової площадки визначається відповідно до зайнятості її металобрухтом із розрахунку 11,25 грн. 1 кв.м.

На виконання умов Договору позивачем складались Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) за кожен місяць дії Договору та виставлялись рахунки-фактури на оплату, а саме:

- акт №ОУ-0000115 від 31.07.2013 р. на загальну суму 3.018,14 грн. та рахунок-фактура №СФ-0000305 від 31.07.2013 р. на аналогічну суму;

- акт №ОУ-0000140 від 30.08.2013 р. на загальну суму 2.483,58 грн. та рахунок-фактура №СФ-0000362 від 30.08.2013 р. на аналогічну суму;

- акт №ОУ-0000158 від 30.09.2013 р. на загальну суму 2.636,83 грн. та рахунок-фактура №СФ-0000410 від 30.09.2013 р. на аналогічну суму;

- акт №ОУ-0000190 від 31.10.2013 р. на загальну суму 2.758,00 грн. та рахунок-фактура №СФ-0000475 від 31.10.2013 р. на аналогічну суму;

- акт №ОУ-0000224 від 29.11.2013 р. на загальну суму 3.130,00 грн. та рахунок-фактура №СФ-0000546 від 29.11.2013 р. на аналогічну суму;

- акт №ОУ-0000253 від 31.12.2013 р. на загальну суму 2.875,15 грн. та рахунок-фактура №СФ-0000586 від 31.12.2013 р. на аналогічну суму;

- акт №ОУ-0000015 від 31.01.2014 р. на загальну суму 2.869,22 грн. та рахунок-фактура №СФ-0000013 від 31.01.2014 р. на аналогічну суму;

- акт №ОУ-0000024 від 28.02.2014 р. на загальну суму 2.834,36 грн. та рахунок-фактура №СФ-0000053 від 28.02.2014 р. на аналогічну суму;

- акт №ОУ-0000039 від 31.03.2014 р. на загальну суму 2.912,30 грн. та рахунок-фактура №СФ-0000088 від 31.03.2014 р. на аналогічну суму;

- акт №ОУ-0000040 від 30.04.2014 р. на загальну суму 2.934,66 грн. та рахунок-фактура №СФ-0000146 від 30.04.2014 р. на аналогічну суму;

- акт №ОУ-0000077 від 30.05.2014 р. на загальну суму 3.311,32 грн. та рахунок-фактура №СФ-0000201 від 30.05.2014 р. на аналогічну суму;

- акт №ОУ-0000099 від 30.06.2014 р. на загальну суму 4.429,94 грн. та рахунок-фактура №СФ-0000242 від 30.06.2014 р. на аналогічну суму;

- акт №ОУ-0000116 від 31.07.2014 р. на загальну суму 4.519,50 грн. та рахунок-фактура №СФ-0000294 від 31.07.2014 р. на аналогічну суму;

- акт №ОУ-0000124 від 30.08.2014 р. на загальну суму 4.446,94 грн. та рахунок-фактура №СФ-0000344 від 31.01.2014 р. на аналогічну суму;

- акт №ОУ-0000132 від 30.09.2014 р. на загальну суму 4.437,01 грн. та рахунок-фактура №СФ-0000392 від 30.09.2014 р. на аналогічну суму;

- акт №ОУ-0000152 від 31.10.2014 р. на загальну суму 4.871,07 грн. та рахунок-фактура №СФ-0000457 від 31.10.2014 р. на аналогічну суму;

- акт №ОУ-0000167 від 28.11.2014 р. на загальну суму 4.797,97 грн. та рахунок-фактура №СФ-0000506 від 28.11.2014 р. на аналогічну суму;

- акт №ОУ-0000174 від 27.12.2014 р. на загальну суму 4.928,15 грн. та рахунок-фактура №СФ-0000539 від 27.12.2014 р. на аналогічну суму;

- акт №ОУ-0000004 від 30.01.2015 р. на загальну суму 5.235,17 грн. та рахунок-фактура №СФ-0000022 від 30.01.2015 р. на аналогічну суму;

- акт №ОУ-0000008 від 27.02.2015 р. на загальну суму 5.345,26 грн. та рахунок-фактура №СФ-0000084 від 27.02.2015 р. на аналогічну суму;

- акт №ОУ-0000023 від 31.03.2015 р. на загальну суму 5.642,35 грн. та рахунок-фактура №СФ-0000151 від 31.03.2015 р. на аналогічну суму;

- акт №ОУ-0000029 від 30.04.2015 р. на загальну суму 6.449,08 грн. та рахунок-фактура №СФ-0000216 від 30.01.2015 р. на аналогічну суму;

- акт №ОУ-0000046 від 30.05.2015 р. на загальну суму 7.248,12 грн. та рахунок-фактура №СФ-0000267 від 30.05.2015 р. на аналогічну суму;

- акт №ОУ-0000064 від 30.06.2015 р. на загальну суму 7.088,38 грн. та рахунок-фактура №СФ-0000331 від 30.06.2015 р. на аналогічну суму;

- акт №ОУ-0000071 від 31.07.2015 р. на загальну суму 6.939,22 грн. та рахунок-фактура №СФ-0000385 від 31.07.2015 р. на аналогічну суму;

- акт №ОУ-0000093 від 31.08.2015 р. на загальну суму 6.512,96 грн. та рахунок-фактура №СФ-0000461 від 31.08.2015 р. на аналогічну суму;

- акт №ОУ-0000104 від 30.09.2015 р. на загальну суму 6.974,74 грн. та рахунок-фактура №СФ-0000534 від 30.09.2015 р. на аналогічну суму;

- акт №ОУ-0000109 від 31.10.2015 р. на загальну суму 7.114,00 грн. та рахунок-фактура №СФ-0000616 від 31.10.2015 р. на аналогічну суму;

- акт №ОУ-0000114 від 30.11.2015 р. на загальну суму 6.899,88 грн. та рахунок-фактура №СФ-0000667 від 30.11.2015 р. на аналогічну суму;

- акт №ОУ-0000125 від 31.12.2015 р. на загальну суму 7.074,34 грн. та рахунок-фактура №СФ-0000716 від 31.12.2015 р. на аналогічну суму;

- акт №ОУ-0000008 від 31.01.2016 р. на загальну суму 7.160,35 грн. та рахунок-фактура №СФ-0000027 від 31.01.2016 р. на аналогічну суму;

- акт №ОУ-0000018 від 29.02.2016 р. на загальну суму 6.635,95 грн. та рахунок-фактура №СФ-0000074 від 29.02.2015 р. на аналогічну суму;

Відтак, за час дії Договору позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 153.638,79 грн., що підтверджується зазначеними вище доказами.

Свій обов'язок з оплати відповідач виконав частково на загальну суму 111.779,53 грн., що випливає з Картки рахунку: 361 контрагенти ТзОВ Шольц-Груп : Замовлення: Договір 01/07/13 (01.07.13). Зокрема, відповідачем здійснено такі проплати за Договором: 09.08.2013 р. - 3.018,14 грн.; 02.10.2013 р. - 2.483,58 грн.; 24.10.2013 р. - 2.636,83 грн.; 14.11.2013 р. - 2.758,00 грн.; 13.12.2013 р. - 3.130,00 грн.; 04.04.2014 р. - 8.615,88 грн.; 16.05.2014 р. - 2.934,66 грн.; 27.06.2014 р. - 3.311,32 грн.; 11.07.2014 р. - 4.429,94 грн.; 26.08.2014 р. - 4.519,50 грн.; 22.09.2014 р. - 4.446,94 грн.; 15.10.2014 р. - 4.437,07 грн.; 25.11.2014 р. - 4.871,07 грн.; 18.12.2014 р. - 4.797,97 грн.; 28.01.2015 р. - 4.928,15 грн.; 07.04.2015 р. - 10.580,43 грн.;02.06.2015 р. - 12.091,43 грн.; 03.07.2015 р. - 7.248,12 грн.; 27.08.2015 р. - 6.939,22 грн.; 14.09.2015 р. - 7.088,38 грн.; 02.10.2015 р. - 6.512,96 грн.

14 грудня 2016 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, яким заперечив проти позовних вимог повністю з таких підстав. Зазначає, що позивачем не подано суду доказів на підтвердження позовних вимог, зокрема, не подано первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували наявність заборгованості. Крім того, відповідач звертає увагу суду на те, що орендна плата нарахована позивачем є більша, ніж встановлена договором. Також, у відзиві представник відповідача зазначає, що договір припинився 31.12.2015 р., а тому нарахування орендної плати за січень та лютий 2016 року є неправомірним.

Обгрунтовуючи свої вимоги позивач у додаткових пояснення зазначає наступне. Щодо збільшення розміру орендної плати, то відповідно до абзацу 8 розділу 3 Договору орендна плата підлягає індексації в передбаченому законодавством України порядку. Тому позивач правомірно збільшував номінальну вартість орендної плати на величину індексу інфляції. Щодо заперечень відповідача проте, що позивачем неправомірно нарахована орендна плата за січень, лютий 2016 року, позивач вказує таке.

Оскільки за 20 днів до 31.12.2013 р. та за 20 днів до 31.12.2014 р. жодна із сторін не вчинила дій, які б свідчили про відмову від Договору, то починаючи з 01.01.2015 р. Договір почав діяти на невизначений термін, що передбачено пунктом 7 Договору.

Згідно з пунктом другим частини другої статтею 763 Цивільного кодексу України кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці.

Так, у відповідь на лист відповідача №11/11 від 24.11.2015 р. позивач надіслав відповідачу листа №599 від 03.12.2015 р., яким повідомив, що до моменту погашення заборгованості з орендної плати даний договір №01/07/13 від 01.07.2013 р. продовжений на 2016 рік не буде.

Відтак, враховуючи норми статті 763 ЦК України, зокрема, те, що предметом договору є нерухоме майно, то після повідомлення однієї із сторін про припинення такого договору, він припиняє свою дію через три місяці, про що стверджує у своїх поясненнях позивач.

06 липня 2016 року позивач повторно надіслав відповідачу претензію №295 якою просив протягом 10 днів від моменту отримання претензії сплатити заборгованість з орендної плати в розмірі 41.859,26 грн. (докази отримання відповідачем вказаного листа долучено до матеріалів справи).

Відповідач в судові засідання 11.01.2017 р. та 25.01.2017 р. не з'являвся, проти поданих додаткових доказів позивача не заперечив, доказів оплати боргу до суду не подав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Між сторонами у справі виникло зобов'язання з приводу оренди нерухомого майна на підставі Договору оренди в силу пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні положення закріплені у частині першій статті 283 Господарського кодексу України.

Згідно з статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною першою статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач прийняв у користування за плату орендоване майно, яке знаходиться на території ПАТ ЯЗЗБК за адресою: с. Воля Старицька, вул. Польова-Бічна, 3, Яворівського району, Львівської області.

Згідно зі статтею 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Одним із основних обов'язків орендаря у зобов'язанні з оренди майна є своєчасне та у повному обсязі внесення орендної плати. Такий обов'язок визначається також частиною 3 статті 18, частиною 1 статті 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна , статті 286 Господарського кодексу України.

Згідно з пунктом першим Додаткової угоди №1 від 01.06.2014 р. до Договору №01/07/13 від 01.07.2013 р. сторони внесли зміни до п. 3 Договору, зокрема абзаци 1, 2, 3, 5 пункту 3 виклали в такій редакції:

- вартість оренди бетонного мощення за один місяць користування - 3000,00 грн., в тому числі ПДВ - 500,00 грн.

- вартість оренди побутового приміщення за один місяць становить 387,00 грн., в т.ч. ПДВ - 64,50 грн.

- вартість зважування з використанням автомобільної ваги - 1,50 грн. за зважування 1000 кг вантажу.

- вартість додаткової площадки визначається відповідно до зайнятості її металобрухтом із розрахунку 11,25 грн. 1 кв.м.

Відповідно до абзацу шостого пункту 3 Договору Орендар до 5 числа кожного місяця сплачує Орендодавцю підсумовану вартість орендної плати та вартість наданих послуг шляхом безготівкового переказу коштів на банківський рахунок Орендодавця.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). В силу положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, за час дії Договору оренди (з липня 2013 року по лютий 2016 року) позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 153.638,79 грн., що підтверджується первинними бухгалтерськими документами. Кореспондуючий обов'язок з оплати відповідач виконав частково на загальну суму 111.779,53 грн., що вбачається з доказів долучених до матеріалів справи, а саме Картки рахунку.

Щодо заперечень відповідача про те, що договір припинив свою дію 31.12.2015 р., суд зазначає наступне.

Пунктом 7 Договору встановлено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2013 р. Якщо жодна з сторін за 20 днів до закінчення дії Договору не відмовиться від цього договору, дія Договору вважається продовженою на наступний рік з аналогічною пролонгацією на невизначений термін на тих самих умовах.

Враховуючи те, що ні за 20 днів до 31.12.2013 р., ні за 20 днів до 31.12.2014 р. жодна із сторін не вчинила дій, які б свідчили про відмову від Договору, то починаючи з 01.01.2015 р. Договір почав діяти на невизначений термін.

Згідно з пунктом другим частини другої статтею 763 Цивільного кодексу України кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці.

Об'єктом оренди за Договору є бетонне мощення, побутове приміщення загальною площею 29 кв.м. та додаткова площадка для зайнятості її металоломом, які є нерухомим майном. А тому враховуючи норми статті 763 ЦК України кожна із сторін договору найму може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону, у разі найму нерухомого майна - за три місяці.

Так, позивач надіслав відповідачу листа №599 від 03.12.2015 р., яким повідомив, зокрема, що даний договір №01/07/13 від 01.07.2013 р. продовжений на 2016 рік не буде.

Одержання зазначеного листа підтверджено відповідачем у відзиві. Що стосується листа відповідача від 01.12.2015 р. вих. №1/12, яким повідомлено позивача про розірвання договору №01/07/13 від 01.07.2013 р. з 01 січня 2016 року, то слід зазначити, що суду не подано доказів надіслання такого листа позивачу чи його одержання позивачем. Позивач у свою чергу заперечує факт одержання вищезазначеного листа. Натомість позивач зазначає, що копію цього листа ним одержано разом з листом від 01.03.2016 р. вих. №11/03 в якому містилось повторне повідомлення про розірвання договору №01/07/13 від 01.07.2013 р. з 01 січня 2016 р. Як доказ одержання позивачем додано копію поштового конверту з відбитком календарного штемпеля. Однак, факт надіслання чи не надіслання відповідачем листа від 01.12.2015 р. вих. №1/12 не має значення для правильного вирішення спору у цій справі, оскільки договір оренди нерухомого майна, укладений на невизначений строк, припиняє свою дію у разі відмови однієї із сторін через три місяці після письмового попередження іншої сторони.

Отже, судом встановлено, що Договір оренди №01/07/13 від 01.07.2013 р. припинив свою дію 29.02.2016 р., що підтверджується доказами долученими до матеріалів справи. Відповідач свого обов'язку з оплати повністю не виконав, відтак вимоги позивача про стягнення 41.859,26 грн. заборгованості з орендної плати є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 4 3 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводи позовної заяви, не надано суду інших доказів, які би свідчили про належне виконання зобов'язання та не встановлено інших обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи.

Судові витрати на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно задоволених позовних вимог. Відтак, судовий збір в розмірі 1.378,00 грн. покладається на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Шольц-Груп (адреса: вулиця Туган-Барановського, будинок 16, офіс 6, місто Львів, Львівська область, 79005; ідентифікаційний код 37205846) на користь Публічного акціонерного товариства Яворівський завод залізобетонних конструкцій (адреса: вулиця Польова Бічна, будинок 3, село Воля Старицька, Яворівський район, Львівська область, 81052; ідентифікаційний код 05512302) 41.859,26 грн. - заборгованості з орендної плати та 1.378,00 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.01.2017 р.

Суддя Трускавецький В.П.