Рішення

від 30.01.2017 по справі 924/1144/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" січня 2017 р.Справа № 924/1144/16

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заверухи С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк", с. Денисівка Білогірського району Хмельницької області

до Денисівської сільської ради, с. Денисівка Білогірського району Хмельницької області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача - відділ Держгеокадастру у Білогірському районі Хмельницької області, смт. Білогір'я Білогірського району Хмельницької області

про визнання за ТОВ "Маяк" право власності на земельну ділянку загальною площею 0,07 га, кадастровий номер 6820382000:02:001:0006, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться за адресою: Хмельницька область, Білогірський район, с. Данилівка, вул. Шевченка 58/5А-1

Представники:

позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю №1 від 01.07.2016р.; ОСОБА_2 - за довіреністю №1 від 01.07.2016р.

відповідача: не з'явився;

третьої особи: не з'явився.

Повне рішення підписано та складено 30.01.2017р.

Суть спору: позивач (товариство з обмеженою відповідальністю "Маяк") звернувся до Денисівської сільської ради про визнання за ТОВ "Маяк" право власності на земельну ділянку загальною площею 0,07 га, кадастровий номер 6820382000:02:001:0006, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться за адресою: Хмельницька область, Білогірський район, село Данилівка, вулиця Шевченка 58/5А-1.

В обґрунтування позову зазначає, що розпорядженням Денисівської сільської ради народних депутатів „Про передачу у колективну власність селянській спілці пайовиків „Маяк» від 24.09.1993р. № 2 передано у колективну власність селянській спілці „Маяк» землі загальною площею 1646,2 га, в тому числі 45,6 га під громадськими будівлями. 16.06.1995р. на підставі вказаного вище розпорядження спілці селян „Маяк» було видано Державний акт на право колективної власності на землю серії ХМ 005, яким посвідчено надання спілці селян „Маяк» у колективну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва землі 1646,2 га в межах згідно з планом. Зазначено, що в Державному акті на право колективної власності на землю серії ХМ 005 від 16.06.1995р. вказано, що акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 1. Крім того, ТОВ „Маяк» в позовній заяві зазначено, що на підставі указу Президента України „Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки» № 62/2001 від 29.01.2001р. у зв'язку із викупом майнових паїв згідно договорів купівлі-продажу майнових паїв, укладеного між ТОВ „Маяк» та фізичними особами власниками майнових паїв реорганізованого КСП „Маяк» , було виділено та передано у власність ТОВ „Маяк» нерухоме майно згідно додатку № 2, в тому числі будівля кормоцеху загальною площею 306 кв.м., що знаходиться за адресою: Хмельницька область, Білогірський район, с. Данилівка, вулиця Шевченка, 58/5а-1.

23.05.2016р. Білогірським бюро технічної інвентаризації було здійснено інвентаризацію нерухомого майна, переданого позивачу, в результаті чого ТОВ „Маяк» видано технічний паспорт на будівлю кормоцеху.

ОСОБА_3 інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 18.10.2016р. власником будівлі кормоцеху загальною площе 306 кв.м, що знаходиться за адресою: Хмельницька обл., Білогірський район, с. Данилівка, вул. Шевченка, буд. 58/5А-1 є товариство з обмеженою відповідальністю "Маяк".

Також позивач стверджує, що 02.11.2016р. звернувся до відповідача із заявою, згідно якої просив останнього підтвердити та оформити право власності на земельну ділянку, яка знаходяться під вказаною вище будівлею. Відповідач відмовив позивачу в задоволені його заяви, а також повідомив, що ним не приймалося рішення щодо передачі до земель запасу чи резерву 45,6 га. земель під громадськими будівлями.

02.11.2016р. позивач звернувся до відділу Держгеокадастру у Білогірському районі Хмельницької області із запитом, в якому запитував чи приймалося будь-яким уповноваженим органом державної влади рішення про передачу до земель запасу чи резерву 45,6 га земель під господарськими будівлями.

Листом від 03.11.2016р. № 28-28-99.1-1885/15-16 відділ Держгеокадастру у Білогірському районі Хмельницької області підтвердив, що вказані вище землі до земель запасу та резерву не передавалися, а тому, на думку позивача, залишилися у колективній власності спілки селян „Маяк» , правонаступником якої є ТОВ „Маяк» .

05.12.2016р. представником позивача подано письмові пояснення, в яких зазначає те, що спірна земельна ділянка позивачу не належить на праві власності. Також останній вважає, що до нього, як до особи, яка набула права власності на будівлю, розміщену на земельній ділянці, перейшло право на земельну ділянку або її частину, на якій розміщена будівля ТОВ "Маяк", і у зв'язку з тим, що правонаступником спілки селян "Маяк" і спілці селян спірна земельна ділянка була передана в колективну власність згідно рішення № 2 від 24.09.1993р. Денисівської сільської ради.

Також позивач зазначає, що через свого представника особисто звернувся до відповідача із листами № 365 та № 366, в яких просив підтвердити і оформити за ТОВ "Маяк" право власності на земельну ділянку орієнтовною площею 0,07 га, відповіді на дані листи не було.

Щодо ідентифікації земельної ділянки та присвоєння її кадастрового номеру позивач посилається на те, що потрібно розробити проект землеустрою у вигляді технічної документації, який розробляється згідно ст. 22 ЗУ "Про землеустрій".

У своїх додаткових поясненнях щодо правонаступництва від 10.01.2017р. представник позивача повідомляє, що ТОВ „Маяк» є правонаступником колективного сільськогосподарського підприємства спілка селян „Маяк» та доказами такого правонаступництва є статут ТОВ „Маяк» , установчий договір, довідка № 2928 про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, платіжне доручення від 28.02.2000р. та інше. У відповідності до ст.ст. 37, 86 Цивільного кодексу УРСР, статті 55 Закону України „Про власність» , ч. 6 ст. 31 ЗУ „Про колективне сільськогосподарське підприємство» , що діяли на час реорганізації КСП спілка селян „Маяк» , до правонаступника переходять всі права та обов'язки реорганізованого підприємства. Тобто, до ТОВ „Маяк» перейшло право власності на земельні ділянки, що належали КСП спілка селян „Маяк» . Крім того, право на власність реорганізованого підприємства міститься і в новому Цивільному кодексі України, а саме в ст. 108, де вказано, що у разі перетворення (зміни організаційно-правової форми юридичної особи) до нової юридичної особи переходить усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи. Стаття 377 ЦК України визначає, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Також, зазначає позивач, такий же припис міститься і в ч. 1 ст. 120 ЗК України, відповідно до якої до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Як зазначено представником позивача у додаткових поясненнях щодо правонаступництва від 10.01.2017р. Земельний кодекс не містить такого поняття, як „правонаступництво» у земельних відносинах. Це поняття більш притаманне цивільним відносинам, врегульованим Цивільним кодексом України та іншими законодавчими актами (наприклад, Господарський кодекс України, Закони України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» , „Про колективне сільськогосподарське підприємство» , „Про сільськогосподарську кооперацію» ). Саме нормами цивільного законодавства регулюються питання правонаступництва, а також питання виникнення і регулювання права власності, тому вони і повинні застосовуватись щодо будь-якого майна та майнових прав підприємства, в тому числі і земельних прав.

Таким чином, позивач вважає, що до товариства з обмеженою відповідальністю „Маяк» перейшли майнові права колективного сільськогосподарського підприємства спілка селян „Маяк» , у тому числі право власності на землю. Відсутність у позивача правовстановлюючих документів на право власності на спірну земельну ділянку не може розглядатися як відсутність у нього права землекористування взагалі, оскільки право власності на земельні ділянки набуто ним як правонаступником колективного сільськогосподарського підприємства спілка селян „Маяк» , якому була надана вказана земельна ділянка на праві колективної власності, що оформлено Державним актом на право колективної власності на землю. Спірна земельна ділянка не підлягала паюванню та залишилися у власності КСП спілка селян „Маяк» , яка згодом реорганізувалось у ТОВ „Маяк» , тому право розпорядження зазначеною земельною ділянкою не може належати ані Держгеокадастру, ані органам місцевого самоврядування.

Крім того, представником позивача в судовому засіданні 10.01.2017р. подано заяву про уточнення позовних вимог, в яких останній просить суд визнати за ТОВ "Маяк" право власності на земельну ділянку загальною площею 0,0700 га, кадастровий номер 6820382000:02:001:0006 для іншого сільськогосподарського призначення, що знаходиться за адресою: Хмельницька область, Білогірський район, село Данилівка, вулиця Шевченка 58/5А-1.

Враховуючи заявлений позивачем предмет позову, заява ТОВ "Маяк" про уточнення позовних вимог від 10.01.2017р. розцінюється судом не як зміна предмету позову або підстави позову, а як ідентифікуючі ознаки земельної ділянки загальною площею 0,0700 га, кадастровий номер 6820382000:02:001:0006, таким чином дана заява в частині кадастрового номеру судом прийнята. В іншій частині дана заява подана після розгляду справи по суті, оскільки розгляд справи по суті розпочався 05.12.2016 р. (зміст ухвали суду та протоколу судового засідання), що зважаючи на зміст ст. 22 ГПК України, позбавляє можливості позивача після початку розгляду справи по суті зміни підставу або предмет позову.

23.01.2017р. ТОВ "Маяк" надано додаткові пояснення, в яких позивач вказує, що відповідно до п. 13 Порядку визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2001р. № 177 майновий пай члена підприємства документально підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена підприємства за зразком згідно з додатком. Крім того, Порядок розподілу та використання майна реорганізованих колективних господарських підприємств був врегульований наказом Міністерства аграрної політики від 14 березня 2001 року N 62 "Про затвердження Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств", зареєстрованим в Міністерстві юстиції від 04 квітня 2001 року за N 306/5496. При виділенні майна в натурі конкретному власнику підприємство-правонаступник (користувач) одночасно з підписанням акта приймання-передавання майна робило відмітку про виділення майна в натурі у свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, що засвідчується підписом керівника підприємства та печаткою. Вказане свідоцтво з відміткою про виділення майна в натурі індивідуально, акт приймання-передавання майна були підставою для оформлення прав власності на зазначене майно в установленому порядку. Разом з тим у зв'язку із викупом товариством з обмеженою відповідальністю Маяк у 2008 році майнових паїв у фізичних осіб на підставі договорів купівлі-продажу, товариству Маяк Денисівською сільською радою було видано майновий сертифікат, який відображає сукупну вартість викуплених майнових паїв 3878514 грн. або 95.2% від загальної вартості майна пайового фонду підприємства, після цього рішенням загальних зборів співвласників майна реорганізованого колективного підприємства Маяк виділено в натурі та передано у власність ТОВ Маяк згідно акта приймання - передачу майно, в тому числі будівлю кормоцеху. Як зазначає позивач, в 2016 році відповідно до п. 51 постанови КМУ від 25 грудня 2015 р. № 112751 Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та роз'яснень Державної реєстраційної служби України викладених в листі від 06 червня 2014 року № 9299/05-15-14 державним реєстратором на підставі акта приймання - передачі та свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) з відміткою підприємства правонаступника про виділення майна в натурі державним реєстратором було прийнято рішення про реєстрацію права власності на будівлю кормоцеху за ТОВ Маяк . Також ТОВ "Маяк" в підтвердження своїх доводів посилається на ст.ст. 7, 10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" 14 лютого 1992 року. Позивач у своїх додаткових поясненнях від 23.01.2017р. вважає, що ним подано достатньо доказів на підтвердження правомірності набуття права власності на спірну земельну ділянку, на якій розташована господарська будівля, що належить останньому, а звернення до органів місцевого самоврядування чи органів Держгеокадстру щодо оформлення права власності чи користування на спірну земельну ділянку є неможливим, оскільки останні розпоряджаються виключно землями державної та комунальної власності, що перебувають в резерві чи запасі, а земельна ділянка, на якій розташована будівля кормоцеху до таких не відноситься.

Представники позивача в судове засідання з'явилися, позовні вимоги підтримали у повному об'ємі, з врахуванням заяви, в якій вказаний кадастровий номер.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Однак на адресу суду (30.01.2017 р.) надійшла заява, в якій останній просить суд слухати у відсутності представника відповідача та позов визнає.

Третя особа в судове засідання не з'явилась. Однак 15.12.2016р. на адресу суду надійшов лист, в якому останній посилається на те, що відповідно до ст. 120 ЗКУ право власності на майно надає його власнику право власності на земельну ділянку відповідно до норм. В разі якщо земельна ділянка відповідним чином не посвідчена попереднім власником під майновим комплексом, то теперішній власник набуває його згідно з діючим чинним законодавством. Для оформлення права користування, власник вказаного майна звертається з відповідним клопотанням до місцевої ради або райдержадміністрації, якщо за межами населеного пункту, щодо надання дозволу на розробку землевпорядної документації. Враховуючи той факт, що на сьогодні колективної власності як такої не існує, ТОВ "Маяк" як приватно - орендне підприємство може одержати земельну ділянку під даною будівлею в оренду або викупити у власність . Виходячи з вищевикладеного, позовні вимоги ТОВ "Маяк" останній підтримує в повному обсязі. Крім того, тертя особа просить суд розглядати справу без участі представника останнього.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

Відповідно до ОСОБА_3 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань товариство з обмеженою відповідальністю "Маяк" зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код 03789778.

Відповідно до ОСОБА_3 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Денисівська сільська рада Білогірського району Хмельницької області зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код 04403189.

ОСОБА_3 Державного акту на право колективної власності на землю (Серія ХМ 005), виданого спілці селян „Маяк» (с. Денисівка Білогірського району Хмельницької області) Денисівською сільською Радою народних депутатів Білогірського району Хмельницької області 16.06.1995р., вказаному власнику землі передається у колективну власність 1646,2 га землі в межах згідно з планом. Землю передано у колективну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно до рішення Денисівської сільською Ради народних депутатів від 24.09.1993р. № 2. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 1.

Денисівською сільською радою видано ТОВ „Маяк» , який має право на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства КСП „Маяк» , Свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) від 08.05.2008р. серія ХМБЛ № 012085. Загальна вартість майна пайового фонду підприємства станом на 01.02.2001р. становить 3878514 грн., частка ТОВ „Маяк» визначена в розмірі 3692381 грн., або 95,2 відсотків.

23.05.2016р. Білогірським бюро технічної інвентаризації ТОВ „Маяк» видано технічний паспорт на громадський будинок (будівлю кормоцеху), розташованого в с. Данилівна по вул. Шевченка, 58/5А-1, та за яким рахується чотири приміщення загальною площею 306 кв.м (кормоцех - 155,3 кв.м; кормоцех - 100,2 кв.м; побутове приміщення - 14,2 кв.м; кормоцех - 36,3 кв.м).

Як вбачається із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 18.10.2016р. власником будівлі кормоцеху загальною площе 306 кв.м., що знаходиться за адресою: Хмельницька обл., Білогірський район, с. Данилівка, вул. Шевченка, буд. 58/5А-1 є товариство з обмеженою відповідальністю "Маяк".

Протоколом загальних зборів співвласників майна реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства „Маяк» від 25.05.2008р. прийнято рішення: виділити в натурі та передати у власність ТОВ „Маяк» майно пайового фонду реорганізованого КСП „Маяк» на суму 3692381 грн.; затвердити перелік майна пайового фонду реорганізованого КСП „Маяк» , яке підлягає виділенню та передачі ТОВ „Маяк» (додаток № 1 до даного протоколу); доручити голові спілки співвласників від імені всіх співвласників майна реорганізованого КСП „Маяк» передати ТОВ „Маяк» зазначене у додатку № 1 до даного протоколу майно та підписати із останнім відповідні акти приймання-передачі (додаток № 2 до даного протоколу).

Відповідно до п. 1.2. статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк", зареєстрованого 29.02.2000р., ТОВ „Маяк» є юридичною особою і здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, даного Статуту і установчого договору, є правонаступником спілки селян „Маяк» с. Денисівка Хмельницької області Білогірського району.

Пунктом 6.3 статуту передбачено, що до майна товариства належать права користування землею. При цьому п. 7.1 та 7.3 статуту визначено що у своїй діяльності ТОВ "Маяк" використовує землі, які складаються із земельних паїв учасників, а також орендованих земель фізичних і юридичних осіб; за час дії оренди на землю ТОВ "Маяк" сплачує встановлені земельні податки.

Учасниками ТОВ "Маяк" виступають, колишні члени колективного агроформування - власники майнових та земельних паїв (п.4.1 статут).

ОСОБА_3 п. 1.9 установчого договору про створення та діяльність ТОВ "Маяк" питання земельних відносин у ТОВ "Маяк" регулюються Земельним кодексом України та іншим законодавством України. Пунктом 1.8 договору передбачено, що майно позивача складається з вкладів і майнових паїв.

При цьому п. 4.7 установчого договору передбачено, що товариство є правонаступником реорганізованої селянської спілки "Маяк" с. Денисівка Білогірського району Хмельницької області в частині непогашених боргових зобов'язань. Борги визначаються на підставі майнових паїв.

Листом № 366 від 02.11.2016р., адресованому голові Денисівської сільської ради ОСОБА_4, ТОВ „Маяк» просив підтвердити та оформити за ТОВ „Маяк» право власності на земельну ділянку орієнтовною загальною площею 0,07 га для обслуговування господарських будівель та дворів (а саме будівлі кормоцеху) в межах Денисівської сільської ради, що знаходиться за адресою: Хмельницька обл., Білогірський район, с. Данилівка, вул. Шевченка, 58/5.

Листом № 365 від 02.11.2016р., адресованому голові Денисівської сільської ради ОСОБА_4, ТОВ „Маяк» просив повідомити чи приймалося Денисівською сільською радою чи будь-яким іншим компетентним органом державної влади рішення про передачу земель, а саме 45,6 га під громадськими будівлями до земель резерву чи запасу.

Денисівською сільською радою Білогірського району Хмельницької області листом від 11.11.2016р. вих.№ 231 надано відповідь та повідомлено, що Денисівська сільська рада не має таких повноважень передачі до земель запасу чи резерву.

ОСОБА_3 довідки № 09-1112/16 від 07.11.2016р. відділ Держгеокадастру у Білогірському районі повідомив про те, що середня вартість 1,00 га сільськогосподарських угідь (рілля) по Денисівській сільській раді станом на 01.11.2016р. становить 37241,00 грн.

В архівній довідці № 04-06/132 від 27.10.2016р. вказано, що відповідно до архівних документів колгосп „Маяк» с. Денисівка рішенням загальних зборів його членів від 01.02.1990р. розділився на два самостійних господарства: колгосп „Маяк» із центральною садибою в с. Денисівка і селами Данилівка, Калинівка та колгосп „Перемога» із центром в с. Семенів та селом Ново-Семенів. 10.10.1992р. відбулась реорганізація колгоспу „Маяк» с. Денисівка. На його базі утворене КСП - спілка селян „Маяк» (протокол № 2 зборів уповноважених від 10.10.1992р.).

ОСОБА_3 з державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельна ділянка кадастровий номер 6820382000:02:001:0006 знаходиться в Хмельницькій області, Білогірський район, село Данилівка, вул. Шевченка, 58/5А-1, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, форма власності - інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі відсутня , площа земельної ділянки - 0,07 га.

Відповідно до довідки №278 від 28.12.2016 р. Денисівка сільська рада не визнає право ТОВ "Маяк" на земельну ділянку площею 0,07 га для обслуговування будівлі кормоцеху, оскільки відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації прав.

Позивачем в судовому засіданні 30.01.2017р. надано протокол зборів пайовиків КСП "Маяк" №2 від 07.02.2000 р., акт передачі матеріально-технічних ресурсів КСП "Маяк" - ТОВ "Маяк" для погашення кредиторської заборгованості від 03.02.2000р., зі змісту яких не вбачається факту передачі позивачу спірної земельної ділянки.

Відповідно до п. 7.9 Положення "Про паювання і виділення майна при реструктуризації КСП "Маяк", комісія з реструктуризації складає перелік майна, що не підлягає паюванню. На майно, яке не підлягає паюванню складається окремий перелік і воно передається за передаточним балансом новій юридичній особі - правонаступнику КСП.

В матеріалах справи відсутній передаточний баланс, згідно якого позивачу передалася спірна земельна ділянка.

Вважаючи земельну ділянку загальною площею 0,07 га (будівля кормоцеху) кад. номер для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться за адресою: Хмельницька область, Білогірський район, село Данилівка, вулиця Шевченка 58/5А-1 власністю позивача, останній звернувся до суду з даним позовом за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне.

Частиною 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

ОСОБА_3 п. 1 статті 23 ГК України органи місцевого самоврядування здійснюють свої повноваження щодо суб'єктів господарювання виключно в межах, визначених Конституцією України, законами про місцеве самоврядування та іншими законами, що передбачають особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі, іншими законами. Органи місцевого самоврядування можуть здійснювати щодо суб'єктів господарювання також окремі повноваження органів виконавчої влади, надані їм законом.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

ОСОБА_3 п.1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним же зі способів захисту цивільного права в силу ст. 16 Цивільного кодексу України є визнання права.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Як передбачено ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

ОСОБА_3 ст. 325 Цивільного кодексу України суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими.

Законом може бути встановлено обмеження розміру земельної ділянки, яка може бути у власності фізичної та юридичної особи.

Відповідно до статті 373 ЦК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України.

Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

ОСОБА_3 статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

Частиною 1 ст. 182 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом (ч.3).

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (ч. 4 ст. 182 Цивільного кодексу України).

ОСОБА_3 з приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

ОСОБА_3 статті 4 даного Закону державній реєстрації прав підлягають: 1) право власності ; 2) речові права, похідні від права власності : право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; іпотека; право довірчої власності; інші речові права відповідно до закону ; 3) право власності на об'єкт незавершеного будівництва; 4) заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам . У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки. Державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно (ст.5, ст.12, ст.18 даного Закону).

ОСОБА_3 п. 1, п. 3 ст. 22 землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

ОСОБА_3 ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Як передбачено ч. 1 ст. 82 Земельного кодексу України юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі, зокрема, придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення (ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України).

Пунктом 6 (ч.1) перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Відповідно до ст. 15 перехідних положень Земельного кодексу України До набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2018 року, не допускається: а) купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб; б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2018 року, в порядку, визначеному цим Законом.

Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

ОСОБА_3 статті 17 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час видачі акту) передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки. Передача земельної ділянки у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, провадиться сільськими, селищними, міськими Радами народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки на підставі клопотань зазначених підприємств, кооперативів та товариств.

Земля може належати громадянам на праві колективної власності. Суб'єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників (ст.5 Земельного кодексу 1990 р.).

Відповідно до ст. 60 Земельного кодексу 1990 р. колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, сільськогосподарські акціонерні товариства можуть одержувати земельні ділянки у колективну власність, користування, у тому числі в оренду. Землі, передані цим господарствам у колективну власність, поділяються на землі загального несільськогосподарського використання і землі сільськогосподарського використання.

Відповідно до ст.ст. 22, 23 Земельного кодексу України від 18.12.1990р. № 562-XII (у редакції від 22.06.1993р.) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у

разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Договір про спільну часткову власність на земельну ділянку укладається в письмовій формі і посвідчується нотаріально. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини

спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки. (ч.1,2,4 ст. 88 Земельного кодексу України, в т.ч. станом на час видачі свідоцтва про право власності на майновий пай серія ХМБЛ №012085 та протоколу загальних зборів співвласників майна реорганізованого КСП "Маяк").

Відповідно до абз. 4 п. 59 Інструкції "Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" (дійсної на час видачі свідоцтва про право власності на майновий пай) одночасно з посвідченням договору про виділення в натурі (поділ) житлового будинку, будівлі, садиби або споруди нотаріусом посвідчується договір про виділення в натурі (поділ) на місцевості земельної ділянки. Для посвідчення останнього, поряд з іншими документами, нотаріусу подається нотаріально посвідчений договір про спільну часткову власність на земельну ділянку. Вказана вимога також міститься у п. 6.9 порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, при цьому згідно п. 6.10 (абз. 5 п. 59 Інструкції) даного порядку укладення договору про виділ частки в натурі припиняє спільну часткову власність для особи (осіб), частка якої виділяється за цим договором. Укладення договору про поділ спільного майна припиняє спільну власність для усіх співвласників.

Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку. ОСОБА_3 ч.1 ст. 3 Закону підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації. Стаття 5 вказаного закону передбачено повноваження сільських, селищних, міських рад та районних державних адміністрацій щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв).

Статтею 41 (абз.2) Конституції України визначено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. При цьому абзацом 1 ст.13 Конституції України від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статті (ст.) 325, 326, 327 Цивільного кодексу України дають визначення форм власності: приватної, державної, комунальної відповідно.

ОСОБА_3 статті 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності ; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

ОСОБА_3 ч.1 ст. 1 та ч.2 ст. 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" колективне сільськогосподарське підприємство є добровільним об'єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування. Право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном.

Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам (ч.2 ст.7 вказаного Закону).

Статею 10 Закону передбачено, що земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у постійне або тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди.

ОСОБА_3 статті 9 вказаного вище закону до пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій. Уточнення складу і вартості пайового фонду майна членів підприємств, у тому числі реорганізованих, проводиться за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Право членів підприємства на пайовий фонд майна залежить від їх трудового внеску. Члену підприємства щорічно нараховується частина прибутку залежно від частки у пайовому фонді, яку за його бажанням може бути виплачено або зараховано у збільшення частки в пайовому фонді. Ці відносини регулюються статутом підприємства. Пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства. У разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі.

Відповідно до п.4 Порядку оформлення правонаступництва за зобов'язаннями реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 14.03.01 за № 63 (в редакції діючій на момент виникнення спірних правовідносин - реорганізації колективного сільськогосподарського підприємства "Маяк" та видачі свідоцтв про право власності на майновий пай) основними умовами реорганізації є: прийняття вищим органом управління КСП рішення про реорганізацію; інвентаризація та паювання майна, визначення розміру паю кожного з членів КСП; створення юридичних осіб - правонаступників, до яких перейшли права та обов'язки реорганізованого КСП; визначення обсягів майнових прав та обов'язків КСП, що підлягають передачі кожному з правонаступників; виділення майна в рахунок майнових паїв членів КСП, які не стали засновниками новоутворених підприємств; затвердження вищим органом управління КСП переліку індивідуально визначеного майна, що підлягатиме передачі кожному з правонаступників у межах визначених для них обсягів правонаступництва; складання передавального або роздільного балансу; державна реєстрація підприємств-правонаступників; фактична передача майна новим власникам.

ОСОБА_3 з п.13 вказаного Порядку при реорганізації КСП всі його члени припиняють членство в ньому і відповідно до чинного законодавства мають право на отримання майнового паю.

Відповідно до п.17 зазначеного Порядку обсяг правонаступництва визначається за передавальним (роздільним) актом (балансом), складеним на дату реорганізації КСП і затвердженим вищим органом управління КСП, який може бути уточнений на дату врегулювання майнових відносин у частині боргових зобов'язань підприємства і затверджений загальними зборами співвласників або іншим уповноваженим органом. Разом з установчими документами підприємства-правонаступника роздільний (передавальний) баланс є правовою підставою для встановлення наявності та обсягів правонаступництва за майновими правами та обов'язками КСП.

Відповідно до ч.2 ст. 12 Закону України "Про господарські товариства" Товариство є власником: майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Статтею 51 даного закону (аналогічна за змістом на час створення підприємства позивача) передбачено, що Установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у статті 4 цього Закону, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів, розмір і порядок формування резервного фонду, порядок передання (переходу) часток у статутному капіталі.

ОСОБА_3 ч.1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 357 ЦК України якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.

Майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. (ст. 367 ЦК України).

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав (ч.3 ст. 152 ЦК України).

Судом враховується, що підставою для звернення з позовом до суду не є втрата позивачем документів, які б засвідчували його права власності на об'єкт нерухомості (земля), тобто на дані правовідносини не поширюється друга частина статті 392 ЦК України.

Позов про визнання права власності - це позадоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не з'єднане з конкретними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод. Як відповідач, за таким позовом виступає третя особа, що безпосередньо заявляє чи не заявляє свої права на річ, але не визнає за позивачем речового права на майно. Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги котрого звернені до суду, який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно, а не встановити його . Об'єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою позову є обставини, що підтверджують наявність у позивача права власності. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачеві спірного майна.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі входить встановлення цивільно-правових підстав набуття права власності на земельну ділянку загальною площею 0,07 га (будівля кормоцеху) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться за адресою: Хмельницька область, Білогірський район, село Данилівка, вулиця Шевченка 58/5А-1.

Приймається до уваги, що позивачем у позові про визнання права власності завжди є власник. Це означає, по-перше, що ним є особа, яка має право власності на майно (тобто вже стала його власником, а не намагається ним стати через пред'явлення позову), по-друге, ніхто інший, окрім власника (тобто не його спадкоємці та інші зацікавлені особи).

Особа, яка набула право на земельну ділянку законодавством радянських часів і не приватизувала її, при відчуженні (оформленні) нерухомості на даній ділянці звертається за отриманням кадастрового номера на підставі тих документів, які в неї є на підтвердження правомірності володіння та користування землею, і одночасно вирішує питання про набуття його права, яке вона обере з двох можливих за чинним законодавством прав - власності або оренди.

Судом встановлено факт належності членам колективного сільськогосподарського підприємства спілка селян "Маяк" на праві колективної власності земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно акту від 16.06.1995 р.

При цьому, як встановлено судом, на час видачі вказаного акту існувала як приватна, так і колективна власність (норми Земельного та Цивільного кодексів України на час видачі акту), однак акт видавався саме в підтвердження колективної власності.

Окрім того, з'ясовано, що позивач є правонаступником реорганізованої селянської спілки "Маяк" в частині непогашених боргових зобов'язань (п. 4.7 установчого договору), при цьому ні статут позивача ні протокол №1 від 08.02.2000р. не спростовують протилежне, оскільки з їх змісту не вбачається перехід до позивача всіх прав та обов'язків КСП "Маяк". Також, протоколом №1 від 08.02.2000р. лише затверджено рішення про реорганізацію КСП та не вказано про перетворення КСП в ТОВ. Вказана обставина не вбачається і з статуту позивача, навпаки зміст статуту спростовує останнє з огляду на створення нового товариства.

Чинним законодавством передбачено, що майно колективних підприємств, в т.ч. спілки селян "Маяк" належить на праві спільної часткової власності його членам.

Ідея спільної часткової власності в тому, що майно належить усім співвласникам одночасно. Тому, наприклад, зменшення майна тягне за собою наслідки щодо всіх співвласників, а не одного чи кількох з них.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому постанова Верховного Суду України від 03.04.2013 р. у справі №6-12 цс13.

Проте встановлено, що нотаріально посвідченого договору про поділ нерухомого майна - земельних ділянок, що перебувають у спільній частковій власності між членами спілки селян, як того вимагають приписи статті 367 ЦК України, не існує. Враховується, що згідно статті 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

З огляду на викладене вище, зважаючи на ст. 356 ЦК України власниками земель згідно державного акту на право колективної власності на землю є члени колективного сільськогосподарського підприємства (реорганізованого).

Позивачем не доведено жодними належними та допустимими доказами в розумінні статті 34 ГПК України факту належності останньому на праві приватної власності земельної ділянки кадастровий номер 6820382000:02:001:0006 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Так, згідно статті 80 ЗК України позивачу може належати земельна ділянка лише на праві приватної власності. Нормами цивільного та земельного законодавства України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно №78068397 не вбачається того, що власником даної земельної ділянки є саме позивач.

Окрім того, позивачем не подано, а судом з'ясовано відсутність доказів, підтверджуючих передачі за передавальними балансами (актами) спірної земельної ділянки площею 0,07 га кадастровий номер 6820382000:02:001:0006 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва від колективного сільськогосподарського підприємства спілка селян "Маяк" до Позивача.

Зокрема вказане майно, як і вказівка на будь-які земельні ділянки відсутнє в протоколі загальних зборів співвласників майна реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства "Маяк", додатків до протоколу специфікації та акту приймання-передачі нерухомого майна.

Позивачем в судовому засіданні 30.01.2017р. надано протокол зборів пайовиків КСП "Маяк" №2 від 07.02.2000 р., акт передачі матеріально-технічних ресурсів КСП "Маяк" - ТОВ "Маяк" для погашення кредиторської заборгованості від 03.02.2000р., зі змісту яких не вбачається факту передачі позивачу спірної земельної ділянки.

Відповідно до п. 7.9 Положення "Про паювання і виділення майна при реструктуризації КСП "Маяк", комісія з реструктуризації складає перелік майна, що не підлягає паюванню. На майно, яке не підлягає паюванню складається окремий перелік і воно передається за передаточним балансом новій юридичній особі - правонаступнику КСП.

В матеріалах справи відсутній передаточний баланс, згідно якого позивачу передалася спірна земельна ділянка.

Таким чином, при зверненні з позовом до суду у товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк" не виникло право власності на земельну ділянку кадастровий номер 6820382000:02:001:0006 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в т.ч. внаслідок правонаступництва, а подання даного позову є намаганням позивача саме через пред'явлення позову стати власником вказаного вище майна.

Приймається до уваги, що позивач сам в поясненні від 05.12.2016 р. визнав вказаний вище факт.

У позовній заяві позивачем не вказано яким чином (діями) його права і охоронювані законом інтереси порушує чи оспорює відповідач.

Зі змісту відзиву на позов, взагалі вбачається, що відповідач визнає даний позов.

Лист товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк" № 366 від 02.11.2016р. містить лише прохання останнього підтвердити та оформити за ТОВ „Маяк» право власності на земельну ділянку орієнтовною загальною площею 0,07 га для обслуговування господарських будівель та дворів (а саме будівлі кормоцеху) в межах Денисівської сільської ради, що знаходиться за адресою: Хмельницька обл., Білогірський район, с. Данилівка, вул. Шевченка, 58/5, а тому не може розцінюватись судом як доказ невизнання або оспорювання права власності саме Денисівською сільською радою.

Лист відповідача № 278 від 28.12.2016р. свідчить про не визнання за відповідачем права власності, зважаючи на те, що за позивачем не зареєстроване право власності, як того вимагають приписи статті 125 Земельного кодексу України. Що з огляду на даний лист, говорить про необхідність (у разі наявності) оформлення права власності на земельну ділянку та як наслідок державну реєстрацію прав.

Отже, Денисівська сільської ради не перебуває з позивачем у правовідносинах щодо здійснення ним прав володіння, користування та розпорядження майном, щодо якого заявлені позовні вимоги про визнання права власності.

При цьому врахована позиція викладена в: постановах Верховного Суду України від 20.06.2011 р. по справі № 16/252, від 04.07.2011 р. по справі № 2/32, від 06.02.2012р. по справі № 3-2гс12, від 06.02.2012р. по справі № 3-4гс12, від 06.02.2012р. по справі № 3-5гс12, від 13.02.2012р. по справі № 3-3гс12, від 13.02.2012р. по справі № 3-6гс12; в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 20.04.2015р. Про доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 № 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів".

Приймається до уваги, що бездіяльність (або дії) відповідача та третьої особи про вирішення питання оформлення права власності (користування) на земельну ділянку під будівлею кормоцеху не оскаржені у встановленому законом порядку.

Звертається увага, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (ст. 377 ЦК України). В даному випадку, зважаючи на те, що попередньому землевласнику земельна ділянка належала на праві колективної власності, а позивачу згідно вимог Земельного кодексу України не може належати земельна ділянка на праві колективної власності, до ТзОВ "Маяк" не може перейти право власності на умовах встановлених для попереднього землевласника.

Стосовно статті 120 Земельного кодексу України, судом враховується, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти.

До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Відповідно до ст.82 Земельного кодексу України юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) внесення земельних ділянок її засновниками до статутного капіталу; в) прийняття спадщини; г) виникнення інших підстав, передбачених законом.

Відповідно до ст.116 Земельного кодексу набуття права на землю юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

З огляду на викладене, враховуючи те, що до позивача не може перейти право колективної власності на землю, останній у разі реєстрації права власності на нерухомість, не позбавлений можливості у відповідності до ст. 126 Земельного кодексу України оформити або право власності, або право користування земельною ділянкою згідно Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Отже, при переході права власності на будівлю і споруду, право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

Таким чином, позивач не позбавлений можливості оформити земельну ділянку у встановленому законом порядку (аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 19 лютого 2015 року по справі № 9/370-07/8/16).

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

ОСОБА_3 з приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів і фактами, що є об'єктом судового дослідження. Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Приймаючи до уваги вищезазначене позивачем не доведено факту та не надано будь-яких доказів належності йому на праві власності спірного об'єкту нерухомості.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене в сукупності, у позовній заяві та в процесі розгляду справи позивачем не вказано яким чином його права і охоронювані законом інтереси порушує чи оспорює відповідач, а отже, у позові до Денисівської сільської ради про визнання права власності на земельну ділянку загальною площею 0,07 га (будівля кормоцеху) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться за адресою: Хмельницька область, Білогірський район, село Данилівка, вулиця Шевченка 58/5А-1 належить відмовити.

Окрім того, приймається до уваги зміст ст. 15 перехідних положень Земельного кодексу України згідно якої угоди, укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

Також відповідно до пояснень третьої особи, ТОВ "Маяк" як приватно-орендне підприємство може одержати земельну ділянку під даною будівлею лише в оренду, або викупити у власність.

Судові витрати по справі необхідно покласти на позивача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відмовою в позові.

Керуючись ст.ст. 44-49, 82-85, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У позові відмовити.

Суддя С.В. Заверуха

Віддрук. 4 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу, (Хмельницька обл., Білогірський р-н, с. Денисівка, вул. Незалежності, 1).

3 - відповідачу, (Хмельницька обл., Білогірський р-н, с. Денисівка, вул. Незалежності, 6)., рекоменд. .

4 - третій особі , (Хмельницька обл., смт. Білогіря, вул. Шевченка, 46), рекоменд.