Рішення

від 26.01.2017 по справі 924/1131/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" січня 2017 р.Справа № 924/1131/16

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Мухи М.Є., розглянувши матеріали

за позовом Заступника прокурора області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Національна академія аграрних наук України м. Київ

до Державного підприємства "Дослідне господарство "Зоря" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України с. Пирогівці Хмельницький район Хмельницька область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - дослідне виробниче аграрне підприємство "Мак України" м. Київ

про визнання недійсним договору про виробництво сільськогосподарської продукції від 03.04.2014р. №3/04-14

Представники сторін:

позивача: не з'явився

відповідача 1: не з'явився

відповідача 2: ОСОБА_1 за довіреністю від 05.12.16р.

за участю ОСОБА_2 прокурора відділу прокуратури Хмельницької області

В судовому засіданні відповідно до ч.2 ст.85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: прокурор в інтересах позивача звернувся із позовом до суду в якому просить визнати недійсним договір про виробництво сільськогосподарської продукції від 03.04.14р. №3/04-14, укладений між ДП "Дослідне господарство "Зоря" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково - дослідне виробниче аграрне підприємство "Мак України".

Позивач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив.

Представник відповідача 1 в судове засідання не з'явився. У письмовому відзиві від 26.01.17р. повідомляє, що спірний договір був укладений з метою отримання додаткового прибутку. Крім того, зазначає, що умови укладення такого договору та його мета неодноразово обговорювалась з вищим органом, зокрема керівником Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України, який також письмово погодив зміст укладеного договору. Також оскаржуваний договір 19 листопада 2014 був направлений для взяття на облік та реєстрацію до Управління наукового забезпечення іноваційно - інвестиційного розвитку експериментальної бази апарату ОСОБА_3 Національної академії аграрних наук України.

Представник відповідача 2 в судове засідання з'явився, у письмовій позиції з приводу поданого позову заперечує та вказує на відсутність підстав для визнання спірного договору недійсним. Вважає, що договір не суперечить чинному законодавству з огляду на наступне. Відповідно до пункту 2.2. ОСОБА_4, ДПДГ "Зоря" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України є державним сільськогосподарським статутним суб'єктом підприємницької діяльності, що здійснює дослідну, господарську і комерційну діяльність з метою досягнення позитивних економічних результатів та одержання прибутку. Згідно пункту 3.1. ОСОБА_4 ДПДГ "Зоря", господарство діє на основі державної форми власності як самостійний суб'єкт господарювання; пункт 3.11. ОСОБА_4 закріплює, що господарство, з урахуванням завдань ОСОБА_4, самостійно вирішує питання своєї діяльності, в тому числі вступає в договірні відносини з іншими установами, підприємствами та організаціями, набуваючи майнові права і відповідні обов'язки; пунктами 4.2-4.4. ОСОБА_4 передбачені випадки погодження з ОСОБА_3 НААН України питання, які пов'язані з вилученням або відчуженням землі. При цьому пунктом 4.6. ОСОБА_4 встановлено, що користування землею здійснюється господарством відповідно до мети своєї діяльності; господарство має право використовувати належне йому майно для участі у цивільних відносинах, в тому числі для провадження фінансово-господарської діяльності (п. 4.13. ОСОБА_4). Таким чином, відмічає, що повноваження керівника господарства встановлені ОСОБА_4, передбачають свободу щодо укладення господарських договорів. Академія і наукова установа не втручається в оперативну та господарську діяльність господарства, здійснювану відповідно до ОСОБА_4. Звертає увагу, що статутом ДПДГ "Зоря" передбачено, що лише договори, які передбачають вилучення землі та відчуження майна, погоджуються виключно з ОСОБА_3 (п.4.2. ОСОБА_4). В свою чергу, відповідно до п.4.1. Договору про виробництво сільськогосподарської продукції №03/04-14 від 03.04.2014 р. спірний Договір не обумовлює передачу права володіння, користування чи управління земельними ділянками (не є орендою землі) або рухомим чи нерухомим майном. При укладені спірного Договору не відбулося ніякого вилучення або відчуження землі.

Також відповідач 2 вважає, що відсутні підстави для визнання договору удаваним та вказує, що спірний Договір № 03/04-14 від 03.04.2014 року фундаментально відрізняється від договору оренди землі притаманними йому істотними умовами з огляду на наступне. Відповідно до п.1.1. спірного договору сторони домовилися про організацію виробничого процесу та взаємне виконання робіт і надання послуг в сфері обробітку земельної ділянки сільськогосподарського призначення. Пункт 2.2. Договору визначає, що сторони виконують комплекс робіт із обробітку земель, які надані Стороні-1 в постійне користування, із використанням виробничих можливостей і трудових ресурсів Сторони-1, а також фінансування, виробничих можливостей та трудових ресурсів Сторони-2. Згідно п.5.2. Договору отримана Сторонами в результаті спільної обробки землі сільськогосподарська продукція підлягає розподілу на підставі складеної і затвердженої Сторонами калькуляції (кошторису) вартості виконаних кожною із них робіт та/або надання послуг. У відповідності до п.6.3. розділу 6 Договору "Обов'язки сторін" обидві сторони за договором зобов'язані: забезпечувати процес вирощування (виробництва) сільськогосподарської продукції; проводити всі технологічні операції та етапи вирощування (виробництва) сільськогосподарської продукції, забезпечувати ефективне та раціональне використання земельних ділянок задіяних у вирощуванні (виробництві) сільськогосподарської продукції, а також забезпечити схоронність іншої матеріально-технічної бази, залученої на виконання цього договору. Отже, як вважає відповідач 2 предметом Договору № 03/04-14 від 03.04.2014р. є послуги та роботи, які виконуються взаємно Сторонами в сфері обробітку земельної та вирощування сільськогосподарської продукції, а не оренда земельної ділянки. В даному договорі земельна ділянка є не предметом договору, а засобом виконання зобов'язань за договором. При цьому, жодним чином не відбувається передача земельної ділянки та не здійснюється оплата за передачу земельної ділянки.

Отже, підсумовуючи вказує, що істотні умови договору оренди спрямовані на регулювання відносин щодо користування земельною ділянкою, однак положення спірного договору спрямовані виключно на регулювання відносин щодо процесу вирощування сільськогосподарської продукції і конкретизують співпрацю сторіч а не власне земельну ділянку і її використання.

Окрім того, зауважує, що відповідно до п.1.2., п.3.1.2., п.6.1.4, Сторона 1 (ДПДГ "Зоря") залучає за договором не лише земельну ділянку, а й матеріально-технічну базу (спеціальну техніку, транспорт, обладнання, машини і механізми, інструмент і інвентар, призначені для товарного виробництва і переробки сільськогосподарської продукції, складські та виробничі потужності), а також трудові ресурси, а вище названі об'єкти не є і не можуть бути предметом договору оренди землі.

Наголошує, що Договір №03/04-14 від 03.04.2014р. не є договором оренди землі, оскільки не передбачає переходу права володіння, користування чи управління земельною ділянкою від ДПДГ "Зоря" до Науково - дослідного виробничого аграрного підприємства "Мак України" у вигляді ТОВ та не передбачає його платності.

Повідомляє, що згідно із п.3.4. Договору 03/04-14 у Сторони-1 (ДПДГ "Зоря") відсутній обов'язок передати земельну ділянку, указану у п.3,1.1., а також об'єкти нерухомості, що становлять її матеріальну базу, у володіння та/або користування Сторони-2 (ТОВ "Науково - дослідне виробниче аграрне підприємство "Мак України"). Сторона-1 залишає за собою право користуватися ними на власний розсуд у відповідності до положень чинного законодавства України і свого статуту, - однак із урахуванням умов цього договору та його мети. Таким чином, як вказує відповідач 2 за спірним договором правомочності з володіння і користування земельною ділянкою від ДПДГ "Зоря" до ТОВ "Науково - дослідне виробниче аграрне підприємство "Мак України" не переходили.

Відповідно до Договору №03/04-14 ДПДГ "Зоря" також зобов'язується виконувати роботи по обробітку земельної ділянки, забезпечити разом із ТОВ "Науково - дослідне виробниче аграрне підприємство "Мак України" повний цикл вирощування сільськогосподарських культур на власних земельних ділянках з використанням матеріалів, фінансування та ресурсів, наданих ТОВ "Науково - дослідне виробниче аграрне підприємство "Мак України", отже на думку відповідача 2 Договір № 03/04-14 не є і не може бути договором оренди земельної ділянки.

Також відповідач 2 звертає увагу суду, що ні нормами статуту господарства, ні вимогами порядку погодження та обліку господарських договорів не встановлюють обов'язку та необхідності ОСОБА_4 у погодженні укладеного між сторонами спірного договору.

З огляду на викладене, в позові просить відмовити.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав. У додаткових поясненнях з приводу заявленого позову вказав, що за пунктом 1.1 спірного договору сторони домовились про взаємне виконання робіт і послуг у сфері обробітку земельної ділянки сільськогосподарського призначення. Відповідно до п.2.4 договору строк обробітку землі складає 5 років. Пунктами 3.1,3-2, 6.1,6.2 договору визначені обов'язки сторін. Наведені пункти договору, на думку останнього, дають підставу вважати даний договір правочином щодо використання земельної ділянки державної форми власності, передача в оренду якої заборонена законом. Також відмічає, що відповідно до умов договору державне підприємство лише залучає земельну ділянку площею 1501,5425 га, а дій щодо обробітку землі, обліку врожаю, його розподілу не здійснює. Зауважує, що відповідно до п.1.2 договору саме ТОВ "Мак України" має обов'язком обробіток землі та відповідно до умов договору лише товариство має обов'язком забезпечити виробництво на земельній ділянці посівним матеріалом.

Прокурор звертає увагу суду, що залучивши земельну ділянку до обробітку, державне підприємство вчинило дію на користь товариства, яке в свою чергу вчинило дії по обробітку землі власним посівним матеріалом, сплатило кошти на користь підприємства і набуло у власність частину врожаю. На думку прокурора зазначені відносини не містять ознак договору про надання послуг та не мають усіх ознак притаманних такому договору. Не містить зазначений договір і ознак договору про спільну діяльність, оскільки п. 4.1. спірного договору його сторони чітко зазначили, що зазначений договір не є договором про спільну діяльність. Пунктом 3.2.1, спірного договору визначено, що ТОВ "Мак України" залучає власні грошові кошти, погашає заборгованість державного підприємства по заробітній платі та іншим бюджетним платежам. Зазначені пункти, як вважає прокурор, вказують на платність спірного договору, а з врахуванням обов'язків товариства, визначених договором, плата стосується використання товариством земельної ділянки, з метою набуття у власність частини врожаю. Наголошує, що факт обробітку земельної ділянки сторонами не заперечується.

Відмічає, що неспростовними доказами удаваності спірного правочину є пункти 3.4 та 4.1 договору, які підтверджують факт усвідомлення сторонами вчинення дій, без погодження з органом управління майном, та приховування дійсних відносин за спірним договором. також зауважує, що відповідачами у своїх запереченнях не наведено норми законодавства, які б чітко вказували на правову природу спірного договору та вид послуг, які сторони одна одній надають, а рішення господарського суду Хмельницької області у справі №924/1627/15 на думку прокурора, не можна застосовувати як таке що має преюдиціальне значення, оскільки сторони і підстави позову що розглядався та даного позову різні.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

03.04.14р. між Державним підприємством "Дослідне господарство "Зоря" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України (сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково - дослідне виробниче аграрне підприємство "Мак України" (сторона 2) укладено договір №3/04-14 про виробництво сільськогосподарської продукції відповідно до п.1.1 якого сторони домовилися про організацію виробничого процесу та взаємне виконання робіт і надання послуг в сфері обробітку земельної ділянки сільськогосподарського призначення.

Сторона - 1, діючи в межах цього Договору, бере на себе зобов'язання залучити площу земельної ділянки під обробіток землі сільськогосподарського призначення та проводити її регулярне обстеження, утримання її у належному, передбаченому чинним земельним та природоохоронним законодавством стані, залучити наявні у неї обладнання, машини і механізми, інструмент і інвентар, призначені для товарного виробництва і переробки сільськогосподарської продукції, трудові ресурси (працівників), технології (науково-методичне забезпечення), а Сторона-2 зобов'язується із залученням власного фінансування, трудових і матеріальних ресурсів (працівники, сільськогосподарська техніка, машини і механізми, інструмент і інвентар, мінеральні добрива, пестициди і агрохімікати, паливно-мастильні матеріали, посівний матеріал, технології тощо), провести необхідний комплекс заходів по забезпеченню повного сільськогосподарського циклу вирощування (виробництва) сільськогосподарської продукції, виробництво якої обумовлене цим Договором.

Згідно п.2.1, 2.2 метою укладення Договору є залучення додаткових джерел фінансування для підвищення ефективності ведення сільськогосподарського виробництва (вирощування сільськогосподарської продукції) Стороною-1, досягнення обома Сторонами позитивних економічних результатів і отримання ними прибутку від здійснення товарного сільськогосподарського виробництва, а також сприяння проведенню Стороною-1 науково-дослідних робіт, раціонального використання та охорони земель, збереження і відтворення їх родючості, проведення досліджень, випробувань і доопрацювання наукових розробок, проведення виробничої перевірки і впровадження їх у сільськогосподарське виробництво та іншу господарську діяльність. Сторони виконують комплекс робіт із обробітку земель, які надані Стороні - 1 в постійне користування, із використанням виробничих можливостей і трудових ресурсів Сторони - 1, а також фінансування, виробничих можливостей та трудових ресурсів Сторони-2.

Строк спільної обробки землі за цим договором складає 5 років.(п.2.4 договору).

Відповідно до п.3 договору Сторона-1 здійснює: залучення земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 1501,5425 га (ріллі), яка знаходяться в постійному користуванні Сторони-1; залучення матеріально-технічної бази (спеціальна техніка, транспорт, обладнання і устаткування, інвентар та інструменти, призначені для сільськогосподарського виробництва, складські та виробничі потужності) і трудових ресурсів, - у погодженому згідно п. 2.3. цього Договору порядку; залучення науково-методологічної (технологічної) підтримки. Сторона-2 здійснює: залучення грошових коштів (фінансування), - у погодженому згідно п. 2.3. цього Договору обсязі; залучення матеріально-технічної бази і трудових ресурсів (робітники і спеціалісти, техніка, транспорт і обладнання та запасні частини до них, посівний матеріал, агрохімія, мінеральні добрива, засоби захисту рослин, паливно-мастильні матеріали, інвентар, інструменти та інші товарно-матеріальні засоби сільськогосподарського виробництва), - у погодженому згідно п. 2.3. цього Договору порядку; залучення із метою виконання умов Договору власної ділової репутації та ділових зв'язків.

Згідно п.4.2 договору останній не є договором про спільну діяльність, договором простого товариства, а також не є договором. який обумовлює передачу права володіння, користування чи управління земельними ділянками (орендою землі) або нерухомого і рухомого майна.

Підпунктом 5.1 сторони передбачили, що розрахунки за цим Договором проводяться після завершення Сторонами вирощування (виробництва) сільськогосподарської продукції (збирання врожаю). Отримана Сторонами в результаті спільної обробки землі сільськогосподарська продукція підлягає розподілу на підставі складеної і затвердженої Сторонами калькуляції (кошторису) вартості виконаних кожною із них робіт та/або надання послуг. Обсяг і вартість сільськогосподарської продукції, яка залишається у розпорядженні Сторони-1, у будь-якому разі не може бути меншою, ніж необхідна для забезпечення господарської діяльності Сторони-1 та її розвитку. Розподіл сільськогосподарської продукції здійснюється двостороннім протоколом або додатковою угодою Сторін не пізніше 5 (п'яти) робочих днів після її збирання.

Договір підписано представниками сторін та погоджено директором Інституту господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України.

30.11.15р. укладено додаткову угоду до договору якою передбачили, що у разі здійснення, фактичного розрахунку шляхом перерахування (передачі) коштів, як компенсації вартості сільськогосподарської продукції (грошова форма розрахунку), загальна вартість сільськогосподарської продукції, який має бути отриманий Стороною 1 визначається із розрахунку того, що вартість відновлення 1 гектара посівної площі земельної ділянки сільськогосподарського призначення становить не менш 1200 гривень, при загальній площі (залученої на умовах Головного договору земельної ділянки сільськогосподарського призначення) 1286,54 га. Сторони домовились, що розрахунки, згідно цієї додаткової угоди провести до 01 березня 2016 року.

В матеріалах справи наявні листи - звернення Дослідного господарства "Зоря" до Інституту сільського господарства Західного Полісся за погодженням оскаржуваного договору, а також про направлення даного договору для взяття на облік реєстрації відповідно до Порядку погодження та обліку господарських договорів.

До матеріалів справи також додано копію ОСОБА_4 Державного підприємства "Дослідне господарство "Зоря" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України.

Прокурор вважаючи, що договір про виробництво сільськогосподарської продукції від 03.04.14р. №3/04-14, укладений між ДП "Дослідне господарство "Зоря" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково - дослідне виробниче аграрне підприємство "Мак України" з порушенням чинного законодавства, а саме є удаваним звернувся із позовом до суду про визнання його недійсним.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке :

Судом відзначається, що згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст.626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Пунктом 3 ст.3, ст.627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається із матеріалів справи між сторонами укладено договір про виробництво сільськогосподарської продукції відповідно до п.1.1 якого сторони домовилися про організацію виробничого процесу та взаємне виконання робіт і надання послуг в сфері обробітку земельної ділянки сільськогосподарського призначення.

Сторона-1, діючи в межах цього Договору, бере на себе зобов'язання залучити площу земельної ділянки під обробіток землі сільськогосподарського призначення та проводити її регулярне обстеження, утримання її у належному, передбаченому чинним земельним та природоохоронним законодавством стані, залучити наявні у неї обладнання, машини і механізми, інструмент і інвентар, призначені для товарного виробництва і переробки сільськогосподарської продукції, трудові ресурси (працівників), технології (науково-методичне забезпечення), а Сторона-2 зобов'язується із залученням власного фінансування, трудових і матеріальних ресурсів (працівники, сільськогосподарська техніка, машини і механізми, інструмент і інвентар, мінеральні добрива, пестициди і агрохімікати, паливно-мастильні матеріали, посівний матеріал, технології тощо), провести необхідний комплекс заходів по забезпеченню повного сільськогосподарського циклу вирощування (виробництва) сільськогосподарської продукції, виробництво якої обумовлене цим Договором.

Звертаючись із позовом прокурор зазначає про недійсність оспорюваного договору з огляду на його удаваність, оскільки під договором про виробництво сільськогосподарської продукції сторони фактично приховали договір оренди земельної ділянки державної форми власності.

Судом встановлено, що Дослідне господарство відповідно до п.п. 1.3, 2.2 ОСОБА_4 є державним сільськогосподарським статутним суб'єктом підприємницької діяльності, що здійснює дослідну, господарську і комерційну діяльність з метою досягнення позитивних економічних результатів та одержання прибутку і підпорядковується Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України та Національній академії аграрних наук України.

Статтею 3 Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу" передбачено, що Національна академія наук України, здійснюючи повноваження з управління об'єктами майнового комплексу Національної академії наук України, забезпечує реалізацію прав держави як власника цих об'єктів, пов'язаних з ефективним їх використанням та розпорядженням у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Відповідно до ч.1 ст.4 вказаного Закону - галузеві академії наук, здійснюючи повноваження з управління об'єктами майнового комплексу галузевих академій наук, забезпечують реалізацію прав держави як власника цих об'єктів, ефективно їх використовують та розпоряджаються цими об'єктами майнового комплексу у межах, визначених законодавством.

Відносини, пов'язані з орендою земельних ділянок державної власності регулюються, зокрема, Законом України "Про оренду державного та комунального майна" і Законом України "Про управління об'єктами державної власності".

Статтею 4 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" передбачено, що суб'єктами управління об'єктами державної власності є Національна академія наук України, галузеві академії наук, а згідно із п.30 ч.1 ст.6 Закону - уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань надають орендодавцям об'єктів державної власності згоду на оренду державного майна і пропозиції щодо умов договору оренди, які мають забезпечувати ефективне використання орендованого майна та здійснення на орендованих підприємствах технічної політики в контексті завдань галузі.

Відповідно до частини 1 статті 78 Земельного кодексу України (надалі в тексті - ЗК України) право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.(ч.1 ст.92 ЗК України).

Відповідно до п.4.2 Статуту ДП "Дослідне господарство "Зоря", використання земельних ділянок, переданих державою у постійне користування та майна - у безстрокове безоплатне користування ОСОБА_4, здійснюється відповідно до законодавства України, ОСОБА_4 та наукової установи, якій підпорядковане Дослідне господарство, а також цього ОСОБА_4. Порядок володіння, користування земельними ділянками та розпорядження майном, питання, пов'язані з вилученням землі і відчуження майна, погоджуються виключно з ОСОБА_3.

Господарство здійснює користування землею і іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності та чинного законодавства.(п.4.6 ОСОБА_4). Передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні господарства, не допускається.(4.8 ОСОБА_4).

Відповідач 2 вважає, що укладений між сторонами договір є замішаним та містить елементи договору надання послуг.

Судом береться до уваги, що за договором надання послуг, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.(ст.901 ЦК України). Проте, доводи відповідача 2, що оспорюваний Договір має ознаки договору про надання послуг в сфері обробітку земель сільськогосподарського призначення суд вважає невмотивованим, оскільки обґрунтовуючи свою позицію останнім не визначено яка саме сторона є замовником, а яка виконавцем, в чому полягали їх права і обов'язки, чи виконані вони сторонами.

Проте, матеріалами справи стверджено, що згідно оспорюваного Договору Дослідне господарство фактично передало земельну ділянку, права розпоряджатися якою не має, позаяк відповідач 2 здійснював господарську діяльність на землях державної форми власності і отримував вигоду у вигляді виробленої сільгосппродукції. Крім того, зі змісту оспорюваного Договору вбачається, що відповідач 2 і надає послуги та проводить певні роботи (п.6.2 Договору), і при цьому здійснює їх оплату (п.5.2 Договору, Додаток №1), що суперечить вимогам статті 901 ЦК України, яка передбачає, що кошти за надані послуги сплачує замовник (Дослідне господарство).

Істотними для вирішення даного спору є питання правових підстав для вирощування відповідачем 2 для власних потреб сільськогосподарських культур на земельних ділянках Дослідного господарства, які з умовами договору про надання послуг не узгоджуються.

А тому суд погоджується з тим, що даний правочин є удаваним.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Частиною 2 ст. 235 ЦК України визначено, що якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Відповідно до п.3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.13р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" встановивши у розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі частини другої статті 235 ЦК України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин. Якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що спірний договір не містить ознак договору про надання послуг, не є змішаним договором, а за своєю правовою природою, є договором оренди земельної ділянки.

Згідно з ст. 1 ЗУ Про оренду землі оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 ЗУ Про оренду землі).

Про наявність орендних правовідносин свідчить те, що в п.п.3.1.1 договору сторони узгодили, яку земельну ділянку Дослідне господарство виділяє відповідачу 2. В п.2.2. передбачено виконання сторонами комплексу робіт із обробітку земель, які надані відповідачу 1 в постійне користування із використанням виробничих можливостей та трудових ресурсів відповідача 1. Крім того, в п.2.3 визначено строк обробки землі за цим договором - 5 років. Поряд із цим додатковою угодою до даного договору передбачено що у разі здійснення, фактичного розрахунку шляхом перерахування (передачі) коштів, як компенсації вартості сільськогосподарської продукції (грошова форма розрахунку), загальна вартість сільськогосподарської продукції, який має бути отриманий Стороною 1 визначається із розрахунку того, що вартість відновлення 1 гектара посівної площі земельної ділянки сільськогосподарського призначення становить не менш 1200 гривень, при загальній площі (залученої на умовах Головного договору земельної ділянки сільськогосподарського призначення) 1286,54 га. Сторони домовились, що розрахунки, згідно цієї додаткової угоди провести до 01 березня 2016 року.

Заперечення відповідача щодо відсутності всіх істотних умов договору оренди землі не можуть бути взяті до уваги, оскільки сторони намагались приховати даний правочин. Проте наведені істотні умови договору дають можливість його ідентифікувати саме як договір оренди землі.

Отже, при встановленні відповідності оспорюваного договору вимогам ст. 203 ЦК України суд застосовує законодавство, що регулює оренду землі та порядок укладення договору оренди земельної ділянки.

Як передбачено ч. 8 ст. 93 ЗК України, орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. В ч. 4 ст. 4 ЗУ "Про оренду землі" визначено, що орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Відповідач 1 не вправі виступати орендодавцем земельних ділянок державної форми власності, які їй надані на праві постійного користування. Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (ч.1 ст. 92 ЦК України). Дослідне господарство не наділене повноваженнями власника землі щодо розпорядження нею.

Згідно з ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

В даному випадку рішення повноважного органу виконавчої влади відсутнє.

Крім того, пунктом 4.8 статуту Дослідного господарства передача в оренду земельних ділянок, які знаходяться у постійному користуванні господарства не допускається.

Статтею 627 ЦК України передбачено, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному законодавством. Правове регулювання визнання правочинів недійсними здійснюється на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Відповідно до п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Так, підставою недійсності правочину, відповідно до ст.215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 ЦК України. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Якщо недійсність правочину прямо встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.1 ст.207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно положень статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд вважає, що позовні вимоги щодо визнання оспорюваного правочину недійсним підлягають задоволенню, відтак, укладений між відповідачами договір про виробництво сільськогосподарської продукції від 03.04.2014р. №3/04-14 підлягає визнанню недійсним.

Доводи відповідача 2 судом до уваги не приймаються, оскільки спростовуються матеріалами справи. Крім того, посилання на рішення господарського суду Хмельницької області у справі №924/1627/15 як преюдицію судом оцінюється критично так як сторони і підстави позову що розглядався та даного позову різні.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідачів у справі в рівних частинах.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов заступника прокурора області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Національна академія аграрних наук України м. Київ до Державного підприємства "Дослідне господарство "Зоря" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України с. Пирогівці Хмельницький район Хмельницька область до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - дослідне виробниче аграрне підприємство "Мак України" м. Київ про визнання недійсним договору про виробництво сільськогосподарської продукції від 03.04.2014р. №3/04-14 задовольнити.

Визнати недійсним договір про виробництво сільськогосподарської продукції від 03.04.2014р. №3/04-14, укладений між Державним підприємством "Дослідне господарство "Зоря" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково - дослідне виробниче аграрне підприємство "Мак України".

Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Зоря" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України с. Пирогівці Хмельницький район Хмельницька область вул. Леніна, 36 (код ЄДРПОУ 05453769) на користь прокуратури Хмельницької області м. Хмельницький, пров. Військоматський, 3 р/р 35218028002814, код ЄДРПОУ 02911102, Держказначейська служба України м.Київ, МФО 820172 судовий збір у розмірі 689грн. (шістсот вісімдесят дев'ять гривень).

Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - дослідне виробниче аграрне підприємство "Мак України" АДРЕСА_1 (код ЄДРПОУ 32108154) на користь прокуратури Хмельницької області м. Хмельницький, пров. Військоматський, 3 р/р 35218028002814, код ЄДРПОУ 02911102, Держказначейська служба України м. Київ, МФО 820172 судовий збір у розмірі 689грн. (шістсот вісімдесят дев'ять гривень).

Видати наказ.

Повний текст рішення складено 30.01.17р.

Суддя М.Є. Муха

Віддруковано 3 примірники: 1 - до справи, 2 - позивачу (м. Київ, вул. Суворова, 9), 3 - відповідачу 1 (Хмельницька область, Хмельницький р-н, с. Пирогівці, вул. Леніна, 36).