Постанова

від 24.01.2017 по справі 916/1668/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2017 р.Справа № 916/1668/16 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мишкіної М.А.

суддів Будішевської Л.О., Таран С.В.

при секретарі судового засідання Бєлянкіній Г.Є.

за участю представників сторін:

від Військової частини А 3955 - ОСОБА_1 - за довіреністю;

від прокуратури - ОСОБА_2 - прокурор військової прокуратури;

від Міноборони України - ОСОБА_3 - за довіреністю;

від Болградської міськради Одеської області - ОСОБА_4 - за довіреністю;

від КУП Житловик - не з'явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військової частини А3955

на рішення господарського суду Одеської області від 18 серпня 2016 року

по справі №916/1668/16

за позовом заступника військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону в інтересах держави в особі

- Міністерства оборони України

- Військової частини А3955

до:

- Болградської міської ради Одеської області;

- Комунального унітарного підприємства Житловик

про стягнення 12421грн.

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

У судовому засіданні 08.11.2016р. оголошувалась перерва згідно ст.77 ГПК України.

В судовому засіданні 24.01.17р.згідно ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

встановив:

21.06.2016р. заступник військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону звернувся до господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Військової частини А3955 (надалі - позивач, ВЧ А3955) до Болградської міської ради Одеської області (надалі - відповідач, Болградська міськрада), в якому просив суд стягнути з відповідача на користь держави в особі ВЧ А3955 12421грн. збитків, завданих неналежним виконанням умов договору зберігання.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що 07.10.2010р. між ВЧ А3955 та Болградською міськрадою було укладено договір зберігання №1, згідно з яким ВЧ А3955 (Розпорядник) по акту приймання-передачі від 07.10.2010р. передала на відповідальне зберігання відповідачу (Охороннику) резервуари Р-25 - 16шт., Р-10 - 1шт. та Р-4 - 3шт., які були розташовані у військових містечках №89, №94 м.Болград Одеської області. У п.2.1 договору зберігання відповідач зобов'язався прийняти усі необхідні міри для забезпечення зберігання майна у належному стані у період дії цього договору, проте в період дії договору було скоєно крадіжки майна (вищезазначених резервуарів), що належить ВЧ А3955. Внаслідок порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення охорони резервуарів, та скоєних у зв'язку із цим крадіжок, фактичні прямі збитки позивача склали 12421грн.

З посиланням на норми 16, 22, 526, 610, 611, 623 ЦК України, ст.ст.224, 225 ГК України прокурор просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

12.07.2016р. та 04.08.2016р. відповідач подав суду першої інстанції відзив на позов та додаток до відзиву, відповідно, в яких просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. У відзиві від 12.07.2016р. відповідач зазначав про пропуск позивачем строку звернення до суду та наполягав на застосуванні судом наслідків спливу позовної давності.

Рішенням господарського суду Одеської області від 18.08.2016р. (суддя Демешин О.А.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду обґрунтовано посиланнями на норми ч.1 ст.936, ч.1 ст.938, ч.1 ст.942, ч.ч.1,2 ст.949, ч.1 ст.950, п.1 ч.1 ст.951, ч.ч.1,2 ст.949 ЦК України, ст.224 ГК України та вмотивовано тим, що стверджуючи про викрадення трьох резервуарів під час їх знаходженні на зберіганні у відповідача, позивачі мали підтвердити належними доказами факт такої крадіжки. В постанові про відмову у відкритті кримінальної справи від 23.03.2012р. було зазначено, що „під час перевірки не встановлено фактичне місцезнаходження резервуарів, вказаних у зверненні командуючого в/ч А3955, за відсутністю схеми або інших документів, що підтверджують розташування резервуарів на АЗС 89-го військового містечка.» У відкритті кримінального провадження по ст. 185 КК України (таємне викрадення чужого майна (крадіжка)) - відмовлено . ОСОБА_5 належних доказів наявності факту крадіжки трьох резервуарів до справи не надано; цей факт не може бути встановлений господарським судом в межах розгляду позовної заяви по цій справі. Позивачами до матеріалів не надано доказів повернення Болградською міськрадою всіх вищевказаних резервуарів військовій частині А 3955, у тому числі - тих трьох резервуарів, за неповернення яких, внаслідок крадіжки (недоведеної), прокурор просить стягнути з відповідача 12412грн. збитків. Втрата (нестача) майна, яке передавалось на зберігання відповідачу, також має бути доведена належними доказами, оскільки невиконання відповідачем зобов'язання щодо повернення майна, яке знаходилось у нього на зберіганні не свідчить про те, що вказане майно втрачено внаслідок неналежного виконання іншого зобов'язання, а саме: вжиття усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі (ч.1 ст.942 ЦК України). У зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку повернення трьох резервуарів було порушено право військової частини А 3955 і способом захисту цього порушеного права повинно було бути встановлене п.5 ч.2 ст.16 ЦК України - примусове виконання обов'язку в натурі. І лише встановлення в процесі виконання цього обов'язку факту неможливості його виконання через відсутність майна, що підлягало поверненню, могло б служити підставою для звернення до суду з позовом про стягнення збитків, пов'язаних з неналежним виконанням Болградською міськрадою своїх договірних обов'язків по договору зберігання №1 від 07.10.2010р.

Не погодившись з рішенням суду від 18.08.2016р., Військова частина А3955 звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою , в якій просить скасувати оскаржене рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Військова частина А3955 зазначила, що рішення прийняте на підставі не повністю досліджених доказів, з порушенням норм матеріального права при недотриманні норм процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню з наступних підстав:

- в силу укладеного правочину між позивачем та відповідачем виникли майново- господарські зобов'язання, зокрема, у позивача - на умовах встановлених договором передати на відповідальне зберігання резервуари Р-25, Р-20, Р-10, Р-4 у належному стані, у відповідача - забезпечити зберігання та належний стан майна;

- в період дії Договору було скоєна крадіжка майна (резервуарів Р-25, Р-20, Р-10, Р-4), яке належить позивачу і знаходиться на території військового містечка №89 у місті Болград, охорону якої зобов'язалась здійснювати Болградська міськрада. По факту скоєних крадіжок 13.03.2012р. командування військової частини А3955 звернулося до Болградського РВ ГУМВС України в Одеській області із заявою про скоєний злочин;

- Згідно ст225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарські правопорушення включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства. Внаслідок порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення охорони резервуарів та скоєних в зв'язку з цим крадіжок, фактичні збитки позивача склали 12421грн. Факт збитків підтверджується довідкою-розрахунком майна служби пально-мастильних матеріалів, яка є в матеріалах справи

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 17.10.2016р. відновлено ВЧ А3955 пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги; прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні.

08.11.2016р. Болградська міськрада подала суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити оскаржене рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 20.12.2016р. залучено до участі у справі у якості іншого відповідача ОСОБА_6 унітарне підприємство Житловик

В засіданні суду апеляційної інстанції прокурор, представники ВЧ А 3955 та Міноборони України підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги.

Представник Болградської міськради Одеської області заперечував проти доводів та вимог апеляційної скарги з підстав законності та обґрунтованості оскарженого рішення.

КУП Житловик свого представника в засідання суду апеляційної інстанції не направило.

Відповідно до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення виходячи із наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 07.10.2010р. між Військовою частиною А3955 (Розпорядник) та Болградською міською радою (Охоронник) було укладено договір зберігання №1 (надалі - Договір №1) відповідно до п.1.1 якого Розпорядник передає, а Охоронник приймає на відповідальне зберігання резервуари Р-25, Р-20, Р-10, Р-4 згідно акту прийому-передачі до даного договору, що є його невід'ємною частиною, які належать Міністерству оборони України на праві оперативного управління до вирішення питань їх оренди в противному випадку, які підлягають поверненню в цілісності Розпоряднику.

Відповідно до п.2.1 Договору №1 Охоронник зобов'язаний: прийняти всі необхідні міри для забезпечення зберігання майна в належному стані в період дії цього договору; нести відповідальність за втрату або ушкодження майна Розпорядника, що знаходиться у нього, незалежно від причини ушкодження або втрати, з моменту одержання майна від Розпорядника до закінчення терміну його зберігання; повернути майно Розпоряднику по першій вимозі; якщо при прийманні Охоронником майна, переданого Розпорядником, в цьому майні виявляться ушкодження або недоліки, котрі можуть бути виявлені при поверхневому огляді, Охоронник зобов'язаний повідомити Розпорядника. Якщо Охоронник своєчасно не повідомить Розпорядника, він несе відповідальність за збитки, спричинені такими ушкодженнями; Охоронник не має права надавати в оренду та користуватись майном.

Згідно із п.3.1 Договору №1 Розпорядник зобов'язаний: надати Охороннику майно в день підписання цього договору; Розпорядник має право у будь-який час вимагати у Охоронника повністю або частково майно, яке знаходиться на зберіганні; здійснювати контроль за виконанням Охоронником своїх обов'язків по цьому Договору.

Охоронник несе відповідальність за збереження і цілісність майна з дати передачі на зберігання і до дати повернення Розпоряднику. У випадку знищення або ушкодження майна, яке зберігається, або його частини Охоронник повинен за свій рахунок повернути Розпоряднику рівну кількість аналогічного майна у належному стані (пункт 4.2 Договору №1).

Відповідно до п.6.1 Договору №1 цей Договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.12.2013р.

07.10.2010р. був складений ОСОБА_5 прийому-передачі резервуарів військової частини А3955, в якому зазначено, що комісія у складі голови комісії ОСОБА_7 та членів комісії ОСОБА_8, ОСОБА_9 07 жовтня 2010р. здійснила прийом передачу резервуарів військової частини А3955 в кількості 20 штук: Резервуар Р-25 (списаний) - 16шт; Резервуар Р-10 (списаний) - 1шт.; Резервуар Р-4 (списаний) - 3шт.

Акт підписаний головою комісії - ОСОБА_7, членами комісії - ОСОБА_8 та ОСОБА_9. На ОСОБА_5 міститься відмітка Здав - ОСОБА_10, Прийняв -ОСОБА_11; ОСОБА_5 затверджений головою Болградської міської ради 07.10.2010р.

Звертаючись до суду з позовом, прокурор стверджував, що 07.10.2010р. між ВЧ А3955 та Болградською міськрадою було укладено договір зберігання №1, згідно з яким ВЧ А3955 (розпорядник) по акту приймання-передачі від 07.10.2010р. передала на відповідальне зберігання відповідачу (охороннику) резервуари Р-25 - 16шт., Р-10 - 1шт. та Р-4 - 3шт., які були розташовані у військових містечках №89, №94 м.Болград Одеської області. У п.2.1 договору зберігання відповідач зобов'язався прийняти усі необхідні міри для забезпечення зберігання майна у належному стані у період дії цього договору, проте в період дії договору було скоєно крадіжки майна (вищезазначених резервуарів), що належить ВЧ А3955. Внаслідок порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення охорони резервуарів, та скоєних у зв'язку із цим крадіжок, фактичні прямі збитки позивача склали 12421грн.

Місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позову з огляду наступного.

Згідно із ч.ч.1-2 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст.174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За приписами ч.1 ст.629 цього Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

Відповідно до ст.937 ЦК України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу . Договір зберігання, за яким зберігач зобов'язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем. Прийняття речі на зберігання при пожежі, повені, раптовому захворюванні або за інших надзвичайних обставин може підтверджуватися свідченням свідків. Прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею поклажодавцеві номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання, якщо це встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства або є звичним для цього виду зберігання.

Згідно із ст.208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти: правочини між юридичними особами; правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

На підтвердження факту передачі відповідачу на зберігання резервуарів, позивачем надано ОСОБА_5 прийому-передачі резервуарів військової частини А3955 від 07.10.2010р.

Дослідивши вищезазначений акт (копія якого наявна в матеріалах справи на а.с.13), колегія суддів встановила наступне.

Як зазначено в ОСОБА_5, він складений комісією у складі голови комісії ОСОБА_7 та членів комісії ОСОБА_8, ОСОБА_9 Також наявний запис Здав - ОСОБА_10

В той же час, в ОСОБА_5 не зазначено, посадовими особами яких установ є вищезазначені особи; в ОСОБА_5 відсутня фіксація того, що зазначені у ньому резервуари передані саме на зберігання та саме Болградській міській раді , зазначено лише про те, що комісія у вищезазначеному складі здійснила прийом-передачу резервуарів Військової частини А3955 в кількості 20 штук.

Також в ОСОБА_5 від 07.10.2010р. немає посвідчення того факту, що він складений на виконання умов Договору зберігання №1 від 07.10.2010р.

В самому ж договорі зазначено про передачу на відповідальне зберігання резервуарів Р-25, Р-20, Р-10, Р-4 (без зазначення їх кількості), в той час як в ОСОБА_5 від 07.10.2010р. йдеться про резервуари Р-25, Р-10, Р-4, без зазначення резервуарів Р-20.

Разом з цим, ОСОБА_5 прийому-передачі не містить за змістом застереження, що він є невід'ємною частиною Договору №1 від 07.10.2010р., як то передбачено пунктом 1.1 останнього.

Болградська міська рада, як під час розгляду справи в суді першої інстанції (відзив на позовну заяву - а.с.39-42), так і під час апеляційного перегляду справи (відзив на апеляційну скаргу) категорично заперечує факт передачі відповідачу предмету Договору №1 (резервуарів) на зберігання.

Частина 2 ст.937 ЦК України встановлює, що письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

За умовами Договору зберігання №1 зберігачем (Охоронником) є Болградська міська рада, в той час як ОСОБА_5 від 07.10.2010р. з приміткою Прийняв підписаний ОСОБА_11 (який на час складання акту обіймав посаду директора КУП Житловик ), а не уповноваженим представником Болградської міськради, зокрема, головою Болградської міської ради.

Наявність на ОСОБА_5 прийому-передачі від 07.10.2010р. відмітки (підпису) голови Болградської міськради ОСОБА_12 Затверджую та печатки Болградської міськради, за відсутності підпису на самому ОСОБА_5 уповноваженої особи відповідача про прийняття резервуарів на зберігання не свідчить про прийняття саме відповідачем резервуарів на зберігання на підставі договору від 07.10.2010р.

ОСОБА_5 прийому-передачі від 07.10.2010р., на думку колегії суддів, не є належним та допустимим доказом прийняття Болградською міськрадою резервуарів на зберігання , тобто сторонами договору не дотримана письмова форма договору, як то передбачено ч.2 ст.937 ЦК України.

Відповідно до ст.218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків. Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Болградська міська рада повністю заперечує факт прийняття на зберігання належних військовій частині резервуарів.

Згідно із ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно із ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Відповідно до ч.1 ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків та їх розміру; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції, заявляючи про стягнення збитків, заподіяних внаслідок неналежного виконання відповідачем умов Договору зберігання №1 від 07.10.2010р., позивач не надав належних та допустимих доказів наявності вини відповідача, адже в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження тієї обставини, що спірні резервуари були передані Болградській міській раді на зберігання.

Згідно із ч.1 ст.32, ч.1 ст.33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За встановлених судом обставин та оцінюючи докази, надані стороною позивача за правилами ст.43 ГПК України, колегія суддів дійшла до висновку, що ОСОБА_5 прийому-передачі від 07.10.2010р. не є належним доказом щодо факту передачі резервуарів на зберігання Болградській міській раді.

Відтак, суд першої інстанції ухвалив правильне рішення про відмову у задоволенні позову.

В частині заявлення відповідачем про сплив позовної давності, про необхідність застосування якої зазначено Болградською міською радою у відзиві на позовну заяву, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із ст.ст.256,257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно із ч.ч.3.4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у пункті 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів , за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. ОСОБА_5, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

ОСОБА_5 підстави для застосування позовної давності відсутні, оскільки суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, оскільки вони не спростовують правильність висновків місцевого господарського суду з урахуванням мотивів відмови у позові, викладених в постанові апеляційного господарського суду, та підставою для його скасування слугувати не спроможні.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення господарського суду Одеської області від 18.08.2016р. відповідає обставинам справи та нормам чинного законодавства, зміні або скасуванню не підлягає та має бути залишене без змін.

Керуючись ст.ст.99, 101-103, 105 ГПК України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення .

Рішення господарського суду Одеської області від 18.08.2016р. у справі №916/1668/16 залишити без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 30.01.2017р.

Головуючий суддя Мишкіна М.А.

Суддя Будішевська Л.О.

Суддя Таран С.В.