Рішення

від 30.01.2017 по справі 155/1759/16-ц

ГОРОХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №2/155/164/17

Справа №155/1759/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2017 року місто Горохів

Горохівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого Чонки В.В.,

за участю секретаря Федонюк О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до Квасівської сільської ради Горохівського району Волинської області, ОСОБА_2. ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до відповідачів про визнання права власності на спадкове майно, а саме: на земельну ділянку згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ВЛ №072956 від 10 грудня 2009 року, кадастровий номер 0720882400:01:001:0099.

Мотивує свій позов тим, що 09 січня 2008 року помер її батько ОСОБА_4. Позивач є спадкоємицею майна померлого батька за законом, прийняла спадщину, однак оформити її в нотаріальному порядку не може, так як відсутні будь-які правовстановлюючі документи на спадкове майно. Просить визнати її право власності на спадкове майно.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, однак в своїй заяві до суду позов підтримала повністю, просить визнати за нею право власності на спадкове майно, а справу слухати у її відсутність.

Представник відповідача - Квасівської сільської ради Горохівського району Волинської області - в судове засідання не з'явився, однак в своїй заяві до суду позов визнав повністю, не заперечує щодо визнання за позивачем права власності на спадкове майно. Справу просить слухати у його відсутність.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, однак в своїй заяві до суду позов визнала повністю, не заперечує щодо визнання за позивачем права власності на спадкове майно. Справу просить слухати у її відсутність.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, однак в своїй заяві до суду позов визнала повністю, не заперечує щодо визнання за позивачем права власності на спадкове майно. Справу просить слухати у її відсутність.

Враховуючи, що в дане судове засідання не з'явилися всі особи, які беруть участь у справі, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України не здійснювалося.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов підставний і підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з ч.1 ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

А відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно з ч.1 ст.1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

А відповідно до ч.2 ст.1258 ЦК України, кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно з статтею 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з свідоцтвом про смерть ОСОБА_4 помер 09 січня 2008 року.

Свідоцтвом про народження та свідоцтвом про укладення шлюбу стверджується, що позивач ОСОБА_1 є дочкою померлого 09 січня 2008 року ОСОБА_4

Довідкою Квасівської сільської ради Горохівського району Волинської області №4278 від 10 серпня 2016 року стверджується, що спадкоємцями майна за законом після смерті ОСОБА_4 є його дружина ОСОБА_3, дочка ОСОБА_2, тобто відповідачі, та дочка ОСОБА_1, тобто позивач. Заповіт ОСОБА_4 в сільській раді не посвідчувався. Спадкоємець ОСОБА_1 вступила у фактичне володіння майном до шести місяців шляхом спільного проживання.

З заяви ОСОБА_2 вбачається, що вона відмовляється від успадкування належного їй майна після смерті батька ОСОБА_4 на користь його дочки ОСОБА_1

З спадкової справи, заведеної Горохівською державною нотаріальною конторою 01 грудня 2016 року за №524/2016 вбачається. що після померлого 09 січня 2008 року ОСОБА_4 спадщину прийняла його дочка ОСОБА_1, тобто позивач. Інші спадкоємці з заявами про прийняття спадщини не зверталися.

З Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ВЛ №072956 від 10 грудня 2009 року вбачається, що ОСОБА_4 належала земельна ділянка відповідних розмірів.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 01 грудня 2016 року стверджується, що ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на нього.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 Про судовому практику в справах про спадкування свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Аналогічна думка викладена в роз'ясненні наданому Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику з розгляду цивільних справ про спадкування №24-753/0-13 від 16 травня 2013 року, відповідно до якого, визнання права власності на спадкове майно у судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватись якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело прав.

За ст.6 Європейської конвенції з прав людини визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст.13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

У рішенні від 30 листопада 2004 року у справі Case of Oneryildis v. Turkey (справа відкрита за заявою №48939/99 та розглянута Великою палатою) Європейський суд визнав, що поняття майно охоплює не лише річ, яка реально існує (матеріальна складова), але також стосується засобів праводомагання (юридична складова), включаючи право вимоги, відповідно до якого особа може стверджувати, що вона має принаймні законне сподівання стосовно ефективного здійснення права власності.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі Федоренко проти України від 30 червня 2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути існуючим майном або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні виправданими очікуваннями щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Суд вважає, що неможливість позивача отримати свідоцтво про право на спадщину є порушенням її права власності, оскільки унеможливлює визнання такого права з боку держави перед іншими суб'єктами цивільних та інших правовідносин.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Отже, судом встановлено, що позивач після смерті батька ОСОБА_4 прийняла спадщину, а тому суд, вважає, що слід встановити право власності по спадкуванню за законом першої черги ОСОБА_1 на земельну ділянку згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ВЛ №072956 від 10 грудня 2009 року, кадастровий номер 0720882400:01:001:0099.

Керуючись ст.ст.10, 60, 197, 212, 215 ЦПК України, ст.41 Конституції України, ст.ст.328, 392, 1216, 1217, 1218, 1222, 1258, 1261 ЦК України, п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 Про судовому практику в справах про спадкування суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом першої черги на земельну ділянку згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ВЛ №072956 від 10 грудня 2009 року, кадастровий номер 0720882400:01:001:0099.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Волинської області через Горохівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: /підпис/

Згідно з оригіналом:

Суддя Горохівського районного суду В.В. Чонка