Рішення

від 27.01.2017 по справі 910/22071/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2017Справа №910/22071/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного підприємства Екометал доТовариства з обмеженою відповідальністю Міжрегіональна аграрна база простягнення 223282 грн. 42 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Вівсяник А.М. - представник за довіреністю б/н від 25.04.2016;

від відповідача: Онуфрійчук В.Й. - представник за довіреністю б/н від 10.01.2017.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

01.12.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного підприємства Екометал з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Міжрегіональна аграрна база про стягнення 223282 грн. 42 коп., з яких 64945 грн. 44 коп. основного боргу, 142230 грн. 51 коп. пені, 7793 грн. 45 коп. 10% річних та 8313 грн. 02 коп. інфляційних втрат.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами Договору поставки № 96 від 18.08.2015 не у повному обсязі здійснив оплату поставленого позивачем товару за видатковими накладними № 126 від 20.08.2015 на суму 146662 грн. 68 коп. та № 128 від 20.08.2015 на суму 38282 грн. 76 коп., у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 64945 грн. 44 коп. Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 142230 грн. 51 коп. за період з 20.09.2015 по 30.11.2016, 10% річних у розмірі 142230 грн. 51 коп. за період з 20.09.2015 по 30.11.2016 та інфляційні втрати у розмірі 8313 грн. 02 коп. за період з жовтня 2015 року по жовтень 2016 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2016 порушено провадження у справі № 910/22071/16; розгляд справи призначено на 20.12.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2016, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 13.01.2017.

У судовому засіданні 13.01.2017 представник відповідача подав письмові заперечення на позовні вимоги, в яких вказав про наявність рішення господарського суду, який вирішив спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, що є підставою для припинення провадження у справі. Зокрема, відповідач зазначив, що позовні вимоги у даній справі обгрунтовані тими ж підставами, між тими ж сторонами та стосуються того ж предмету, що були у справі № 910/10331/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного підприємства Екометал до Товариства з обмеженою відповідальністю Міжрегіональна аграрна база про стягнення заборгованості, та за результатами розгляду справи № 910/10331/16 судом винесено ухвалу про припинення провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову.

У судовому засіданні 13.01.2017, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 27.01.2017.

Представник позивача у судовому засіданні 27.01.2017 надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 27.01.2017 надав усні пояснення по справі, проти задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні 27.01.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

18.08.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю Спільним підприємством Екометал (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Міжрегіональна аграрна база (покупець) укладено Договір поставки № 96 (оригінал договору оглянуто судом у судовому засіданні 20.12.2016, про що зазначено у протоколі судового засідання від 20.12.2016), відповідно до умов якого постачальник здійснює поставку котлів і елементів конструкції котлів на твердому паливі із свого складу, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити вартість переданого товару на умовах, встановлених договором.

Відповідно до п. 1.2 Договору поставки № 96 від 18.08.2015 поставка товару згідно з цим договором за кількістю і ціною, а також строк відвантаження конкретної партії товару встановлюються сторонами в специфікації на поставку товару. Специфікація оформлюється для кожної партії товару окремо. Зразок Специфікації є Додатком № 1 до цього договору.

Відповідно до п. 1.3 Договору поставки № 96 від 18.08.2015 специфікація узгоджується сторонами, підписується уповноваженими представниками сторін і скріплюється печатками.

Згідно з п. 2.1 Договору поставки № 96 від 18.08.2015 ціни на кожну окрему партію продукції, постачання якої є предметом цього договору, встановлюється в національній валюті України та вказується у Специфікаціях, кожна з яких є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2.2 Договору поставки № 96 від 18.08.2015 загальна вартість цього договору визначається загальною кількістю та ціною партій продукції, які постачаються за цим договором, у відповідності до специфікацій, які є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 10.1 Договору поставки № 96 від 18.08.2015 даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2015.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою Договір поставки № 96 від 18.08.2015 є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

З аналізу Договору поставки № 96 від 18.08.2015 вбачається, що він є рамковим договором, тобто таким, що укладений з метою багаторазового застосування, який містить загальні умови поставки товару постачальником, та при цьому погодження істотних умов (найменування товару, кількість, вартість, строків поставки, тощо) кожного окремого зобов'язання з поставки товару повинно здійснюватись шляхом укладення між сторонами відповідних Специфікацій.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Згідно з підпунктом а) п. 3.2 Договору поставки № 96 від 18.08.2015 покупець може забрати товар зі складу постачальника, у цьому випадку у Специфікації вказується самовивіз - при цьому уповноважена особа покупця, що приймає товар, повинна мати належним чином оформлену довіреність від покупця, яка дає право отримати товар і підписати видаткову накладну.

Відповідно до п. 3.4.1 Договору поставки № 96 від 18.08.2015 фактичною датою поставки буде вважатися дата, що вказана - у випадку, вказаному у підпункті а) п. 3.2 Договору поставки № 96 від 18.08.2015 - вказана у видатковій накладній, підписаній уповноваженим представником покупця. Зобов'язання постачальника по поставці товару вважається виконаним з дати підписання сторонами видаткової накладної, право власності на товар та ризик випадкового знищення переходять до покупця з дати підписання видаткової накладної.

Відповідно до п. 5.2 Договору поставки № 96 від 18.08.2015 поставка товару здійснюється покупцем з складу, розташованого за адресою: м. Красилів, вул. Центральна, 16.

Відповідно до п. 3.1 Договору поставки № 96 від 18.08.2015 поставка здійснюється на умовах EXW (склад постачальника відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів Інкотермс 2010) з врахуванням особливостей, встановлених цим договором.

Відповідно до Інкотермс-2010, термін EXW (Франко завод) означає, що продавець виконує своє зобов'язання по постачанню, коли він передає товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві (заводі, фабриці, складі і т.п.).

Відповідно до Специфікації № 1 від 18.08.2015 до Договору поставки № 96 від 18.08.2015 сторони погодили найменування товару, його кількість, зокрема зазначили, що загальна вартість товару становить 184945 грн. 44 коп., оплата товару здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару; місце поставки - м. Красилів, вул. Центральна, 16 (склад постачальника).

Судом встановлено, що на підставі Замовлення покупця № 55 від 18.08.2015 (копія долучена позивачем до матеріалів справи через канцелярію суду 21.12.2016) 20.08.2015 позивач поставив відповідачу узгоджений сторонами у Специфікації № 1 від 18.08.2015 до Договору поставки № 96 від 18.08.2015 товар на загальну суму 184945 грн. 44 коп ., що підтверджується видатковою накладною № 128 від 20.08.2015 на суму 38282 грн. 76 коп. та видатковою накладною № 126 від 20.08.2015 на суму 146662 грн. 68 коп. (у вказаних видаткових накладних міститься посилання на замовлення покупця № 55 від 18.08.2015 та Договір поставки № 96 від 18.08.2015), які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб позивача та відповідача (копії видаткових накладних долучено позивачем до позовної заяви, оригінали оглянуто судом у судовому засіданні 20.12.2016).

Крім того, позивачем долучено до позовної заяви копію довіреності № 1 від 20.08.2015, реквізити якої зазначені у вказаних видаткових накладних, та якою було уповноважено представника відповідача на отримання товару за видатковими накладними № 126 від 20.08.2015 на суму 146662 грн. 68 коп. та № 128 від 20.08.2015 на суму 38282 грн. 76 коп. (оригінал довіреності оглянуто судом у судовому засіданні 20.12.2016).

Також, позивачем 11.01.2017 долучено до матеріалів справи копію рахунку № 71 від 20.08.2016 на суму 184945 грн. 44 коп., який був виставлений позивачем для здійснення відповідачем оплати та реквізити якого вказані у довіреності № 1 від 20.08.2015.

При цьому, факт поставки позивачем товару на суму 184945 грн. 44 коп. за видатковою накладною № 126 від 20.08.2015 на суму 146662 грн. 68 коп. та видатковою накладною № 128 від 20.08.2015 на суму 38282 грн. 76 коп. відповідачем не заперечувався.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 2.6 Договору поставки № 96 від 18.08.2015 покупець здійснює оплату товару протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару.

Відповідно до Специфікації № 1 від 18.08.2015 до Договору поставки № 96 від 18.08.2015 оплата товару здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

За таких обставин, беручи до увагу дату поставки товару за спірними видатковими накладними - 20.08.2015, встановлений договором строк виконання відповідачем свого обов'язку з оплати товару - протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару, та враховуючи, що 30 календарний день з моменту поставки товару - 19.09.2015, був неробочим днем (суботою), суд дійшов висновку, що відповідач повинен був здійснити оплату товару, поставленого позивачем за спірними видатковими накладними у строк до 21.09.2015 включно.

Судом встановлено, що 04.09.2015 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 20000 грн. 00 коп. та 29.09.2015 - грошові кошти у розмірі 100000 грн. 00 коп. (призначення платежу - оплата за паливні котли за Договором поставки № 96 від 18.08.2015), що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача, копії яких долучено позивачем до позовної заяви.

При цьому, у письмових поясненнях, поданих до суду 21.12.2016, позивач зазначив, що інших Специфікацій між сторонами укладено не було, що також вбачається з акту звірки взаєморозрахунків, підписаному позивачем, з огляду на що суд дійшов висновку, що сплачені відповідачем грошові кошти у загальному розмірі 120000 грн. 00 коп. були оплатою за товар, поставний позивачем за видатковими накладними № 126 від 20.08.2015 на суму 146662 грн. 68 коп. та № 128 від 20.08.2015 на суму 38282 грн. 76 коп. (за Специфікацією № 1 від 18.08.2015 до Договору поставки № 96 від 18.08.2015).

Таким чином, враховуючи загальну вартість поставленого позивачем товару за Договором поставки № 96 від 18.08.2015 (за видатковими накладними № 126 від 20.08.2015 та № 128 від 20.08.2015) у розмірі 184945 грн. 44 коп. та суму сплачених відповідачем грошових коштів у розмірі 120000 грн. 00 коп., суд дійшов висновку, що у відповідача виникла заборгованість з оплати товару, поставленого за Договором поставки № 96 від 18.08.2015, у розмірі 64945 грн. 44 коп.

Вказаний розмір заборгованості у сумі 64945 грн. 44 коп. відповідачем у судових засіданнях та у відзиві на позовну заяву не заперечувався.

Разом з тим, у судовому засіданні 13.01.2017 представник відповідача подав письмові заперечення на позовні вимоги, в яких зазначив, що позовні вимоги у даній справі обгрунтовані тими ж підставами, між тими ж сторонами та стосуються того ж предмету, що були у справі № 910/10331/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного підприємства Екометал до Товариства з обмеженою відповідальністю Міжрегіональна аграрна база про стягнення заборгованості, та за результатами розгляду справи № 910/10331/16 судом винесено ухвалу про припинення провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову. З огляду на викладене, відповідач просив суд припинити провадження у даній справі.

Судом встановлено, що 03.06.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного підприємства Екометал з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Міжрегіональна аграрна база про стягнення 157548 грн. 74 коп., з яких 64945 грн. 44 коп. основного боргу, 82805 грн. 44 коп. пені за період з 20.09.2015 по 31.05.2016, 10% річних у розмірі 4537 грн. 28 коп. за період з 20.09.2015 по 31.05.2016 та інфляційних втрат у розмірі 5260 грн. 58 коп. за період з жовтня 2015 року по квітень 2016 року (справа № 910/10331/16).

Як вбачається з позовної заяви у справі № 910/10331/16 (копія позовної заяви у справі № 910/10331/16 долучена позивачем до матеріалів даної справи через канцелярію суду 24.01.2017; при цьому, судом при розгляді даної справи були досліджені матеріали справи № 910/10331/16), позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного підприємства Екометал були обґрунтовані неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю Міжрегіональна аграрна база своїх зобов'язань з оплати товару, поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю Спільного підприємства Екометал за Договором поставки № 96 від 18.08.2015 (за видатковими накладними № 126 від 20.08.2015 на суму 146662 грн. 68 коп. та № 128 від 20.08.2015 на суму 38282 грн. 76 коп.).

Зокрема, обгрунтовуючи позовні вимоги у справі № 910/10331/16, позивач вказав на те, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами Договору поставки № 96 від 18.08.2015 не у повному обсязі здійснив оплату поставленого позивачем товару за видатковими накладними № 126 від 20.08.2015 на суму 146662 грн. 68 коп. та № 128 від 20.08.2015 на суму 38282 грн. 76 коп., сплативши грошові кошти у розмірі 120000 грн. 00 коп., у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 64945 грн. 44 коп.

При цьому, обгрунтовуючи позовні вимоги у даній справі, позивач вказав на те, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами Договору поставки № 96 від 18.08.2015 не у повному обсязі здійснив оплату поставленого позивачем товару за видатковими накладними № 126 від 20.08.2015 на суму 146662 грн. 68 коп. та № 128 від 20.08.2015 на суму 38282 грн. 76 коп., сплативши грошові кошти у розмірі 120000 грн. 00 коп., у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 64945 грн. 44 коп.

У пункті 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції зазначено, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Суд зазначає, що предметом позову як у справі № 910/10331/16, так і у даній справі № 910/22071/16 є стягнення заборгованості з оплати товару, поставленого за Договором поставки № 96 від 18.08.2015 (за видатковими накладними № 126 від 20.08.2015 на суму 146662 грн. 68 коп. та № 128 від 20.08.2015 на суму 38282 грн. 76 коп.). При цьому, підставами позову як у справі № 910/10331/16, так і у даній справі № 910/22071/16 є неналежне виконання відповідачем свого обов'язку з оплати товару, поставленого позивачем за Договором поставки № 96 від 18.08.2015 (за видатковими накладними № 126 від 20.08.2015 на суму 146662 грн. 68 коп. та № 128 від 20.08.2015 на суму 38282 грн. 76 коп.).

Тобто, предмет і підстави позовів у справі № 910/10331/16 та у даній справі № 910/22071/16 в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 64945 грн. 44 коп. є однаковими. Так само, одними й тими ж є сторони як у справі № 910/10331/16, так і у даній справі № 910/22071/16 (позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Спільного підприємства Екометал ; відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Міжрегіональна аграрна база ).

Судом встановлено, що 16.06.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю Спільного підприємства Екометал подало заяву про відмову від позову у справі № 910/10331/16, яка була прийнята судом, та з огляду на що ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2016 було припинено провадження у справі № 910/10331/16 (на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Таким чином, враховуючи викладені обставини та беручи до уваги наявність судового рішення (ухвали Господарського суду міста Києва від 29.06.2016 про припинення провадження у справі № 910/10331/16), винесеного за результатами розгляду спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав , суд дійшов висновку припинити провадження у даній справі в частині позовних вимог щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Міжрегіональна аграрна база суми основного боргу у розмірі 64945 грн. 44 коп.

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 142230 грн. 51 коп. за період з 20.09.2015 по 30.11.2016.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Згідно з статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 6.1 Договору поставки № 96 від 18.08.2015 при порушенні покупцем строків оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5% від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення.

Як встановлено судом, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку з оплати товару, поставленого позивачем за Договором поставки № 96 від 18.08.2015, зокрема за видатковими накладними № 126 від 20.08.2015 на суму 146662 грн. 68 коп. та № 128 від 20.08.2015 на суму 38282 грн. 76 коп. (підстава позову), позивачем у справі № 910/10331/16 було заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 82805 грн. 44 коп., нараховану за період з 20.09.2015 по 31.05.2016 (предмет позову).

Наразі, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 142230 грн. 51 коп. за період з 20.09.2015 по 30.11.2016 (предмет позову) у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку з оплати товару, поставленого позивачем за Договором поставки № 96 від 18.08.2015, зокрема за видатковими накладними № 126 від 20.08.2015 на суму 146662 грн. 68 коп. та № 128 від 20.08.2015 на суму 38282 грн. 76 коп. (підстава позову).

Як встановлено судом, 16.06.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство Екометал подало заяву про відмову від позову у справі № 910/10331/16, яка була прийнята судом, та з огляду на що ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2016 було припинено провадження у справі № 910/10331/16 (на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, враховуючи викладені обставини та беручи до уваги наявність судового рішення (ухвали Господарського суду міста Києва від 29.06.2016 про припинення провадження у справі № 910/10331/16), винесеного за результатами розгляду спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав , суд дійшов висновку припинити провадження у даній справі в частині позовних вимог щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Міжрегіональна аграрна база пені у розмірі 82805 грн. 44 коп. за період з 20.09.2015 по 31.05.2016 (на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, суд розглядає вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного підприємства Екометал про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Міжрегіональна аграрна база пені у розмірі 59425 грн. 07 коп., нарахованої за період з 01.06.2016 по 30.11.2016 .

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов'язань визначені у ст.ст. 599 - 609 Цивільного кодексу України, та серед них відсутня така підстава припинення зобов'язання як припинення провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову.

Суд зазначає, що припинення провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову не є підставою для припинення основного зобов'язання (оплати вартості поставленого товару), а є лише підставою для відмови у судовому захисті у випадку повторного звернення до суду, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодекс України у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Таким чином, у зв'язку з припиненням провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову основне зобов'язання не припиняється, та за невиконання основного зобов'язання наявні підстави для нарахування штрафних санкцій, зокрема пені.

Доказів сплати позивачу грошових коштів у розмірі 64945 грн. 44 коп. (сума основного боргу) відповідачем суду не надано.

Як встановлено судом, відповідач повинен був здійснити оплату товару, поставленого позивачем за видатковими накладними № 126 від 20.08.2015 на суму 146662 грн. 68 коп. та № 128 від 20.08.2015 на суму 38282 грн. 76 коп. у строк до 21.09.2015 включно.

При цьому, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 6.1 Договору поставки № 96 від 18.08.2015 при порушенні покупцем строків оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5% від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення.

Суд зазначає, що умова договору про нарахування пені за кожний день прострочення не встановлює іншого періоду нарахування пені, ніж той, що передбачений у ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (протягом шести місяців від дня, коли зобов'язання повинно було виконано), а визначає лише механізм нарахування пені.

Таким чином, оскільки умовами Договору поставки № 96 від 18.08.2015 сторони не встановили іншого періоду нарахування пені, ніж той, що передбачений у ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (протягом шести місяців від дня, коли зобов'язання повинно було виконано), суд дійшов висновку, що обґрунтованим для нарахування пені за прострочення оплати товару, поставленого позивачем за видатковими накладними № 126 від 20.08.2015 на суму 146662 грн. 68 коп. та № 128 від 20.08.2015 на суму 38282 грн. 76 коп., є період з 22.09.2015 по 22.03.2016 (включно), враховуючи здійснені відповідачем часткові оплати.

За таких обставин, нарахування та стягнення пені у розмірі 59425 грн. 07 коп. за період з 01.06.2016 по 30.11.2016, тобто за період понад шість місяців з дати виникнення прострочення виконання зобов'язання, що суперечить положенням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, є необґрунтованим, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відмову у позові Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного підприємства Екометал до Товариства з обмеженою відповідальністю Міжрегіональна аграрна база в частині стягнення пені у розмірі 59425 грн. 07 коп. за період з 01.06.2016 по 30.11.2016.

Також, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 10% річних у розмірі 7793 грн. 45 коп. за період з 20.09.2015 по 30.11.2016.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Як встановлено судом, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем свого обов'язку з оплати товару, поставленого позивачем за Договором поставки № 96 від 18.08.2015, зокрема за видатковими накладними № 126 від 20.08.2015 на суму 146662 грн. 68 коп. та № 128 від 20.08.2015 на суму 38282 грн. 76 коп. (підстава позову), позивачем у справі № 910/10331/16 було заявлено до стягнення з відповідача 10% річних у розмірі 4537 грн. 28 коп. за період з 20.09.2015 по 31.05.2016 (предмет позову).

Наразі, позивач просить суд стягнути з відповідача 10% річних у розмірі 7793 грн. 45 коп. за період з 20.09.2015 по 30.11.2016 (предмет позову) у зв'язку з простроченням виконання відповідачем свого обов'язку з оплати товару, поставленого позивачем за Договором поставки № 96 від 18.08.2015, зокрема за видатковими накладними № 126 від 20.08.2015 на суму 146662 грн. 68 коп. та № 128 від 20.08.2015 на суму 38282 грн. 76 коп. (підстава позову).

Як встановлено судом, 16.06.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство Екометал подало заяву про відмову від позову у справі № 910/10331/16, яка була прийнята судом, та з огляду на що ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2016 було припинено провадження у справі № 910/10331/16 (на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, враховуючи викладені обставини та беручи до уваги наявність судового рішення (ухвали Господарського суду міста Києва від 29.06.2016 про припинення провадження у справі № 910/10331/16), винесеного за результатами розгляду спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав , суд дійшов висновку припинити провадження у даній справі в частині позовних вимог щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Міжрегіональна аграрна база 10% річних у розмірі 4537 грн. 28 коп. за період з 20.09.2015 по 31.05.2016 (на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, суд розглядає вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного підприємства Екометал про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Міжрегіональна аграрна база 10% річних у розмірі 3256 грн. 17 коп., нарахованих за період з 01.06.2016 по 30.11.2016 .

Відповідно до п. 6.2 Договору поставки № 96 від 18.08.2015 при порушенні покупцем строків оплати товару, покупець сплачує постачальнику 10% річних, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, та інфляційні втрати за весь період прострочення платежу.

Таким чином, сторони у п. 6.2 Договору поставки № 96 від 18.08.2015 встановили інший розмір процентів річних (10% річних) за прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару, ніж той, що встановлений у ст. 625 Цивільного кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що припинення провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову не є підставою для припинення основного зобов'язання (оплати вартості поставленого товару), а є лише підставою для відмови у судовому захисті у випадку повторного звернення до суду, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодекс України у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Таким чином, у зв'язку з припиненням провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову основне зобов'язання не припиняється, та за прострочення виконання основного зобов'язання наявні підстави для нарахування 10% річних.

Доказів сплати позивачу грошових коштів у розмірі 64945 грн. 44 коп. (сума основного боргу) відповідачем суду не надано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 10% річних у період з 01.06.2016 по 30.11.2016, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, оскільки позивачем не враховано кількість календарних днів у 2016 році, що становить 366 днів, що повинно бути взято до уваги при здійсненні розрахунку 10% річних.

За таких обставин, суд здійснив власний розрахунок 10% річних.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 64945.44 01.06.2016 - 30.11.2016 183 10 % 3247,27 Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного підприємства Екометал до Товариства з обмеженою відповідальністю Міжрегіональна аграрна база про стягнення 10% річних у розмірі 3256 грн. 17 коп., нарахованих за період з 01.06.2016 по 30.11.2016, підлягають частковому задоволенню у розмірі 3247 грн. 27 коп.

Також, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 8313 грн. 02 коп. за період з жовтня 2015 року по жовтень 2016 року.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Як встановлено судом, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем свого обов'язку з оплати товару, поставленого позивачем за Договором поставки № 96 від 18.08.2015, зокрема за видатковими накладними № 126 від 20.08.2015 на суму 146662 грн. 68 коп. та № 128 від 20.08.2015 на суму 38282 грн. 76 коп. (підстава позову), позивачем у справі № 910/10331/16 було заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 5260 грн. 58 коп. за період з жовтня 2015 року по квітень 2016 року (предмет позову).

Наразі, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 8313 грн. 02 коп. за період з жовтня 2015 року по жовтень 2016 року (предмет позову) у зв'язку з простроченням виконання відповідачем свого обов'язку з оплати товару, поставленого позивачем за Договором поставки № 96 від 18.08.2015, зокрема за видатковими накладними № 126 від 20.08.2015 на суму 146662 грн. 68 коп. та № 128 від 20.08.2015 на суму 38282 грн. 76 коп. (підстава позову).

Як встановлено судом, 16.06.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство Екометал подало заяву про відмову від позову у справі № 910/10331/16, яка була прийнята судом, та з огляду на що ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2016 було припинено провадження у справі № 910/10331/16 (на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, враховуючи викладені обставини та беручи до уваги наявність судового рішення (ухвали Господарського суду міста Києва від 29.06.2016 про припинення провадження у справі № 910/10331/16), винесеного за результатами розгляду спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав , суд дійшов висновку припинити провадження у даній справі в частині позовних вимог щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Міжрегіональна аграрна база інфляційних втрат у розмірі 5260 грн. 58 коп. за період з жовтня 2015 року по квітень 2016 року (на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, суд розглядає вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного підприємства Екометал про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Міжрегіональна аграрна база інфляційних втрат у розмірі 3052 грн. 44 коп. за період з травня 2016 по жовтень 2016 року .

При цьому, суд зазначає, що припинення провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову не є підставою для припинення основного зобов'язання (оплати вартості поставленого товару), а є лише підставою для відмови у судовому захисті у випадку повторного звернення до суду, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодекс України у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Таким чином, у зв'язку з припиненням провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову основне зобов'язання не припиняється, та за прострочення виконання основного зобов'язання наявні підстави для нарахування інфляційних втрат.

Доказів сплати позивачу грошових коштів у розмірі 64945 грн. 44 коп. (сума основного боргу) відповідачем суду не надано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, оскільки позивачем не були враховані показники дефляції, які існували у періоді нарахування інфляційних втрат.

Так, відповідно до п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань від 17.12.2013 № 14 розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

За таких обставин, суд здійснив власний розрахунок інфляційних втрат.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 01.05.2016 - 31.10.2016 64945.44 1.041 2680.73 67626.17 Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного підприємства Екометал в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Міжрегіональна аграрна база інфляційних втрат у розмірі 3052 грн. 44 коп. за період з травня 2016 по жовтень 2016 року підлягають частковому задоволенню у розмірі 2680 грн. 73 коп.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

При цьому, судовий збір в частині позовних вимог, щодо яких суд дійшов висновку припинити провадження у справі, покладається на позивача (на підставі ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України), як на особу, внаслідок неправильних дій якої виник спір, оскільки позивач був обізнаний про наявність ухвали Господарського суду міста Києва від 29.06.2016 про припинення провадження у справі № 910/10331/16, що є підставою для припинення провадження у даній справі (відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч.ч. 1, 2 ст. 49, п. 2 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Міжрегіональна аграрна база суми основного боргу у розмірі 64945 грн. 44 коп., пені у розмірі 82805 грн. 44 коп., 10% річних у розмірі 4537 грн. 28 коп. та інфляційних втрат у розмірі 5260 грн. 58 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Міжрегіональна аграрна база (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26; ідентифікаційний код: 37882392) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного підприємства Екометал (31000, Хмельницька обл., Красилівський район, м. Красилів, вул. Центральна, буд. 16; ідентифікаційний код: 39524761) 10% річних у розмірі 3247 (три тисячі двісті сорок сім) грн. 27 коп., інфляційні втрати у розмірі 2680 (дві тисячі шістсот вісімдесят) грн. 73 коп. та судовий збір у розмірі 88 (вісімдесят сім) грн. 92 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 01.02.2017

Суддя І.М. Отрош