Ухвала

від 16.01.2017 по справі 825/2290/15-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2017 року м. Київ К/800/46055/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: ГоловуючогоНечитайла О.М. СуддівБорисенко І.В. Олендера І.Я. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Городнянському районі Головного управління ДФС у Чернігівській області

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2015 року

у справі № 825/2290/15-а

за позовом Приватного акціонерного товариства Городнянський маслозавод

до Державної податкової інспекції у Городнянському районі Головного управління ДФС у Чернігівській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство Городнянський маслозавод (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Городнянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 17 серпня 2015 року відмовив у задоволенні адміністративного позову.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 08 жовтня 2015 року скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове, яким задовольнив позовні вимоги. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 03 лютого 2015 року №0000012200.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.

Уповноважені особи контролюючого органу провели документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року, з податку на додану вартість за період з 01 січня 2013 року по 30 жовтня 2014 року та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 30 жовтня 2014 року, про що склали акт від 17 січня 2015 року №6/22-108/00448025, яким встановили порушення позивачем вимог підпункту 3.4 пункту 1 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, у результаті чого позивачем завищено податок на додану вартість (загальної декларації) у період, що перевірявся на загальну суму 3 335 642, 00 грн., підпункту 3.4 пункту 1 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України , у результаті чого завищено податок на додану вартість (декларації переробного підприємства) на загальну суму 3 335 642,00 грн., у тому числі до спеціального фонду Державного бюджету України (2013 рік 40%, 2014 рік 50%) 1 600 459,00 грн. та на спеціальний рахунок (2013 рік - 60%, 2014 рік - 50%) 1 735 182, 00 грн., пункту 10 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України та Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо підтримки сільськогосподарських товаровиробників від 22 грудня 2011 року №4268, несвоєчасне перерахування суми податку на додану вартість на спеціальний рахунок позивача для виплати компенсації сільськогосподарським товаровиробникам на загальну суму 37 575,33 грн.

За результатами перевірки контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 03 лютого 2015 року №0000012200, яким збільшив позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4 207 128,00 грн., з яким основний платіж - 3 335 641,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 871 487,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, контролюючий орган приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, виходив з безпідставності формування позивачем податкового кредиту, як переробного підприємства, оскільки діяльність позивача, на переконання контролюючого органу, відбулась не на законних підставах, що відповідно не підтверджує дії платника податку в правовому полі, у зв'язку з чим у позивача відсутня законна можливість скористатись правом на віднесення сум по спірним операціям до декларації з податку на додану вартість (переробного підприємства). Крім того, на думку відповідача, фільтрація та охолодження, відповідно до Закону України Про молоко та молочні продукти є попередньою фізичною обробкою, а отже, здійснення закупівлі молока у виробників, його охолодження та транспортування не є переробкою молока, що свідчить про те, що позивач не є переробним підприємством.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, виходив з відсутності порушень у діях позивача вимог податкового законодавства при формуванні складу податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським операціям з придбання товарів (робіт, послуг) у контрагентів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач зареєстрований як юридична особа, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та використовує спеціальний режим оподаткування переробного підприємства, за результатами діяльності подає до податкової інспекції дві декларації з податку на додану вартість: податкову декларацію переробного підприємства та податкову декларацію (загальну).

Як вбачається з матеріалів справи, 01 серпня 2013 року між позивачем (покупець) та СТОВ Віра (продавець) було укладено договір на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) №1/22.

Крім того, у перевіряємий період позивач уклав договори з СВК Зоря на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) від 01 січня 2011 року №1/4 та від 15 лютого 2014 року №1/31.

Фактичне виконання вказаних господарських відносин підтверджується наявними у матеріалах справи копіями маршрутних карт, прийомних квитанцій, товарно-транспортних накладних, актів приймання сировини, лабораторних висновків, дорожніх листів.

Наявність необхідних виробничих потужностей підприємства та відповідність діяльності з переробки молока підтверджується, зокрема атестатом виробництва молока, молочної сировини і молочних продуктів, виданим Головним управлінням агропромислового розвитку Чернігівської обласної державної адміністрації, реєстраційний від 19 липня 2010 року №7410039.

Разом з тим, відповідач вважає, що здійснення закупівлі молока у виробників, його охолодження та транспортування не є переробкою молока, а тому позивач не є переробним підприємством в розумінні Закону України Про молоко та молочні продукти та інших нормативних документів, що регламентують вказану діяльність.

Так, відповідно до положень статті 1 Закону України Про молоко та молочні продукти від 24 червня 2004 року №1870-У1, переробне підприємство - підприємство, яке закуповує молоко та молочну сировину, має виробничі потужності та умови для переробки молочної сировини.

Судом попередньої інстанції встановлено, що згідно Статуту позивача, основною метою діяльності підприємства є отримання прибутку від здійснення підприємницької діяльності.

Крім того, пунктом 3.2 Статуту передбачено, що відповідно до чинного законодавства України Товариство може здійснювати будь-яку діяльність, в тому числі, але не виключно: виробництво, транспортування, переробка, зберігання і реалізація, ввезення на митну територію та вивезення з митної території України молока, молочної сировини та молочних продуктів, іншої сільськогосподарської продукції. Заготівля, виробництво, переробка та реалізацій товарів народного споживання, в тому числі продуктів харчування, сільськогосподарської продукції, тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач має у наявності комплекс необхідних будівель та споруд, загальною площею близько 3 000 кв. м., володіє необхідним виробничим обладнанням та устаткуванням, має відповідний парк транспортних засобів, персонал для здійснення переробної діяльності молочних продуктів.

Згідно статті 1 Закону України Про молоко та молочну продукцію - молочна сировина - молоко, яке піддавалось попередній фізичній обробці (фільтрації та охолодженню), а також будь-які молочні продукти, що містять виключно складові молока та можуть бути використані у виробництві іншої продукції.

Виходячи з аналізу вказаної норми, фільтрація та охолодження молока є попередньою фізичною обробкою молочної сировини, а не переробкою. Також, заборонено подальше використання молочної сировини без проведення вказаних першочергових дій одразу після доїння.

Основним видом діяльності позивача відповідно до довідки з ЄДРПОУ від 13 листопада 2014 року № 9/07-05 є КВЕД 10.51 - перероблення молока, виробництво масла та сиру.

Вказаний клас включає, зокрема, виробництво незбираного молока визначеної жирності, пастеризованого, стерилізованого, гомогенізованого, топленого; виробництво інших молочних продуктів.

Відповідно до Наказу Держспоживстандарту України від 11 жовтня 2010 року №457 (Національний класифікатор України), Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010 - перероблення - це технологічний процес, виконання якого змінює форму, властивості чи склад сировини, напівфабрикатів або, в окремих випадках, готової продукції, задля отримання нової продукції.

Як вбачається з матеріалів справи, переробна діяльність позивача це комплекс дій по переробці молочної сировини, який включає, зокрема, але не виключно наступні процеси: здійснення лабораторних досліджень сировини; очищення; нормалізація; знежирення; охолодження; переробка у інші молочні продукти.

Отже, основною метою переробної діяльності позивача є закупівля молочної сировини (молока незбираного) та перероблення його, внаслідок чого отримується молочна суміш визначеної жирності та температури, у якій забезпечені фізико-хімічні, санітарно-гігієнічні та мікробіологічні показники якості, забезпечена стійкість молочної суміші для подальшого транспортування і зберігання.

Відтак, у результаті здійснення вказаної переробної діяльності позивач здійснював реалізацію молочної суміші своїм контрагентам (споживачам) на підставі укладених господарських договорів.

Виходячи з вищевикладеного, вбачається, що первинна обробка (фільтрація та охолодження) здійснюється сільгоспвиробником молочної сировини та не є предметом діяльності позивача, оскільки первинна обробка проводиться безпосередньо після доїння (отримання молока від корів) та є обов'язковою для подальшої реалізації молока (молочної сировини).

Таким чином, судом попередньої інстанції вірно встановлено, що позивач є переробним підприємством, на підставі чого, суму податку на додану вартість за реалізовані молоко та молочну продукцію спрямовував для виплати дотацій сільгоспвиробникам за продану ними переробному підприємству сировину, у зв'язку з чим здійснював окремий податковий облік і відповідно, при визначенні об'єкта оподаткування, податкове зобов'язання та податковий кредит декларував за спеціальною (скороченою) податковою декларацією.

Відповідно до підпунктів 3, 4, 10 пункту 1 Підрозділу 2 Розділу ХХ Податкового кодексу України - у період до 1 січня 2015 року податок на додану вартість юридичними особами, які зареєстровані платниками податку на додану вартість, при здійсненні ними операцій з постачання власної виробленої продукції (молока, молочної сировини, молочних продуктів, м'яса, м'ясопродуктів, іншої продукції переробки тварин (шкур, субпродуктів, м'ясо-кісткового борошна), виготовленої з поставлених молока або м'яса в живій вазі сільськогосподарськими підприємствами, визначеними розділом V Кодексу, іншими юридичними і фізичними особами, у тому числі фізичними особами - підприємцями, які самостійно вирощують, розводять, відгодовують продукцію тваринництва, визначену розділом V Кодексу (далі - переробні підприємства), справляється з урахуванням таких особливостей, зокрема, переробне підприємство веде окремий облік операцій з постачання власно виробленої продукції (молока, молочної сировини, молочних продуктів, м'яса, м'ясопродуктів, іншої продукції переробки тварин (шкур, субпродуктів, м'ясо-кісткового борошна), виготовленої з поставлених молока або м'яса в живій вазі сільськогосподарськими товаровиробниками (далі - продукція), і з постачання інших товарів/послуг, у тому числі продукції, виготовленої із сировини, визначеної у підпункті 1 цього пункту, та складає податкову декларацію з податку на додану вартість і податкову декларацію з податку на додану вартість щодо діяльності з постачання продукції; переробне підприємство суму сплаченого (нарахованого) податкового кредиту по виготовлених та/або придбаних товарах/послугах, основних засобах, які використовуються частково для виготовлення продукції, а частково для виготовлення інших товарів/послуг, розподіляє виходячи з частки використання таких товарів/послуг, основних засобів в операціях з постачання продукції та відповідно в операціях з постачання інших товарів/послуг, з урахуванням вимог розділу V Кодексу; перерахування суми податку на додану вартість на спеціальний рахунок переробного підприємства для виплати компенсації здійснюється переробним підприємством до 15 числа місяця, наступного за звітним (податковим) періодом, до спеціального фонду Державного бюджету України - у строки, встановлені пунктом 203.2 статті 203 Кодексу.

Для підтвердження перерахування сум податку на додану вартість на спеціальний рахунок переробне підприємство разом з податковою декларацією з податку на додану вартість щодо діяльності з постачання продукції надає реєстр платіжних доручень про фактично зараховані на такий спеціальний рахунок кошти за звітний (податковий) період і виписку органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, з такого рахунка.

Відтак, суд попередньої інстанцій дійшов правильного висновку відносно правомірності здійснення позивачем оподаткування вчинених операцій податком на додану вартість, як переробного підприємства, відповідно до зазначених норм Податкового кодексу України.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

За встановлених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду попередньої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду попередньої інстанції.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Городнянському районі Головного управління ДФС у Чернігівській області залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2015 року у справі № 825/2290/15-а залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді: Борисенко І.В. Олендер І.Я.