Ухвала

від 12.01.2017 по справі 2а-16059/11/2670

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

12 січня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Гриціва М.І., суддів:Самсіна І.Л., Кривенди О.В., - розглянувши заяву офісу великих платників податку Державної фіскальної служби України (далі - Офіс) про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 17 серпня 2016 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна) (далі - Товариство) до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві, міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и л а:

Вищий адміністративний суду України ухвалою від 17 серпня 2016 року залишив без змін постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 1 вересня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 5 квітня 2016 року про задоволення позову.

Не погодившись із такою ухвалою Вищого адміністративного суду України, Офіс подав заяву про її перегляд Верховним Судом України, посилаючись на наявність підстави, установленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), а саме неоднакове застосування судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах підпунктів 7.4.1, 7.7.2 пунктів 7.4, 7.7 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР Про податок на додану вартість (далі - Закон № 168/97-ВР), що, на думку заявника, підтверджується рішенням суду касаційної інстанції від 21 липня 2016 року (№ К/800/13071/16).

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України перевірила наведені у заяві доводи і дійшла висновку про таке.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмету спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

У справі, рішення в якій просить переглянути заявник, Вищий адміністративний суд України виходив із того, що судами попередніх інстанцій досліджено питання реального здійснення господарських операцій Товариством зі спірними постачальниками, за результатами яких Товариство претендує на одержання суми бюджетного відшкодування. Було встановлено, що господарські операції підтверджені первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст, обсяг спірних операцій, їх учасників та підтверджують дійсне переміщення активів у процесі здійснення цих операцій. Зазначив, що порушення контрагентами податкової дисципліни не може вплинути на результати податкового обліку Товариства.

У рішенні, на яке посилається заявник, суд касаційної інстанції послався на те, що ТОВ Модуль-Україна не мав правових підстав для включення до податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, які не були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також, що позивач сам позбавив себе такої можливості, оскільки не скористався правом подання разом із податковою декларацією заяви зі скаргою на контрагента до контролюючого органу, як це передбачено пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Зазначив також, що на дату укладення договору купівлі-продажу від 5 березня 2012 року № 12/24 та на день поставки товару позивач не мав жодних власних чи орендованих приміщень для прийняття та розміщення отриманих товарно-матеріальних цінностей, відсутні договори на їх зберігання з будь-якими контрагентами, акти прийому-передач товарів сторонами не оформлялись.

Викладене дає підстави вважати, що рішення суду касаційної інстанції, додане на обґрунтування заяви, ухвалені цим судом за інших фактичних обставин справи, а отже не підтверджують наявність неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

З огляду на викладене, керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ Про судоустрій і статус суддів , статтею 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом, товариства з обмеженою відповідальністю Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна) до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві, міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування рішення, для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 17 серпня 2016 року.

Суддя-доповідач М.І. Гриців

Судді: О.В. Кривенда

І.Л. Самсін