Постанова

від 19.01.2017 по справі 817/1700/16

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 січня 2017 р.Р і в н е 817/1700/16

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Сала А.Б., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вагон Експрес Сервіс" щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, -

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду звернулась Державна податкова інспекція у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вагон Експрес Сервіс" про зупинення видаткових операцій платника на рахунках, заборону відчуження майна та зобов'язання допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за відповідачем рахується податкова заборгованість по податку на додану вартість у сумі 2135,50 грн., тому позивачем прийнято рішення від 09.06.2016 №122 про опис майна відповідача у податкову заставу та направлено лист про виділення майна з метою складання акту опису майна під податкову заставу (№7680/17-16-17-10 від 02.06.2015). Ненадання відповідачем відповіді зумовило складання податковим керуючим акта відмови платника податків від опису майна в податкову заставу від 01.09.2016 за №29, та слугувало підставою для звернення до суду з позовом про зупинення видаткових операцій на рахунках відповідача в банківських установах та накладення заборони відчуження його майна.

Ухвалою від 23.11.2016 судом відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено судовий розгляд на 15.12.2016, відкладено на 13.01.2017, 19.01.2017.

Про дату, час та місце судового розгляду сторони були повідомлені належним чином.

У призначений день і час представник позивача до суду не з'явився, проте у позовній заяві зазначив про розгляд справи без участі представника податкового органу.

Представник відповідача до суду не з'явився також. Судова повістка про виклик надсилалася відповідачу за адресою його місцезнаходження згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, але до суду повернувся поштовий конверт з позначкою підприємства зв'язку "по даній адресі організація не значиться".

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 №755-IV єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Згідно частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 №755-IV в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зокрема про адресу місцезнаходження юридичної особи. Згідно із частиною 1 статті 10 вказаного Закону якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Згідно з частиною 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України в разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за адресою місцезнаходження (юридичні особи), вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

В силу положень частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України в разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

За таких обставин суд вважає відповідача повідомленим про дату, час та місце судового розгляду належним чином, однак участі свого представника у судовому розгляді відповідач не забезпечив, причини суду не повідомив.

За таких обставин, на підставі частини 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.

Відповідач заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надіслав. За таких обставин справа розглядалась судом за наявними в ній матеріалами і доказами.

Розглянувши позовну заяву, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх в сукупності, відповідно до вимог закону, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вагон Експрес Сервіс" як платник податків перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у м. Рівному з 14.02.2014 за №04661401838.

Згідно облікових даних позивача за відповідачем рахується податкова заборгованість по податку на додану вартість в сумі 2135,50 грн., яка утворилась на підставі податкового повідомлення-рішення від 20.05.2016 №0005081201, згідно з яким відповідача зобов'язано сплатити штраф у сумі 2135,50 грн. за затримку сплати грошового зобов'язання (а.с.7).

07.06.2016 податковим органом виставлено відповідачу податкову вимогу №2672-17 на суму 2135,50 грн., яку направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується доказами в матеріалах справи (а.с.6).

З метою вжиття заходів щодо погашення відповідачем суми заборгованості посадовою особою позивача прийнято рішення від 09.06.2016 №122 про опис майна відповідача у податкову заставу (а.с.10).

Листом від 10.06.2016 №7680/17-16-17-10 позивач зобов'язав відповідача у п'ятиденний термін з моменту отримання цього листа надати перелік ліквідного майна (згідно наданої форми), яке перебуває у власності підприємства (повному господарському віданні або оперативному управлінні), залишкова балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу, з метою складання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави (а.с.11).

Станом на час звернення позивача до суду відповідач витребуваних від нього документів податковому органу не надав, будь-які його пояснення з цього приводу також відсутні.

Ураховуючи викладене, податковим керуючим Волошиною Р.В. складено акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу від 01.09.2016 №29 (а.с.12).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовано Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI.

Так, згідно з пунктом 126.1. статті 126 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу..

Пунктом 57.3. статті 57 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI передбачено, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

В матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до суду про оскарження податкового повідомлення-рішення від 20.05.2016 №0005081201.

За пунктом 56.17. статі 56 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Так, у відповідності до пункту 56.17. статті 56 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI процедура адміністративного оскарження закінчується, зокрема, днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк (підпункт 56.17.1.).

Відтак, сума податкового зобов'язання відповідача по податку на додану вартість є узгодженою.

Статтею 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI визначено податковий борг як суму узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 14.1.175. пункту 14.1. статті 14).

Відповідно до пункту 87.2. статті 87 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Згідно пункту 88.1. статті 88 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Пунктом 89.1. статті 89 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку та у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Відповідно до пункту 89.4 статті 89 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI в разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу (абзац перший). Орган державної податкової служби звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, заборону відчуження таким платником податків майна та зобов'язання такого платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу (абзац другий). Зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків та заборона відчуження таким платником податків майна діють до дня складення акта опису майна платника податків у податкову заставу податковим керуючим або акта про відсутність майна, що може бути описано у податкову заставу, або погашення податкового боргу в повному обсязі. Податковий керуючий не пізніше робочого дня, що настає за днем складення зазначених у цьому пункті актів, зобов'язаний надіслати банкам та іншим фінансовим установам рішення про складення таких актів. Таке рішення є підставою для поновлення видаткових операцій на рахунках платника податків (абзац третій).

З аналізу цієї норми вбачається, що законодавцем встановлені дві підстави для складання податковим керуючим акту відмови платника податків від опису майна у податкову заставу, які можуть існувати одночасно або окремо і для складання вказаного акту достатньо наявності хоча б однієї з них:

- платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу;

- та/або платник податків не подає документів, необхідних для такого опису.

В такому разі податковий орган звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, заборону відчуження таким платником податків майна та зобов'язання такого платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу.

При цьому зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків та заборона відчуження таким платником податків майна діють до дня складення акта опису майна платника податків у податкову заставу податковим керуючим або акта про відсутність майна, що може бути описано у податкову заставу, або погашення податкового боргу в повному обсязі.

Таким чином, не надаючи документи для проведення податковим керуючим опису майна, на яке поширюється право податкової застави, відповідач перешкодив реалізації податковим органом права податкової застави в силу статті 89 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI .

За таких обставин, в ході судового розгляду знайшли підтвердження підстави для зупинення видаткових операцій платника податку.

Крім того, листом Вищого адміністративного суду України від 29.04.2013 №642/12/13-13 "Щодо застосування адміністративного арешту коштів" роз'яснено, що Податковим кодексом України вживаються два поняття, які позначають арешт коштів на рахунках платника податків - власне арешт коштів, а також зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків.

Аналіз норм Податкового кодексу України, а також чинного законодавства, що регулює банківську діяльність і порядок здійснення безготівкових розрахунків, дає підстави для висновку про тотожність зазначених понять для цілей регулювання податкових правовідносин.

Так, відповідно до частини другої статті 59 Закону України від 07.12.2000 №2121-III "Про банки і банківську діяльність" зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється лише в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, крім випадків, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" .

Отже, накладення арешту на кошти на рахунках платника податків є необхідною передумовою для зупинення видаткових операцій на таких рахунках в усіх випадках, крім тих, які випливають з норм Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму". Таким чином, з урахуванням змісту статті 59 Закону України від 07.12.2000 №2121-III "Про банки і банківську діяльність" зупинити видаткові операції з підстав, передбачених Податковим кодексом України, можна не інакше, як шляхом накладення арешту на кошти, що знаходяться на рахунках платника податків.

За таких обставин повноваження податкових органів щодо звернення до суду з вимогами як про накладення арешту на кошти платника податків (підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України), так і про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків (зокрема, передбачені нормами підпунктів 20.1.31, 20.1.32 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, пунктом 89.4 Податкового кодексу України), варто розуміти як право на звернення з вимогою про накладення адміністративного арешту на кошти платника податків, що перебувають на його рахунках у банку.

При цьому в усіх випадках суд постановляє рішення про зупинення видаткових операцій платника податків шляхом накладення арешту на кошти платника податків у відповідній сумі, або про накладення арешту на кошти платника податків у відповідній сумі. Зазначені варіанти змісту резолютивної частини судового рішення є еквівалентними за своїми правовими наслідками. Ці наслідки полягають у виникненні арешту коштів і зупиненні через цю обставину видаткових операцій. При цьому суди не повинні обмежуватися констатацією в резолютивній частині судового рішення лише факту зупинення видаткових операцій, оскільки такий наслідок на вимогу податкового органу може виникати тільки в разі накладення арешту на кошти платника податків.

У вказаному вище листі Вищого адміністративного суду України наголошено на тому, що сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в податкового органу на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Наведене пояснюється похідним характером адміністративного арешту майна (у тому числі коштів) як засобу забезпечення виконання платником податків своїх зобов'язань. Отже, арешт може стосуватися лише того майна (коштів), яке є необхідним для виконання певних зобов'язань платника податків, зокрема, щодо погашення податкового боргу.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 86 цього Кодексу).

Враховуючи наявність у відповідача непогашеного податкового боргу, а також ненадання ним податковому керуючому документів для здійснення опису майна у податкову заставу, що перешкоджає переданню майна у податкову заставу та забезпеченню виконання платником податків своїх обов'язків щодо погашення податкового боргу, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, що підлягають задоволенню.

Згідно частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати позивача не підлягають стягненню із відповідача.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Зупинити видаткові операції Товариства з обмеженою відповідальністю "Вагон Експрес Сервіс" (ідентифікаційний код 39096046) (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов'язань платника податків, погашення податкового боргу) шляхом накладення арешту на кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Вагон Експрес Сервіс" у сумі податкового боргу 2135,50 грн., що знаходяться на рахунках у банках до дня складення акту опису майна платника податків у податкову заставу податковим керуючим або акта про відсутність майна, що може бути описано у податкову заставу, або погашення податкового боргу в повному обсязі.

Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Вагон Експрес Сервіс" (ідентифікаційний код 39096046) відчужувати майно до дня складення акта опису майна платника податків у податкову заставу податковим керуючим або акта про відсутність майна, що може бути описане у податкову заставу, або погашення податкового боргу в повному обсязі.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Вагон Експрес Сервіс" (ідентифікаційний код 39096046) допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Сало А.Б.