Рішення

від 24.01.2017 по справі 904/8/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.01.2017 Справа № 904/8/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група "ІНТЕРПАП", м. Полтава

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТСОФ", м. Київ

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім "БЕРІЛ", м. Дніпро

про стягнення 9 988,22 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник (дов. № 7 від 03.01.2017)

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торгова група "ІНТЕРПАП" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТСОФ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "БЕРІЛ" про стягнення заборгованості у розмірі 9 988,22 грн. з яких 1000 грн. просить стягнути солідарно з відповідачів-1,2, а заборгованість у розмірі 8988,22 грн. (6118,00 грн. - основного боргу, 259,49 грн. - пені, 459,01 грн. - відсотків, 2023,60 грн. штрафу, 128,12 - втрат від інфляції) з відповідача-1.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-1 зобов'язань за договором купівлі - продажу №ТГ-1305 від 18.10.16 щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару. Вимоги щодо солідарного стягнення частини боргу з відповідача-1 та відповідача-2, обґрунтовані наявністю між позивачем та відповідачем-2 договору поруки, за яким останній несе солідарну відповідальність за неналежне виконання відповідачем-1 свого зобов'язання, в межах суми 1000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.01.2017 порушено провадження у справі, а розгляд призначено в судовому засіданні на 24.01.2017.

24.01.2017 представник позивача подав до суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи та клопотання, в якому просив суд припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 118,00 грн. основного боргу з відповідача-1, в зв'язку з частковою оплатою відповідачем заборгованості на вказану суму 17.01.2017. В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача-1 в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення поштового відправлення. Про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача-2 в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення поштового відправлення. Подав через канцелярію суду заяву, якою визнав існування заборгованості у розмірі 1000 грн., в межах якого відповідач-2 поручився за виконання грошового зобов'язання відповідача-1.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 24.01.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що 18.10.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю торгова група "ІНТЕРПАП" (постачальник - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АРТСОФ" (покупець - відповідач) укладено договір купівлі - продажу №ТГ-1305.

Відповідно до п. 1.1 договору, продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити паперову продукцію, що перерахована в рахунках-фактурах або специфікаціях, які складаються на кожну окрему партію товару та є невід'ємними частинами цього договору.

Ціна на товар є договірною. Кількість та ціна кожної окремої партії товару, згідно письмової або усної заявки покупця, вказані у рахунку-фактурі або специфікації, які є невід'ємними частинами цього договору. Підтвердженням узгодження сторонами заявки покупця є підписання сторонами рахунка-фактури або специфікації. У разі поставки товару на умовах передоплати підтвердженням узгодження сторонами заявки покупця є сплата покупцем рахунку-фактури. Ціна на товар залежить від курсу національної валюти гривні до Євро за даними Національного банку України (п. 2.1 договору).

Пунктом 3.1 договору, встановлено, що продавець поставляє товар згідно з правилами ІНКОТЕРМС 2010. Умови поставки кожної партії товару вказуються у рахунку - фактурі або специфікації.

Розрахунки за кожну партію здійснюються шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця у повному обсязі, або частками протягом 3 календарних днів з дня передачі товару. Продавець має право змінити строк оплати товару, виставивши вимогу про його негайну оплату, якщо курс продажу євро (EUR) по відношенню до гривні за даними Національного банку України з дати поставки товару зросте більше ніж на 1%. Покупець зобов'язаний сплатити заборгованість в день отримання вимоги. Якщо вимога була надіслана поштою і відсутні відомості про її вручення, вимога вважається врученою на п'ятий день з дня її відправлення. Розрахунки по окремих партіях товару можуть бути здійснені на умовах 100% передплати (п.4.2 договору).

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу-1 в період з 20.10.2016 по 11.11.2016 товар на загальну суму 27873,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними (а.с. 16-23).

Для оплати поставленого товару, позивачем виставлено на адресу відповідача - 1 рахунки - фактури (а.с.16-23).

Відповідач-1 за поставлений товар розрахувався частково, на суму 20755,00 грн. Таким чином, неоплаченим залишився товар на суму 7118,00 грн.

Відповідачем - 1 було направлено на адресу позивача гарантійний лист вих. №0112/16, відповідно до якого ТОВ "АРТСОФ" гарантував позивачу оплату простроченої кредиторської заборгованості у розмірі 7118,00 грн., до 10.12.2016.

Відповідач-1 заборгованість за договором у розмірі 7118,00 грн. не сплатив.

Крім цього, суд встановив, що зобов'язання за спірним договором було забезпечено договором поруки, укладеним 19.10.2016 між товариством з обмеженою відповідальністю торговою групою "ІНТЕРПАП" (позивачем) та товариством з обмеженою відповідальністю торговим домом "БЕРІЛ" (відповідачем-2).

Відповідно з даним договором, поручитель зобов'язується частково відповідати перед кредитором за виконання зобов'язань Товариством з обмеженою відповідальністю "АРТСОФ" по договору купівлі-продажу №ТГ-1305 від 18.10.2016, укладеним між кредитором та боржником (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору поруки, відповідальність поручителя перед кредитором включає:

- зобов'язання оплати суми боргу за основним договором (основне зобов'язання);

- зобов'язання відшкодувати кредитором шкоду, завдану невиконанням чи неналежним виконанням основного зобов'язання (зобов'язання з відшкодування шкоди);

- зобов'язання сплатити кредитору неустойку за порушення основного зобов'язання боржником (зобов'язання зі сплати неустойки);

- зобов'язання сплати кредитору проценти за користування чужими грошовими коштами від простроченої суми у разі прострочення боржником виконання основного зобов'язання (зобов'язання зі сплати процентів за прострочення виконання).

Відповідальність поручителя перед кредитором у випадку передбачених п. 3.1 обмежується сплатою поручителем кредитору грошових коштів у розмірі 1000,00 грн. (п. 3.2 договору поруки).

Причиною виникнення спору є неналежне виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару згідно договору купівлі-продажу №ТГ-1305 від 18.10.2016 та неналежне виконання відповідачем-2 своїх зобов'язань згідно договору поруки від 19.10.2016.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

В процесі вирішення спору, позивачем надано докази часткової сплати заборгованості відповідачем-1 за поставлений товар у розмірі 118,00 грн., а саме: платіжне доручення №1022 від 17.01.2017 на суму 118,00 грн., тобто після подачі позивачем даного позову до суду.

Враховуючи те, що вказана оплата здійснена відповідачем-1 після подачі позову, провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу 118,00 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1. ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Щодо решти позовних вимог, суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Частинами 1 та 2 статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до пункту 4.2 договору, строк оплати поставленого товару є таким, що настав.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача-1 заборгованості у розмірі 6000 грн. підлягає задоволенню.

Також, позовна вимога позивача щодо стягнення солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 заборгованості у розмірі 1000,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За умовами п. 9.2 договору, у разі порушення строків оплати товару покупець виплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої за період несплати, від суми заборгованості за кожний день прострочення. Пеня нараховується за весь період прострочення виконання зобов'язання. За прострочення оплати понад 10 днів додатково стягується штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару.

Позивачем надано розрахунок пені за загальний період з 24.10.16 по 16.12.16 (по кожному рахунку окремо з врахуванням часткової оплати) згідно якого її розмір склав 259,49 грн. та розмір штрафу (по кожній накладній окремо) в сумі 2023,60 грн.

Пунктом 1.9 Постанови Пленуму вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" встановлено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Перевіривши розрахунок позивача, судом встановлено, що позивачем при нарахуванні пені не враховано п. 1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме враховано день фактичної сплати суми заборгованості в період часу, за який здійснюється стягнення пені.

За розрахунком суду, розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача-1 складає 250,55 грн.

Суд також здійснив перевірку розрахунку штрафу, та дійшов висновку, що позивач безпідставно здійснив його нарахування на суму боргу в розмірі 3000 грн. (видаткова накладна №14352) за період прострочення з 01.11.2016 - 10.11.2016, вказавши період прострочення 10 днів. Судом встановлено, що оскільки відповідачем було здійснено часткову оплату боргу 10.11.2016, а день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення штрафу, отже обґрунтованим періодом прострочення є з 01.11.2016 - 09.11.2016, тобто 9 днів. Умовами п. 9.2. договору сторонами було визначено, що обов'язок зі сплати штрафу виникає у покупця за умови прострочення платежу понад 10 днів. Отже, нарахування штрафу - 600 грн. на суму боргу в розмірі 3000 грн. (видаткова накладна №14352 від 28.10.2016) - є безпідставним.

За розрахунком суду, розмір штрафу, що підлягає стягненню з відповідача-1 складає 1423,00 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 536 ЦК України, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом 4.5 договору, передбачено, що в разі прострочення оплати товару, покупець сплачує проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 50% річних від суми заборгованості.

Позивачем надано розрахунок процентів за користування чужими грошовими коштами, розмір яких склав суму 459,01 грн.

Суд перевірив розрахунок процентів з урахуванням правової позиції, яка викладена у п. 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", та дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 відсотків підлягають частковому задоволенню на суму 444,25 грн.

За прострочення оплати заборгованості позивач нарахував та просить стягнути з відповідача-1 128,12 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

У п. 3.2. Постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року судам роз'яснено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, вважає, що позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі на суму 128,12 грн.

Приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

На підставі викладеного суд вважає, що оскільки вина у виникненні спору, як відповідача-1 так і відповідача-2 матеріалами справи підтверджена, судовий збір підлягає покладенню на відповідачів у рівних частинах по 50% від загальної суми судового збору, що підлягає стягненню (1291 грн. 87 коп.), а саме на відповідача-1 - 645,93 грн., і на відповідача -2 - 645,93 грн.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 80, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТСОФ" (02096, м. Київ, вул. Сормовська, буд. 3, код 39835454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група "ІНТЕРПАП" (36014, м. Полтава, вул. Соборності, буд. 66, кімн. 608, код 35137937) заборгованість у розмірі 1000,00 грн.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю торговий дім "БЕРІЛ" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Мечнікова, буд.10-Б, код 32931083) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група "ІНТЕРПАП" (36014, м. Полтава, вул. Соборності, буд. 66, кімн. 608, код 35137937) заборгованість у розмірі 1000,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТСОФ" (02096, м. Київ, вул. Сормовська, буд. 3, код 39835454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю торгова група "ІНТЕРПАП" (36014, м. Полтава, вул. Соборності, буд. 66, кімн. 608, код 35137937) заборгованість у розмірі 6000,00 грн., пеню у розмірі 250,55 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 444,25 грн., штраф у розмірі 1423,00 грн., інфляційні втрати в розмірі 128,12 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 645,93 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю торговий дім "БЕРІЛ" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Мечнікова, буд.10-Б, код 32931083) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю торгова група "ІНТЕРПАП" (36014, м. Полтава, вул. Соборності, буд. 66, кімн. 608, код 35137937) витрати зі сплати судового збору у розмірі 645,93 грн.

В решті позову відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення грошових коштів у розмірі 118,00 грн. - провадження у справі припинити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.01.2017

Суддя ОСОБА_2